Розділ 1. Право і закон: поняття, зміст і співвідношення

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ПРАВО І ЗАКОН: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І СПІВВІДНОШЕННЯ…………………….………………………………………...5

1.1. Поняття та властивості права……….………………………………..…5

1.2. Природне та позитивне право…..……………………… ….………...9

1.3.Теорія правової законності…………..……………..………….……….11

РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА ВЕРХОВЕНСТВА ЗАКОНУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ…………………..…14

2.1. Поняття принципу верховенства права…………………………..…14

2.2.Заглальна характеристика принципу верховенства закону………………………………………………………….………………….…17

2.3. Співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону……………………………………………………………………………….21

РОЗЛІЛ 3. ВТІЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА ВЕРХОВЕНСТВА ЗАКОНУ В УКРАЇНІ………………………………….…….24

3.1. Засади верховенства права в українському законодавстві…………24

3.2. Верховенство закону як принцип конституції України………….….26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..……30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….………………..32

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Ідеал верховенства права став нині одним з найпопулярніших у всьому світі. До нього постійно звертаються не лише на Заході, для якого верховенство права, як уже доводилося писати, традиційно є однією з найвищих демократичних цінностей[1]. Він давно став найважливішою складовою міжнародно-правових актів, особливо присвячених правам і свободам людини та громадянина. Все частіше верховенство права як принцип фіксується у національних конституціях і законах, ним активно оперують міжнародні й національні суди.

Не залишилася осторонь цієї безпрецедентної підтримки ідеалу верховенства права й Україна. На його адресу лунають панегірики з вуст державних і політичних діячів України, без нього не обходиться жодна програма численних політичних партій, він широко використовується у законодавчій практиці, в наукових працях вітчизняних правознавців, політологів, філософів, соціологів, представників інших галузей гуманітарного знання.

Одне з провідних місць відведено принципу верховенства права також Конституцією України (ст. 8). Причому Україна є чи не єдиною державою, в Основному Законі якої зафіксовано положення не тільки про верховенство права, бастіоном якого вважається Велика Британія («The Rule of Law»), а й положення про правову державу, яку небезпідставно іменують німецьким винаходом («Rechtsstaat»).

Cеред українських вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняних уявлень про зміст принципу верховенства права та його значення для розвитку доктринальних положень юридичної науки з урахуванням досвіду зарубіжних держав, слід зазначити В.Б. Авер’янова, С.П. Головатого, В.О. Зайчука, В.М. Кампо, М.І. Козюбру, А.М. Колодія, В.В. Копейчікова, Д.М. Лук’янця, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова,О.Ф. Скакун, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Тодику, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.

Об'єктом дослідження виступає верховенство права та закону як явище.

Предметом дослідження є верховенство права та верховенство закону.

Метою даної роботи є дослідження принципу верховенства права та верховенства закону.

Мета реалізується в постановлених завданнях, якими є:

- дослідження поняття права;

- визначення поняття закону;

- співвідношення поняття права та закону;

- визначення поняття верховенства права;

- характеристика верховенства закону;

- становлення співвідношення принципів верховенства права і верховенства закону;

- дослідження закріплення в Конституції України принципу верховенства права верховенства закону.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків та списку використаної літератури.

 

 

РОЗДІЛ 1. ПРАВО І ЗАКОН: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І СПІВВІДНОШЕННЯ

Визначення поняття закон

Аналіз поняття «закон» не є випадковим, оскільки дефініції, висловлені різними авторами, дозволяють виявити об'єктивні причини провідної ролі зазначеного нормативного акту у системі джерел права.

Ю.О. Тихомиров, О.В. Зайчук та H.М. Оніщенко трактують закон як «нормативний акт, що містить в юридичній формі характеристику закономірностей суспільного розвитку та регулює найважливіші суспільні відносини, безпосередньо виражає волю народу, приймається у встановленому порядку вищим органом державної влади або шляхом референду му, володіє вищою юридичною силою»[10].

Г.І. Петров подає дещо інакше тлумачення: закон - «акт загальнодержавного представницького органу влади, наділений найвищою юридичною силою стосовно інших джерел права і державних актів взагалі»[11].

М.О. Баймуратов, О.В. Батанов підтримують позицію відомих фахівців у галузі теорії держави і права С.С. Алексєєва і П.М. Рабіновича про те, що закон - це нормативний акт, який регулює найважливіші (основні, інституційні) суспільні відносини, приймається для розвитку конституційних засад життєдіяль ності держави і суспільства[12].

Тобто закон являє собою основний правовий інструмент поточного вирішення важливих завдань державного будівництва[13].

О.Ф. Скакун визначає закон - нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури[14].

Проаналізувавши численні дефініції, які наводяться в юридичній літературі, можна виявити спільні ознаки такого правового феномена як закон.

1. Суб'єктом прийняття закону є представницький орган влади - парламент, або народ у випадку реалізації права на референдну законотворчість.

2. Нормативність і формальна визначеність закону. Нормативність є однією з основних властивостей права, оскільки останнє складається з норм - правил поведінки загального характеру, які регулюють суспільні відносини.

Формальна визначеність як властивість закону означає похідні від волі держави чи визнані нею офіційно документальні способи вираження і закріплення норм права, надання їм юридичного, загальнообов'язкового значення.

3. Вища юридична сила, тобто усі підзаконні акти повинні відповідати закону і не суперечити йому.

4. Предметом правового регулювання виступають найважливіші суспільні відносини - основи суспільного ладу і політики, основні права, свободи й обов'язки громадян, принципи організації держави та інших соціальних інсти тутів, регулювання основних сфер життя суспільства - політичної, економічної ін., які становлять найбільшу цінність для держави.

5. Прийняття закону здійснюється згідно з чітко визначеною процедурою - нормативно встановленим порядком створення законів, що складається зі стадій та дій з підготовки, обговорення та прийняття законів.

6. Неможливість скасування чи зміни закону іншим органом державної влади, окрім органу, який його прийняв, тобто Верховної Ради України чи народу.

7. Закон характеризується чітко визначеною структурою (може складатися з розділів, статей, частин, пунктів, підпунктів) та змістом (назва, дата, місце і суб'єкт прийняття, підпис уповноваженої посадової особи, реєстраційний номер).

 

1.3.

Відмінність між правом (jus) і законом (lex) вбачали ще стародавні римські юристи, які вважали, що в разі розбіжностей між цими явищами lex необхідно було приводити у відповідність з jus[15].

Питання щодо співвідношення права й закону і сьогодні викликає багато суперечок в юридичній літературі. Щоб зрозуміти їх суть, необхідно врахувати, що термін "закон" достатньо багатозначний.

У вузькому розумінні — це акт вищої юридичної сили, прийнятий органом законодавчої влади або шляхом всенародного голосування, в широкому — будь-яке джерело права.

У визначенні К. Маркса і Ф. Енгельса, в якому право розглядається як воля, зведена в закон, цей термін, вжитий у широкому розумінні, містить у собі і нормативний акт, і судовий прецедент, і санкціонований звичай. Звести волю в закон — означає надати їй загальнообов'язкового значення, юридичної сили, забезпечити державний захист. Спір про те, чи збігається право і закон, буде доречним тільки в тому випадку, коли термін "закон" розуміється в широкому значенні.

Бажання ототожнити право й закон має відповідну основу: в цьому випадку межі права суворо формалізуються, правом визначається лише те, що зведено в закон; поза законом права немає і бути не може. Слід зауважити, якщо під правом розуміти тільки норми права, то висновок щодо тотожності права й закону неминучий, оскільки поза джерелом права юридичні норми не існують. Проте право не слід зводити до норм. Крім норм, воно вміщує в собі соціально-правові домагання (природне право) і суб'єктивні права. Призначення норм полягає втому, щоб соціально-правові домагання трансформувались у суб'єктивні права — "юридичну комору" найрізноманітніших духовних і матеріальних благ. Отже, право охоплює не тільки сферу нормативних та індивідуальних приписів і рішень, а й реальне використання юридичних можливостей, реальне виконання обов'язків. Право, окрім цього, є і регулятор, і юридична форма суспільних відносин, які змальовують суспільне буття.

При такому широкому розумінні права стає очевидним, що його зміст створюється суспільством і лише надання цьому змісту нормативної форми, тобто "зведення його в закон", здійснюється державою. Формула — "право створюється суспільством, а закон — державою" найбільш точно виражає розмежування права й закону. Тут не треба забувати про єдність правового змісту і правової форми та можливі протиріччя між ними. Правовий зміст, не зведений у закон, не має гарантій реалізації, а значить не є правом уточному розумінні цього слова. Закон може бути неправовим, якщо зміст його стає свавіллям державної влади. Подібні закони слід визначити як формальне право, тобто право з точки зору форми, але не змісту. Життя показує, що і законодавство в цілому може не мати нічого спільного з правдивим правом.

Розмежування права й закону має великий гуманний зміст, оскільки право тоді розглядається як критерій якості закону, встановлення того, наскільки останній визнає право людини, її інтереси, свободу, потреби.

Отже, право і закон - не одне й теж. Проте було б неправильним протиставляти їх одне одному, вважати, що юридичні норми можуть існувати без вираження їх у законі та інших санкціонованих державою формах, говорити про їх несумісність або про те, що право взагалі незалежно від держави. Право завжди має форму вираження: основною з цих форм є закон.

 

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене, ми прийшли до наступних висновків.

Протягом століть змістовне наповнення принципу верховенства права і його співвідношення з іншими правовими поняттями зазнають серйозних змін. При цьому розвиток концепції верховенства права в Україні тривалий час перебували під впливом тоталітарної ідеології комунізму. Тому наближення до світових стандартів розуміння верховенства права в Україні стало можливим лише з набуттям їй незалежності.

Принцип верховенства права є пріоритетним у правовій державі. Цей принцип став активно і всебічно затверджуватися в нашій державі після проголошення його незалежності і закономірно отримавши конституційне закріплення як одне з основних її надбань і напрямів подальшого розвитку. Зміст даного принципу полягає у співвідношенні права і держави, підпорядкованості держави та її інститутів праву. Крім того, принцип верховенства права означає співвідношення права і політики, права і економіки, права та ідеології, а також співвідношення права та інших соціальних норм (моралі, звичаїв і т.п.), І полягає в пріоритеті. Тільки з отриманням статусу незалежної держави України впровадила в життя такий ключовий принцип правового регулювання як верховенство права. На даний момент розуміння його сутності відповідає основним світовим стандартам. Так, в найбільш загальному вигляді верховенство права можна зрозуміти як панування права в суспільстві, як його визначальна роль у відносинах між усіма учасниками суспільних відносин, в діяльності державних і недержавних організацій, соціальних спільнот, об'єднань.

Принцип верховенства права конкретизується в цілому ряді його складових ознак, в тому числі: принципі мінімальної достатності правового регулювання суспільних відносин і загальності права; принципі пов'язаності держави правами і свободами людини і громадянина; позапартійності права, його певної самостійності щодо політичних сил і його деідеологізації; відносної самостійності щодо судової та виконавчої влади; верховенство Конституції і законів України.

Принцип верховенства закону (закон є основним джерелом права у сучасному суспільстві), закріплений Конституцією України, означає визначальну, провідну роль закону в правовій системі, зокрема, системі джерел права, його вищу юридичну силу відносно підзаконних актів. Тобто принцип верховенства закону означає тільки співвідношення закону та інших нормативно-правових актів.

У країнах континентального права (Німеччині, Франції, Австрії тощо) юридична доктрина завжди розрізняла поняття “закон у матеріальному змісті”, тобто будь-яку норму, що виходить від держави незалежно від форм її викладу, і “закон у формальному змісті”. Тобто закон має бути наповнений матеріальним змістом і витриманий у формальному.

В Україні верховенство права закріплено в Основному Законі держави (ст. 8), а її засади конкретизовані у правових позиціях Конституційного Суду України, в чинному законодавстві.

Верховенство закону прямо не зафіксоване в Конституції у вигляді спеціальної норми або принципу. Це зроблено у інший спосіб, що, однак, не позбавляє підстав твердити про існування відповідного конституційного принципу (принципу Конституції).

Сприйняття верховенства закону як конституційного принципу зумовлене основними характеристиками самих законів як правових актів.

Як конституційний принцип верховенство закону в цілому узгоджується з іншими, тісно сполученими між собою і по суті однозмістовими принципами правової держави і верховенства права. Адже кожен з них не заперечує наявність в системі права ієрархії «підконституційних» нормативно-правових актів, очолюваної законом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Авер’янов В. Б. Проблеми забезпечення верховенства права у сфері виконавчої влади // Українське право. — 2006. — № 1. – С. 7-10

2. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1982. -Т. 2. – 360 с.

3. Андрощук С. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення і реалізації// Юридичний журнал. – 2005. №5. – С. 74-78.

4. Бабкін В. Д. Право і закон: співвідношення понять / В. Д. Бабкін // Матеріали ХШ історико-правової конференції «Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти (м. Чернівці, 20-22 травня 2005 р.). - Чернівці «Рута», 2005. - 420 с.

5. Головатий С. Верховенство права: Моногр.: У 3-х кн. – К.: Фенікс, 2006.

6. Головатий С. П. Верховенство права: ідея, доктрина, принцип. Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня доктора юридичних наук. – К., 2009. – 44 с.

7. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС / Жак Зіллер; пер. з франц. В. Ховхун. — К.: «Основи», 1996. — 420 c.

8. Козюбра М. I. Права людини і верховенство права// Право України. — 2010. — № 2.- С. 4-5

9. Козюбра М. І. Верховенство права — основоположний принцип правової і політичної систем України. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5т. — X., 2008.

10. Конституція України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30.

11. Курс конституционного права Украины. Учебник / Под ред. М. А. Бай-муратова, А. В. Батанова. - Х.: Одиссей, 2008. - Т. 1. - Общая часть: Основы теории конституционного права. - 2008. – 672 с.

12. Музика І. В. Праворозуміння: основні сучасні типи та підходи / І. В. Музика // Правова держава. - Вип. 18. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - С. 109-118.

13. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учебник для юридических вузов и факультетов / В. С. Нерсесянц. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФА» М, 1999. - 552 с.

14. Оборотов Ю. М. Сучасне праворозуміння та визначення права / Ю. М. Оборотов // Актуальні проблеми держави і права. - О., 2003. - Вип. 18. - С. 4-9. Тихомиров Ю.А. Государственные институты и закон // Советское государство и право. - 1980. - № 10. - С. 46.

15. Оборотов Ю. Н. Верховенство права и продвижение к правовой гармонии / Ю.Н. Оборотов // Введение в украинское право / под общей ред. С. В. Кивалова и Ю. Н. Оборотова. — 2-е изд., перераб. и доп. — О.: Юрид. л-ра, 2009. — С. 146.

16. Петришин О. В. Проблеми соціалізації правової науки / О. В. Петришин // Право України. -2010. - № 4. - С. 133-142.

17. Петров Г.И. Юридическая природа советского закона // Ученые записки Ленингр. юридич. ин-та / Под ред. В.М. Догадова и И.Н. Шишина. - М.: Юриздат, 1947. -Вып. IV.

18. Пухтецька А. Нормативно-правове закріплення принципу верховенства права в чинному законодавстві України // Юридична Украина. – 2007. - №5. – с. 33-38.

19. Рабінович П. М. Верховенство права (за матеріалами практики Страсбурзького Суду та Конституційного Суду України) // Вісник Академії правових наук України. — 2006. — № 2 (45). — С. 8-16.

20. Радько Т. Н. Теория государства и права: учебник / Т. Н. Радько. - 2-е изд.. - М.: Проспект, 2009. - 752 с.

21. Рішення Конституційного Суду України № 15-рп від 02.11.2004 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень статті 69 Кримінального кодексу України // Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2004 / Відповід. редактор канд.юрид.наук П. Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 35 с.

22. Селіванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) // Право України. - 2005. - № 5. - С. 8.

23. Сильченко Н.В. Проблемі верховенства закона автореф. дис. Д. ю. н. – Минск, 1993.- 32 с.

24. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. - Харків: Консум, 2005. –656 с.

25. Таманага Браян. Верховенство права. Історія. Політика. Теорія / Браян Таманага. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 205 с.

26. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.

27. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: Монография. – Х.: Факт, 2000. – 608 с.

28. Червонюк В. И. Теория государства и права: учебник / В. И. Червонюк. - М.: ИНФА-М, 2006. - 704 с.

29. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. — 1999. — № 1. - С. 5

30. Dicey A.V. Introduction to the Study of the Law of the Constitution. — Indianapolis: Liberty Classics, 1982. — P. 102, 114.

31. Different approaches to the definition of the Rule of Law // http://www.revision-notes.co.uk.

 

[1] Козюбра М. I. Права людини і верховенство права// Право України. — 2010. — № 2.- С. 4-5

[2] Бабкін В. Д. Право і закон: співвідношення понять / В. Д. Бабкін // Матеріали ХШ історико-правової конференції «Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти (м. Чернівці, 20-22 травня 2005 р.). - Чернівці «Рута», 2005. – С. 4.

[3] Радько Т. Н. Теория государства и права: учебник / Т. Н. Радько. - 2-е изд.. - М.: Проспект,2009. – С. 243.

[4] Червонюк В. И. Теория государства и права: учебник / В. И. Червонюк. - М.: ИНФА-М, 2006. –С. 223.

[5] Петришин О. В. Проблеми соціалізації правової науки / О. В. Петришин // Право України. -2010. - № 4. - С. 133-142.

[6] Музика І. В. Праворозуміння: основні сучасні типи та підходи / І. В. Музика // Правова держава. - Вип. 18. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - С. 109-118.

[7] Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учебник для юридических вузов и факультетов/ В. С. Нерсесянц. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФА» М, 1999. – С. 116.

[8] Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. - Харків: Консум, 2005. – С. 216.

[9] Оборотов Ю. М. Сучасне праворозуміння та визначення права / Ю. М. Оборотов // Актуальні проблеми держави і права. - О., 2003. - Вип. 18. - С. 4-9.

[10] ТихомировЮ. А. Государственные институты и закон // Советское государство и право. - 1980. - № 10. - С. 46; Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - С. 345.

[11] Петров Г.И. Юридическая природа советского закона // Ученые записки Ленингр. юридич. ин-та / Под ред. В.М. Догадова и И.Н. Шишина. - М.: Юриздат, 1947. -Вып. IV. - С. 102.

[12] Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1982. -Т. 2. - С. 219; Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. - Бородянка, 1993. - С. 71.

[13] Курс конституционного права Украины. Учебник / Под ред. М. А. Баймуратова, А. В. Батанова. - Х.: Одиссей, 2008. - Т. 1. - Общая часть: Основы теории конституционного права. - 2008. - С. 217.

[14] Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. - Харків: Консум, 2005. – С. 316.

[15] Селіванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) // Право України. - 2005. - № 5. - С. 8.

[16] Dicey A.V. Introduction to the Study of the Law of the Constitution. — Indianapolis: Liberty Classics, 1982. — P. 102, 114.

[17] Таманага Браян. Верховенство права. Історія. Політика. Теорія / Браян Таманага. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. –С. 76

[18] Different approaches to the definition of the Rule of Law // http://www.revision-notes.co.uk.

[19] Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС / Жак Зіллер; пер. з франц. В. Ховхун. — К.: «Основи», 1996. — С. 113

[20] Оборотов Ю. Н. Верховенство права и продвижение к правовой гармонии / Ю.Н. Оборотов // Введение в украинское право / под общей ред. С. В. Кивалова и Ю. Н. Оборотова. — 2-е изд., перераб. и доп. — О.: Юрид. л-ра, 2009. — С. 146.

[21] Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. — 1999. — № 1. - С. 5

[22] Авер´янов В. Б. Проблеми забезпечення верховенства права у сфері виконавчої влади // Українське право. — 2006. — № 1. – С. 7-10

[23] Рабінович П. М. Верховенство права (за матеріалами практики Страсбурзького Суду та Конституційного Суду України) // Вісник Академії правових наук України. — 2006. — № 2 (45). — С. 8-16.

[24] Козюбра М. І. Верховенство права — основоположний принцип правової і політичної систем України. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5т. — X., 2008. — С. 163—164.

[25] Сильченко Н.В. Проблемі верховенства закона автореф. дис. Д. ю. н. – Минск, 1993.- С. 28-29.

[26]Головатий С. Верховенство права: Моногр.: У 3-х кн. – К.: Фенікс, 2006. – С. 182

[27] Андрощук С. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення і реалізації// Юридичний журнал. – 2005. №5. – С. 74-78.

[28] Рішення Конституційного Суду України № 15-рп від 02.11.2004 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) // Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2004 / Відповід. редактор канд.юрид.наук П. Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 7.

[29] Пухтецька А. Нормативно-правове закріплення принципу верховенства права в чинному законодавстві України // Юридична Украина. – 2007. - №5. – С. 33-38.

[30] Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: Монография. – Х.: Факт, 2000. – С. 54

[31] Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. — 1999. — № 1.-С. 5-7

[32] Головатий С. П. Верховенство права: ідея, доктрина, принцип. Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня доктора юридичних наук. – К., 2009. – С. 24.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ПРАВО І ЗАКОН: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І СПІВВІДНОШЕННЯ…………………….………………………………………...5

1.1. Поняття та властивості права……….………………………………..…5

1.2. Природне та позитивне право…..……………………… ….………...9

1.3.Теорія правової законності…………..……………..………….……….11

РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА ВЕРХОВЕНСТВА ЗАКОНУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ…………………..…14

2.1. Поняття принципу верховенства права…………………………..…14

2.2.Заглальна характеристика принципу верховенства закону………………………………………………………….………………….…17

2.3. Співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону……………………………………………………………………………….21

РОЗЛІЛ 3. ВТІЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА ВЕРХОВЕНСТВА ЗАКОНУ В УКРАЇНІ………………………………….…….24

3.1. Засади верховенства права в українському законодавстві…………24

3.2. Верховенство закону як принцип конституції України………….….26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..……30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….………………..32

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Ідеал верховенства права став нині одним з найпопулярніших у всьому світі. До нього постійно звертаються не лише на Заході, для якого верховенство права, як уже доводилося писати, традиційно є однією з найвищих демократичних цінностей[1]. Він давно став найважливішою складовою міжнародно-правових актів, особливо присвячених правам і свободам людини та громадянина. Все частіше верховенство права як принцип фіксується у національних конституціях і законах, ним активно оперують міжнародні й національні суди.

Не залишилася осторонь цієї безпрецедентної підтримки ідеалу верховенства права й Україна. На його адресу лунають панегірики з вуст державних і політичних діячів України, без нього не обходиться жодна програма численних політичних партій, він широко використовується у законодавчій практиці, в наукових працях вітчизняних правознавців, політологів, філософів, соціологів, представників інших галузей гуманітарного знання.

Одне з провідних місць відведено принципу верховенства права також Конституцією України (ст. 8). Причому Україна є чи не єдиною державою, в Основному Законі якої зафіксовано положення не тільки про верховенство права, бастіоном якого вважається Велика Британія («The Rule of Law»), а й положення про правову державу, яку небезпідставно іменують німецьким винаходом («Rechtsstaat»).

Cеред українських вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняних уявлень про зміст принципу верховенства права та його значення для розвитку доктринальних положень юридичної науки з урахуванням досвіду зарубіжних держав, слід зазначити В.Б. Авер’янова, С.П. Головатого, В.О. Зайчука, В.М. Кампо, М.І. Козюбру, А.М. Колодія, В.В. Копейчікова, Д.М. Лук’янця, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова,О.Ф. Скакун, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Тодику, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.

Об'єктом дослідження виступає верховенство права та закону як явище.

Предметом дослідження є верховенство права та верховенство закону.

Метою даної роботи є дослідження принципу верховенства права та верховенства закону.

Мета реалізується в постановлених завданнях, якими є:

- дослідження поняття права;

- визначення поняття закону;

- співвідношення поняття права та закону;

- визначення поняття верховенства права;

- характеристика верховенства закону;

- становлення співвідношення принципів верховенства права і верховенства закону;

- дослідження закріплення в Конституції України принципу верховенства права верховенства закону.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків та списку використаної літератури.

 

 

РОЗДІЛ 1. ПРАВО І ЗАКОН: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І СПІВВІДНОШЕННЯ