Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої та апеляційної інстанції.

Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод охоронюваних законом інтересів громадян, прав і інтересів організацій держави залежить від всебічного розгляду та вирішення цивільних справ ] повній відповідності з чинним законодавством, з вимогами принципу за конності, тобто повністю залежить від постановлення судом у цивільним справах законних і обгрунтованих рішень і ухвал. Досягнення зазначено мети забезпечується численними цивільними процесуальними гарантіями серед яких велике значення мас функціонування в цивільному судочинств України апеляційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал, що н< набрали чинності (законної сили). Однак дія цих гарантій не виключає на брання помилковими рішеннями і ухвалами суду першої і апеляційної ін станції чинності (законної сили).

Не виключено, що апеляційний суд замість того, щоб виправити помил ку в неправильному застосуванні норм матеріального або процесуальноп права судом першої інстанції, може ускладнювати помилку, внаслідок чоп можуть набрати чинності (законної сили) несправедливі рішення.

Не виключається, що помилкові рішення не оскаржуються і набирают] законної сили. А дія принципу законності зумовлює необхідність скасуван ня таких рішень.

Зазначені обставини вимагають створення додаткових гарантій забезпе чення законності судових рішень. Такою цивільною процесуальною гаран тією є інститут касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ух вал — касаційного провадження.

Створений відповідно до Закону України від 21 червня 2001 р. «Пр< внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» цей проце суально-правовий інститут характеризується новим змістом у порівнянні: інститутом касаційного оскарження рішень і ухвал суду, який був передбачений ЦПК України главами сорок і сорок першою в редакції 1963 року. Ним передбачається можливість оскарження рішень і ухвал, постановлених судом першої інстанції, лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального закону та які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. На відміну від апеляційного, касаційний суд не е судом, що повторно, наново розглядає будь-яку справу. Його основною функцією є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону.

Провадження на розгляд справи в апеляційному порядку порушується за скаргою осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не були притягнуті до участі у справі, в разі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, а також за поданням прокурора (ст. 320 ЦПК). Зазначені особи мають право звернутися з касаційними скаргами, а прокурор — з поданням, якими не порушується розгляд справи касаційним провадженням, а тільки процес на вирішення питання про передачу справи на розгляд складу судової палати (ст. 329 ЦПК) та може мати місце при наявності встановлених в ст. 328 ЦПК підстав для реалізації повноважень суду касаційної інстанції.

Розгляд справ у апеляційній інстанції здійснюється судом у складі трьох судців, а в касаційній інстанції — у складі не менше як трьома суддями судової палати Верховного Суду України чи колегією суддів судової палати Верховного Суду України у випадках, визначених ЦПК.

При розгляді справи в апеляційному порядку перевіряється законність і обгрунтованість судових рішень і ухвал суду першої інстанції, а при розгляді справи в касаційному порядку — правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, законність судових рішень чи ухвал.

Касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однакового застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 39 Закону «Про судоустрій»). Наявність касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал сприяє формуванню у громадян, службових і посадових осіб переконаності в тому, що кожне незаконне рішення буде скасовано, що їх політичні, трудові та інші соціально-економічні права і свободи, а також права організацій і публічні інтереси дістануть належний судовий захист.

Отже, суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, котрі не брали участь у справі, стосовно яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, та за поданням прокурора, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального чи процесуального права, котрі не були предметом апеляційного розгляду, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави, публічних інтересів.

Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.

Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок та строки його реалізації.

Право касаційного оскарження і внесення касаційного подання — це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду, що набрали законної сили.

Стаття 324. Право касаційного оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, про

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;

31) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;

32) повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

33) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Стаття 325. Строк на касаційне оскарження

1. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з

2. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.