Прямі підключення можуть обходитися без аутентифікації (для цього потрібно настроїти вхідне підключення на веденому комп'ютері). Це корисно для пристроїв, подібних до palmtop-комп'ютерів.

Якщо користувач має в системі повноваження адміністратора, то при створенні прямого підключення йому буде наданий список пристроїв для вибору, включаючи паралельні порти даного комп'ютера, установлені і дозволені порти інфрачервоного зв'язку і послідовні портів. Якщо користувач ввійшов у систему як звичайний користувач, то при створенні прямого підключення список пристроїв буде включати паралельні порти, встановлені і дозволені порти інфрачервоного зв'язку і тільки ті послідовні порти, які адміністратор сконфігурував для використання з нуль-модемом. Якщо для прямого підключення потрібно Сом-порт, адміністратор повинен настроїти один з комунікаційних портів на комп'ютері на роботу з нуль-модемом, використовуючи значок Телефон і модем (Phone and Modem Options) на панелі управління (для цього потрібно вибрати опцію ручного вибору модему і вказати тип кабелю, що з'єднує комп'ютери).

 

Щоб створити пряме мережне підключення, яке робить комп'ютер ведучим (host), потрібно мати повноваження адміністратора. Ведене (guest) пряме мережне підключення не вимагає повноважень адміністратора.

 

Вхідні підключення

 

При наявності вхідного підключення комп'ютер під управлінням Windows ХР може служити сервером віддаленого доступу. Можна створювати вхідні підключення для прийому викликів за допомогою телефонного підключення (модем, ISDN, X.25), віртуальної приватної мережі (РРТР, L2TP) чи пряме підключення (послідовний, паралельний кабель, інфрачервоний зв'язок). У будь-якому випадку використовується та сама процедура створення вхідного підключення.

При створенні підключення визначаються користувачі, що можуть з'єднуватися з даним вхідним підключенням, і мережні протоколи, по яких вони можуть працювати. Для кожного користувача, що підключається до вхідного підключенню, повинен існувати локальний обліковий запис.

Створення вхідного підключення. Для створення вхідного підключення в папці Мережні підключення (Сетевые подключения або Network Connections) виберіть задачу Створення нового підключення (Создание нового подключения або Create a connection) і запустіть Майстер нових підключень. Потрібно вибрати перемикачі Встановити пряме підключення до іншого комп'ютеру (Set up an advanced connection) і Приймати вхідні підключення (Accept incoming connections).

Далі виконуються наступні операції:

вибирається модем; якщо це не робиться, то вхідні підключення будуть прийматися через локальну мережу;

надається інформація, чи дозволені вхідні VPN-підключення;

вибираються користувачі, яким дозволений віддалений доступ;

вибираються протоколи і мережні компоненти, які використовуються даним підключенням.

 

Підключення до Інтернету

 

Доступ до Інтернету легко реалізується за допомогою мережних підключень. Для цього необхідно виконання наступних умов:

Наявність протоколу TCP/IP.

Якщо користувач належить домену, то обліковий запис користувача повинен мати дозвіл віддаленого доступу.

Наявність модему або іншого з'єднання з інтернет-провайдером.

Наявність у інтернет-провайдера облікового запису.

Підключення до Інтернету відбувається за допомогою комутованого (телефонного) з'єднання з інтернет-провайдером і реєстрації в його системі.

Перш ніж підключення до Інтернету буде створено, необхідно зв'язатися з представником інтернет-провайдера, щоб перевірити параметри настроювання підключення:

Задану IP-адресу.

Опцію стиску заголовків IP (для РРР).

Адресу DNS та ім'я домена.

Додаткові параметри настроювання, наприклад, використання протоколу захисту Інтернету (IPSec).

Як правило для встановлення перерахованих параметрів використовується протокол DHCP або їхні значення вибираються автоматично. Однак, якщо підключення не встановлюється, може знадобитися ручна перевірка і настроювання.

Підключення до інтернет-провайдера може використовувати модем і телефонну лінію, адаптер ISDN і лінію ISDN, мережу Х.25, протокол тунелювання "точка-точка" (РРТР) чи протокол тунелювання другого рівня (L2TP).

По модему бажано використовувати саме надійне (стійке) і, по можливості, найшвидше з'єднання, що знизить час завантаження даних з Інтернету. Рекомендується використовувати модем зі швидкістю 28,8 Кбіт/с чи вище, який також має підтримку протоколів V.34, V.90 і т.п.

Після встановлення з'єднання з провайдером користувач отримує доступ до Інтернету і до будь-яких інших послуг, наприклад до електронної пошти, що надаються цим провайдером.

 

Спільне використання інтернет-підключення

Можливість спільного використання інтернет-підключення (Internet Connection Sharing, ICS) дозволяє настроїти Windows ХР для підключення домашньої чи малої офісної мережі до Інтернету. Наприклад, можна створити домашню мережу, яка підключається до Інтернет за допомогою телефонного з'єднання. Якщо дозволити спільне використання підключення на комп'ютері, з'єднаному телефонною лінією, то цей комп'ютер надасть служби перетворення мережних адрес (Network Address Translation, NAT), видачі адрес (DHCP) і дозволу імен (DNS) усім комп'ютерам домашньої мережі.

Можна настроювати прикладні програми і служби, які повинні працювати через Інтернет. Наприклад, якщо користувачі домашньої мережі хочуть отримати доступ до ресурсів SQL Server корпоративної мережі, можна настроїти прикладну програму SQL Server для підключення, якому дозволене спільне використання. Послуги, надані домашньою мережею, можна настроїти так, щоб до них могли отримати доступ користувачі Інтернету. Наприклад, якщо в домашній мережі є веб-сервер, то для з’єднання з ним користувачів Інтернету потрібно настроїти службу WWW на підключенні, що спільно використовується.

Можливість спільного використання зручна в малому офісі або в домашній мережі, де конфігурування мережі і підключення до Інтернету виконує комп'ютер під управлінням Windows XP Professional, на якому розташовується дане підключення. Вважається, що в цій мережі даний комп'ютер — єдине підключення до Інтернету, єдиний шлюз в Інтернет, і що він призначає всі мережні адреси. Тобто в мережі повинні бути відсутніми шлюзи, контролери домена, DNS- і DHCP-сервери, а інші комп'ютери повинні бути настроєними на автоматичне одержання IP-адреси.

Щоб настроювати ICS, необхідно мати повноваження адміністратора.

 

Комп'ютеру з ICS потрібно два підключення. Перше, звичайне підключення до локальної мережі, служить для зв'язку з комп'ютерами в домашній мережі, друге підключає домашню мережу до Інтернету. Необхідно перевірити, що спільний доступ дозволений для підключення, яке з'єднує домашню мережу з Інтернетом. При цьому домашнє мережне підключення правильно розподіляє адреси TCP/IP внутрішнім користувачам, а загальнодоступне підключення буде правильно з'єднувати домашню мережу з Інтернетом. Користувачі поза домашньою мережею огороджені від небезпеки одержання пакетів з адресами з домашньої мережі. Дозволяючи спільне використання для підключення, комп'ютер віддаленого доступу стає DHCP-сервером для домашньої мережі. DHCP динамічно призначає ТСР/ІР-адреси комп'ютерам при їхньому запуску. Якщо спільне використання помилково дозволено на зовнішньому мережному адаптері (який підключає мережу до Інтернету), домашній сервер DHCP може надавати адреси TCP/IP користувачам поза домашньою мережею, що приведе до проблем в інших мережах.

Коли дозволяється спільне використання підключення, мережний адаптер, зв'язаний з домашньою чи малою офісною мережею, отримує нову статичну IP-адресу. Існуючі підключення, які використовують TCP/IP на комп'ютері зі спільним використанням з'єднання, будуть загублені і повинні бути відновлені вручну.

Настроювання ICS. При дозволі спільного використання підключення деякі протоколи, служби, інтерфейси і маршрути будуть сконфігуровані автоматично (табл. 3).

 

Таблиця 3. Настроювання спільного використання підключення