Психофізіологічні фактори небезпек.

Небезпечні фактори, що обумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.

Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя життя людини.

До психофізіологічних факторів небезпек відносяться:

– недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);

– дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);

– підвищена емоційність;

– втома (з точки зору безпеки життєдіяльності розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);

– емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом);

– необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й усього колективу);

– відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо);

– недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку).

 

Значне місце в забезпеченні безпеки життєдіяльності належить психічним станам людини, які мають важливе значення в організації профілактики травматизму та попередженні аварійності.

Небезпечні фактори психологічних станів виникають, як правило, на шляху до втілення життєвих інтересів, при виникненні ситуацій, перепон, що перешкоджають (іноді навпаки, зненацька сприяють) цьому втіленню. Це так звані критичні стани.

1. Стрес (англ. “напруга”) – це реакція організму на ситуацію, що потребує функціональної перебудови організму та відповідає адаптації (горе, нещастя, несподіваний крах надій і т. п.).

2. Фрустрація (лат. “обман”, “марне чекання”) – сильна мотивація досягти мети, але існує сильна перешкода (фізична – обмеження свободи; біологічна – старіння, хвороба і т. д.; моральна – норми і правила поведінки і т. п.). У людини порушується контроль за поведінкою, психікою, виникає дезорганізація або повна втрата терпіння і надій.

3. Конфлікт (лат. “сутичка”) – відрізняється від фрустрації тим, що у фрустрації перепони не підлягають обговоренню, а при конфлікті перепона може бути переборена, можна знайти шлях, компроміс і т. д.

4. Криза (грец. “рішення”, “поворотний пункт”) – це перепона, стан, проблема, від якої не втечеш, але і вирішити її за короткий час не можна.

5. Транс (франц. “стан”) – це стан, при якому втрачається панування волі над тілом. Трансовий стан можна викликати за допомогою алкоголю, наркотиків, звуків, певних рухів (йога).

6. Екстаз (франц. “несамовитість”; грец. “стан крайнього ступеня захоплення”) – стан, що піднімає тіло “до небес”, переповняє божественною енергією.

Алкоголь і наркотики – надто небезпечні “стимулятори”. Вони зводять до нуля оцінку ситуації, притупляють почуття небезпеки, зникає здоровий глузд, порушується координація рухів і реакція, підвищується невиправдане почуття ризику. Алкоголізм і наркоманія призводять до таких результатів:

автотравматизм від 40 до 60 % напряму пов’язаний із алкоголем і наркотиками; побутовий травматизм (падіння з балкона, вікна, утоплення, дорожні пригоди, вбивства і т. д.) відбувається в стані наркотичного або алкогольного сп’яніння; захворювання венеричними хворобами, СНІДом, розлад сімей, поява недоумкуватих дітей на 80-90 % пов’язані з цими ж чинниками; деградація особистості – 99 % пов’язана з пристрастю до алкоголю і наркотиків.

Однією з емоційних реакцій людини на небезпеку є тривога (неспокій). Людина, яка знаходиться в стані неспокою, найбільш схильна до помилок або небезпечних вчинків.

У ситуаціях загрози виникає почуття страху і його відтінки: боязні, переляку, жаху. Усвідомлення небезпеки викликає реакцію страху, яка проявляється в недоцільних вчинках або, навпаки, з’являється почуття обережності, обачливості. Негативно позначається на діяльності людини така форма страху, як паніка.

Перелічені вище психофізіологічні фактори постійно або тимчасово підвищують можливість виникнення небезпек, але це не означає, що їх наявність завжди веде до створення небезпечної ситуації.

 

Природні небезпеки, що ведуть до надзвичайних ситуацій

Та заходи зниження їх наслідків

У наш цивілізований, технічно розвинений час людство дуже залежить від природних явищ, які часто носять катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені викликають загибель багатьох тисяч людей, величезні матеріальні збитки.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40 %), на другому місці – тропічні циклони (20 %), на третьому і четвертому (по 15 %) – землетруси та посухи.

Стихійні лиха – це природні явища, які призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і знищення матеріальних цінностей.

За причиною їх виникнення стихійні лиха поділяють на:

· тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), – землетруси, виверження вулканів;

· топологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), – повені, зсуви, селі;

· метеорологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в атмосфері), – спека, урагани, посуха та інші.

Тектонічні стихійні лиха.

Виверження вулканів.

Саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства як за руйнівною силою, так і за кількістю виділденої енергії. На земній кулі нараховується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких, які після більш–менш тривалої перерви можуть знову ожити.

Навколо Індонезії більше 100 вулканів, на Західному узбережжі Америки – 10 вулканів. Камчатка, Курили, Японія – найбільш активні вулканічні зони нашої планети.

Вулкани можуть бути як на суші, так і на морському дні.

Під попелом та лавою гинули цілі міста. Найбільшим було виверження Везувію 24 серпня 79 р., яке знищило стародавні міста Помпею, Геркуланум та Стабію.

Як утворюються вулкани? Надра земної кулі діляться на 4 зони. В центрі – ядро, його оточує зовнішня оболонка, потім мантія та земна кора. Температура ядра сягає 6000 градусів, однак ядро тверде через великий тиск на нього вищих шарів. В нижній частині земної кори на глибині 30-90 км утворюється магма (лава), температура якої може сягати 900-1100 градусів. Магма – це розплавлена маса, виверження якої відбувається через щілини або канали, які утворюються в місцях тертя або зсування двох тектонічних плит.

В чому небезпека вулканів?

1.В радіусі декількох кілометрів небезпечними є розпечені гази;

2.Лавовий потік може розповсюджуватися до 30- 100 км;

3.До 400–500 км розповсюджується зона випадання кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту.

4.Внаслідок танення снігу та льоду на вершинах вулканів виникають селеві потоки довжиною від декількох десятків кілометрів до 100–300 км.

5.Прогнозувати виверження вулканів дуже складно.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативного впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від населених пунктів шляхом створення штучного русла, можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою.

Землетруси.

Землетруси – це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. із яких відчуваються людьми та 1тис. завдають значних збитків.

До 30–х років нашого сторіччя сила землетрусу вимірювалась спричиненими збитками. Зараз використовується більш досконалий засіб, так звана шкала Ріхтера, градуйована на 12 балів.Нуль – це абсолютний спокій грунту; 1 – вказує на слабкий підземний поштовх; кожен наступний бал позначає поштовх у 10 разів сильніший за попередній.

Всі землетруси умовно поділяються за цією шкалою на: слабкі (1-3 бали), помірні (4 бали), достатньо сильні (5-6 балів), дуже сильні (7 балів), руйнівні (8 балів), спустошуючі (9 балів), знищуючі (10 балів), катастрофічні (11-12 балів).

На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів. Однак за зміною характерних властивостей грунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом вченим досить часто вдається складати прогнози.

Проповідниками землетрусів є:

· швидкий ріст частоти слабких поштовхів;

· деформація земної кори, яка визначається спостереженнями з супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла;

· зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжних і поперечних хвиль напередодні землетрусу;

· зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах тощо.

Серед ознак близького землетрусу – запах газу, де раніше цього не відмічалось; тривога птахів та домашніх тварин.

В Україні сейсмічно небезпечними є Картати та гірський Крим. Тут відбувалися руйнівні землетруси силою 6-8 балів (Ялта, 1927 р.). У 1977 р. відбувся землетрус у східній частині Карпат, сейсмічні хвилі якого досягли Львова, рівного, Києва і навіть Москви.

Найбільша кількість землетрусів відбувається в Японії та Чилі – понад 1 тис. в рік (або 3 землетруси на день).