Розділ і: податкова система України. . 5

Ірина Цимбалюк

ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

 

конспект лекцій

 

Луцьк

УДК 33(076.5)+378(076.5)

ББК 65 Р30Я81+74.580.252.45

М54

 

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол № від).

 

Рецензент: д.е.н. Карлін М.І., завідувач каф. фінансів та оподаткування СНУ ім. Лесі Українки

 

Цимбалюк І. О.

М54 Податковий менеджмент: конспект лекцій для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки „Економіка підприємства”/ Ірина Олександрівна Цимбалюк. – Луцьк: СНУ ім. Лесі Українки, 2015. – 75 с.

Конспект лекцій з дисципліни «Податковий менеджмент» є складовою частиною нормативно-методичного забезпечення навчального процесу для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». У методичному виданні подано короткий зміст лекцій, завдання для індивідуального науково-дослідного завдання студентів та перелік рекомендованих джерел інформації.

 

Рекомендовано студентам денної та заочної форми навчання напрямку підготовки «Економіка підприємства».

УДК 33(076.5)+378(076.5)

ББК 65 Р30Я81+74.580.252.45

© Цимбалюк І.О. 2015

© Східноєвропейський національний

університет імені Лесі Українки, 2015

ЗМІСТ

 

ВСТУП.. 4

 

РОЗДІЛ І: ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ.. 5

ТЕМА 1: ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ 5

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ І
ПОДАТКОВОЇ РОБОТИ.. 13

ТЕМА 3:ОСНОВНІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ, ЩО СПРАВЛЯЮТЬСЯ В УКРАЇНІ 20

1. Податок на додану вартість (ПДВ) 20

2. Акцизний податок. 24

3. Мито як непрямий податок. 26

4. Податок на прибуток підприємств. 30

5. Податок на доходи фізичних осіб. 35

6. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності 40

7. Фіксований сільськогосподарський податок. 42

 

РОЗДІЛ ІІ. ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ.. 45

ТЕМА 4. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ.. 45

ТЕМА 5. ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОГО ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ.. 49

ТЕМА 6. ПОДАТКОВЕ АДМІНІСТРУВАННЯ.. 54

ТЕМА 7. СУТНІСТЬ І ЗАДАЧІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ
В УКРАЇНІ 60

 

РОЗДІЛ IІI КОРПОРАТИВНИЙ ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ.. 66

ТЕМА 8. КОРПОРАТИВНИЙ ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ОПОДАТКУВАННЯМ.. 66

 

ПИТАННЯ НА ЗАЛІК З ДИСЦИПЛІНИ „ПОДАТКОВИЙ
МЕНЕДЖМЕНТ”. 72

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ.. 75

 

ВСТУП

Податковий менеджмент – це складний механізм зі специфічними елементами. Він складається із законодавчої та інформаційної бази, податкового аналізу, планування податкових платежів, контролю та регулювання. Визначається податковий менеджмент тією фінансовою та загальною економічною стратегією, яка існує в суспільстві. Тому податковий менеджмент кожної держави має певні особливості.

Мета вивчення дисципліни – розкрити сутність, методологічні та теоретичні засади податкового менеджменту підприємства, його структуру, систему будування та особливості функціонування в Україні. Вивчення цього курсу дає можливість майбутнім фахівцям приймати обґрунтовані рішення на рівні як держави, так і підприємства.

Дисципліна “Податковий менеджмент” входить до блоку дисциплін, які вивчають проблеми оподаткування. Вона є продовженням курсів “Податкова система України” та “Податкова система зарубіжних країн”, призначена для подальшого поглибленого вивчення теорії та практики оподаткування при навчанні на рівні спеціаліста.

Завдання вивчення курсу “Податковий менеджмент” полягає у теоретичній та практичній підготовці студентів економічних спеціальностей з низки питань:

• планування податкових платежів та методів їх здійснення;

• методів контролю за сплатою податкових платежів;

• податкове регулювання та його змісту;

• змісту, сутності функцій та принципів організації податкового менеджменту на підприємстві;

• інформаційного забезпечення податкового менеджменту на підприємстві;

• змісту та методики виконання податкового аналізу податкових платежів підприємства.

Дисципліна “Податковий менеджмент” пов’язана з іншими дисциплінами, які вивчають окремі питання з проблем оподаткування – економічною теорією, макроекономікою, мікроекономікою, економікою підприємства, фінансами, бухгалтерським обліком та ін.

РОЗДІЛ І: ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

ТЕМА 1: ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

1. Податки в економічній системі держави.Податкова система держави та принципи її побудови

2. Сутнісна характеристика податків та їх основні елементи

3. Функції податків

4. Класифікація податків

Податки в економічній системі держави. Податкова система держави та принципи її побудови

У будь-якій державі юридичні й фізичні особи зобов’язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави,їїекономічних та правових інститутів.

Податки, як форма взаємовідносин між громадянами держави та владою, має стародавню історію. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до товарно-грошового господарства та виникнення держави.

Засновником фінансової науки взагалі, і науки про податки в тому числі, справедливо вважають Адама Сміта (1723-1790). Найбільшим його досягненням можна вважати визначення чотирьох принципів оподаткування, які і на сьогодні є класичними. У своїй праці «Дослідження про природу і причину багатства народів» він визначив основні принципи оподаткування, які актуальні і на цей час:

1. принцип справедливості («піддані держави повинні в міру можливості брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до прибутків, якими вони користуються під заступництвом і захистом держави»);

2. принцип визначеності («податок, що його зобов’язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним. Термін сплати, спосіб та сума платежу – усе має бути ясним і зрозумілим для платника. Невизначеність оподаткування розвиває нахабність, сприяє підкупності пев46 них верств населення, які й без того не користуються популярністю, навіть якщо вони не відзначаються нахабністю й підкупністю»);

3. принцип зручності («кожен податок повинен справлятися в час та у спосіб, який зручний для його сплати платником»);

4. принцип економії («кожен податок має бути продуманий та обґрунтований, оскільки нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди і приносить велику шкоду державі»).

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону „Про систему оподаткування”. У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Функції податків

 

Сутність податку як економічної категорії проявляється через функції, які вони виконують. В теоретичному аспекті виокремлюють три головні функції податків:

1. Фіскальна – (контрольна, розподільна).

2. Регулююча – (стимулююча, стримуюча).

3. Соціальна.

Фіскальна функція є однією з головних функцій податків. Її сутність полягає в забезпеченні фінансування та надходження грошових коштів до бюджетів всіх рівнів.

Розподільча підфункція – завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів.

Контрольна підфункція полягає в організації налагодження, фіксації та обліку кількості податків, оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. За допомогою цієї функції здійснюється контроль за отриманням податків, застосування різних штрафних санкцій до порушників.

Регулююча функція податків полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків – юридичними та фізичними особами. Податки, через цю функцію, забезпечують механізм, балансу особистих та загальнодержавних інтересів. Метою цієї функції є забезпечення безперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння зростання грошових коштів.

У межах виконання цієї функції виокремлюють два її напрями: стимулюючий та стримуючий.

Сутність стимулюючого напряму полягає в наданні пільг з податків або звільнення від їх сплати.

Стримуючий напрям податків застосовується державою під час захисту власного виробника. Для цього встановлюються підвищені митні тарифи, застосовуються додаткові податки, підвищуються вже діючі (наприклад, акцизний збір на горілчані та тютюнові вироби тощо). В цілому це підвищує ціну на виріб і останній стає неконкурентоспроможним.

Соціальна функці я – функція податків, що полягає у підтриманні соціальної рівноваги у суспільстві шляхом зміни співвідношення між доходами різних соціальних груп для зменшення нерівностей між ними. За допомогою податків в державному бюджету концентруються кошти, які потім спрямовуються на вирішення проблем підприємств економіки держави: як виробничих, так і соціальних, фінансування розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. Реалізовуючи соціальну функцію податків, держава спрямовує кошти на користь слабших і незахищених категорій громадян за рахунок перекладання податкового тягаря на більш забезпечені верстви населення.

Вказане розмежування функцій податкової системи має умовний характер, оскільки вони переплітаються та здійснюються одночасно.

Класифікація податків

Податки класифікують за кількома ознаками:

І. За формою оподаткування:

– прямі встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування.

В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Особисті податки сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності. Видами особистих податків є податок на прибуток підприємств, под. на дох. фізичних осіб. Реальні податки передбачають оподаткування майна (земельний податок).

– непрямі –встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

ІI. За економічним змістом об’єкта оподаткування:

– податки на доходи (ПДФО, ПнП),

– податки на споживання (ПДВ, акцизний податок),

– податки на майно (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, земельний податок).

ІІІ. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.

- загальнодержавні (встановлюються Верховною Радою України. Сплачуються до державного бюджету або до державних цільових централізованих фондів: ПДВ, акциз, податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб тощо),

- місцеві (належать податки та збори, що встановлені рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом. Є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад та сплачуються до місцевих бюджетів.)

Загальнодержавні податки та збори вказані у статті 9 Податкового кодексу. Так, до загальнодержавних належать такі податки та збори:

Загальнодержавні податки та збори вказані у статті 9 Податкового кодексу. Так, до загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. екологічний податок;

6. рентна плата;

7. мито.

 

До місцевих податків належать:

1. податок на майно;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за місця для паркування транспортних засобів;

2. туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на майно та єдиний податок.

ІV. За способом стягнення:

– розкладні – встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках (акцизний податок, ПДВ, податок на доходи фіз.осіб).

– окладні – передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо (фіксований с/г податок).

V. За методами обчислення податки можна поділити таким чином:

1. Кадастровий (від слова кадастр – таблиця, довідник) коли об’єкти оподаткування розділені на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у відповідні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характеризується тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об’єкта. Прикладом такого податку є збір за першу реєстрацію транспортних засобів. Він утримується за встановленою ставкою в залежності від об’єму двигуна транспортного засобу.

 

2. На підставі декларації. Декларація – документ, в якому платники податку наводять розрахунок доходу і податок із нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу особою, яка цей доход отримує. Наприклад, податок на прибуток підприємств.

3. З джерела виплати доходу. Цей податок вноситься особою, що виплачує дохід. Тому справляння податку відбувається до отримання доходу, причому отримувач доходу отримує його зменшеним на суму податку. Наприклад, податок з доходів фізичних осіб. Цей податок сплачується підприємством чи організацією, де працює фізична особа. До виплати заробітної плати із неї вираховується сума податку та перераховується до бюджету. Залишок суми виплачується працівнику.

Питання для самостійного контролю:

1. Коли розпочалось формування податкової системи України?

2. Назвіть та охарактеризуйте принципи податкового законодавства.

3. Що таке податкова політика?

4. Чим відрізняється податок від збору?

5. Дайте характеристику податку як економічної категорії.

6. Хто є платником податку?

7. Що відноситься до об’єкту оподаткування?

8. Як визначається база оподаткування?

9. Які існують види ставок податків?

10. Що таке податковий період?

11. В які терміни сплачуються податки?

12. У які терміни подається податкова звітність за загальними правилами?

13. Яким чином може надаватись податкова пільга?

14. Які функції виконують податки?

15. Які в Україні запроваджені загальнодержавні та місцеві податки і збори?

16. Назвіть існуючі класифікації податків.

 

Податок на додану вартість (ПДВ)

Податок на додану вартість(ПДВ) – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм Розділу V Податкового Кодексу України. Це один із найбільш розповсюджених універсальних акцизів у світі, який був запроваджений в Україні в 1992 році та разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.

Платником податку є: особа, що зареєстрована як платник ПДВ та здійснює реалізацію товарів (робіт, послуг), а також особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню.

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання.

 

У механізмі плати ПДВ законодавством передбачено чотири групи операцій:

1) операції, що є об’єктом оподаткування;

2) операції, що не є об’єктом оподаткування;

3) операції, що оподатковуються за зниженими ставками 0% та 7%;

4) звільнені від оподаткування.

Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб’єктами господарювання з:

1. випуску (емісії) та продажу цінних паперів;

2. передачі майна у схов, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

3. надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування;

4. обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей;

5. надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), гарантії або поручительства;

6. виплат у грошовій формі заробітної плати, а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій;

7. реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб;

8. постачання позашкільним навчальним закладом платних послуг у сфері позашкільної освіти;

9. надання банками (фінансовими установами) послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування будівництва (в тому числі за перерахування коштів на фінансування будівництва із фонду фінансування будівництва), за здійснення платежів за іпотечними сертифікатами відповідно до законодавства;

10. оплати третейського збору та відшкодування інших витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;

11. надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень;

12. вивезення товарів за межі митного кордону України у митному режимі тимчасового вивезення або у митному режимі переробки, у тому числі об’єктів оперативного лізингу або транспортних засобів з метою їх ремонту;

13. постачання товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі відмови на користь держави.

14. ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України незалежно від обраного митного режиму товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 100 євро;

15. ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро:

- у несупроводжуваному багажі;

- на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях;

- на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях;

16. ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення;

ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України.

Акцизний податок

Акцизний податок – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені Податковим Кодексом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

До підакцизних товарів належать:

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів;

- електрична енергія.

Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок вказані у ст. 215.2 ПК України. При розрахунку акцизного податку використовуються ставки:

1) адвалорні (відсоткові) – ставки податку, згідно з якими розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування;

2) специфічні (абсолютні) є ставки податку, згідно з якими розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина до одиниці виміру бази оподаткування;

3) адвалорні та специфічні одночасно. Даний метод використовується при оподаткування тютюнових виробів, а саме цигарок.

Для оподаткування тютюнових виробів встановлено ставки акцизного податку у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) одночасно. Сума податку розрахована одночасно за адвалорними та специфічними ставками має бути неменша встановленого мінімального акцизного податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби. Тобто, розрахована за ставками сума акцизного податку порівнюється з розміром мінімального податкового зобов’язання і до сплати в бюджет приймається більша сума.

Мито як непрямий податок

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов’язане з увезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну та регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту.

У мита є багато спільного з акцизним податком. І мито, і акцизний податок збільшують ціну реалізації товарів; ставки і мита, і акцизного податку диференційовані за групами товарів. Але є і певні, притаманні лише миту, особливості. Сплачується мито при перетині митного кордону України. Перелік товарів, що підлягають митному обкладанню, набагато ширший, ніж у акцизного податку. Особливістю справляння мита є також те, що контроль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснює митна служба України, а не податкова служба.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються Митним Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".Ставки мита вказуються у Законі України „Про Митний тариф України”.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України.

Мито – це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та Митним Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів.

В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) сезонне мито;

4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.

Сезонне мито. На окремі товари законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення сезонного мита.

Особливі види мита. У випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита:

1) спеціальне мито;

2) антидемпінгове мито;

3) компенсаційне мито.

Особливі види мита встановлюються на підставі рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

1. Спеціальне мито встановлюється:

1) як засіб захисту національного товаровиробника, у разі якщо товари ввозяться на митну територію України в обсягах та/або за таких умов, що їх ввезення заподіює або створює загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

2) як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

2. Антидемпінгове мито застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту, що загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам.

3. Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих товарів чи перешкоджає організації виробництва подібних товарів в Україні.

Законом України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014р. №73-VIII (далі – Закон №73-VIII), тимчасово запроваджено, додатковий імпортний збір як особливий вид мита.

Додатковий імпортний збір справляється, починаючи з 26.02.2015 року, з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування ПДВ для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Тобто, при нарахуванні податку на додану вартість до бази оподаткування цим податком включаються суми додаткового імпортного збору.

Ставки імпортного збору встановлено в розмірі: 10% на продукти харчування та рослинництва та 5% на решту імпорту, крім критичного.

Відповідно до Закону №73-VIII, до критичного імпорту віднесено нафту, газ, паливо для АЕС, електроенергію, вугілля, бензини та дизпаливо, медичні вироби для гемодіалізу та лікування онкохворих, міжнародну гуманітарну допомогу, а також продукцію оборонного призначення, потрібну для виконання державного замовлення.

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Об’єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами. А саме, товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість перевищує еквівалент 300 євро.

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються, щодо яких не виявлений власник, які є конфісковані, передані державі, на утилізацію та ін.

 

Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:

1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита – митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита – кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх включено до рахунку-фактури:

Þна транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

Þкомісійні та брокерські,

Þплата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів, і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

За явної невідповідності заявленої митної вартості реальним цінам її величину встановлює митна служба, виходячи з цін на ідентичні товари чи інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом НБУ; що діє на день подання митної декларації або перетину кордону.

Загалом при імпорті підакцизних товарів митними платежами, які сплачуються на митниці, при ввезенні товарів, будуть: мито, акцизний податок і ПДВ.

Ставки мита вказані у Законі України „Про Митний тариф України” від 19.09.2013 № 584-VII.

При ввезенні на митну територію України або вивезенні за її межі від оподаткування митом звільняються:

1) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів;

3) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

4) товари, право власності на які набувається державою у випадках, не виявлення власника, конфіскації, передачі у власність держави та ін;

5) товари, що ввозяться в Україну або вивозяться з України для офіційного і особистого користування дипломатичних представництв інших держав;

6) товари, що ввозяться на митну територію України в рамках міжнародної технічної допомоги;

9) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек;

10) на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської – товари (сировина, матеріали, устаткування та обладнання), що надходять в Україну в рамках міжнародної технічної допомоги;

12) архівні документи, придбані з метою внесення їх до Національного архівного фонду;

13) фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні;

14) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії;

15) техніка, устаткування, майно і матеріали, що ввозяться на митну територію України та вивозяться за межі цієї території, призначені для власного використання розвідувальними органами України;

16) матеріали, устаткування та комплектуючі, що використовуються для виробництва:

а) устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії;

б) матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, що будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії; та ін. пільги, передбачені ПКУ.

Митні платежі. Підчас ввезення товарів на митну територію України сплачуються такі податки:

- ПДВ;

- акцизний податок (для підакцизних товарів);

- імпортний збір;

- мито.

При чому, сума ПДВ, що сплачується при ввезенні підакцизних товарів розраховується за формулою:

 

ПДВ= (МВ+М+АП+ІЗ)*СП

 

МВ – митна вартість товару;

М – сума мита;

АП – сума акцизного податку;

ІЗ – імпортний збір;

СП – ставка ПДВ.

Таким чином, мито, імпортний збір та акцизний податок враховуються у визначенні бази оподаткування ПДВ, збільшуючи її.

Митні платежі не сплачуються у разі, якщо:

1) товари не є об’єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів – у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв’язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який не передбачає сплату митних платежів, – на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об’єктом оподаткування митними платежами.

Перехід на єдиний податок

Згідно ПКУ суб’єкт господарювання на загальній системі, може перейти на єдиний податок лише один раз протягом календарного року. Для цього треба подати заяву до податкової інспекції не пізніше 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, також подається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Якщо платник єдиного податку перевищив граничний об’єм доходу, то тоді платник єдиного податку повинен або перейти в наступну групу або на загальну систему оподаткування.

Таблиця 4

Ставки податку