Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 цк. ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
1. Специфічною рисою комерційної таємниці, що виділяє її серед інших об'єктів інтелектуальної власності, є необмеженість терміну її охорони. Право на комерційну таємницю діє доти, поки зберігається фактична монополія особи на інформацію, що її утворює, а також є передбачені законом умови її охорони. Ця обставина робить обрання даної форми охорони привабливим для підприємців у тих випадках, коли їх не задовольняє принцип терміновості патентної охорони. 87. поняття та види цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. На неї поширюються загальні положення про юридичну відповідальність, але вона має й такі особливості, що змушують розглядати її як самостійну правову категорію. Спільним для всіх видів юридичної відповідальності є те, що до порушника чужих прав застосовуються санкції. Але зміст санкцій, порядок і мета їх застосування мають свою специфіку для кожного виду юридичної відповідальності. Під санкцією розуміється передбачений нормами права перелік заходів впливу, що можуть бути застосовані компетентними державними органами до правопорушника. Класифікація санкцій у правовій науці відбувається за різними ознаками. На нашу думку, найдоцільнішим є поділ санкцій на види за галузевими ознаками. А саме, необхідно виділити санкції, що застосовуються галузями приватного і публічного права. Характерними для більшості санкцій приватного права є їх правопоновлюючий, компенсаційний характер. Публічно-правові санкції, як правило, виконують штрафні, каральні функції. Хоча це дещо умовний поділ, але він відповідає системі й особливостям правового регулювання суспільних відносин галузями приватного і публічного права. Цивільно-правова санкція може застосовуватись як до порушників зобов´язань, так і до порушників інших прав. Наприклад, у разі виконання сторонами правочину, укладеного в результаті насильства, сторона, що вдалася до насильства, зобов´язана відшкодувати потерпілому збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв´язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 231 ЦК). У цивільному праві мають місце також санкції, застосування яких можливе і без правопорушення з боку особи, до якої вони можуть бути застосовані. Так, у випадках стихійного лиха, аварії, епідемії та інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово викуплено у власника (реквізиція) (ст. 55 Закону «Про власність»).
Більшість правопоновлюючих санкцій законодавець відносить до способів захисту прав та інтересів особи. Згідно зі ст. 16 ЦК такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов´язку особи в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим та органу місцевого самоврядування. Закон не дає повного переліку таких заходів. Суд може захистити права чи інтереси також іншим способом. Як видно, зазначені в законі способи захисту прав та інтересів особи є неоднорідними. Вони можуть бути поділені на дві групи: способи захисту і способи відповідальності. До способів захисту слід віднести такі засоби, застосування яких, як правило, не тягне для боржника додаткових негативних наслідків майнового характеру, а лише поновлює порушений майновий стан кредитора. Такими способами є: визнання права; визнання правочину недійсним при застосуванні двосторонньої реституції; припинення дії, що порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення - зміна чи припинення правовідношення та деякі інші. Засоби відповідальності мають за мету не тільки поновити порушений стан кредитора, а й покласти на боржника додаткові обтяження. Серед перелічених у ст. 16 ЦК способів захисту до засобів відповідальності належать відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди. Спірним є питання - до якого виду санкцій слід віднести примусове виконання обов´язку - до способів захисту чи до засобів відповідальності? Адже без примусового впливу на боржника може стати неможливим не тільки захист порушеного права (повернути майно, припинити правопорушення), а й стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди тощо). До примусового виконання необхідно також віднести такі засоби, як знесення за свій рахунок житлового приміщення, побудованого без встановленого дозволу або з істотним відхиленням від проекту чи з грубим порушення основних будівельних норм і правил, примусове виселення та ін. Отже, примусове виконання обов´язку можна віднести до засобів відповідальності.
Додаткові цивільно-правові обов´язки можуть мати різний характер: а) порушник чужого права повинен компенсувати заподіяну потерпілому шкоду і таким чином поновити порушене право; б) незалежно від відшкодування шкоди порушник може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки (штрафу або пені); в) порушник може втратити право на проживання у спірній квартирі, на конфісковане чи реквізоване майно, на одержання спадщини після смерті дітей, відносно яких особа позбавлена батьківських прав тощо. Отже, цивільно-правова відповідальність - це санкції, що застосовуються до правопорушника у вигляді покладання на нього додаткових цивільно-правових обов´язків або позбавлення належного йому цивільного права. 88. Умови цмвільно-правової відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим, створює певні претензії потерпілого та обов´язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями. Окремі частини цивільно-правового порушення називають умовами цивільно-правової відповідальності. За різних умов настають різні форми цивільно-правової відповідальності. Як зазначалось, загальною формою такої відповідальності є відшкодування збитків. Сукупність умов, за яких може наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків, називають загальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки боржника; в) причинний зв´язок між протиправною поведінкою і шкодою; г) вина боржника. Шкода в цивільному праві - це зменшення або знищення суб´єктивного цивільно-правового блага, що охороняється законодавством. Шкода може бути завдана особистим немайновим правам особи, а також її майну. В юридичній літературі, судовій практиці, законодавстві використовуються поняття «шкода» і «збитки». Це різні поняття. Шкода за своїм змістом ширше поняття, складовими частинами якого є майнова і немайнова шкода. Майнова шкода проявляється у вигляді збитків, а немайнову називають моральною шкодою. Протиправною поведінкою боржника визнається така поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про протиправність своєї поведінки. З порушенням норми цивільного права завжди порушуються суб´єктивні права потерпілої особи. Як уже зазначалося, правомірними діями особа здійснює своє право, протиправними - порушує право інших осіб. Роль критеріїв визначення протиправності можуть виконувати підстави виникнення зобов´язань. Так, протиправними є заподіяна шкода, порушення договору або умов адміністративного акта чи одностороннього правочину.
Протиправна поведінка виражається у вигляді протиправної активної або пасивної дії. Активна дія боржника буде протиправною, якщо вона або заборонена законодавчим актом, або суперечить певному правовому актові, договору або умовам одностороннього правочину. Наприклад, ст. 615 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання зобов´язання без порушення зобов´язання другою стороною, ст. 12 Закону «Про захист прав споживачів» зобов´язує продавця після оплати передати споживачеві товар належної якості. Пасивна дія буде протиправною лише за умови, коли на особу покладено обов´язок діяти за певних обставин. Так, ст. 10 Закону «Про міліцію» встановила основні обов´язки міліції, невиконання хоча б одного з цих обов´язків, що призведе до порушення прав особи, треба розцінювати як протиправну дію (бездіяльність). Протиправною пасивною дією буде поведінка громадянина, який знайшов загублену річ і не повідомив про це особу, яка її загубила (ст. 337 ЦК України). Причинний зв´язок між протиправною поведінкою і шкодою. На причинний зв´язок як на одну з умов відповідальності звертається увага в багатьох статтях ЦК України. Так, в п. 2 ст. 528 ЦК зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов´язку боржника іншою особою, цей обов´язок боржник повинен виконати сам. Наприклад, зобов´язання гаранта перед кредитором припиняється в разі закінчення строку дії гарантії (ст. 568 ЦК України). Якщо буде встановлений причинний зв´язок між несплатою боргу гарантом з закінченням строку дії гарантії, сплату боргу буде покладено на боржника. Причинний зв´язок у цивільно-правовій відповідальності можна визначити як об´єктивно існуючий зв´язок між виникненням обов´язку боржника щодо сплати боргу чи притягненням його до іншої форми цивільно-правової відповідальності з наявністю конкретно встановлених підстав такого притягнення. У. тих випадках, коли наслідок є виявом випадкового, незакономірного збігу певних обставин, серед яких поведінка боржника не є істотною, причинний зв´язок, в розумінні законодавця, відсутній. Вина - це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. Вина боржника є суб´єктивною умовою відповідальності. Застосовування цього поняття в цивільному праві має свої особливості.
У кримінальному праві діє презумпція невинності, а у цивільному - презумпція винності боржника. Відсутність власної вини в цивільному праві доводиться особою, яка порушила зобов´язання. Боржник буде вважатися винним доти, доки не доведе свою невинність. Кримінальне право надає великого значення розрізненню форм вини - з умислу чи необережності. У цивільному праві форма вини, як правило, не впливає на розмір відповідальності. Істотного значення встановлення форми вини набуває лише у разі невиконання зобов´язання обома сторонами. Згідно зі ст. 616 ЦК України суд вправі зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор навмисне або з необережності сприяв збільшенню своїх збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов´язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Кримінальна відповідальність не може настати у разі відсутності вини особи, яка притягується до відповідальності. У цивільному праві мають місце випадки, коли відповідальність боржника настає за відсутністю з його боку вини (ст. 1176, 1187 ЦК України). Це можна пояснити специфікою деяких договорів та особливостями недоговірних відносин. Цивільно-правова відповідальність не настає за відсутності складу правопорушення, крім випадків, коли боржник не звільняється від відповідальності за відсутності вини. Загальними підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок і непереборна сила. Випадок - це те, чого заздалегідь не можна передбачити і відвернути настання. Він характеризується суб´єктивною невідворотністю. Тому, якщо буде доведено, що шкода заподіяна випадково, то тим самим буде спростовано наявність вини заподіювача шкоди. Непереборна сила (форс-мажорні обставини) - характеризується об´єктивною невідворотністю. Інколи дії непереборної сили можна передбачити, але відвернути їх з допомогою відомих засобів неможливо. До дії непереборної сили належать як природні явища (землетруси, повені, урагани та ін.), так і явища суспільного характеру (військові дії, забастовки, заколоти, революції тощо). При цьому необхідно мати на увазі, що ці явища повинні відповідати ознакам надзвичайності й непереборності. Відсутність хоча б однієї з цих ознак буде доказом відсутності явища непереборної сили. 89. відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування. 90. Відповідальність за дії 3х осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 306; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.229.113 (0.013 с.) |