Правильне харчування має якісну поживу, національні страви, обрядовість

Є три основні раси - Біла, Жовта, Чорна. Головну участь у формуванні рас (і расових особливостей) брали Сонце і Земля. Усі раси - діти Сонця і Землі. (Привізши до Нью-Йорку горнятко води з Дніпра і горнятко води з Амазонки, можна в лабораторії визначити, з якої ріки взята вода. Справа не в Н₂О, а у тих складниках, які входять у Н₂О, і в їхніх властивостях. З якісної поживи твориться якісна нервова система. Харчі беруть участь і в формуванні расових властивостей, вдач; є вислів: скажи, що ти їси, і я скажу, хто ти такий, звідки ти, з якого ти коріння походиш, якої ти раси).

5-а. Якісна пожива. Якісна пожива росте на якісній землі. У вірі наших предків (внуків Дажбожих) був обряд Першої борозни, Зажинків, Обжинків, обряд випікання Калача, Короваю. Праця, присвячена вирощенню хліба і виготовленню хліба, вважалося світлою (святою). Поживу (джерело життя) не повинні продукувати люди, для яких гроші є богом: там, де гроші стають богом, Бога немає. Пожива має бути призначена для людини, а не для безчесних прибутків: на ринок часто йде пожива, вирощена на землі, затруєній шкідливими хімікатами. Поживу, насичену шкідливими хімікатами, споживаючи, людина скорочує собі життя, ослаблює працездатність, нервову систему, і життя стає морем страждань.

Більше, як 1500 хімікаліїв затруюють харчі, даючи продуктам приємний колір, приємний запах, приємний смак, і оберігаючи харчі від псування. Щоб м’ясо було м’яке і крупнисте, в їжу телятам дають діетилстилбестрол. Людина, споживаючи хімікалізовані продукти, отримує високий тиск крові, пістряк, шлункові, ниркові, печінкові, нервові та інші хвороби. Наприклад, 50 відсотків хворих на пістряк (рак), є жертвами хімікалізованих продуктів чи хлоридизованої води.

Їжа (якщо людина дбає про здоров’я) повинна бути без домішок і різних запобіжників. Отже, бажано мати власні земельні ділянки, де вирощувати екологічно чисте збіжжя, городину, розводити скотину і споживати якісні харчі, дбаючи про правильне харчування.

5-б. Національне вариво. Говорячи про національну кухню, треба зазначити, що їстівне-неїстівне, неїстівне-їстівне. Наприклад, філіппінське плем’я Садеїв живиться черв’яками, які викопує з землі. Українці в 33 році вмирали з голоду, але неохоче їли дощових черв’яків, черепашкових равликів. Є народи, в яких ця їжа вважається делікатесом. Українці - споживачі найдобірніших у світі харчів.

Японці в першорядних ресторанах їдять смажене гадюче м’ясо. Стародавні ізраїльтяни їли сарану. Індуси не їдять коров’ячого м’яса: вважають корову членом родини, годувальницею дітей. У Америці законом заборонено бити собаку: собака ніби є членом родини. У древні часи ацтеки розводили собак на м’ясо. Араби і юдеї не їдять свинини.

Кожна нація пишається своєю національною кухнею, у якій проявлені смаки нації, її обряди, її спосіб харчування. І її гідність. Є в українців прислів’я: “Гість у хату - Бог у хату”. Гостя просять сісти на найпочеснішому місті. Коли є доньки, то кажуть: “Сідайте, щоб старости сідали”. Усім відомо: українська національна кухня подобається людям усіх національностей - подобається вишуканими смаками, високими поживними якостями, різноманітністю страв.

5-в. Обрядовість. Стародавні українці, сідаючи обідати, мили руки й ноги. Коли приходив до хати гість, то господар чи господиня давали йому води і рушник. Мили руки перед обідом сумеріяни і старі юдеї. І це вважалося обрядом - батьківським заповітом.

Учні Ісуса Христа хліб їли брудними руками. Єрусалимські рабині питали Христа: “Чого Твої учні ламають переказа старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають”. Христос відповідав: “Не теє, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить”.

З цим не можна погодитись. Чистота рук - один з важливих заходів охорони здоров’я. На брудних руках (спітнілих, масних, з залишками їжі) розмножуються різні мікроби. На одному квадратному сантиметрі брудної шкіри можна знайти 30 тисяч мікробів, між якими є й такі, які несуть шлункові хвороби. Коли ти завітав у гості, де люди твої любі обідають, не спіши зі всіма вітатися, подаючи руку. Красиво вклонися, побажай смачного. Коли тебе запросять до столу, то перед тим, як брати ложку, помий руки.

Сів обідати - не розмовляй, тримаючи їжу в роті. І голосно не смійся. Корисно обідати мовчки. А коли говориш, то говори про справи веселі, красиві, приємні. І про веселі справи не треба говорити збуджено: висока емоційність під час обіду зайва. Не говори під час обіду про справи важливі. Важливі справи вимагають напруженого мислення, а воно ослаблює роботу шлунку.

Пообідавши, відпочинь. Не спіши тяжку працю виконувати, маючи повний шлунок. Пригадай: лев, наївшись, лягає спочити, собака йде, щоб подрімати. За характером роботи шлунок людини не дуже відрізняється від шлунку тварин.

Не їж тяжкостравної їжі, йдучи спати. Бажано, щоб останній прийом їжі був не пізніше 19 годин, бо надвечір знижується інтенсивність обміну речовин і їжа буде гірше перетравлюватися. У людини, яка спить, серце сповільнює діяльність: дай можливість спочити й шлункові. Шлунок, який тяжко працює під час сну, покарає тебе за необачність: зробить твій сон неглибоким, і ти вранці встанеш стомленим.

Корисно практикувати (хоч би раз на місяць) утримання від їжі на протязі 24-36 годин, п’ючи при цьому теплу переварену воду. Даючи спочинок шлункові, ти зміцнюєш здоров’я. Харчі, сон, одяг повинні бути узгоджені. Смак твого обіду залежить також від того, як ти вночі спав. Людині, яка не виспалася, смачний обід несмачний. Не можна визначити, скільки людина повинна спати - 6, 7, 9 годин. Усе залежить від вдачі людини, її здоров’я, віку, обставин, способу праці й життя. Але виспавшись, не слід зразу ж споживати їжу. Корисно це робити приблизно через дві години після сну, щоб не перешкоджати природному очищенню організму.

у домі найчистішим місцем має бути кухня. У ній - свіже повітря, чистий посуд. Той, хто їжу готує, чисто одягнений. Обід, приготований чепурним кухарем, не тільки споживається з більшим смаком, а й краще засвоюється.

Приємно обідати з людиною, яка вміє красиво їсти. Мати навчає сина: не став лікті на стіл, не жуй голосно, не підносить ножа до рота, ложкою бери борщ від себе. І не сідай за стіл, коли твоя наречена ще за стіл не сіла. І не вставай з-за столу, не перепросивши сусідів. Не клади руки на плече сусіда, який обідає. І не стій над ним, розповідаючи щось: він має думати про обід, а не про твої розповіді.

І не кажи, сидячи за столом, що обід несмачний. Біля тебе сусід споживає зі смаком: неприємною оцінкою обіду не псуй йому настрою. Коли зліва сидить жінка, а справа - чоловік, і господиня перед тобою поставила миску з варениками, будь чемним: ласкаво запроси до вареників жінку, а потім собі бери. І запроси й сусіда свого. Коли в тарілці залишив їжу, то, щоб знали, що ти вже пообідав, поклади в тарілці виделку і ніж у формі літери “Х”.

Є в українців обряд щедро запрошувати гостя до їжі. “Та їжте. Ще трохи з’їжте. Боже, чому ж ви не їсте - розгнівалися? Може, не смачне?” Обряд запрошення усталився двома мотивами: хліб, сіль в кожній хаті лежить на столі; гість не почне їсти без запрошення. Українці мали хліба, м’яса, вару вдосталь. І часто йшли в гості неголодними. І їли тільки тоді, коли їх дуже запрошували та ще й чарку наливали. Гості об’їдалися, ставали лінивими і байдужими до справ житейських. І казали: “Хай так буде, як буде, аби не гірше.” Байдужість, викликана об’їданням, небезпечна: в людини появляється лінива миролюбність, яка й допомогла голодним північним наїздникам запанувати “в Малоросії, гдє всьо обільєм дишет”.

Не сідайте обідати з зіпсованим настроєм, з гнівом у серці. У розгніваної людини змінюється вираз обличчя, діяльність серця, легень, шлунку, змінюється інтонація голосу. З неприємним настроєм спожитий обід неправильно засвоюється. Щоб відповідний настрій (душевний спокій) мати, щоб шлунок підготовити прийняти їжу, розумна людина перед обідом помолиться. Така духовна обрядновість створює приємний настрій, заспокійливо діє на людину, оприємнює її почування. І після молитви треба усміхнутися до сусідів - усмішка є лагідним променем доброзичливості. І треба всім побажати смачного.

Найкраща страва для українця українська, для індуса - індуська, для японця - японська, для юдея - юдейська, для ескімоса - ескімоська. Якби ескімос почав харчуватися по-арабському, ескімоська раса почала б хворіти, гіршати, вимирати. Людина має жити узгоджено з Матір’ю-Природою. Людина - дитина Матері Природи.