Строки здачі та захисту роботи

5.1. Курсова робота представляється та здається курсантами не пізніше як за місяць до захисту курсової роботи.

5.2. Курсова робота, що надійшла на кафедру, реєструється та передається на рецензування науковому керівникові, а в окремих випадках — іншому викладачеві (за узгодженням з начальником кафедри). Він знайомиться з роботою, визначає її науковий рівень, дотримання вимог до оформлення, дає письмовий відгук на курсову роботу та допускає її до захисту або повертає для доопрацювання та усунення недоліків.

5.3. Критеріями оцінювання курсової роботи є:

а) ступінь розробки теми;

б) повнота охоплення і вивчення літератури стосовно до теми;

в) використання спеціальної літератури, нормативних актів, юридичної практики (у тому числі практики судів та слідчих органів);

г) творчий підхід до написання курсової роботи;

д) правильність та наукова обґрунтованість висновків;

е) самостійність викладення;

ж) додержання розроблених методичних рекомендацій.

При оцінці курсової роботи враховуються: ступінь вивчення і розкриття теми, досягнення мети і задач дослідження; уміння аналізувати зібраний матеріал; грамотність викладу; правильність оформлення, якість доповіді курсанта, аргументованість його відповідей на питання. При виставленні оцінки особливо враховується самостійність і ініціативність курсанта при розробці теми роботи. При виставленні загальної оцінки курсової роботи враховуються: оцінки якості самої роботи (її змісту, оформлення і т.д.) і оцінки захисту курсової роботи курсантом (за результатами співбесіди).

Курсова робота оцінюється за наступними шкалами оцінювання («незадовільно» - 1-34 балів (F за шкалою ECTS), 35-59 балів (FX за шкалою ECTS), «задовільно» - 60-67 балів (E за шкалою ECTS), 68-74 балів (D за шкалою ECTS), «добре» - 75-82 балів (С за шкалою ECTS), 83-89 балів (B за шкалою ECTS), «відмінно» - 90-100 балів (А за шкалою ECTS)) за такими критеріями:

- оцінку «відмінно» або 90-100 балів (А за шкалою ECTS) одержує курсант, який показав у курсовій роботі глибокі знання теми, творчо використовував їх для аналізу сучасного стану проблеми, зміг узагальнити фактичний матеріал і зробив висновки і пропозиції за результатами дослідження.

Курсова робота, яка претендує на оцінку «відмінно», повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст викладеного матеріалу повною мірою повинен відповідати структурній побудові роботи, має бути розкрита сутність кожного структурного компонента; вдало використані зібрані та проаналізовані практичні матеріали, результати анкетування працівників правоохоронних органів і суду; у повній мірі надана відповідь на усі питання, що необхідно з’ясувати у межах практичних досліджень; додані як додатки наукові статті (обсягом 5-8 стор.) з проблемних питань за темою курсової роботи; чітко сформульовані та відповідати викладеним у роботі думкам висновки.

На захисті доповідь курсанта повинна охоплювати всі аспекти та напрямки власного дослідження, які наведено в курсовій роботі. Мова доповідача має бути чіткою, не містити елементів позанаукової лексики, відповіді на всі поставлені запитання чіткі та ґрунтовні.

- оцінку «добре» або 75-82 балів (С за шкалою ECTS), 83-89 балів (B за шкалою ECTS) одержує курсант, що показав у курсовій роботі і при її захисті достатні знання теми, висвітлив усі питання, усунув виявлені недоліки, але не виявив творчого ставлення до роботи.

Письмова робота, яка претендує на зазначену оцінку, повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст роботи має відповідати зазначеним характеристикам роботи. Допустимі зауваження щодо необхідності додаткового дослідження окремих аспектів проблеми у разі, якщо в роботі все ж такі існує логічно побудована структура викладеного матеріалу. Також допустимим є не у повній мірі надання відповідей на усі ті питання, що необхідно з’ясувати у межах практичних досліджень. Висновки повинні бути сформульовані чітко. Курсант може допустити декілька граматичних та пунктуаційних помилок.

На захисті доповідь курсанта повинна охоплювати всі аспекти та напрямки власного дослідження, у промові можуть існувати поодинокі лексичні та стилістичні помилки. Відповідь на окремі додаткові питання може бути не досить чітка.

- оцінку «задовільно» або 60-67 балів (E за шкалою ECTS), 68-74 балів (D за шкалою ECTS) одержує курсант, що не повністю розкрив основні питання курсової роботи, або виклав їх недостатньо логічно, не повною мірою усунув виявлені недоліки і невпевнено відповідав при захисті роботи.

Курсова робота, яка претендує на зазначену оцінку, повинна мати: визначені актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, які потребують корекції або доповнення. Зміст викладеного матеріалу вимагає додаткового опрацювання (не розкриті відповіді на усі питання, що необхідно з’ясувати, у роботі не достатньо використовується зібраний практичний матеріал), але в роботі присутня логічна побудова та закінченість думки автора щодо вивчення проблеми дослідження. Висновки мають відповідати викладеному матеріалу. Можуть бути наявні лексичні, стилістичні, граматичні та пунктуаційні помилки, але їх загальна кількість не перебільшує 2-х на сторінку.

На захисті доповідь курсанта не має систематичного характеру, викликає багато додаткових питань, на більшість із яких доповідач все-таки знаходить відповідь. Відповіді дещо відрізняються від думок, викладених у роботі. Доповідач погано володіє науковою термінологією, допускається в промові лексичних та стилістичних помилок.

- оцінку «незадовільно» або 1-34 балів (F за шкалою ECTS), 35-59 балів (FX за шкалою ECTS)одержує курсант, який не розкрив тему письмової роботи, не надав відповідей на питання, що необхідно з’ясувати у межах практичних досліджень; не проаналізував у роботі зібраний практичний матеріал, або взагалі не зібрав його; припустив грубі помилки і неточності при її написанні. Така робота не допускається до захисту і підлягає переробці.

На захисті доповідь курсанта не охоплює всього кола питань, які описані в роботі. На додаткові питання він не знаходить відповідь, хоча вони розкриті у роботі. Думки доповідача суттєво відрізняються від викладених у письмовій роботі, що свідчить про несамостійність її виконання. Доповідач не володіє науковою термінологією, допускає в промові багато лексичних та стилістичних помилок.

5.4. Захист курсової роботи здійснюється курсантами відповідно до розкладу. Напередодні захисту відрецензована курсова робота видається курсанту для підготовки їх до захисту.

5.5. Прийом захисту курсової роботи здійснюється комісією у складі, що визначений начальником кафедри. Процедура захисту курсової роботи полягає у наступному: попередньо ознайомившись з письмовим відгуком на роботу, автор дає усні пояснення по суті критичних зауважень рецензента, відповідає на запитання членів комісії, обґрунтовує свої висновки додатковими аргументами.

5.6. Під час оцінювання курсової роботи враховується як її зміст, так і результати захисту.

5.7. Захищені курсові роботи не повертаються, а зберігаються на кафедрі або на факультеті. Якщо курсова робота є продовженням вже розроблюваної автором теми, або ця тема продовжує розроблятись ним далі, то йому тимчасово може бути видана захищена курсова робота з дозволу наукового керівника, з подальшим поверненням її на кафедру або факультет.

5.8. Курсанти, які не здали курсові роботи чи не з’явились на їх захист у призначений термін, або отримали на захисті незадовільну оцінку, вважаються такими, що не виконали навчального плану.

5.9. Консультації з усіх інших питань, пов’язаних з виконанням курсової роботи, курсанти можуть отримати безпосередньо у наукового керівника (викладача) або у чергового викладача кафедри кримінального процесу.

Плагіат

Плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

Плагіат необхідно розглядати як шахрайство, суть якого – у крадіжці чужої роботи або її частини і представленні її як власної. Загалом, можна поділити на три основні типи плагіату:

- копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем.

- представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел.

- перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.

Майже всі курсанти розуміють, що подавати роботу, написану іншим автором, або компілювати її, дослівно переписувати уривки з інших розробок, не можна. Деякі курсанти, звичайно, вдаються до цього виду плагіату за допомогою Інтернету. Іноді викладач не спроможний викрити роботу, підготовлену таким чином. Проте якщо він глибоко опанує предмет своєї дисципліни, то курсанти матимуть менше шансів безкарно переписувати чиюсь роботу.

Важко піддається викриттю і самоплагіат, коли курсанти можуть подавати одну й ту ж роботу декілька разів під іншими прізвищами і назвами. Тоді їм слід пояснити (хоча вони самі і це розуміють), що робота має бути не лише самостійною, а й відповідати змістові курсу.

Ще одна проблема – пояснити, як працювати з матеріалами та ідеями із певних джерел, необхідно наводити цитати з відповідними посиланнями. Але все ж не всі цілком розуміють (або роблять вигляд, що не розуміють), як поводитися з думками, запозиченими з чиїхось праць, навіть переказуючи їх своїми словами. Їм варто порадити весь час запитувати себе, чи змогли б вони дійти цієї думки без чужої публікації. Якщо ні, то їм слід дати посилання на неї, а також навести аргументи та факти свого дослідження. Курсанти повинні зрозуміти, що не потрібно наводити цитати для опису загальної інформації, яку можна відшукати в загальнодоступних джерелах. Натомість інформацію зі спеціальних чи важкодоступних джерел слід цитувати завжди. Доречною буде і така порада: коли не певні, цитувати чи ні, цитуйте.

Якщо хтось із курсантів після усіх порад і застережень таки вдався до плагіату, перш ніж сказати про це – слід переконатися у своїх підозрах: відшукати джерело, з якого переписано текст, і порівняти з роботою курсанта. Говорячи потім із доказами в руках зі курсантом, потрібно дати йому можливість пояснити, чому він так вчинив. Звинувачення у плагіаті є дуже серйозним, і якщо воно підтвердиться, то може мати і серйозні наслідки для курсанта. Тому треба бути обережним з такого роду звинуваченнями. І не слід однаково підходити до різного роду списування. Наприклад, слід розрізняти випадковий плагіат (невелике за обсягом перефразування чи цитата) та свідомий, коли цитування чужих робіт без посилання на авторство є масовим.

 

7. Основні джерела:

1.1. Конституція від 28 червня 1996 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1 Спеціальний випуск. – Ст. 2598.

1.2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // http://zakon2.rada.gov.ua

1.3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // http://zakon2.rada.gov.ua

1.4. Європейська Конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах (Ратифікована Законом України від 16 січня 1998 року) // Офіційний вісник України. – 1998. –№13.

1.5. Європейська Конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року // Офіційний вісник України. - 1998. - №13.

1.6. Європейська Конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 року // Збірка договорів Ради Європи, Київ - 2000.

1.7. Конвенція про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ (Мінськ, 22 січня 1993 року) // http://zakon2.rada.gov.ua

1.8. Угода про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав в сфері боротьби із злочинністю (Алма-Ата, 24 квітня 1992 року) // http://zakon2.rada.gov.ua

1.9. Угода між прокуратурою Російської Федерації та Генеральною прокуратурою України про правову допомогу та співробітництво від 21 травня 1993 року // http://zakon2.rada.gov.ua

1.10. Конвенція про права дитини. Ухвалена 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 році // http://zakon2.rada.gov.ua

1.11. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Сборник международных договоров СССР. - Выпуск XLV. - Москва: Международные отношения, 1991.

1.12. Європейська конвенція з відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. - М., 1998.

1.13.Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй щодо заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила) від 14 грудня 1990 року // http://zakon2.rada.gov.ua

1.14. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). Прийняті на 96-му пленарному засіданні ООН у 1985 році // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. - Амстердам-Київ, 1996.

1.15. Руководящие принципы Организации Объединенных Наций для предупреждения преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риядские руководящие принципы). Приняты и провозглашены резолюцией 45/112 Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1990 года // Права человека. Сборник международных договоров. Том I. Универсальные договоры. Организация Объединенных Наций. Нью-Йорк и Женева, 1994.

1.16. Основні принципи незалежності судових органів (Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) // «Права людини і професійні стандарти для юристів» в документах міжнародних організацій. - К., 1996.

1.17. Руководящие принципы, касающиеся роли лиц, осуществляющих судебное преследование. Приняты восьмым Конгрессом Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями (Гавана, Куба, 27 августа - 7 сентября 1990 года) // Права человека. Сборник международных договоров. Том I. Универсальные договоры. Организация Объединенных Наций. Нью-Йорк и Женева, 1994.

Закони України:

2.1. Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/conv/page3

2.2. Закон України від 2 червня 2011 року «Про безоплатну правову допомогу» // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17/conv

2.3. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 48. - Ст. 263

2.4. Закон України від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу» // http://zakon2.rada.gov.ua

2.5. Закон України від 30 червня 1993 року «Про попереднє ув’язнення» // http://zakon2.rada.gov.ua

2.6. Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» // Урядовий кур’єр № 7 від 15 січня 2004 року.

2.7. Закон України від 23 грудня 1997 року «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 20. - Ст. 99.

2.8. Закон України від 24 березня 1999 року «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 22-23. - Ст. 197.

2.9. Закон України від 22 березня 2001 року «Про розвідувальні органи України» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 19. - Ст. 94.

2.10. Закон України від 23 грудня 1993 року «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 50.

2.11. Закон України від 29 червня 2004 року «Про міжнародні договори України» // Урядовий кур’єр. - № 155. - 18 серпня 2004 року.

2.12. Закон України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» - К., 2010. // http://zakon2.rada.gov.ua

2.13. Закон України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

2.14. Закон України від 23 грудня 1993 року «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 51.

2.15. Закон України від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

2.16. Закон України від 30 червня 1993 року «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 358.

2.17. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»: Офіц. видання. - К, 2003.

2.18. Закон України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - Ст. 1.

2.19. Закон України від 21 квітня 1995 року «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 6. - Ст. 35.

2.20. Закон України від 26 квітня 2001 року «Про охорону дитинства» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30. - Ст. 142.

2.21. Закон України від 7 березня 2002 року «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 32. - Ст. 225.

2.22. Закон України від 22 грудня 2005 року «Про доступ до судових рішень» // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 15. - Ст. 128.

2.23. Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН «Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку» від 17 грудня 1979 р. // http://zakon2.rada.gov.ua

2.24. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 15 січня 2012 року). – Х.: Одіссей, 2012. – 225 с.

2.25. Кримінально-процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х.: Одіссей, 2012. – 360 с.