Методологія, методи та етапи статистичної науки

 

Поняття методології охоплює головні світоглядні, філософські та загальнотеоретичні позиції, які впливають на розгляд конкретних проблем. Методологія дослідження — це сукупність керівних по­ложень або система принципів наукового пізнання, яка викорис­товується на шляху досягнення істинного і практично ефективно­го знання дійсності. Методологія може мати теологічне, позитиві­стське або діалектичне спрямування.

Теологічна методологія надає нам лише один орієн­тир для формування світогляду — віру в сутність явищ та їх запрог­рамованість, започаткованість божою волею. Але для цілей вирішен­ня наукових питань і повсякденної орієнтації у безлічі суспільних проблем, навіть якщо така воля і є, такої методології недостатньо.

Позитивістська методологія надає нам критерії для формування світогляду і наукових висновків виключно із чут­тєвих сприйнять фактичних проявів соціальної природи дійсності.

Однак чуттєві сприйняття не в змозі реально відтворити фізичні, хімічні, математичні та інші закономірності у проявах масових сус­пільних явищ. Для цього треба їх узагальнити і абстрактно осмис­лити. А це ми можемо зробити лише на основі статистичних даних.

Першочерговим джерелом всякого пізнання є наші почуття, які ми отримуємо із фізіологічного статусу, досвіду і спостереження. Але це тільки перший крок до пізнання. Другим кроком є узагаль­нення одержаних даних та їх математично-логічне оброблення з ме­тою одержання наукових висновків. Однак наукова теорія має зна­чення лише тоді, коли вона застосовується на практиці. Тому третім кроком пізнання є застосування теорії у практичній діяльності. і Такою є логіка статистичного осмислення.

Абстрактне осмислення — це більш високий ступінь відобра­ження у нашій свідомості закономірностей і зв’язків об’єктивного світу, ніж наявне сприйняття.

Методологічною основою статистичної науки з самого почат­ку її зародження був діалектичний матеріалізм. Він дав змогу об’єднати реальні прояви суспільної дійсності з їх чуттє­вим сприйняттям на рівні осмисленого розуміння закономірностей у проявах різноманітних суспільних і природних явищ.

Відповідно до цієї методологічної основи всі явища та процеси, які відбуваються в реальній дійсності і детермінують різноманітні соціальні і природні явища, необхідно розглядати в їх взаємозв'язку та взаємообумовленості, переході кількісних змін у якісні з дотриманням закону єдності та боротьби протилежностей, суперечності як джерела розвитку системно-структурному аналізі зв'язків між явищами, з використанням усіх законів і категорій діалектики.

В Законі України “Про внесення змін до Закону України “Про державну статистику” наводиться таке визначення статистичної методології: статистична методологія — сукупність науково обгрунтованих способів, правил і методів статистичного вивчення масових соціально-економічних явищ та процесів, які встановлюють порядок збирання, опрацювання і аналізу статистичної інформації.

Методика статистичних досліджень — це сукупність способів, заходів, методів, які використовуються для збирання, оброблення та аналізу інформації. При проведенні різноманітних статистичних досліджень використовуються й різні методики.

Метод — це конкретний захід або засіб, який застосовується для збирання, оброблення та аналізу статистичної інформації. В статистиці на базі загальних принципів діалектичного методу розроблені такі специфічні методи: 1) масового статистичного спостережен­ня; 2) групування; 3) табличний; 4) графічний; 5) відносних величин; 6) середніх величин; 7) індексний; 8) кореляційний; 9) інші матема­тичні методи, які використовуються у різних галузях статистики для більш поглибленого вивчення взаємозв’язків між різноманітними явищами. Однак у правовій статистиці вони мають обмежене ви­користання, оскільки процедура їх застосування є складною (для цього необхідно використовувати закони вищої математики і теорії ймовірності).

Метод статистичного спостереження — планомірний, науко­во організований процес збирання даних щодо масових явищ і про­цесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.

Метод групування — це спосіб утворення груп із різноманітних досліджуваних явищ за істотними ознаками, тобто він дає змогу виділити найважливіші типи, характерні групи та підгрупи у стати­стичній сукупності. Це один із основних методів статистичного дослідження, завдяки якому сукупність розбивається на групи за певними ознаками.

Табличний і графічний методи — це способи раціонального зображення отриманих результатів статистичного дослідження.

Метод відносних величин дає змогу охарактеризувати кількісне співвідношення різних суспільних явищ, а також встановити склад сукупності та її структурні зрушення.

Метод середніх величин дає змогу охарактеризувати типовий розмір ознаки сукупності в конкретних умовах простору і часу.

Індексний метод — це характеристика зміни рівня суспільного явища в часі, просторі чи порівняно із плановим завданням, нор­мою або стандартом.

Кореляційний метод — це встановлення та обчислення щільності взаємозв’язку явищ суспільного життя.

Техніка дослідження — це сукупність спеціальних технічних прийомів і засобів по збиранню, обробленню, використанню та аналізу статистичної інформації. Вона може бути машинною (ме­ханізованою чи автоматизованою) і ручною.

Існує також поняття “процедура дослідження”.

Процедура дослідження — це послідовність застосування окре­мих методів і технічних прийомів оброблення статистичної інфор­мації у кожному конкретному дослідженні. Процедура досліджен­ня підпорядковується стратегії дослідження, відпрацьованій гіпо­тезі і загальній його спрямованості.

Усі перелічені методи застосовуються на різних етапах статистичного дослідження. У деякій навчальній літературі етапи і методи повністю збігаються. Ми вважаємо, що поняття етапів ста­тистичного дослідження значно ширше, ніж поняття методів ста­тистики, оскільки кожний етап включає використання різних ме­тодів статистики.

Етапи статистичного дослідження — це послідовність проведення усієї статистичної роботи. Вони пов’язані між собою; кожний наступний починається після закінчення попереднього. Якщо на якомусь із етапів припущено помилок, то їх дуже важко запобігти на наступному етапі. На нашу думку, кожне статистичне дослідження проходить такі етапи: 1) підготовчий; 2) статистичне спостере­ження; 3) зведення та групування даних статистичного спостере­ження; 4) аналіз статистичних даних та обчислення узагальнюючих показників; 5) науково-теоретичний аналіз; 6) друкування зведених статистичних даних.

Підготовчий етап включає до себе вивчення проблеми дослід­ження, розробку його напрямків, визначення понятійного апара­ту і низку інших питань методологічного і матеріально-технічного забезпечення дослідження.

Статистичне спостереження охоплює безпосередньо збирання статистичної інформації. Це етап планомірного, систематичного, науково організованого збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак.

Етап зведення та групування даних статистичного спостереження полягає в підсумовуванні даних статистичного спостереження в цілому і по окремих групах за істотними ознаками, а також вклю­чає систематизацію та класифікацію досліджуваних суспільних явищ.

Етап аналізу статистичних даних та обчислення узагальнюючих показників — це подальше оброблення статистичних даних з метою виявлення і вимірювання конкретного прояву закономірностей і взаємозв’язків у досліджуваних явищах і характеристики їх типових рис.

Етап науково-теоретичного аналізу — це формування висновків та рекомендацій відносно явищ суспільного життя, що аналізуються.

Етап друкування зведених статистичних даних — це заключний етап статистичного дослідження, який включає до себе друкуван­ня наслідків статистичного дослідження на сторінках преси, у ста­тистичних збірниках та їх наукову інтерпретацію.

 

Види господарського обліку

 

Для того щоб правильно і своєчасно впливати на процеси, які відбу­ваються в житті суспільства, треба мати вірогідну і вичерпну інфор­мацію про розвиток і тенденції цих соціальних явищ. Таку мож­ливість може дати лише належним чином побудований в державі облік.

Державний облік — це планомірна організована система підрахунків, реєстрації, систематизації, контролю, управління та актив­ного впливу на розвиток суспільних явищ і процесів. Облік — го­ловне джерело інформації. За допомогою належним чином побу­дованого обліку можна здійснювати прогнозування, планування та передбачення змін у розвитку суспільних явищ і процесів, виявля­ти мету, пропорції та темпи цього розвитку, регулювати кількісні і якісні ознаки показників розвитку та управляти цим процесом в усіх галузях суспільного життя.

Єдина система обліку включає до себе три взаємопов'язані і внутрішньо узгоджені види обліку: 1) оперативний; 2) бухгалтер­ський; 3) статистичний.

Оперативний облік — це реєстрація окремих фактів у момент їх здійснення або відразу після їх проведення. Знання цих фактів не­обхідно для проведення оперативного управління. Наприклад, щоденний облік виробленої продукції, присутність студентів на заняттях, щодобова кількість народжених і померлих тощо. Завдан­ня цього виду обліку — безпосередня первинна характеристика спостережуваних фактів. Порівняно з іншими видами обліку він має перевагу терміновості. За його допомогою ми одержуємо відо­мості негайно після реєстрації того чи іншого факту. Але він посту­пається перед іншими видами обліку в питаннях якості аналізу та узагальнення. Саме тому його матеріали використовуються бухгал­терським і статистичним видами обліку лише для вирішення зав­дань поточного обліку.

Бухгалтерський облік — це безперервне, суцільне, документаль­не відображення господарських засобів та джерел їх створення, які узагальнюються в грошовому виразі. Основна його мета — визна­чення фінансових результатів роботи установи або підприємства. Але сфера його застосування обмежується лише тими явищами і процесами, які мають грошовий вираз, тому деякі явища, такі, на­приклад, як використання виробничого устаткування, робочої сили, не можуть вивчатися бухгалтерськім обліком. Крім того, він, фіксуючи багато фактів суспільного життя, не дає кількісного ви­раження закономірностей їх розвитку. Бухгалтерський облік, відображаючи рух грошових і матеріальних засобів виробництва, засто­совується для аналізу економічних і службових корисливих злочинів, а також є теоретичною і практичною базою проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Статистичний облік — це реєстрація фактів і явищ соціально-економічного життя за затвердженими формами звітності, які пода­ються в суворо обумовлені строки статистичним органам, що дає змогу провадити всебічний облік явищ у масштабі всієї держави або окре­мих її територій чи галузей. Базою для статистичного обліку є дані оперативного та бухгалтерського обліків, які в подальшому при про­веденні статистичного аналізу обробляються за допомогою спеціаль­них засобів і методів статистики. Статистичний аналіз охоплює свої­ми показниками різні сторони соціально-економічного життя країни.

Всі ці види обліку створюють єдину систему обліку завдяки тому, що для них характерно:

1) єдність методології та постановки обліку для всіх установ та підприємств країни;

2) взаємоув'язування даних окремих видів обліку;

3) єдність первинної облікової та статистичної документації.