Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників

ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКОВИХ ПЕРСПЕКТИВ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Курсовий проект на тему:

«Математичний апарат і методичний інструментарій діяльності фінансових

Посередників»

 

Виконала:

студентка групи ЕФІс-11з

Владика Галина

Перевірив:

 

Львів-2016р.

Зміст

 

Вступ ---------------------------------------------------------------------------------------3

Розділ 1. Теоретична частина.

1. Час як фактор у фінансових розрахунках ------------------------------------4

2. Види потоків платежів-------------------------------------------------------------6

3. Методи урахування податків і інфляції-----------------------------------------9

Розділ 2. Аналітична частина

1.Приклади розрахунків платежів по основних параметрах ---------------12

2. Криві доходності інвестицій ---------------------------------------------------18

Розділ 3. Рекомендаційна частина ---------------------------------------------------------22

Висновки -------------------------------------------------------------------------------------23

Список використаних джерел ----------------------------------------------------------24

 

Вступ

У процесі своєї діяльності фінансовий посередник може отримувати доходи від приросту курсової вартості цінних паперів, доходи від продажу акцій та облігацій, дивідендні доходи, відсоткові доходи, інші премії і доходи тощо. Таким чином, дохід фінансового посередника залежить від грошових потоків (cash-flows), пов'язаних із володінням фінансовими активами та комерційною діяльністю з ними.

Мета курсового проекту на тему «Математичний апарат і методичний інструментарій діяльності фінансових посередників» полягає у розкритті суті і принципів використання у фінансовому посередництві. Особливого значення набуває знайомство із сучасними методами оцінки та прогнозування фінансового ринку,оцінки ефективності діяльності фінансових посередників. У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов’язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово- кредитне обслуговування,страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.

Для проведення політики,спрямованої на сприяння ринку фінансового посередництва, необхідно обґрунтувати роль фінансових посередників у сучасній економіці.

В даному курсовому проекті сформовано методичний методичний інструментарій діяльності фінансових посередників, а саме наведено принципи врахування часу як фактору, перелічені основні види потоків платежів. Також тут наведено методи урахування податків і інфляцій.

 

Розділ 1. Теоретична частина.

Час як фактор у фінансових розрахунках.

У практичних фінансових операціях суми грошей поза залежністю від їх призначення або походження так чи інакше, але обов'язково, пов'язуються з конкретними моментами або періодами часу. Для цього в контрактах фіксуються відповідні строки, дати, періодичність виплат. Поза часом немає грошей. Фактор часу, особливо у довгострокових операціях, відіграє не меншу, а іноді навіть більшу роль, ніж розміри грошових сум. Необхідність урахування часового фактора випливає зі сутності фінансування, кредитування й інвестування та виражається принципом нерівноцінності грошей, які належать до різних моментів часу (time-value of money), або в іншому формулюванні – принципі зміни цінності грошей у часі. Інтуїтивно зрозуміло, що 1000 гривень, одержаних через 5 років, не рівноцінні тій самій сумі, яка надійшла сьогодні, навіть якщо не брати до уваги інфляцію і ризик їх неодержання. Тут, мабуть, доцільним є відомий афоризм «Час – гроші».

Відмічена нерівноцінність двох однакових за абсолютною величиною різночасових сум пов'язана передусім з тим, що наявні сьогодні гроші можуть бути інвестовані і принести дохід у майбутньому. Одержаний дохід у свою чергу реінвестується і т.д. Якщо сьогоднішні гроші з огляду на сказане цінніші за майбутні, то відповідно майбутні надходження менш цінні, аніж більш близькі при рівних їм сумах.

Наведемо ілюстрацію. У свій час газети повідомляли, що американська

компанія «Юніон Карбайд», на хімічному заводі якої в Індії відбулась

велика аварія, запропонувала в якості компенсації постраждалим виплатити

на протязі 35 років 200 млн. дол. (індійська сторона відхилила цю

пропозицію). Скористаємось цими даними для демонстрації фактору часу.

Визначимо суму коштів, яку необхідно покласти до банку, скажімо, під 10%

річних для того, щоб повністю забезпечити послідовну сплату 200 млн.

дол.. Виявляється, для цього достатньо виділити лише 57, 5 млн. дол.. Інакше кажучи, 57,5 млн. дол., сплачених сьогодні, еквівалентні 200 млн.дол., які б погашалися щомісяця в рівних частках на протязі 35 років.

Вплив фактора часу багатократно посилюється, як ми знаємо з власного життєвого досвіду, в період інфляції. Цей фактор часто лежить в основі явного або прихованого шахрайства та недобросовісності. Достатньо у зв'язку з цим нагадати про випадки, коли «продавець» отримував гроші в якості передоплати за товар, який він і не збирався постачати. Знецінені гроші через деякий термін поверталися покупцеві.

Очевидним наслідком принципу зміни цінності грошей у часі є неправомірність підсумовування грошових величин, що належать до різних моментів часу, особливо при прийнятті рішень фінансового порядку. Неправомірне також і безпосереднє порівняння різночасових грошових величин. Їх порівняння припустиме тільки при зведенні таких сум до одного моменту часу.

Не менш важливим у фінансовому менеджменті є принцип фінансової еквівалентності. Під останнім розуміють рівність фінансових зобов'язань сторін, що беруть участь в операції. Принцип еквівалентності дозволяє змінювати умови контрактів без порушення прийнятих зобов'язань (тому в старій фінансовій літературі цей принцип називався умовою необразливості). Згідно з цим можна змінювати рівень відсоткових ставок, їх вид, терміни виконання зобов'язань, розподіл платежів у часі і т. ін., не порушуючи взаємної відповідальності.

Обидва зазначені вище принципи не можуть бути реалізовані без того чи іншого способу нарощення відсотків або дисконтування із застосуванням певного виду відсоткової ставки.

 

Рисунок 4 – Приклади кривої доходності інвестицій

 

Криві дохідності звичайно будують різні для коротко-, середньо- та довгострокових операцій і однорідних фінансових інструментів. Значення доходності, що спостерігаються, звичайно містяться близько до кривої або безпосередньо на ній. Конкретна крива дохідності відповідає реальній ситуації, що склалася на фінансовому ринку, і характерна для короткого часового періоду. Зміна ситуації змінює форму кривої та її положення на графіку. У ряді західних періодичних фінансових видань регулярно наводяться такі криві.

Для нормальних економічних умов крива дохідності інвестицій має форму кривої А: дохідність тут зростає у міру збільшення строку. Причому кожна наступна одиниця приросту строку дає все менше збільшення дохідності. Таку криву називають позитивною, або нормальною кривою дохідності. Нормальна форма кривої спостерігається в умовах, коли інвестори у своєму обсязі враховують такі фактори, як зростання невизначеності фінансових результатів (ризику) при збільшенні строку.

Крива дохідності, близька до горизонтальної прямої (лінія Б), вказує на те, що інвестори не беруть до уваги або в малому ступені враховують ризик, пов'язаний зі строком.

Іноді трапляються «негативні» (В) і «згорблені» (Г) криві доходності інвестицій. Перша з названих кривих відповідає зменшенню дохідності фінансового інструмента у міру зростання строку (висока нестабільність ринку, очікування підвищення відсоткових ставок), друга – спаданню дохідності після деякого її зростання.

Існують декілька конкуруючих або, скоріше, доповнюючих теорій, що пояснюють закономірності «поведінки» кривих дохідності. Звернемо увагу на дві з них: теорії ліквідності і теорії очікувань. Згідно з першою зміни дохідності пов'язуються зі збільшенням ризику ліквідності інвестицій у відносно короткі строки. Друга зі згаданих теорій стверджує, що форма кривої може розглядатися як узагальнена характеристика очікувань інвесторів, точніше їх поведінки в поточний момент у зв'язку з очікуваннями змін відсоткових ставок у майбутньому. Однак інтерпретація форми кривої в цьому плані неоднозначна, та й не може бути іншою, оскільки доводиться брати до уваги принаймні дію двох факторів: ризик і очікування зміни ставок. Наприклад, позитивна крива може інтерпретуватися як вказівка на те, що інвестори очікують зростання ставок у майбутньому. Іноді ця ж форма кривої вважається симптомом відносної стабільності фінансового ринку.

Криві дохідності одержали значне поширення як інструмент аналізу, що допомагає при вирішення низки фінансових проблем, а саме при порівнянні дохідності декількох фінансових інструментів, коригуванні портфеля активів тощо.

 

Приклад (1.1)

Відомо, що принц Чарльз при розлученні з Діаною сплатив останній 17 млн. ф. ст.. Як повідомляли, ця сума було визначена у розрахунку на те, що принцеса проживе ще 50 років (нажаль, це не збулось). Вказану суму можна розглядати як сучасну вартість постійної ренти. Визначимо розмір члена цієї ренти за умови, що відсоткова ставка дорівнює 10%, а виплати проводяться щомісячно. За умовами задачі, А = 17000 тис. ф. ст., n = 50, р = 12, і = 10%. Для ренти постнумерандо зі вказаними параметрами можна записати наступну рівність: Звідси щомісячна виплата складає тис. ф. ст.

 

Дещо іншого вигляду беруть вказані залежності, якщо розглядати «вічну ренту», під якою розуміють ряд платежів, кількість яких не обмежено – теоретично вона сплачується протягом нескінченної кількості років. На практиці іноді стикаються з випадками, коли є сенс удатися до такої абстракції, наприклад, якщо припущено, що строк потоку платежів дуже великий і конкретно не домовлений. Очевидно, що нарощена вартість вічної ренти дорівнює нескінченно великій величині.

На перший погляд видається нонсенсом і визначення сучасної вартості такої ренти. Однак сучасна вартість вічної ренти є кінцевою величиною.

При n →∞ лімітом для коефіцієнта зведення є величина

.

Звідси для вічної ренти сучасна вартість залежить тільки від розміру члена ренти і відсоткової ставки. З наведеної вище формули випливає:

 

.

Приклад (1.2)

Нехай необхідно викупити вічну ренту, член якої рівний 5 млн. грн., що сплачуються в кінці кожного півріччя. Капіталізована вартість такої ренти за умови, що для її визначення застосовано річну ставку 25%, складе: млн. грн..

 

При розробленні умов контракту іноді виникає необхідність у визначенні строку ренти і відповідно кількості членів ренти. Визначено такі формули для розрахунку строку постійних рент.

 

Таблиця 1 – Порядок розрахунку термінів постійних рент постнумерандо

Число платежів	Число нара-хувань	Вихідні матеріали
S	A
p =1	m=1
m>1
p >1	m=1
	m=p
m≠p

 

Приклад (1.3)

Який необхідний строк для накоплення 100 млн. грн., за умови, що щомісяця вноситься по 1 млн. грн., а на накопичення нараховуються відсотки за ставкою 25% річних?

Маємо р = 12, і = 25%. Отже:

роки..

В аналізі виробничих фінансових проектів іноді трапляються ренти, члени яких сплачуються з інтервалами, що перевищують рік. Визначимо нарощену суму і сучасну вартість таких рент.

Нехай r – часовий інтервал між двома членами ренти, відсотки нараховуються раз на рік. У цьому випадку сучасна вартість першого платежу становитиме на початок ренти величину Tv^r, другого – Tv^2r, останнього – Tv^п, де Т – величина члена ренти, п – строк ренти, кратний r. Послідовність дисконтованих платежів являє собою геометричну прогресію з першим членом Tv^r, знаменником v^r і кількістю членів п/р. Сума членів такої прогресії за умови, що Т = 1, дорівнює:

.

Звісно, зазначене у формулі співвідношення коефіцієнтів зведення і нарощення можна використовувати у випадках, коли r – ціла кількість років.

 

Приклад (2.1)

Нехай ставка податку на відсотки дорівнює 10%.

Відсоткова ставка – 30% річних, строк нарахування відсотків – 3 роки.

Першочергова сума позики 1000 тис. грн..

Визначимо розміри податку при нарахуванні простих і складних відсотків.

При нарахуванні простих відсотків одержимо наступні показники:

1900 тис. грн. без сплати податку,

S^/ = 1000(1+3(1-0,1)0,3) = 1810 тис. грн. з урахуванням сплати податку.

Нарахуємо тепер складні відсотки:

2197 тис. грн. без сплати податку,

S^/ = 1000((1-0,1)(1+0,3)³+0,1) = 2077,3 тис. рн.. з урахуванням сплати податку.

У розглянутих вище методах нарощення всі грошові величини вимірювалися за номіналом. Інакше кажучи, не бралося до уваги зниження реальної купівельної спроможності грошей за період, який охоплює операція. Однак у сучасних умовах інфляція у грошових відносинах відіграє помітну роль, і без її урахування кінцеві результати часто являють собою умовну величину.

Інфляцію необхідно враховувати принаймні у двох випадках: при розрахунку нарощеної суми грошей і при зміні реальної ефективності (дохідності) фінансової операції.

Неважко зв'язати індекс цін і темп інфляції. Під темпом інфляції h розуміють відносний приріст цін за період (звичайно він вимірюється у відсотках):

,

де – індекс цін.

Інфляція є ланцюговим процесом. Отже, індекс цін за декілька періодів дорівниює добутку ланцюгових індексів цін:

,

де – темп інфляції в періоді t.

Нехай тепер мова йде про майбутнє. Якщо h – постійний очікуваний (або прогнозований) темп інфляції за один період, то за п таких періодів отримаємо:

.

Грубою помилкою, яка, на жаль, трапляється у вітчизняній практиці, є підсумування темпів інфляції окремих періодів для одержання узагальнюючого показника інфляції за весь термін, що, зрозуміло, істотно занижує величину одержаного показника.

Приклад (2.2)

Постійний темп інфляції на рівні 5% на місяць призводить до зростання цін за рік у розмірі 1,05¹²=1,796. Таким чином, дійсний річний темп інфляції рівний 79,6%, а не 60% як при сумуванні. Продовжимо приклад. Нехай прирости цін за 3 місяці склали: 1,5; 1,2 та 0,5%. Індекс цін за три місяці рівний 1,015*1,012*1,005=1,0323. Темп інфляції за три місяці – 3,23%

Повернемося до проблеми знецінення грошей при їх нарощенні. Якщо нарощення відбувається за простою ставкою, то нарощена сума з урахуванням купівельної спроможності дорівнює

.

Як бачимо, збільшення нарощеної суми з урахуванням її інфляційного знецінення має місце, лише коли .

 

Приклад (2.3)

На суму 1,5 млн. грн. на протязі трьох місяців нараховуються прості відсотки за ставкою 28% річних, нарощена сума, отже, рівна 1,605 млн. грн.. Щомісячна інфляція характеризується темпами 2,5; 2,0 і 1,8%. Індекс цін рівний 1,025*1,02*1,018=1,06432. З урахуванням знецінення нарощена сума складе: 1,605/1,06432=1,508 млн. грн..

 

Звернемося тепер до нарощення за складними відсотками. Нарощена сума з урахуванням інфляційного знецінення знаходиться, як

.

Очевидно, що при нарахуванні простих відсотків ставка, яка компенсує вплив інфляції, відповідає величині

.

Ставку, що перевищує критичне значення і^/ (при нарахуванні складних відсотків i^/=h), називають позитивноюставкою відсотка.

Власники коштів, звісно, не можуть змиритися з їх інфляційним знеціненням і здійснюють різні спроби компенсації втрат.

Найбільш поширеним є коригування ставки відсотка, за яким відбувається нарощення, тобто збільшення ставки на величину так званої інфляційної премії. Підсумкову величину можна назвати брутто-ставкою.

 

Дані інструментарії застосовуються в умовах визначеності так і не визначеності. Вплив фактора часу багатократно посилюється, як ми знаємо з власного життєвого досвіду, в період інфляції. Цей фактор часто лежить в основі явного або прихованого шахрайства та недобросовісності. Не менш важливим у фінансовому менеджменті є принцип фінансової еквівалентності. Він дозволяє змінювати умови контрактів без порушення прийнятих зобов'язань. У ряді країн одержані (юридичними, а іноді й фізичними особами) відсотки оподатковуються, що, природно, зменшує реальну нарощену суму і дохідність операції.

Найбільш поширеним є коригування ставки відсотка, за яким відбувається нарощення, тобто збільшення ставки на величину так званої інфляційної премії. Підсумкову величину можна назвати брутто-ставкою.

Криві дохідності одержали значне поширення як інструмент аналізу, що допомагає при вирішення низки фінансових проблем, а саме при порівнянні дохідності декількох фінансових інструментів, коригуванні портфеля активів тощо.

Список використаних джерел:

1. http://dn.khnu.km.ua/dn/k_default.aspx?M=k0741&T=02&lng=1&st=0;

2. http://referatu.com.ua/referats/18/37432/?page=18;

3. Версаль Н.І. Фінансове посередництво в Україні: теоретичні та практичні аспекти // Фінанси України. – 20015. – № 9. – С. 99-108.

4. Корнєєв В.В. Модифікація форм фінансового посередництва в Україні // Фінанси України. – 20014. - № 1. – С. 77-85.

5.. Матеріали CD-збірника «Урожай знань. Розвиток приватного бізнесу. 20014»

6. Біржова діяльність: Навчальний посібник / Під ред. д.е.н. В.І. Крамаренко, д.е.н. Б.І. Холод. – К.: ЦУЛ, 2015. – 264 с.

7.. Зимовець В.В., Зубик С.П., Фінансове посередництво: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 20014. – 288 с.

8.. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 20015. – 501 с.

 

ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКОВИХ ПЕРСПЕКТИВ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Курсовий проект на тему:

«Математичний апарат і методичний інструментарій діяльності фінансових

Посередників»

 

Виконала:

студентка групи ЕФІс-11з

Владика Галина

Перевірив:

 

Львів-2016р.

Зміст

 

Вступ ---------------------------------------------------------------------------------------3