Федеративної республіки німеччина – 2 год.

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті:

1. Конституція Федеративної республіки Німеччині: історія прийняття, структура та загальна характеристика.

2. Основи правового статусу особи за Конституцією Федеративної республіки Німеччині.

3. Правове регулювання об’єднань громадян та інститутів безпосередньої демократії.

4. Законодавча влада Федеративної республіки Німеччині. Структура, порядок формування, функції та повноваження парламенту ФРН.

5. Виконавча влада Федеративної республіки Німеччині. Федеральний Президент ФРН як гарант конституції у парламентарній республіці: обрання та функції. Конституційний статус федерального канцлера та уряду ФРН

6. Судова влада Федеративної республіки Німеччині: система, порядок формування, компетенція.

7. Німецький федералізм. Принципи федеративного устрою ФРН.

8. Місцеве самоврядування та управління в ФРН.

Методичні рекомендації

Готуючись до семінарського заняття із зазначеної теми, в першу чергу, потрібно звернути увагу на нормативні джерела. За час існування країни були прийняті загальнонімецькі конституції. Прийняття кожної з них відповідало перехідним етапам в історії розвитку держави. Перша конституція Німеччини була дарована Імператором Вільгельмом І в 1871 р. Вона юридично закріпила об’єднання країни. 6 лютого 1919 р. Національні збори, обрані на підставі загальних виборів і наділенні установчими повноваженнями, прийняли другу загально німецьку конституцію, яка увійшла в історію, як Веймарська (м. Веймар, де проходило засідання Національних зборів). Це була одна з найдемократичніших конституцій свого часу. Нині діюча конституція Німеччини 1949 р. офіційно іменується Основним законом. У цілому, конституція ФРН подібно до інших післявоєнних конституцій є відображенням нового співвідношення соціальних сил як усередині країни, так і на міжнародній арені. Конституція Німеччини виходить із принципів загальнолюдських цінностей: демократії, розподілу влади, рівності, справедливості тощо.

Федеративна Республіка Німеччина визначається конституцією як демократична, соціальна і правова держава. Ознайомлення із діючою конституцією є необхідним для вирішення завдань, запропонованих у практичній частині.

Конституційними органами із переважно легіслативними (законодавчими) завданнями є Бундестаг і Бундесрат. Виконавчі завдання, тобто державні дії, здійснюють передусім федеральний уряд з федеральним канцлером та федеральний Президент. Функція судочинства на конституційному рівні припадає на Федеральний конституційний суд. А тому, велике значення потрібно надати вивченню органів влади, зокрема їх правовому статусу та повноваженнням. Також для оволодіння темою, потрібно визначитися із системою місцевого самоврядування, розглянути їх функції та інші особливості.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: федеральний закон, ландтаг, бундестаг, бундесрат, канцлер, фракція, комітет з розслідування, інтерпеляція, політичні дебати, запити, погоджувальний комітет.

2. Дати відповідь на питання:

В чому особливість багатопартійної системи ФРН?

Які основні риси та структура Основного закону ФРН?

Який порядок формування парламенту ФРН? Охарактеризуйте його структуру і повноваження.

Яку структуру має система органів виконавчої влади ФРН?

Який порядок формування і повноваження уряду ФРН?

Яку роль відіграє Федеральний канцлер в системі органів державної влади ФРН?

В чому особливість порядку формування і повноважень Федерального конституційного суду ФРН?

В чому полягає суть німецького федералізму?

Які особливості має система місцевого управління та місцевого самоврядування ФРН?

3. Заповнити таблицю:

Повна офіційна назва
Столиця
Конституція (дата прийняття)
Форма правління
Форма державного устрою
Політичний режим
Глава держави
Голова уряду
Органи законодавчої влади
Органи виконавчої влади
Органи судової влади
Місцеве самоврядування (самоуправління)
Контрольні органи

4. Самостійно скласти схему: система органів державної влади у ФРН.

5. Вирішити ситуаційні задачі:

1) Одна із земель ФРН прийняла закон з митного питання, який суперечить Основному закону.

Який із законів згідно з Конституцією ФРН діятиме? Розкрийте суть поняття «конкуруюча компетенція».

2) Уряд однієї із земель ФРН звернувся до Федерального конституційного суду з питання про невідповідність права землі Основному закону.

Чи правомірне звернення з цього питання? Чи прийме до розгляду таке звернення Федеральний конституційний суд?

3) Одна із земель ФРН прийняла закон з питання про фінан­сові монополії, який суперечить Основному закону.

Який з двох законів, відповідно до Конституції ФРН, діятиме?

4) У ФРН виник спір між урядами двох земель з питання публічно-правового характеру.

Який орган повинен розглядати цей спір: а) Президент; б) Парламент; в) Конституційний суд. Обгрунтуйте відповідь посиланнями на відповідну статтю Основного закону.

5) Бундестаг ФРН прийняв закон, що потребує прийняття Бундесратом. Закон був переданий в Бундесрат у встановлені терміни. Бундесрат із змістом закону не погодився.

Якою має бути подальша процедура, щоб закон набув чин­ності?

6) Бундестаг ФРН прийняв закон з питання, що не вимагає згоди верхньої палати парламенту. Бундесрат протягом тижня, після виконання встановленої процедури проходження закону, заявив протест з приводу його змісту.

Якою має бути подальша процедура, необхідна для прий­няття закону?

7) Бундестаг ФРН поставив питання про відповідальність Канцлера.

Яка форма відповідальності Канцлера встановлена Конституцією ФРН?

Яких додаткових умов при цьому слід дотримуватись?

Кому надано повноваження для внесення на розгляд цього питання?

6. Підготувати реферати за темами:

· Основні етапи становлення конституціоналізму в Німеччині.

· Виборча система Німеччини.

· Вертикальний розподіл влади в Німеччині: «спеціалізація» федерального, земельного та комунального рівнів.

Юридичний словник

Однопалатний ландтаг – виборний законодавчий орган.

Бундестаг – нижня палата парламенту однопалатний орган народного представництва.

Бундесрат – верхня палата парламенту, представництво федеральних земель.

Федеральний уряд або «кабінет» - складається з федерального канцлера і федеральних міністрів.

Персоналізоване право пропорційних виборів – система, за якою кожний виборець має два голо­си.

Шеф-фени – народні засідателі.

Бургомістр - голова міської або місцевої (також і в селах) адміністрації.

Література:

Основна

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З. Георгіца. – Тернопіль: “Астон”, 2003. – С. 391- 420.

2. Іванов В.І., Стовпець В.Г., Сухолітко Л.А. Конституційне право зарубіжних країн. Навчальний посібник / За ред. докт. юрид. наук, проф.. В.М. Іванова та докт. юрид. наук, проф. О.І. Арсені. – Одеса: ОНМУ, 2002. – С. 289.

3. Конституции зарубежных государств: учебное пособие. Составитель В.В. Маклаков. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 241-287.

4. Конституційне право зарубіжних країн: навч.посібник / В.О. Ріяка (керівник авт.кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 209-219; 261-264; 300-301; 377, 403, 462, 487, 504.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. Посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг.ред. – 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 200-214; 283; 334; 391; 436; 459; 514; 536.

6. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Б.А. Страшун. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 325-352.

7. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. – М.: Норма, 2010. - С. 323-346.

8. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В.М. Шаповал. - К.: “Вища школа”, 1997. - С. 179-228.

9. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран (курс лекций) / А.В. Якушев. – М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. - С. 166-176.

Додаткова:

1. Давід Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998. – 453 с.

2. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ.- М., 1981. – С. 347.

ТЕМА № 11. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО

ПРАВА ФРАНЦІЇ – 2 год.

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті:

1. Конституція Франції: історія прийняття, структура та загальна характеристика.Загальна характеристика форми держави у Франції.

2. Основи правового статусу особи за Конституцією Франції.

3. Правове регулювання об’єднань громадян та інститутів безпосередньої демократії.

4. Законодавча влада Франції. Структура, порядок формування та повноваження парламенту Франції.

5. Виконавча влада Франції. Місце президента в системі органів державної влади Франції. Уряд Франції.

6. Судова влада Франції: система, порядок формування, компетенція. Конституційний контроль у Франції.

7. Державно-територіальний устрій Франції. Регіональне і місцеве самоврядування та управління Франції.

Методичні рекомендації

Готуючись до семінарського заняття із зазначеної теми, студенти, в першу чергу, повинні ознайомитися із Конституцією Франції, прийнятою в 1958 році, розглянути її структуру та основні положення.

Головна риса Конституції Франції – концентрація політичної влади в руках виконавчих органів. Зосередження влади в руках глави держави – один із проявів конституційно закріпленої авторитарної тенденції у французькому політичному режимі. Президент займає вершину ієрархії органів державної влади. А тому потрібно з'ясувати його правововий статус та повноваження, насамперед, в галузі законодавства.

Що стосується парламенту Франції, то він складається з двох палат – Національних зборів та Сенату. Основна функція парламенту – прийняття законів – сильно обмежена Конституцією. Конституція точно визначає коло питань, з яких парламент має право видавати закони. Права парламенту обмежено й у фінансовій сфері. В контексті цього навчального питання студентам (курсантам) потрібно дослідити структуру, порядок формування та повноваження парламенту Франції.

Уряд Франції – Рада міністрів. До складу уряду входять прем’єр-міністр – глава уряду, міністри, що очолюють міністерства, і державні секретарі, що очолюють підрозділи окремих міністерств.

Процес концентрації політичної влади в руках виконавчих органів спричинив зміну статусу парламенту. Урядовій владі надано широкі можливості для впливу на парламент.

Потрібно також визначитись із судовою владою Франції, а саме системою, порядком формування та компетенцією.

В ході підходовки до заняття, значну увагу необхідно приділити поняттю місцевого самоуправління. Територіальними самоврядними колективами Франції, що мають виборні органи самоврядування, є регіони, департаменти та комуни.

Практичні завдання

Для з’ясування цих питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: Національні збори, Сенат, Рада міністрів, конституційна рада, квестори, імперативний мандат, промульгація, інтерпеляція, резолюція осуду, департамент, регіон, комісар, ордонанс.

2. Дати відповідь на питання:

Які особливості політичної системи Франції?

Яку структуру має Конституція Франції?

Які особливості має закріплення прав і свобод громадян у французькому конституційному праві?

Яке місце займає Президент в ієрархії державних органів Франції?

Яку структуру має парламент Франції? Охарактеризуйте його компетенцію.

Якими є структура і повноваження уряду Франції?

Що таке «ордонанси»?

Яка система органів місцевого самоврядування існує у Франції? Як вона співвідноситься з адміністративно-територіальним поділом?

Які особливості має інститут конституційного контролю у Франції?

3. Заповнити таблицю:

Повна офіційна назва
Столиця
Конституція (дата прийняття)
Форма правління
Форма державного устрою
Політичний режим
Глава держави
Голова уряду
Органи законодавчої влади
Органи виконавчої влади
Органи судової влади
Місцеве самоврядування (самоуправління)
Контрольні органи

4. Самостійно скласти схему: Вищі органи дер­жавної влади Франції.

5. Вирішити ситуаційні задачі:

1) Президент Франції провів консультації з головами палат парламенту і прем'єр-міністром з питання про розпуск Національних зборів. Голови палат парламенту заперечували проти розпуску, а прем'єр-міністр дав згоду на розпуск нижньої палати парламенту. У зв'язку з тим, що більшість депутатів Національних зборів представляли партії опозиційні Президентові, Президент прий­няв рішення про розпуск.

Чи відповідає рішення Президента Конституції Франції?

2) Національні збори і Сенат Франції прийняли поправку до Конституції. Потім було проведено спільне засідання палат парламенту, на якому за ратифікацію поправки проголосували 2/3 членів Національних зборів і 3/4 членів Сенату.

Чи набуде чинності ця поправка? Чи має право парламент ратифікувати прийняту ним по­правку? Які процедури прийняття поправок встановлені в Консти­туції Франції?

3) Уряд Франції звернувся до парламенту з проханням про дозвіл на видання ордонанса з питання, віднесеного до сфери законодавства. Дозвіл парламенту був отриманий.

Розкрийте зміст поняття «ордонанс». Чи повинен уряд отримати схвалення або висновок якого-небудь іншого державного органу, окрім парламенту для на­буття чинності ордонансом? Чи має право уряд приймати ордонанс на невизначений строк?

4) Національні збори Франції поставили питання про відпо­відальність уряду за резолюцією осуду, внесеною 1/10 частиною парламентаріїв. Наступного дня більшість членів Національних зборів проголосували за цю резолюцію.

Чи спричинить таке рішення будь-які наслідки для уряду?

Якими були б наслідки для уряду, якби таку резолюцію вніс прем'єр-міністр після обговорення в Раді міністрів питання у зв'язку з голосуванням по певному акту?

5) Шістдесят депутатів Національних зборів Франції звер­нулися в Конституційну раду із заявою, що міжнародна угода, яка підлягає ратифікації, містить положення, що суперечать Конституції.

Чи правомірне таке звернення?Чи можлива ратифікація такої угоди без зміни її змісту?

6) Президент Франції подав на розгляд до парламенту за­конопроект, що передбачає внесення змін до однієї із статей Конституції. Обидві палати парламенту затвердили його в іден­тичній редакції.

Чи є таке рішення остаточним? Чи можлива інша процедура внесення змін до Конституції Франції?

6. Підготувати реферати за темами:

· Президент Франції у системі органів державної влади республіки.

· Особливості конституційного контролю у Франції.

Юридичний словник

Конституційна рада – особливий орган, який контролює дотримання Конституції.

Національні збори – нижня палата парламенту.

Сенат – верхня палата парламенту.

Резолюція осуду – є сильно обмеженою низкою процесуальних застережень на користь уряду.

Квестор – помічник у фінансових і судових справах.

Уряд Франції – колегіальний орган, що складається з прем'єр-міністра і міністрів.

Рада міністрів – збори міністрів під головуванням президента республіки

Кабінет міністрів – збори міністрів під головуванням прем'єр-міністра.

Ордонанси – королівські укази, що за своєю юридичною силою прирівнювалися до законів.

Префект - регіональний комісар республіки.

Література:

Основна

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З. Георгіца. – Тернопіль: “Астон”, 2003. – С. 420-425.

2. Іванов В.І., Стовпець В.Г., Сухолітко Л.А. Конституційне право зарубіжних країн. Навчальний посібник / За ред. докт. юрид. наук, проф.. В.М. Іванова та докт. юрид. наук, проф. О.І. Арсені. – Одеса: ОНМУ, 2002. – С. 318.

3. Конституции зарубежных государств: учебное пособие. Составитель В.В. Маклаков. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – 450 с.

4. Конституційне право зарубіжних країн: навч.посібник / В.О. Ріяка (керівник авт.кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 403, 462, 487, 504.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг.ред. – 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 200-214; 283; 514; 536.

6. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Б.А. Страшун. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 294-324.

7. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. – М.: Норма, 2010. - С. 347-369.

8. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В.М. Шаповал. - К.: “Вища школа”, 1997. - С. 179-228.

9. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран (курс лекций) / А.В. Якушев. – М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. - С. 176-185.

Додаткова:

1. Давід Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998. – 453 с.

2. Грицаєнко Л. Роль Конституційної Ради як органу конституційного контролю в державі та суспільстві Франції / Л. Грицаєнко // Право України. - 2005. - № 5. - С. 134-139.