Висунення додаткового обвинувачення (ст.339 КПК України)

У разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв’язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням. Своє рішення він повинен погодити з керівником органи прокуратури в якому працює (с.341 КПК України).

У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, не більш ніж на чотирнадцять днів, необхідний для підготовки для захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог щодо підготовки повідомлення про підозру та вручення її підозрюваному, виконання вимог ст. 290 КПК України про відкриття матеріалів іншій стороні та скласти обвинувальний акт. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту в випадках, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають біле часу для підготовки до захисту.

Після закінчення встановленого строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були дослідженні судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.

Відмова від підтримання державного обвинувачення(ст. 340 КПК України).

Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після погодження такого рішення з керівником прокуратури де працює (ст.341 КПК) повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанови, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законнім представникам.

У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді,головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду, але кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

Потерпілий який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

Повторне неприбуття потерпілого в судове засідання,без поважних причин або без повідомлення про причину неприбуття після взяття функції обвинувачення на себе, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому засіданні прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

 

5. Судове слідство.

Судове слідство – етап судового розгляду, в якому суд і учасники судового розгляду при реалізації принципів кримінального процесу досліджують зібрані по справі докази для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину всебічно повно і об’єктивно.

Структура судового розгляду:

- оголошення прокурором обвинувального акту (цивільного позову)

- роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення;

- визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження;

- з’ясування питання про наявність у учасників судового провадження клопотань;

- допит (обвинуваченого, потерпілого, свідка,експерта);

- дослідження речових доказів;

- дослідження документів;

- дослідження звуко- і відеозаписів;

- закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами;

- судові дебати;

- останнє слово обвинуваченого;

- вихід суду для ухвалення вироку;

Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.

Судовий розгляд починається з оголошення прокурором обвинувального акту але спочатку головуючий повинен з’ясувати у учасників судового провадження у якому обсязі необхідно оголошувати обвинувальний акт, короткому викладі або в повному обсязі. Якщо ніхто не заперечує, обвинувальний акт оголошується у короткому викладу.

Якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законній представник, а в разі їх відсутності – головуючій оголошує короткий виклад позовної заяви, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про йї оголошення в повному обсязі. Оголошення обвинувального акту має своєю метою публічно проголосити про те, в чому звинувачує сторона обвинувачення обвинуваченого.

Після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, при цьому з’ясовує його прізвище, ім’я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, головуючий конкретно від обставин може з’ясувати і інші данні про обвинуваченого наприклад: освіта, наявність неповнолітніх дітей, стан здоров’я, наявність спеціальних звань, державних нагород, відомості про попередні судимості та фактичні строки відбутого покарання за попередній злочин та підстави звільнення від нього.

Головуючий повинен роз’яснити обвинуваченому суть обвинувачення і запитати, зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Роз’яснення обвинувачення полягає у повідомлені обвинуваченому юридичного формулювання обвинувачення, роз’яснення суті обвинувачення має бути зроблено з урахуванням віку та розумово-психічного розвитку обвинуваченого. Також головуючий повинен з’ясувати у обвинуваченого та цивільного відповідача чи визнає він цивільний позов.

Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них.

Далі головуючий повинен з’ясувати думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Законом не встановлено обов’язковий порядок дослідження доказів. Суд повинен з’ясувати думку з цього питання у учасників судового розгляду після чого на свій розсуд вирішити це питання. Визначаючи обсяг доказів, суд виходить з необхідності повно, всебічно та об’єктивно дослідити обставини справи, включаючи встановлення часу, місця, способу мотивів, наслідків злочину, характеру та розміру заподіяної шкоди, обставин, що впливають на ступень і характер відповідальності, обставин що характеризують особу підсудного, пом’якшують та обтяжують покарання(ст.91,485 КПК України).

Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту – у другу.

Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначають ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. На практиці по різному вирішується питання про порядок дослідження, на це впливає: признає обвинувачений свою вину, бажає він давати показання. Однак на практиці є правило, що потерпілий допитується раніше допиту свідків. Якщо у справі декілька обвинувачених, послідовність їх допиту визначається судом. Звичайним порядком дослідження доказів вважається: допит обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідження речових доказів, дослідження документів, дослідження звуко-і відеозаписів.

Суд має право визнати недоцільними дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження. При цьому суд повинен з’ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Якщо судом прийнято рішення про проведення судового слідства в загальному порядку, то воно проводиться з допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, експертів, дослідження речових доказів, дослідження документів, дослідження звуко- і відеозаписів.

Допит обвинуваченого.

У разі, якщо підсудний не відмовився від давання показань, він зобов’язаний бути допитаний у судовому засіданні. Показання підсудного є для нього засобом захисту. Даючи показання він або погоджується з обвинуваченням розповідаю суду про усі обставини пред’явленого обвинувачення, або висловлює свою версію.

Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження. Обвинуваченій спочатку у вільній формі дає свідчення про обставини події. Ніхто,крім головуючого не може переривати розповідь обвинуваченого крім головуючого і тільки в тому разі, якщо обвинувачений повідомляє про обставини які не стосуються справи. Даючи показання обвинувачений може користуватися заздалегідь приготовленими нотатками. До справи такі нотатки не долучаються. Після вільних показань обвинуваченого допитують шляхом надання йому конкретних питань. Першим допитує сторона обвинувачення – прокурор, другим – захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей. Такий порядок допиту обвинуваченого відповідає міжнародно-правовим стандартам організації змагального правосуддя, яке здійснюється незалежним і безстороннім судом, безумовною умовою якого є розмежування функцій суду і сторін у судовому розгляді(п.1 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).

Якщо під час допиту учасниками судового розгляду задаються питання які не відносяться до конкретної справи, або є навідними, або є не коректними, головуючий має право відхилити таке запитання. Якщо учасник судового розгляду який ставав запитання не згоден з його відхиленням, він може просити суд про занесення відхиленого запитання до протоколу судового засідання.

Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді – «так» чи «ні».

У разі здійснення судового розгляду стосовно декількох обвинувачених, якщо цього вимагають інтереси кримінального провадження або безпека обвинувачено, допит одного із обвинувачених на підставі вмотивованої ухвали суду може здійснюватися з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення в порядку, передбаченому статтею 336 КПК України.

Допит свідка.

Свідок є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини,що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з’ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з’ясовує, чи отримав свідок пам’ятку про права та обов’язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз’яснює їх, а також з’ясовує чи не відмовляється він з підстав, від надання показань, відповідно закону не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди представника дипломатичної установи. Суд перед допитом зазначених осіб зобов’язаний роз’яснити їм право відмовитися давати показання(частина 4 стаття 65 КПК України).

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги такого змісту: «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду». Про це робиться запис в журналі судового засідання. Текст присяги з підписом допитує мого долучається до матеріалів кримінального провадження. Також головуючий попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань. Німій свідок складає присягу в письмовій формі, підписуючи текст того самого змісту.

Суд зобов’язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого витрачення часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту.

Кожний свідок допитується окремо. Свідки які, не дали показань, не мають права перебувати в залі судового засідання під час судового розгляду.

Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту – захисник,якщо обвинувачений взяв на себе захист – обвинувачений (прямій допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді, або підказка до неї. Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання (частина 7 стаття 352 КПК України).

Під час допиту свідка сторонами кримінального провадження головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосується суті кримінального провадження.

У виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший засіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторона кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов’язаний з’ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обгрунтованості відмовити у проведенні допиту свідка в порядку визначеному частиною 9 статті 352 КПК України.

Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від цього свідка конкретної відповіді – «так» чи «ні».

Після допиту свідка йому можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

Свідок, даючи показання має право користуватись нотатками якщо його показання пов’язані з будь яким обчисленням та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з’ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин,щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт, а також суд.

Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих,обвинувачених) для з’ясування причин розбіжностей і їхніх показаннях.

Відповідно до частини 9 статті 224 КПК України прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого прокурором можуть бути поставлені запитання. Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після надавання ними показань повторно.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з обвинуваченим.

Особливості має процедура допиту малолітнього або неповнолітнього свідка. Допит малолітнього свідка і, за розсудом неповнолітнього свідка проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.

Свідку який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання. Про кримінальну відповідальність свідок не попереджається і до присяги його не приводять.

До початку допиту законному представнику, педагогу,психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання. У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

Допит потерпілого.

Допит потерпілого проводиться за правилами допиту свідка, однак на відміну від свідків потерпілий знаходиться у залі на протязі усього судового засідання з моменту його начала і до кінця, як правило потерпілий допитується перед свідком.

Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з’ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з’ясовує, чи отримав потерпілий пам’ятку про права та обов’язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз’яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Допит експерта в суді.

За клопотанням сторони кримінального провадження потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз’яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до присяги такого змісту:

«Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості» про що робиться відмітка у журналі судового засідання. Після цього головуючий попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, - сторона захисту. Після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками, а також головуючим і суддями.

Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти,стажу роботі,наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності і правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосується достовірності висновку.

Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з’ясування причин розбіжностей в їх висновках, що стосуються одного і того самого предмета чи питання дослідження.

Експерт під час відповідей має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження.

Дослідження речових доказів.

Речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності – також іншими учасниками кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з річчю та її оглядом. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням. Учасники судового провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідками, експертами, спеціалістами, які їх оглядали.

Дослідження звуко-і відеозаписів.

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщені з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи учасників судового провадження.

У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або в певній частині.

З метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко-і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста.

Заяву про підробку звуко-і відеозаписів суд розглядає в порядку, передбаченому для розгляду заяв про підробку документів.

Консультації та роз’яснення спеціаліста.

Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.

Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз’яснень. Першою ставить запитання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, а потім інші особи, які беруть участь у кримінальному провадженні. Головуючий у судовому засіданні має право ставити спеціалістові запитання в будь-який час дослідження доказів.

Огляд на місці.

У виняткових випадках суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю учасників судового провадження, а якщо цього вимагають обставини,- за участю свідків, спеціалістів і експертів. Огляд на місці не може проводитися під час здійснення провадження судом присяжних.

Огляд на місці здійснюється згідно з правилами, передбаченими кримінально-процесуальним кодексом для огляду під час досудового розслідування.

На місці огляду учасниками кримінального провадження, які беруть у ньому участь, можуть бути поставлені запитання, пов’язані з проведенням огляду.

Учасники судового провадження при огляді мають право звертати увагу суду на те, що, на їхню думку, може мати доказове значення.

Проведення огляду і його результати відображаються у протоколі огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами.

Після з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з’ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв’язку з чим має право ставити питання сторонами чи іншим учасникам кримінального провадження.

За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

4. Судові дебати.

Судові дебати, які настають після закінчення судового слідства,- це частина судового розгляду, в якій сторони в усній формі підбивають підсумок судового слідства. Саме в судових дебатах змагальність між сторонами досягає кульмінації, змагальність відбувається навколо питань, що становлять предмет судового розгляду, саме в своїх промовах сторони остаточно формулюють свої позиції, спростовують доводи іншої сторони.

Предметом судових дебатів сторін є:

- фактичні обставини справи;

- юридична оцінка встановлених фактів, в тому числі кваліфікація злочину;

- характеристика особи обвинуваченого, а за необхідністю -потерпілого або свідків;

- питання, пов’язані з призначенням покарання;

- питання, пов’язані з цивільним позовом;

- громадсько-політична оцінка злочину.

Безперечно, не всі названі чинники можуть знайти відображення в промовах обвинуваченого, потерпілого або інших учасників судових дебатів, які не є фахівцями, але в промовах державного обвинувача і захисника вони становлять зміст промови.

Судові дебати полягають у промовах прокурора – державного обвинувача, потерпілого і його представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача його представника, обвинувача, його законного представника, захисника.

Ненадання будь-кому з них права виступити в дебатах є істотнім порушенням кримінально-процесуального закону і може бути підставою для скасування рішення суду.

Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судових дебатах на їхній розсуд має право виступати один прокурор або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

Промова прокурора повинна бути конкретною, логічною, доступною і переконливою для всіх присутніх в судовому засіданні, які не є учасниками судового засідання і не є фахівцями в області права. Прокурор повинен не тільки переконати суд у винуватості обвинуваченого, а й усіх присутніх.

Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників обвинуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою, про що повідомляють суд. У разі відсутності згоди порядок їх виступив встановлює суд.

Порядок виступів у судових дебатах обвинувачених, захисників, представників, якщо їх було в судовому розгляді декілька, встановлює суд.

Учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були дослідженні в судовому засіданні.

Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знов відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження,що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику. Змістом репліки можуть бути питання, які були предметом судових дебатів, але репліки – це заперечення на якусь заяву певного учасника судових дебатів і вони не є повторенням того, на що вже посилалася сторона у виступі. Виступ з реплікою не є обов’язковою дією сторони.

Останнє слово обвинуваченого надається після судових дебатів, перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку. В останньому слові підсудний висловлює свою думку і ставлення щодо злочину в якому його звинувачують. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом. Ставити запитання обвинуваченому під час його останнього слова не дозволяється. Промова останнього слова – право, а не обов’язок обвинуваченого. Він може відмовитися від його використання, однак відмова від останнього слова повинна бути лише добровільною. Недопустимо пропонувати обвинуваченому відмовитися від останнього слова. Останнє слово надається обвинуваченому навіть тоді, коли він відмовився від дачі показань.

Головуючий вправі зупинити обвинуваченого, якщо він допускає образи на адресу суду чи учасників судового розгляду або говорить про обставини, що не мають відношення до справи.

Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєї ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.

Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі засідання (ст.366 КПК України).

 

Література:

1.Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012. Голос України – 2012. -19 травня /90-91/ -С 9-59

2.Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1995р; із змін. і доповн. -К.: Атіка. 2006-64с.

3.Азаров Ю.І. Кримінально-процесуальне право України:Навчальний посібник /Азаров Ю.І., Заїка І.О.,Фатхутдінов В.Г./ -К: Кутеп, 2008. -430с.

4.Загурський О.Б. Судові дебати в кримінальному процесі:правові та психологічні проблеми: Монография, Загурський О.Б. –Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. -208 с.

5.Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник. –К: Юринком Інтер, 2008. -688с.

6.Кошинець В.В. Спеціальні психологічні знання в кримінальному процесі: теоретичні засади та практичні проблемі: Навчальний посібник. –Чернівці: Рута. 2007. -215с.

7.Попелюшко В. Чи можливий справжній змагальній судовий розгляд в українському кримінальному процесі. Право України.-2006.-№3. –С.94-97

8.Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: Монографія. –К.: Атіка,2006.-160с.

9.Тертишнік В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі. МВС України. Юридична Академія.-Дніпропетровськ: Дніпропетр. Юридична академ. МВС України, 2002 – 432с.

10.Яновська О.Г. Основні напрями розвитку змагального кримінального судочинства в Україні у світі євроінтеграційних процесів. Юридична Україна: наук.журнал. -2011. -№11 –С.91-96.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 6. "ПЕРЕГЛЯД І ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ"