Методика проведення лабораторних занять

Методичні вказівки

Методичні вказівки розроблені згідно з навчальними планами навчальної програми для студентів спеціальності „Автомобілі та автомобільне господарство”

Ціллю даної роботи є дати можливість студентам самостійно підготуватися до виконання лабораторних робіт.

Хороші знання конструкції автомобіля дозволяють студентам швидко засвоїти і отримати знання з інших предметів це – дисципліни “Автомобільні двигуни”, “Введення у технологічні процеси на автомобільному транспорті”, „Теорія експлуатаційних властивостей автомобілів”, “Аналіз конструкції та розрахунок автомобілів”, “Основи технології виробництва та ремонту автомобілів”, “Технічна експлуатація автомобілів”, “Основи технічної діагностики автомобілів”, “Паливна апаратура двигунів внутрішнього згоряння”, “ Перспективні конструкції автомобілів і ДВЗ”. А також впевнено почувати себе у своїй практичній діяльності.

Методичні вказівки дозволяють викладачам здійснювати єдиний підхід до організації і проведення лабораторних занять та самостійної роботи, а також пред’являти єдині вимоги до студентів і звітів по лабораторних роботах.

Видача завдань на виконання лабораторних робіт на початку семестру за весь семестр дозволить активізувати самостійну роботу студентів і більш раціонально використовувати час, відведений на їх виконання.

 

Методика проведення лабораторних занять

Лабораторні заняття є однією з основних форм навчального процесу. Під лабораторними заняттями необхідно розуміти заняття, спрямовані на поглиблення теоретичних знань, які проводяться під керівництвом викладача по основних розділах курсу дисципліни.

Лабораторні заняття по вивченню „Основ конструкції автомобіля” мають бути організовані так, щоб майбутні інженери могли отримати широкі знання в цій області, які дозволили б самостійно розбиратися в конструкції різноманітних типів автомобілів і чітко знати принцип дії їх складових частин. Постановка лабораторних занять повинна забезпечувати можливість вивчення студентами конкретних, найбільш типових складових частин двигуна і шасі сучасного автомобіля, які можуть бути взяті за основу в ознайомлені з особливостями конструкції і принципом дії інших, однотипних складових частин автомобіля.

При виконані лабораторних робіт крім закріплення основ теорії, студент набуває навиків застосування вимірювальної техніки.

Лабораторні роботи повинні виконуватись паралельно прочитаному курсу лекцій. Кількість робіт, їх об’єм і зміст встановлюється кафедрою згідно навчальних планів. Успішному проведенню лабораторних робіт сприяє їх чітка організація. Робочі місця забезпечуються необхідними інструментами, приладами та наочним обладнанням до початку занять.

На робочому місті має бути розкладене в певному порядку обладнання, яке необхідне для виконання даної роботи.

Розміщення вимірювальних приладів та інструменту має забезпечувати зручне виконання замірів і регулювань і не заважати студентам виконувати роботу.

При вимірюванні необхідно звернути увагу на чистоту деталей, правильність настройки інструментів та приладів.

Автомобілі та їх складові частини, які мають досліджуватись, повинні бути повністю укомплектовані, а вимірювальні прилади бути справними.

Уся робота з підготовки студентів і робочих місць має бути організована так, щоб час відведений на виконання лабораторної роботи, повністю виконувався за прямим призначенням, а саме для зняття характеристик складових частин автомобілів, вимірювання геометричних параметрів, вивченню конструкції їх деталей, складню схем і т.д.

Для кращої підготовки до виконання лабораторних робіт викладач ділить кожну підгрупу на 4-5 бригад (групу на 8 бригад), складає календарний графік виконання робіт і видає завдання кожному студенту на весь семестр. Студенти, знаючи за графіком, яку роботу вони мають виконувати, ретельно готуються до неї завчасно.

Готовність студента до лабораторної роботи контролюється опитуванням на початку занять. Якщо студент готовий до роботи й у нього є підготовлений текст теоретичного матеріалу і форма звіту, він допускається до її виконання.

Перед виконанням роботи бригадир має розділити обов’язки серед членів бригади і перевірити наявність обладнання на робочих місцях.

Після цього члени бригади детально знайомляться з обладнанням, записують основні характеристики досліджуваних автомобілів, їх складових частин і за дозволом викладача приступають до її виконання.

Чернетка протоколу роботи може бути спільною для бригади, але при захисті роботи кожен студент повинен представити окремий звіт.

Результати роботи повинні бути узгоджені з керівником занять, при цьому може виявитись, що деякі з них необхідно уточнити, доповнити або переробити. Тому не потрібно складати автомобіль і його складові частини до тих пір, поки результати роботи не будуть перевірені керівником занять.

Після закінчення роботи бригада студентів складає автомобіль, або його складові частини, наводить порядок на робочому місці і здає його лаборанту.

Обробку матеріалу і складання звіту по роботі студенти повинні виконати в години самостійної роботи до чергового заняття в лабораторії.

Лабораторні заняття проводяться по підгрупах двома викладачами (на кожну підгрупу по одному викладачу) разом з навчальним майстром або лаборантом.

Викладач відповідає за організацію і якість занять у своїй підгрупі, проводить ввідний інструктаж, опитування студентів, веде облік відвідувань і успішності та підводить підсумок кожного заняття, видає завдання на чергові заняття.

Навчальний майстер (лаборант) відповідає за підготовку матеріальної частини, забезпечення робочих місць інструментом, літературою, методичними вказівками, інструкціями, керує за вказівкою викладача роботою студентів на робочих місцях, слідкує за виконанням студентами правил техніки безпеки та охорони праці, а по закінченню занять приймає від старших бригад робочі місця (обладнання, інструменти, літературу і т.д.).

 

Правила техніки безпеки

Для запобігання нещасних випадків при виконанні лабораторних робіт серйозна увага має бути приділена питанням техніки безпеки і охорони праці, які всі учасники робіт повинні знати і строго виконувати.

Перед початком лабораторних робіт відповідальний за їх проведення перевіряє стан стендів, лабораторних установок і робочі місця в цілому.

При виконанні лабораторних робіт необхідно керуватися наступними загальними правилами техніки безпеки:

4.1. До виконання лабораторних робіт і самостійної роботи в позаурочний час допускаються лише ті студенти, які засвоїли правила користування лабораторним обладнанням, вивчили правила техніки безпеки і розписалися у контрольному листку.

4.2. До виконання лабораторних робіт на одному робочому місці допускається не більше трьох студентів.

4.3. Перед початком роботи студенти зобов’язані перевірити кріплення і фіксацію складових частин автомобіля на стендах (двигуна, коробки передач, заднього моста і т.д.)

4.4. При підйомі автомобіля або агрегатів необхідно користуватися спеціальними домкратами. При цьому необхідно слідкувати за тим, щоб підйомний пристрій міцно стояв на підлозі, а головка підйомника була надійно закріплена у відповідній частині автомобіля, що піднімається, і не могла зіскочити або зміститися під час піднімання. При підйомі однієї частини автомобіля під колеса іншої частини автомобіля необхідно підкладати відповідні упори.

4.5. Забороняється виконувати роботи під автомобілем, який піднятий лише підйомником. Піднятий автомобіль повинен бути надійно встановлений на підставки.

4.6. Категорично забороняється знаходитися в зоні обертання коліс, барабанів, муфт та інших деталей автомобіля чи стенда.

4.7. При проведенні випробувань автомобіля студенти повинні бути на своїх робочих місцях. Категорично забороняється покидати своє робоче місце і відволікатися від спостережень за роботою стенда і автомобіля.

4.8. При виникненні ненормальних стуків і шумів у двигуні, силовій передачі, або стенді, а також у аварійних випадках та при виникненні пожежі, обладнання необхідно зупинити, а роботи до усунення несправностей припинити.

4.9. Категорично забороняється:

- працювати на несправній установці;

- проводити випробування автомобіля на контрольно-випробувальних стендах, які не мають надійного заземлення;

- працювати на установках, які не мають захисних кожухів обертових частин контрольно-випробувальних стендів;

- працювати на установці, яка не має необхідних протипожежних засобів: вогнегасника, ящика з піском та ін.

4.10. Студенти, які порушили правила техніки безпеки й охорони праці, відсторонюються від занять в лабораторії. Продовжити заняття вони можуть лише після повторних заліків з техніки безпеки, отримавши на це дозвіл в деканаті факультету.

Керівництво і відповідальність за дотримання вимог техніки безпеки й охорони праці при проведенні лабораторних занять покладається на викладача і лаборанта (учбового майстра), а під час самостійної підготовки на лаборанта (навчального майстра) тієї лабораторії, в якій проводиться самостійна підготовка.

 

Вимоги до звіту

Звіт повинен включати не лише обчислення, таблиці і схеми складових частин, але і необхідні висновки з висловленням можливих причин невідповідності отриманих даних, даним заводу – виготовлювача. Такі звіти сприяють розвитку у студентів вміння аналізувати результати роботи, робити самостійні висновки про виконану роботу про технічний стан автомобілів, які вивчаються, та їх складових частин.

У звіті, представленому окремо кожним студентом, повинні бути вказані найменування навчального закладу, факультету, кафедри, номер групи, прізвище та ініціали студента, який виконав роботу, номер роботи і її назва, дата виконання, мета і короткий зміст роботи, таблиці за результатами роботи, принципові схеми автомобілів і їх складових частин і креслення їх деталей.

При кресленні схем і оформленні звітів необхідно дотримуватись вимог ЄСКД і застосовувати лише стандартні умовні позначення. Дослідні дані і розрахункові величини необхідно представити у вигляді таблиць. Формули, які використовуються при розрахунках, необхідно приводити в загальному вигляді з поясненням умовних позначень.

Звіти необхідно оформляти ретельно на комп’ютері або акуратним почерком так, щоб при перегляді і при перевірці їх без всяких пояснень зі сторони студента можна було отримати уяву про виконану роботу.

Особливу увагу необхідно звертати на правильність термінології і відповідність умовних позначень діючим ДСТУ.

Титульний лист виконується у відповідності з вимогами наведеними в в додатку А, і заповнюється за формою, представленою в додатках Б, В.

Текст пишеться у відповідності з вимогами ДСТУ на одній стороні листа формату А4, на якому виконується рамка і основний підпис для текстових документів (додаток В).

Скорочення слів у звіті не допускається за винятком загальноприйнятних. Не потрібно приводити загальних описів, дослівних витримок із підручників, стандартів. У звіті повинні бути представленні результати самостійної роботи студента.

Список літератури повинен включати книги, статті, журнали та інші літературні джерела, якими користувався студент при підготовці до виконання лабораторних робіт.

У списку літератури вказуються: прізвище та ініціали авторів, найменування книги; місто; видавництво та рік видання. Для журнальних статей вказуються: автори, назва статті та журналу, його номер та рік видання.

Усі дані роботи, згідно з якими виконуються розрахунки, пояснення та обґрунтування тих чи інших положень, повинні мати посилання на літературне джерело, яке вказується в квадратних дужках цифрою, що відповідає порядковому номеру зі списку літератури.

 

Оцінка лабораторної роботи

Звіт про виконану роботу приймається і оцінюється викладачем окремо по кожній роботі на початку наступного заняття. При виконанні цієї умови та позитивній оцінці виконаної роботи в кінці семестру викладач ставить допуск до здачі іспиту.

У випадку, коли студент не представив звіт, то він не допускається до чергового заняття. Студент, не допущений до заняття через непідготовленість або через його пропуск, може продовжувати роботу в лабораторії лише з дозволу декана факультету після відповідної підготовки або відпрацювання пропущених занять в години самостійної підготовки за розкладом, встановленим кафедрою.

Кожна лабораторна робота оцінюється за п’ятибальною шкалою та враховується при атестації студентів.

При цьому оцінки встановлюються у відповідності з наступними критеріями:

Відмінно: здача звіту з лабораторної роботи, хороша якість її виконання, творчий підхід до виконання та оформлення роботи, глибоке знання теоретичних основ та активна самостійна робота.

Добре: здача звіту з лабораторної роботи, хороша якість її виконання та оформлення, хороші знання теоретичного матеріалу та активна самостійна робота.

Задовільно: виконання та здача звіту з лабораторної роботи.

Незадовільно: невиконання будь-якої частини лабораторної роботи або недостатньо активна самостійна робота.

 

Список рекомендованої літератури.

1. Вишняков Н.Н., Вахламов В.К., Норбут А.Н., Шлиппе И.С.,Островцев А.Н. Автомобиль (Основы конструкции). М.; Машиностроение, 1986

2. Боровських Ю.І., Буральов Ю.В., Морозов К.А. Будова автомобілів. К.; Вища школа, 1991

3. Михайловский Е.В., Серебряков К.Б., Тур Е.Я. Устройство автомобиля.–М.; Машиностроение, 1985

4. Двигатели внутренего сгорания. Системы поршневых и комбинированых двигателей, /Под ред. А.С. Орлина, М.Г. Круглова. – М.: Машиностроение, 1985

6. Анохин В. И.Отечественные автомобили. М.;Машиностроение,1977

7. Гуревич Л.В., Меламуд Р.А. Тормозное управление автомобиля. М.; Машиностроение, 1978

8. Литвинов А.С., Ротенберг Р.В., Фрумкин А.К., Шасси автомобиля. М.: Машиностроение, 1988

9. Методичні вказівки до проведення лабораторних занять та самостійної роботи студентів./ А.М. Кізман. – Львів: ЛПІ, 1981

10. Основи конструкції автомобілів. Конспект лекцій для студентів спеціальності 6.090.200, 7.090.228. “Автомобілі та автомобільне господарство” усіх форм навчання. Частина I. Сітовський О.П. – Луцьк: ЛДТУ, 2004

11. Основи конструкції автомобілів. Конспект лекцій для студентів спеціальності 6.090.200, 7.090.228. “Автомобілі та автомобільне господарство” усіх форм навчання. Частина ІI. Сітовський О.П., Павлюк В.І. – Луцьк: ЛДТУ, 2005

12. Литвинов А.С. и др. Шасси автомобиля. – М.: Машгиз, 1983

13. Бухарин И. А. и др. Автомобили. – Л.: Машиностроение,1973

14. Вахламов В.К. Автомобили: Эксплуатационные свойства: Учебник для студентов высших учебных заведений – М.: Издательский центр "Академия", 2005. – 240 с.

 

Додаток А

 

 

Вимоги до заповнення титульного аркуша текстових документів

(за ГОСТ 2.104 – 68)

 

 

Титульний лист заповнюється чорним чорнилом по формі, яка наведена в додатку Б.

Зміст титульного листа в формі:

1. Назва міністерства.

2. Повна назва університету.

3. Назва кафедри.

4. Умовна назва і № групи, скорочена назва факультету.

5. Вид документу і назва дисципліни, з якої він виконується.

6. Студент (підпис).

7. Керівник.

8. Місто та рік виконання документа.

 

 

Додаток Б

Міністерство освіти і науки України Луцький державний технічний університет Кафедра автомобілів     Інструкційна карта лабораторна робота № 1 на тему: «Визначення основних параметрів кривошипно-шатунного механізму» з дисципліни “Основи конструкції автомобіля”     Луцьк - 2008

 

Додаток В

 

 

Основний надпис для текстових конструкторських документів та специфікацій (перший лист) ГОСТ 2.104-68

 

 

Основний надпис для текстових конструкторських документів та специфікацій (наступні листи) ГОСТ 2.104-68

 

 

Міністерство освіти і науки України

 

Луцький державний технічний університет

 

Кафедра автомобілів

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

до лабораторної роботи № 1

 

Визначення основних параметрів

КРИВОШИПНО-ШАТУННОГО механізму

 

з дисципліни

«Основи конструкції автомобілів»

для студентів спеціальності

«Автомобілі та автомобільне господарство»

 

ЛУЦЬК-2008

 

 

ВСТУП

Після закінчення вищого навчального закладу спеціалісти повинні не тільки уміти користуватися новітніми досягненнями науки і техніки в практичній діяльності, але брати активну участь у дослідних роботах. Підготовка таких спеціалістів вимагає неперервного підвищення рівня всіх видів навчальних занять та вдосконалення методів і форм навчання. Це повною мірою стосується і лабораторних занять.

Лабораторні заняття:

- активізують та систематизують роботу студентів з курсів дисциплін;

- знайомлять студентів з сучасними методами та засобами експериментального визначення характеристик об’єктів та процесів, які вивчаються;

- сприяють розвитку у студентів інтересу до дослідницької роботи та виробляють у них навички самостійної роботи.

Завдяки лабораторним та практичним заняттям студенти краще засвоюють програмний матеріал, так як під час лабораторних та практичних занять чисельні формули та визначення стають більш конкретними та зрозумілими.

У лабораторії з основ конструкції автомобіля кафедри автомобілів ЛДТУ встановлені сучасні стенди та установки для дослідження характеристик та робочих процесів складових частин автомобілів. Перелік робіт, які виконуються в лабораторії, наведений в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Перелік лабораторних робіт

№ п/п	Тема роботи	Кількість год.
	Визначення основних параметрів кривошипно- шатунного механізму. Визначення основних параметрів газорозподільного механізму. Визначення основних параметрів систем охолодження ДВЗ. Визначення основних параметрів систем мащення ДВЗ. Дослідження роботи фрикційного зчеплення. Визначення основних параметрів коробки передач. Дослідження роботи карданної передачі. Визначення основних параметрів головної передачі та диференціала. Визначення основних параметрів гідромеханічної передачі. Дослідження роботи рульового управління. Визначення основних параметрів барабанного гальмівного механізму.

 

Загальні вказівки до виконання лабораторних робіт.

 

Лабораторні роботи можуть успішно бути виконані у відведений час лише за умови старанної підготовки до кожної з них. Підготовка до лабораторних робіт включає:

- з’ясування мети лабораторної роботи та повторення теоретичного матеріалу, який відноситься до теми лабораторної роботи (за конспектом лекцій, підручником, навчальними посібниками та іншою літературою);

- ознайомлення з планом та методикою виконання лабораторної роботи.

 

Перед початком проведення лабораторних робіт в лабораторії з основ конструкції автомобіля всі студенти проходять інструктаж з техніки безпеки і підписуються у відповідному журналі.

Під час проведення лабораторних робіт студент зобов’язаний виконувати вимоги методичних вказівок та строго виконувати інструкцію з техніки безпеки.

Перед початком кожної лабораторної роботи викладач проводить співбесіду з метою оцінки підготовленості студентів до її виконання. Студенти, які не виявили необхідних знань, до виконання лабораторних робіт не допускаються. Кожен студент повинен самостійно виконати необхідні розрахунки, обробити дослідні дані та оформити звіт про виконану роботу. Зміст та об’єм звіту визначені в кінці кожної лабораторної роботи. Якщо визначається залежність однієї величини від іншої (підйом клапана від кута повороту колінчастого валу; гальмівний момент від зусилля на гальмівній педалі), то результати роботи представляються у вигляді графіка, який наглядно представляє протікання процесу, залежність величин.

Графік дозволяє також судити про відповідність експериментальних даних тим чи іншим теоретичним залежностям. Графік будується на міліметровому папері зі спеціальними координатними сітками.

 

Метою роботи є вивчення конструкції та визначення основних параметрів кривошипно-шатунного механізму двигуна внутрішнього згоряння.

 

Попередні відомості.

Блок циліндрів

 

Блок циліндрів або блок–картер є остовом двигуна.

На ньому і в середині нього розміщені основні механізми, деталі, системи двигуна. Блок циліндрів - це складна відливка коробчатої форми. Блок циліндрів може відливатись разом із циліндрами або мати вставні гільзи циліндрів.

 

Головка блока циліндрів

 

Головка блока циліндрів є кришкою, що закриває циліндри і відливається із сірого чавуну або алюмінієвого сплаву.

У головці циліндрів є поглиблення, які разом з поршнем і стінками циліндра утворюють камеру згорання, порожнини для охолоджуючої рідини або ребра (для двигунів з повітряним охолодженням), отвори для свічок запалювання або форсунок, а також впускні і випускні канали.

При роботі двигуна головка циліндрів сприймає значні зусилля від тиску газів і теплові напруження. Тому вона повинна мати високу міцність і жорсткість при відносно малій масі.

 

Поршнева група

Поршнева група (поршень, поршневий палець, поршневі кільця, деталі кріплення) разом зі стінками циліндра і поверхнею камери згорання утворює надпоршневий простір, в якому відбуваються робочі процеси двигуна. Група повинна забезпечувати герметичність цього простору, добрий відвід тепла від нього до стінок циліндра, мінімальні втрати на тертя і не допускати попадання масла з картера в камеру згорання.

 

Шатунна група

Шатунна група (шатун, втулки, вкладиші), перетворює зворотно-поступальний рух поршня в обертовий рух колінчастого валу.

 

Колінчастий вал

Колінчастий вал сприймає навантаження від сил тиску газів і сил інерції мас КШМ зі зворотно-поступальним і обертальним рухами і передає крутний момент на силову передачу, а також різним агрегатам і додатковим механізмам.

Колінчастий вал складається з корінних і шатунних шийок, щік з противагами, носка (переднього кінця) і хвостовика (заднього кінця).

На носку вала встановлюють масляне ущільнення, храповик, шестерню газорозподільного механізму, шків приводу генератора, вентилятора, гаситель крутильних коливань. На корінних і шатунних шийках встановлюються підшипники ковзання з тонкостінними вкладишами. Осьові зусилля колінчастого валу сприймаються упорними шайбами. На задньому кінці колінчастого валу встановлений чавунний маховик з напресованим стальним зубчастим вінцем для пуску двигуна стартером.

 

Маховик і картер

Маховик представляє собою масивний диск, який відливається із чавуну. Він підвищує рівномірність обертання колінчатого вала і передає крутний момент трансмісії автомобіля.

Піддон захищає картер від потрапляння в нього бруду і служить резервуаром для масла.

 

Порядок проведення роботи

Визначення ступеня стиску.

1. Зняти головку циліндрів.

2. Обертаючи колінчастий вал двигуна, штангенциркулем виміряти хід поршня S.

3. Заміряти діаметр циліндра D.

4. Визначити робочий об’єм циліндра:

 

.

 

5. Перекинути головку блока циліндрів і встановити її горизонтально.

6. Залити керосин в камеру згорання і за допомогою мірної колби встановити об’єм камери згорання Vз.

7. Визначити повний об’єм циліндра: Vц = Vр + Vз.

8. Обчислити ступінь стиску: ε = Vц / Vз.

 

Визначення параметрів КШМ.

1. Розібрати двигун.

2. Відкрутити болти кріплення головки блоку циліндрів.

3. Зняти головку блока циліндрів.

4. Відкрутити болти кріплення піддону двигуна.

5. Зняти піддон двигуна.

6. Відкрутити гайки кріплення нижньої головки шатуна.

7. Вийняти з циліндра поршень з шатуном.

8. Відкрутити болт кріплення шківа колінвала.

9. Зняти шків.

10. Відкрутити болти кріплення маховика.

11. Зняти маховик.

12. Визначити чи збалансувався маховик з колінчастим валом.

13. Зняти сальники.

14. Вийняти колінчастий вал з блока двигуна.

15. Поміряти діаметр і ширину корінного підшипника за допомогою штангенциркуля.

16. Поміряти діаметр і ширину шатунного підшипника за допомогою штангенциркуля.

17. Визначити розміщення отворів для мащення корінних і шатунних підшипників.

18. Виміряти ширину і глибину канавки вкладиша корінного підшипника і замалювати.

19. Скласти двигун.

20. Поставити колінчастий вал в блок циліндрів і закрутити кришки корінних підшипників моментом 100 н•м за допомогою динамометричного ключа.

21. Поставити шків колінвала і закрутити динамометричним ключем болт кріплення моментом 120 н•м.

22. Сумістити отвори кріплення маховика і прикрутити його моментом 80Н*М.

23. Поставити головку циліндрів з прокладкою і затиснути у відповідному порядку болти кріплення спочатку моментом 60 н•м, а другий раз 100 н•м.

24. Результати спостережень занести в таблицю 1.1.

 

Звіт в об’ємі 4-5 стор. повинен мати схеми, розрахунки та таблиці параметрів КШМ.

 

 

Таблиця 1.1.

 

Основні параметри КШМ

№ п.п.	Найменування показників	Результати роботи
	Тип двигуна Число та розташування циліндрів, і Тип камери згорання Діаметр циліндра, мм Хід поршня S, мм Тип двигуна по відношенню S/D Об'єм циліндра: - робочий Vц, дм^3 - камери згорання Vс, дм^3 - повний Vп, дм^3 Ступінь стиску Розмір поршня: - діаметр ущільнюючої частини Dу, мм - діаметр направляючої частини в площині поршневого пальця Dн1 , мм - діаметр направляючої частини в площині перпендикулярній поршневому пальцю Dy2, мм Овальність направляючої частини поршня Конусність поршня, мм Міри, які захищають від заклинювання поршня Заходи по полегшення поршня Форма днища поршня Тип і кріплення поршневого пальця Шатун: - січення тіла шатуна - спосіб подачі масла до поршневого пальця Розміри колінчастого валу; - діаметр корінної шийки, dк, мм - діаметр шатунної шийки, dш, мм - радіус кривошипа, Rк, мм Тип колінчатого вала по числу корінних шийок Перекриття шийок колінчастого валу А, мм Спосіб фіксації колінчастого валу від осьового зміщення Можливий порядок роботи двигуна

 

Матеріальне забезпечення

 

1. Двигун, встановлений на поворотному стенді.
2. Пристосування для зняття і установки поршневих кілець.
3. Оправка для установки поршня в циліндр.
4. Мікрометр.
5. Штангенциркуль.
6. Щуп пластинчастий.
7. Набір гайкових ключів.
8. Молоток.
9. Лінійка масштабна.
10. Нутромір.
11. Штангенглибиномір

4. Контрольні запитання.

 

1. Поняття про основні конструктивні параметри двигуна внутрішнього згорання
2. Методика визначення можливих порядків роботи двигуна.
3. Компоновочні схеми кривошипно-шатунних механізмів.
4. Призначення, конструкція і матеріали деталей кривошипно-

шатунного механізму.

1. Особливості конструкції кривошипно-шатунних механізмів та деталей дизельних двигунів.
2. Основні типи камер згорання.

 

 

Ї

 

 

Міністерство освіти і науки України

 

Луцький державний технічний університет

 

Кафедра автомобілів

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

до лабораторної роботи № 2

 

Визначення основних параметрів газорозподільного механізму

 

з дисципліни

«Основи конструкції автомобілів»

для студентів спеціальності

«Автомобілі та автомобільне господарство»

 

ЛУЦЬК-2006

Метою роботи є вивчення конструкції та визначення основних параметрів газорозподільного механізму двигуна внутрішнього згоряння.

 

Попередні відомості.

Розподільний вал

 

Розподільний вал(рис. 1.2) служить для керування рухом клапанів. Вал має опорні шийки 1, впускні 2 і випускні 4 кулачки, ексцентрик 3 для привода паливного насоса і шестерню 5 приводу масляного насоса і розподільника запалювання. Розміщення кулачків визначається розташуванням клапанів, заданими фазами газорозподілу і порядком роботи двигуна. Розподільний вал встановлюється в підшипниках блоку-картера або в спеціальному корпусі на голівці блоку циліндрів (при верхньому розташуванні вала). Розподільний вал приводиться в рух від колінчатого вала за допомогою зубчатої, пасової або ланцюгової передач.

 

Рис. 1.2. Розподільний вал

 

У тілі розподільного вала проходить центральний масляний канал, від якого просвердлені відводи для подачі масла до поверхні кулачків.

 

Клапани

 

Клапани призначені для періодичного відкриття і закриття впускних і випускних отворів у циліндрах і надійного їх ущільнення. Клапани працюють у тяжких умовах, піддаючись впливові високих температур, тискові газів, сил пружності пружин і сил інерції деталей механізму.

Головка клапана має робочу поверхню, призначену для закриття впускних або випускних отворів. Для щільного прилягання головки клапана його робоча поверхня робиться конічною. Кут робочої фаски випускних клапанів робиться рівним 45°, у ряді двигунів у впускних клапанів він складає 30°.

Деталі ГРМ

Клапанні гнізда (сідла клапанів) призначені для подовження терміну служби опорної поверхні, на яку сідає клапан. Для випускних клапанів звичайно сідла роблять вставними у вигляді круглих фасонних кілець. Сідла виготовляються з жаростійких чавунів, легованих сталей, металокераміки, алюмінієвої бронзи.

Направляючі втулки служать для усунення перекосів клапана при посадці на гніздо і для відводу тепла від клапанів.

Клапанні пружини повинні забезпечувати достатнє притискання клапана до сідла, сприймати інерційні навантаження, що виникають при русі деталей механізму газорозподілу.

Штовхачі призначені для передачі зусилля від кулачків вала до стрижнів клапанів або штанг і сприйняття бічних зусиль, що виникають при обертанні кулачка. Штовхачі бувають тарілчасті, циліндричні, роликові і гідравлічні.

Штанги і коромисла

Штанги виготовляють порожніми, зі сталі або дюралюмінію зі сталевими загартованими сфероподібними наконечниками. Коромисла установлюють на загальну вісь, укріплену на голівці циліндрів.

 

Фази газорозподілу

Під фазами газорозподілу розуміють моменти початку відкриття і кінця закриття клапанів, виражені в градусах кута повороту колінчатого вала щодо мертвих точок (рис. 1.3). Фази підбирають дослідним шляхом при конструюванні залежно від швидкохідності двигуна і конструкції його впускної і випускної систем. Впускний клапан відкривається з випередженням наприкінці такту випуску, коли поршень не доходить до в.м.т на кут ά₁ = 5 - 30°, а закривається з запізненням на початку такту стиску, коли поршень відійде від н.м.т. ά₂ = 30 - 90° Раннє відкриття і пізніше закриття впускного клапана забезпечує краще наповнення циліндрів за рахунок інерційного напору пальної суміші у впускному трубопроводі. Випускний клапан відкривається з випередженням наприкінці такту

Рис. 1.3.Фази газорозподілу

 

робочого ходу, коли поршень не доходить до н.м.т. на кут β₁ = 40 - 80°, що дозволяє відпрацьованим газам виходити з циліндра під власним надлишковим тиском. Закриття випускного клапана відбувається після проходження поршнем в.м.т. на кут β₂= 10 - 40° на початку такту впуску, що забезпечує краще очищення циліндрів, тому що відпрацьовані гази у цей час ще продовжують виходити з циліндра за інерцією.

 

Порядок проведення роботи

Матеріальне забезпечення.

 

1. Двигун.

2. Головка циліндрів.

3. Мікрометр.

4. Штангенциркуль.

5. Щуп пластинчастий.

6. Набір гайкових ключів.

7. Молоток.

 

4. Контрольні запитання.

 

1. Типи ГРМ.

2. Переваги і недоліки ГРМ з верхнім та нижнім розміщенням клапанів.

3. Вплив фаз газорозподілу на потужність і економічність двигуна.

4. Від чого залежить конструкція ГРМ?

5. Які відмінності умов роботи впускних і випускних клапанів?

6. Які недоліки застосування механізмів повороту клапанів?

7. Як підвищуються зносостійкість та жаростійкість деталей ГРМ?

8. Яке призначення зазорів в ГРМ?

 

 

Міністерство освіти і науки України

 

Луцький державний технічний університет

 

Кафедра автомобілів

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

до лабораторної роботи № 3

 

«Визначення основних параметрів системи охолодження ДВЗ»

 

 

з дисципліни

«Основи конструкції автомобілів»

для студентів спеціальності

«Автомобілі та автомобільне господарство»

 

ЛУЦЬК-2006

Метою роботи є вивчення конструкції та визначення основних параметрів системи охолодження двигуна.

 

 

Попередні відомості.

Рідинна система охолодження

 

У рідинній системі охолодження надлишкове тепло відводиться від стінок циліндра і камери згоряння рідиною, яка заповнює сорочку охолодження блока і головки циліндрів

Автомобільні двигуни мають закриту рідинну систему охолодження з примусовою циркуляцією рідини під дією водяної помпи.

Будова такої системи охолодження показана на рис. 1.1.

 

Рис. 1.1. Схема системи охолодження.

Охолоджена рідина із радіатора через термостат надходить до відцентрового насосу, а потім у водяну сорочку двигуна. З двигуна через патрубок рідина надходить у радіатор. Рідина в радіаторі охолоджується.

Термостат, встановлений у системі охолодження, пропускає рідину в радіатор лише при нагріві її до 80 ˚С та вище. При нижчій температурі вода із порожнини головки циліндрів 3 в обхід радіатора надходить у водяну помпу 4. Завдяки цьому прогрів двигуна прискорюється.

Термостат 14 підтримує заданий температурний режим двигуна, не допускаючи його переохолодження і перегріву.

Обігрів салону автомобіля здійснюється рухом рідини через радіатор обігріву салону 1 з порожнини головки циліндрів до водяного насосу 4. Циркуляція рідини залежить від положення крана 2 і не залежить від положення термостату, чим забезпечується обігрів салону навіть при прогріві двигуна.

Для компенсації зміни об’єму і тиску охолоджуючої рідини встановлений розширювальний бачок 8 з пробкою.

Водяний насос

 

Водяний насос відцентрового типу призначений для створення циркуляції води в системі охолодження автомобільного двигуна.