Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності

Зміст даної засади закріплений у ст. 55 та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 24 КПК України. Її розкривають наступні положення:

- кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

- учасникам процесу гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора передбачений главою 26 КПК України. Так, оскарженню підлягають:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, не поверненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у не здійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк – заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – потерпілим, підозрюваним;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, підозрюваним;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим – особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора при застосуванні заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК – підозрюваним.

Щодо вироків та ухвал суду, то кримінальним процесуальним законодавством передбачений апеляційний та касаційний порядок їх оскарження. У передбачених КПК України випадках рішення судів переглядаються також за нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Принцип диспозитивності.

Принцип диспозитивності тісно пов’язаний із принципом змагальності. Л.Д. Удалова, В.В. Вапнярчук розглядають диспозитивність як умову змагальності[18]. На наш погляд, принцип диспозитивності є самостійним міжгалузевим принципом, що представляє собою правове положення, згідно з яким суб'єктам кримінального процесу надано і забезпечено можли­вість вільно в межах закону обирати способи поведінки для захисту своїх прав, а також впливати на хід і результати кримінальної процесуальної діяльності.

Ця засада кримінального провадження закріплена в ст. 26 КПК України та проявляється в наступних положеннях:

- сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених кримінальним процесуальним законодавством;

- відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України;

- слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень;

- кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого;

- відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Крім того, учасники процесу вправі (за наявності певних підстав) заявляти або не заявляти відводи, цивільний позов, клопотання; подавати або не подавати докази, скарги на дії та рішення службових осіб, які здійснюють кримінальне процесуальне провадження.

Підозрюваний, обвинувачений вправі також укладати з потерпілим або прокурором угоди про примирення чи визнання винуватості відповідно (глава 35 КПК України). Досягнення таких угод також впливає на порядок та результати кримінального провадження.

Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами

Гласність судового провадження полягає в тому, що розгляд кримінальних справ у всіх судах відбувається у відкритому судовому засіданні, крім випадків, передбачених законом.

Вказаний принцип закріплений у п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 27 КПК України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Гласність і відкритість судового провадження полягає у наступному:

- учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій;

- ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом;

- кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито;

- слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках:

1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;

2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;

4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

- особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні, якщо слідчий суддя, суд не прийме рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні;

- кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених кримінальним процесуальним законодавством;

- на судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження;

- під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу;

- кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої;

- проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду;

- судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно;

- якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.

 

Характеристика галузевих засад кримінального провадження