Лабораторна робота № 4. Налаштування динамічного протокола маршрутизації RIP

Лабораторна робота № 4. Налаштування динамічного протокола маршрутизації RIP

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Протоколи маршрутизаці використовуються для динамічного поширення інформації про віддалені мережі між маршрутизаторами, визначення найкращого шляху до кожної мережі і автоматичного розміщення нової інформації про маршрути до таблиці маршрутизації. Для поширення інформації використовуються повідомлення-обновлення. Як правило вони розсилаються періодично. Отже, за будь-яких змін у топології мережі маршрутизатори динамічно одержують інформацію про нові мережі і можуть визначити альтернативні шляхи при втраті зв’язку на деякій ділянці з’єднання.

Розрізняють динамічні протоколи маршрутизації двох типів: дистанційно-векторні та стану каналу.

Протоколи першого типу рекламують відомі маршрути як вектор відтані та напрямку. Відстань визначається за допомогою метрики, такої як кількість проміжних вузлів, а напрямком є інтерфейс сусіднього маршрутизатора (шлюза) або власний вихідний порт. Тому маршрутизатор «бачить» мережу з точки зору своїх сусідів. Дистанційно-векторні протоколи зазвичай використовують для визначення найкращого шляху алгоритм Беллмана-Форда. Для цих протоколів характерна поява петель маршрутизації.

На відміну від дистанційно-векторних протоколів, маршрутизатор, на якому налаштований протокол маршрутизації стану каналу може створити «повну картину» або топологію всієї мережі на основі тієї інформації, яку він отримує від усіх маршрутизаторів у системі.

Зупинимося більш детально на дистанційно-векторних протоколах маршрутизації. Більшість протоколів цього типу потребують періодичної розсилки обновлень, які містять повні таблиці маршрутизації. Такий спосіб не є ефективним, оскільки обновлення не лише споживають пропускну здатність каналу передачі даних, але й ресурси маршрутизатора, зокрема його ЦП для обробки інформації, яка надходить

Одним з найбільш поширених дистанційно-векторних протоколів для невеликих мереж є Routing Information Protocol (RIP). Він має такі характеристики:

- Як метрика для визначення оптимального шляху використовується кількість проміжних вузлів.

- Адміністративна відстань – 120.

- Максимальна кількість пересилань становить 15.

- Повідомлення-обновлення розсилаються кожні 30 секунд за широкомовною (255.255.255.255, RIP версії 1) або (груповою 224.0.0.9, RIP версії 2) адресами.

Налаштування та перевірка роботи протокола маршрутизації RIP

Рис. 4.1.

 

Налаштування та перевірка роботи протокола маршрутизації RIP

До конфігурування будь-якого динамічного протокола маршрутизації можна переходити після налаштувань відповідним чином ІР-адрес на з’єднаних інтерфейсах.

Спочатку необхідно в режимі глобальної конфігурації вибрати протокол маршрутизації:

Router(config)# router < протокол маршрутизації >

та задати мережі, про які будуть розповсюджуватися повідомлення найближчим сусідам:

Router(config-router)# network < ір-адреса під’єднаної мережі >

Зокрема, для маршрутизатора R1 на схемі мережі (рис. 4.1) налаштування протоколу RIP будуть такими:

R1(config)# router rip

R1(config-router)# network 10.1.0.0

R1(config-router)# network 10.2.0.0

Зауважте, що команда network активує протокол RIP на всіх інтерфейсах, які належать цій мережі, тобто через них будуть надходити та розсилатимуться обновлення RIP, а інформація про ці мережі надходитиме до інших маршрутизаторів кожні 30 секунд.

Отже, подібні налаштування необхідно виконати на кожному маршрутизаторі в системі, вказавши відповідні під’єднані мережі.

Післі проведених налаштувань необхідно перейти до привілейованого режиму і зберегти поточну конфігурацію до NVRAM.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

У даній лабораторній роботі необхідно з’єднати пристрої у мережу за схемою, наведеною на рис. 4.2, виконати основні налаштування маршрутизаторів та робочих станцій (табл. 4.2) перевірити проведені налаштування та роботу протоколу маршрутизації RIP.

 

 

Рис. 4.2. Топологія мережі для налаштування протоколу маршрутизації RIP

 

Таблиця 4.1

Параметри налаштування

Позначення пристрою	Iм’я пристрою	Інтерфейс	ІР-адреса/маска
Router1	Moscow	Fa0/0	192.168.14.1/24
		S0/0/0 (DCE)	192.168.15.1/24
Router 2	Kyiv	S0/0/0 (DTE)	192.168.15.2/24
		Fa 0/0	192.168.16.1/24
РС1		NIC	192.168.14.2/24
PC2		NIC	192.168.16.2/24

З’єднайте пристрої за наведеною схемою.

Налаштуйте параметри робочих станцій.

Налаштуйте роботу динамічного протоколу маршрутизації RIP у системі.

5.1. Наведіть адреси під’єднаних мереж для кожного маршрутизатора:

R1:_______________________________________________________

R2:_______________________________________________________

На кожному маршрутизаторі налаштуйте протокол маршрутизації RIP і вкажіть мережі, інформацію про які необхідно поширити по мережі.

Лабораторна робота № 4. Налаштування динамічного протокола маршрутизації RIP

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Протоколи маршрутизаці використовуються для динамічного поширення інформації про віддалені мережі між маршрутизаторами, визначення найкращого шляху до кожної мережі і автоматичного розміщення нової інформації про маршрути до таблиці маршрутизації. Для поширення інформації використовуються повідомлення-обновлення. Як правило вони розсилаються періодично. Отже, за будь-яких змін у топології мережі маршрутизатори динамічно одержують інформацію про нові мережі і можуть визначити альтернативні шляхи при втраті зв’язку на деякій ділянці з’єднання.

Розрізняють динамічні протоколи маршрутизації двох типів: дистанційно-векторні та стану каналу.

Протоколи першого типу рекламують відомі маршрути як вектор відтані та напрямку. Відстань визначається за допомогою метрики, такої як кількість проміжних вузлів, а напрямком є інтерфейс сусіднього маршрутизатора (шлюза) або власний вихідний порт. Тому маршрутизатор «бачить» мережу з точки зору своїх сусідів. Дистанційно-векторні протоколи зазвичай використовують для визначення найкращого шляху алгоритм Беллмана-Форда. Для цих протоколів характерна поява петель маршрутизації.

На відміну від дистанційно-векторних протоколів, маршрутизатор, на якому налаштований протокол маршрутизації стану каналу може створити «повну картину» або топологію всієї мережі на основі тієї інформації, яку він отримує від усіх маршрутизаторів у системі.

Зупинимося більш детально на дистанційно-векторних протоколах маршрутизації. Більшість протоколів цього типу потребують періодичної розсилки обновлень, які містять повні таблиці маршрутизації. Такий спосіб не є ефективним, оскільки обновлення не лише споживають пропускну здатність каналу передачі даних, але й ресурси маршрутизатора, зокрема його ЦП для обробки інформації, яка надходить

Одним з найбільш поширених дистанційно-векторних протоколів для невеликих мереж є Routing Information Protocol (RIP). Він має такі характеристики:

- Як метрика для визначення оптимального шляху використовується кількість проміжних вузлів.

- Адміністративна відстань – 120.

- Максимальна кількість пересилань становить 15.

- Повідомлення-обновлення розсилаються кожні 30 секунд за широкомовною (255.255.255.255, RIP версії 1) або (груповою 224.0.0.9, RIP версії 2) адресами.