Набуття повної цивільної дієздатності неповнолітніми при досягненні ними 16 років.

Умови такого набуття визначені у статті 35 ЦК.
Коментована стаття є новелою чинного ЦК. У ній законодавець передбачає можливість надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка не досягла повноліття. Надання повної цивільної дієздатності відоме в юридичній літературі як «емансипація» і відповідно до ст. 35 ЦК можливе: по-перше, щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором; по-друге, щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю; по-третє, щодо неповнолітньої фізичної особи, яка записана матір'ю або батьком дитини. Зазначені дії свідчать про те, що неповнолітній у стані самостійно вирішувати майнові та інші цивільно-правові питання, тобто досягнув відповідного рівня зрілості та може бути повноправним членом суспільства і відповідати за свої дії (вільний у розпорядженні своїм майном, набутим за рахунок заробітної плати і доходів від здійснення підприємницької діяльності).

Для надання повної цивільної дієздатності неповнолітній повинен відповідати вимогам закону, визначеним для кожного випадку окремо. Наприклад, у першому випадку необхідно: а) досягнути 16 років; б) працювати за трудовим договором. Для надання повної цивільної дієздатності неповнолітній звертається із заявою до органу опіки та піклування за письмовою згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана йому судом. Крім того, отримання згоди лише одного з батьків (усиновлювачів) у разі заперечення іншим створює можливість надання повної цивільної дієздатності неповнолітньому лише в судовому порядку (за новим ЦПК такі справи розглядаються в окремому провадженні).
У другому випадку для надання повної цивільної дієздатності неповнолітньому необхідно: а) досягнути 16 років; б) бажати займатися підприємницькою діяльністю. При цьому неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємець за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування.
У третьому випадку необхідний факт державної реєстрації народження дитини, одним із батьків якої є неповнолітній. Для надання повної цивільної дієздатності неповнолітня особа повинна звернутися із заявою до органу опіки та піклування. При цьому згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, органів опіки і піклування для надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі не потрібно.
Відповідно до ч. 4 коментованої статті повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. При цьому емансипований неповнолітній самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з гл. 51 ЦК, а також в повному обсязі відповідає за зобов'язаннями із відшкодування шкоди згідно з гл. 82 ЦК. Однак окремі права і обов'язки виникають виключно після досягнення певного віку. Наприклад, правом придбання мисливської гладкоствольної зброї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, а мисливської нарізної зброї — 25-річного віку, холодної та пневматичної зброї — 18-річного віку.
Отримання повної цивільної дієздатності не є підставою для укладення шлюбу. Шлюбна дієздатність є самостійним різновидом дієздатності, яка набувається із досягненням відповідного шлюбного віку.
У ч. 5 ст. 35 ЦК міститься правило щодо збереження наданої повної цивільної дієздатності за фізичною особою як у разі припинення нею трудового договору, так і у разі припинення підприємницької діяльності.

Обмеження дієздатності фізичної особи.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, пов'язана з певними якостями фізичної особи: здатністю усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки їх вчинення. Такі якості залежать не лише від віку фізичної особи, але й від стану її психіки. У зв'язку з цим, якщо фізична особа нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, вона може бути судом або обмежена у своїй цивільній дієздатності, або визнана недієздатною.
У статті 36 передбачаються підстави для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Під обмеженням цивільної дієздатності слід розуміти позбавлення судом права розпоряджатися майном (продавати, обмінювати, дарувати, заповідати, купувати) та вчиняти інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, а також самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.
Законодавець передбачає дві підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: а) фізична особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; б) фізична особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Особливе місце в системі особистих немайнових благ фізичної особи посідає психічне здоров'я фізичної особи. Психічний розлад як підстава для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинен бути підтверджений судово-психіатричною експертизою. Діагноз психічного розладу не може базуватися лише на незгоді особи з існуючими у суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я.

Обмеження в дієздатності громадянина внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами спрямовано на посилення боротьби з пияцтвом та зловживанням наркотичними засобами і має велике значення для запобігання порушенням громадського порядку та виховання громадян у дусі свідомого ставлення до праці, сім'ї, додержання Конституції та законів України.
Під зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами слід розуміти надмірне чи систематичне їх вживання фізичною особою, що супроводжується непомірними грошовими витратами на їх придбання. Внаслідок вчинення таких дій фізична особа ставить себе чи свою сім'ю, а також осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Доказами таких фактів можуть бути свідчення членів сім'ї, акти органів внутрішніх справ та громадських організацій, документи про доход сім'ї і кількість її членів, а також матеріали, що підтверджують зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами та характеризують матеріальне становище сім'ї.

Справа про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути порушена в суді на підставі ст. 36 ЦК, відповідно до цивільного процесуального законодавства за заявою когось із членів її сім'ї, органу опіки та піклування, наркологічного або психіатричного закладу (ст. 237 ЦПК). При цьому сама фізична особа пред'явити вимогу про таку зміну свого правового статусу не може.
Відповідно до частини 4 ст. 36 ЦК цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це, тобто, якщо рішення суду не було оскаржене, та після закінчення строку, передбаченого для апеляційного оскарження.

Рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи є підставою для встановлення над нею піклування. Відповідно до ст. 60 ЦК, ст. 241 ЦПК встановлення піклування над такою особою здійснюється судом, який безпосередньо й призначає конкретну особу піклувальником.
У статті 37 законодавець передбачив обсяг обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.

Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється статтями 254—260 ЦПК. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише одну категорію правочинів — дрібні побутові.

За згодою піклувальника фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, має право: а) вчиняти правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, а у разі заперечення піклувальника дати таку згоду, його відмова може бути оскаржена особою до органів опіки та піклування або суду; б) одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними (необхідна письмова згода піклувальника).
Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, є повністю деліктоздатною, тому вона самостійно несе відповідальність як за порушення нею договору (глава 51 ЦК), так і за шкоду, завдану нею іншій особі.