Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності

Важливим напрямком фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

• придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• цільові грошові вклади;

• валютні операції;

• пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

• надання позик;

• лізингові операції.

При здійсненні фінансово-інвестиційної діяльності необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому у підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високо-ліквідних цінних паперах.

За умов ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і балансового прибутку підприємств.

Планування грошових надходжень від основної діяльності

Основна сума грошових коштів надходить на підприємство від його основної діяльності.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Основна діяльність — це діяльність, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є основною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його грошових надходжень.

Обсяг грошових надходжень від реалізації продукції залежить від:

— кількості одиниць проданої продукції;

— ціни за одиницю проданої продукції;

— розрахунково-платіжної дисципліни контрагентів підприємства.

На обсяг реалізації продукції в натуральних одиницях виміру впливають її конкурентоспроможність (якість та ціна продукції), рівень платоспроможного попиту та інші чинники.

Ціни на реалізовану продукцію класифікують за такими основними ознаками:

а) за рівнем державного регулювання цін:

— вільні ринкові ціни і тарифи, які формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції;

— державні фіксовані ціни, що встановлюються державою переважно на послуги першої необхідності (газ, електроенергія, комунальні послуги тощо);

— державні регульовані ціни і тарифи, що регулюють рівень рентабельності окремих товарів, зокрема товарів першої необхідності (хліб, хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування тощо). При цьому держава може встановлювати індика­тивні ціни (мінімальні та максимальні рівні цін);

б) за складовими ціни:

— ціна виробника;

— відпускна (гуртова) ціна;

— роздрібна ціна.

Запам’ятайте

Ціна виробника (Ц₁) складається з витрат на виготовлення продукції (В) та суми прибутку підприємства від її реалізації (П):

Ц1= В + П (3.1)

Відпускна ціна (Ц₂) включає ціну виробника та суму ак­цизів (непрямих податків і зборів), які нараховують при реалізації продукції. Такий вид цін застосовують при реалізації продукції торговим посередникам.

Відпускну ціну обчислюють за формулою:

Ц₂ = В + П + А, (3.2)

де А — сума акцизів (акцизний збір, податок на додану вартість, ввізне мито).

Роздрібну ціну (Ц3) застосовують у роздрібній торгівлі та розраховують за формулою:

Ц₃ = В + П + А + ТН, (3.3)

де ТН — торговельна націнка на одиницю продукції, грн.

Торговельну націнку встановлюють у відсотках до гуртової ціни.

Надходження грошових коштів на підприємство забезпечується дотриманням контрагентами розрахунково-платіжної дисципліни, тобто здійсненням своєчасних та в повному обсязі розрахунків за реалізовану продукцію (товари, роботи і послуги).

Основну частку в цінах на продукцію становлять витрати на її виготовлення і реалізацію. Витрати, пов'язані з виготовленням і реалізацією продукції, поділяють на виробничі та операційні.

Виробничі витрати включають у виробничу собівартість продукції, яка складається з:

— прямих матеріальних витрат;

— прямих витрат на оплату праці;

— інших прямих виробничих витрат;

— загальновиробничих витрат.

Операційні витрати — це невиробничі витрати підприємства, повязані з його операційною діяльністю. Операційні витрати не включають у виробничу собівартість продукції і відшкодовують за рахунок валового прибутку підприємства.

До операційних витрат належать:

— адміністративні витрати;

— витрати на збут;

— інші операційні витрати (відрахування до резерву сумнівних, списана безнадійна дебіторська заборгованість, втрати від знецінення запасів, економічні санкції тощо).

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Важливим елементом фінансової роботи на підприємстві є обчислення грошових надходжень підприємства у плановому періоді, перш за все, надходжень від його основної діяльності. Планову суму грошових надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначають трьома методами:

1. Методом прямого розрахунку (поасортиментним методом), за яким суму грошових надходжень підприємства (Н_Г) у плановому періоді обчислюють за формулою:

де Pi — кількість виробів і-го виду в натуральних одиницях виміру, запланованих для реалізації, за які кошти на підприємство надійдуть у плановому періоді; Ц. — планова ціна реалізації одиниці і-го виду виробу, грн; п — кількість видів виробів, запланованих для реалізації у плановому періоді.

Метод прямого розрахунку застосовують для визначення суми грошових надходжень на підприємствах із невеликим асортиментом виробів.

2. Укрупненим методом, в основі якого лежить балансова модель. Суму грошових надходжень від реалізації продукції підприємства у плановому періоді при застосуванні укрупне­ного методу розраховують за формулою:

де Зn — вартість залишків неоплаченої готової продукції підприємства на початок планового періоду (за відпускними цінами або собівартістю), грн; О — обсяг очікуваного випуску товарної продукції на підприємстві у плановому періоді (за відпускними цінами або собівартістю), грн; Зк — очікувана вартість залишків неоплаченої готової продукції на підприємстві на кінець планового періоду (за відпускними цінами або собівартістю), грн.

3. Комбінованим методом, при якому грошові надходження від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого розрахунку, а від реалізації іншої продукції — укрупненим методом.

Після обґрунтування планової суми грошових надходжень фінансова служба підприємства зобов'язана вести оперативний контроль за дотриманням обсягів і термінів надходження грошових коштів на підприємство, аналізувати та усувати причини відхилень фактичних і планових показників.

Питання для самоконтролю.

1. Дайте характеристику грошових надходжень та поясніть їх необхідність для підприємств.

2. Назвіть види грошових надходжень з внутрішніх та зовнішніх джерел.

3. Дайте характеристику виручки від реалізації продукції.

4. Назвіть фактори, що впливають на абсолютну суму виручки від реалізації продукції.

5. Дайте характеристику цін на продукцію і фактори, що на них впливають.

6. Розкрийте порядок визначення цін на продукцію.

7. Охарактеризуйте дохід підприємства від фінансово-інвестиційної діяльності.

8. Дайте визначення валового і чистого доходу підприємства.

Висновки

Грошові надходження підприємства є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування грошових фондів і фінансування інвестиційної діяльності. Найважливішою складовою грошових надходжень промислового підприємства є виторг від продажу продукції, виконання робіт, надання послуг.

Завданням фінансової служби підприємства є правильне визначення обсягів і термінів грошових надходжень, що дає змогу забезпечити постійну платоспроможність підприємства.

Рис.4. Структурно-логічна схема грошових надходжень, формування й використання доходів підприємств згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку