Мал.12.5. Гнучкий валютний курс

 

Система фіксованих курсів національної валюти встановлюється Національним банком, який бере на себе зобов’язання купляти і продавати будь-яку кількість іноземної валюти за встановленим курсом.

З метою макроекономічної стабілізації Національний банк встановлює границі вільних коливань курсу національної валюти. Якщо ціна валюти наближається до верхньої або нижньої границі, то Національний банк проводить інтервенцію.

При наближенні до нижньої границі НБ купує валюту в обмін на іноземну. При наближенні до верхньої границі НБ продає валюту.

Валютний курс

(долар за гривню) 6.4 S Пропозиція гривні

6.0

D Попит на гивню

 

0 100 200 млрд.грн.

Мал.12.6. Фіксований валютний курс

При плаваючому валютному курсі пониження ціни рівноваги називається обезціненням валюти, підвищення - подорожчанням валюти.

При фіксованому валютному курсі пониження ціни називається девальвацією, підвищення - ревальвацією.

Реальний валютний курс показує у якому співвідношенні товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни.

Реальний валютний курс показує пропорцію обміну вітчизняних товарів на іноземні і розраховується за формулою:

P

Er=En ---------, де

P*

Er-реальний валютний курс,

En-номінальний валютний курс,

P-індекс внутрішніх цін, які виражені в національний валюті,

P*-індекс цін за кордоном, які виражені в іноземній валюті.

Індекси (рівні) цін в обох країнах співвіднесені до одного й того ж базисного року.

Зростання (спадання) реального валютнго курсу свідчить про зниження (підвищення) конкурентноспроможності товарів даної країни на світовому ринку.

Реальний валютний курс пов’язаний з динамікою платіжного балансу.

Er

Реальний

валютний

курс S-I

 

E0 A

 

NX(Er)

 

 

0 NX Чистий експорт

 

Мал.12.7. Реальний валютний курс і рахунки платіжного балансу

 

Точка А - рівноважне значення реального валютного курсу. Пряма S-I відображає рахунок руху капітала і не залежить від реального валютного курсу. Крива NX відображує поточний рахунок платіжного балансу. Від’ємний нахил кривої чистого експорту пояснюється обернено пропорційною залежністю між чистим експортом і реальним валютним курсом.

Теорі паритету купівельної спроможності. Існує закон єдиної ціни, який в умовах досконалої конкуренції означає, що один і той самий товар не може продаватись в різних країнах за різними цінами.

Міжнародна валютна система.

Епоха золотого стандарту (1870-1914),

міжвійськовий період (1918-1939),

Бреттон-Вудська система (1945-1973),

регульована система плаваючих курсів (з поч. 80-х рр і по теп. час)

Євроінтеграція України.

Жодному регіону планети не вдалось до ­цього часу зайти так далеко в об'єднанні, як Європі, де вже вирішуються такі проблеми, як введення єдиної валюти з поступовою відмовою від національних одиниць.

З історії валютної інтеграції в Європі. Спроби створення валютних союзів між різними європейськими державами неодноразово намагалися в ХІХ- на початку ХХ ст. В той час грошові системи та міжнародні фінансові відносини були побудовані на золоті та сріблі. Проблеми з інфляцією виникали лише при відкритті нових великих місце народжень цих дорогоцінних металів. Грошова політика та центральні банки знаходились в процесі встановлення і були зовсім не схожі на сучасні.

Першим валютним союзом в Європі був Австро-германський валютний союз (1857-1866р.р ). у 1857 році в Австрії був підписаний договір з членами Германського митного союзу, за яким три різні валюти були пов'язані між собою умовним постійним курсом та спільною одиницею виміру. Але випуск єдиних грошей замість національної валюти не планувався. У 1866 році політичний конфлікт між Австрією та Прусією переріс у війну, тому союз розпався.

За ініціативою Франції у 1865 році був створений Латинський валютний союз(1865-1878 рр.), в який увійшли Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія. Франція грала в ньому головну роль. Три інші країни до створення союзу прийняли французький біметалічний стандарт з фіксованим співвідношенням між сріблом та золотом, тому база для валютної кооперації вже існувала. Метою договору було досягнення одноманітного карбування монет, які повинні були взаємно прийматися національними казначействами, як законний платіжний засіб. Емісія обмежувалась по відношенню до формули, яка була створена на відносному розмірі населення кожної країни. У 1878 році союз домовився зупинити карбування срібних монет. Що фактично значило завершення існування союзу, хоча формально він пережив Першу Світову війну.

Скандинавський валютний союз(1875-1917 рр.) утворився у результаті підписання договору між Данію, Норвегією та Швецією про випуск однакових монет. В конвенції не було положень, які стосувалися обіry банкнот, але це вже широко використовувалось в цих країнах. Не зважаючи на це їх центральні банки почали приймати банкноти одна одної та пересилати їх для кредитування поточного балансу, який підтримувався кожним банком. Заощаджуючи на операціях з золотом та творивши міжнародний механізм обміну, союз проіснував до Першої Світової війни.

Бельгійсько - люксембурзький економічний союз був створений у 1921 році. Люксембурзький франк був залежний від бельгійського у співвідношенні один до двох. Курсова політика по відношенню до валют третіх країн проводиться на основі взаємної угоди. Але не зважаючи на те, що економічні показники свідчать про різницю між цими країнами, валютний союз діє вже на протязі 70 років.

З 13 березня 1979 року почала діяти Євроnєйська Валютна Система в складі 8 країн: Німеччина, Франція, Бенілюкс, Італія, Ірландія, Данія. Важливий етап в розвитку західноєвропейській інтеграції в квітні 1989 року - п лан "Делора" передбачав створення спільного ринку, заохочення конкуренції в ЄС, координацію економічної, бюджетної, митної політики з метою утримання інфляції, стабілізації цін та економічного росту, обмеження –дефіциту держбюджету та вдосконалення методів його покриття. Строки введення єдиної валюти були з'ясовані головами держав 15 країн ЄВС на засіданні Європейської Ради в Мадриді в грудні 1995 року. Тоді ж було прийнято рішення про її назву ("Євро").