Змістова характеристика суб’єктних складових в структурі потенціалу підприємства.

Суб’єктні складові пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціо­нального споживання об’єктних складових.

До суб’єктних складових пот.під-ва віднос: наук-техн.потенціал, управл.пот, потенціал організац.структури управл, маркетинг.потенціал. Наук-тех.пот. — узагальнююча хар-ка рівня наукового забезпечення вир-ва (науки, техніки, технології, інженерної справи, вир.досвіду, можл-стей та рес, у т.ч.наук-техн.кадрів, які є в розпорядженні під-ва для розв’язання наук-техн.проблем.

Потенціал організаційної структури управління — це загаль­нокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними.

Управлін.потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, орг-ції, створ.належних умов для функц-ння та розвитку соц-екон.системи під-ва. У найзагальнішому вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематер.елементів.

Маркетинговий потенціал — це здатність під-ва систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визнач.потреб і попиту, орг-ція вир-ва, продаж і післяпрод.обслуг.) на задовол.потреб спож.і викор.потенц.ринків збуту. У структурі маркетинг.пот.окремо виділ.логіст.пот.

Логіст.потенціал під-ва можна визначити як максим.прод-сть (функціон.спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види дія-сті щодо пересування в просторі та руху в часі: персоналу — перевезення співробітників, розміщення їх у службових приміщеннях; пересуванню згідно з часовим графіком роботи матеріалів і гот.виробів — транспортув., складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергет.та інформац.потоків — передавання, обробка, збереження і трансформація.

На особливу увагу в структурі потенціалу під-ва заслуговують: тр, інфраструкт.та інформац.пот.

Тр.пот. — це персоніфікована робоча сила, яка розгляд.в сукупності своїх якісних хар-к.

Інфраструкт.потенціал — збаланс.з вимогами вир-ва можл-сті цехів, гос-в і служб забезп.необх.умови для дія-сті основних підрозділів під-ва та задовол.соц.потреб його перс.

Інформац.потенціал — це єдність організац-техн.та інформац.можл-тей, які забезп.підготовку й прий­няття управлін.рішень та вплив.на характер (специфіку) вир-ва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та пошир.інформац.рес.

Змістова характеристика об’єктних складових в структурі потенціалу підприємства.

Об’єктні складові пов’яз.з матер.-реч.та особовою формою потенціалу під-ва. Вони спожив.і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). До його складу входять:

- потенціал землі та прир-клім.умови

- потенціал основних фондів

- потенціал обор.фондів

- потенціал немат.активів

- потенціал технолог.перс.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови — можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Фондовий потенціал — наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів — це частина виробн.капіталу під-ва у вигляді певної сукупності предм.праці (сировини, конструкц.мат, палива, енергії та різних допом.мат), які перебув.у вир.запасах, незаверш.вир-ві, напівфаб.власн.вигот-ння і витратах майб.періодів.

Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Пот.технолог.перс. — зд-сть роб-ків виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Інновац.пот. — сукупні можливості під-ва щодо генерації, сприйняття та впровадж.нових (радик.і модифіков.) ідей для його системного технічного, організац.та управл.оновлення.

Гол.складовою фін.потенціалу є інвестиц, тобто наявні та приховані можл-сті під-ва для здійснення простого і розшир.відтвор.

Фін.потенціал — обсяг власних, позичених та залучених фін.ресурсів під-ва, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Під пот.відтворення слід розуміти сукупність матер-техн, нематер, фін.та ін.ресурсів к-лу, які перебувають у розпорядж.під-ва або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розшир.відтвор.факторів вир-ва та ін.складових пот.під-ва.

Особливе місце і значення трудового, інформаційного та інфраструктурного потенціалів в структурі потенціалу підприємства.

На особливу увагу в структурі пот.під-ва заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформац.пот. Усі вони не підляг.під зазначену класифікацію складових потенціалу під-ва, їх не можна однозначно віднести чи то до суб’єкт, чи то до об’єкт.складових.

Термін «тр.потенціал» увійшов у науковий обіг у період переходу від екст.до інтенс.способу розвитку вир-ва. Це була своєрідна реакція науки на потребу практики забезп.якісне вдоскон.форм-ння і використ.відповідних зд-стей прац.як сукупного суб’єкта вир-ва й упр.

Тр.потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних хар-к. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенц.можл-стей як окремо взятого прац, так і сукупності прац-ків у цілому, що є необх.для активізації люд.фактора, та, по-друге, забезп.якісну (структурну) збалансов.у розвитку особистого й уречевленого факторів вирва.

Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів під-ва та задоволення соц.потреб його перс.

Інформаційний потенціал є найважливішою складовою техніко-технолог.та управл.бази сучасних під-в. Розвинуті кр.вже перейшли на новий постіндустріальний (інформаційний) рівень сусп.прогресу. Ефективне господарювання підприємств України, раціональне використ.їхнього пот.неможливе без адекватного сучасним вимогам інформац.забезп.

Інформаційний потенціал — це єдність організаційно-техніч­них та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прий­няття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-матема­тичних, організац-екон.засобів і спец.кадрів, призначений для автоматизації процесу виконання завдань управління під-вом у різних галузях людської діяльності.

Крім того, інф-ція і здобуті через неї знання реаліз.в нових засобах праці, технологіях, профес.досвіді роб-ків, рівні організації вир.од, що додатково свідчить про її тісний взаємозв’язок з ін.складовими пот.під-ва.

Формування потенціалу

Підприємства: сутністна

Характеристика, постулати та

Загальнотеоретична модель

Здійснення.

Формування потенціалу підприємства — це процес ідентифікації та створення спектра підприємн.можл-стей, його структуризації та побудови певних організац.форм задля стаб.розвитку та ефект.відтвор.

При форм-нні ПП слід враховувати, що він представляє собою складну екон.сис-му, яка має певні вл-сті. Ці вл-сті дозвол.виокремити заг.постулати форм-ння ПП:

- пот.під-ва — це складна система пересічних хар-к його ел, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;

- пот.під-ва не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;

- під час формування потенціалу під-ва діє закон синергії його елементів;

- потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

- елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;

- усі елементи потенціалу об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого — вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;

- складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Спираючись на ці постулати, можна побудувати загальнотеорет.модель форм-ння пот.під-ва

Рис. 2.2. Загальнотеорет.модель формув.потенціалу під-ва

Кожен з показаних на схемі елементів підпорядковується досягненню заг.цілей потенціалу під-ва, тобто, якщо існують засоби вир-ва, кадри, приміщ.з певними хар-ками та ін.ресурси, то пот.під-ва як екон.система здатний задов.постійно мінливі потреби потенц.спож.

Із закону цілісності системи випливає, що внаслідок взаємодії всіх ресурсів, котрі створ.сис-му, з’явл.нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу.