Методи захисту та порядок проведення контролю захищеності виділених приміщень від витоку акустичної мовної інформації

 

4.2.1 Методи захисту мовної інформації від витоку технічними каналами

Захист акустичної (мовної) інформації досягається проектно-архітектурними рішеннями, проведенням організаційних і технічних заходів, а також виявленням електронних пристроїв перехоплення інформації.

Поширення акустичних сигналів у приміщеннях і будівельних конструкціях.

Під час свого поширення звукова хвиля, що дійшла до перешкоди (границі середовищ) і взаємодіючи з нею, частково відбивається від неї, а частково продовжує поширюватись перешкодою.

Кількість акустичної енергії, яка переходить із одного середовища в інше, залежить від співвідношення їхніх акустичних опорів (рис. 4.7).

 

ρ₁С₁ = 41, (МПа с)/м; ρ₂С₂ = 30…40∙10² (МПа с)/м.

 

 

 

Рисунок 4.7 – Кількість акустичної енергії, що проходить із одного середовища в інше

 

У будівельній акустиці використовуються такі основні поняття:

– коефіцієнт поглинання ;

– коефіцієнт відбиття ;

– коефіцієнт звукопроникності ;

– звукоізоляція .

У табл. 4.1 наведено параметр звукоізоляції – Q для типових будівельних конструкцій за кожною з центральних частот октавних смуг. Одиницею вимірювання є децибел.

Методи захисту мовної інформації поділяються на пасивні й активі. Пасивні методи захисту акустичної (мовної) інформації у приміщеннях направлені на послаблення акустичних сигналів у межах контрольованої зони до величин, що забезпечують неможливість їхнього виділення засобами розвідки на фоні природних шумів.

Таблиця 4.1 – Звукоізоляція основних будівельних конструкцій

Тип будівельної конструкції	Центральні частоти октавних смуг, Гц
Поштукатурена цегляна стіна товщиною 270 мм
Залізобетонна стіна товщиною 100 мм
Гіпсобетонна перегородка товщиною 80 мм
Перегородка ДСП товщиною 20 мм

 

Активні методи захисту мовної інформації направлені на:

– створення маскувальних акустичних (вібраційних) завад із метою зменшення співвідношення сигнал/шум на межі контрольованої зони до величин, що забезпечують неможливість виділення інформаційного сигналу засобами розвідки;

– електромагнітне й ультразвукове придушення диктофонів у режимі запису;

– створення прицільних радіозавад акустичним радіозакладкам (зокрема, засобам мобільного радіозв’язку, що використовуються як радіомікрофон) із метою зменшення співвідношення сигнал/шум на межі контрольованої зони до величин, що забезпечують неможливість виділення інформаційного сигналу засобами розвідки.

Основою пасивних методів захисту мовної інформації є звукоізоляція приміщень, активних – використання різного типу генераторів завад й іншої спеціальної техніки.

Звукоізоляція приміщень

Звукоізоляція приміщень спрямована на локалізацію джерел акустичних сигналів усередині них і проводиться з метою виключення перехоплення акустичної (мовної) інформації по прямому акустичному (через щілини, вікна, двері, технологічні отвори, вентиляційні канали тощо) та вібраційному (через огороджувальні конструкції, труби тощо) каналах.

Звукоізоляція оцінюється величиною послаблення акустичного сигналу, яке для суцільних одношарових або однорідних огорож (будівельних конструкцій) приблизно розраховується за формулою:

20 lg(c ∙ q_n ∙ f) – 47,5 дБ, (4.4)

де q_n – маса 1 м3 огорожі, кг; f – частота звуку, Гц; с – коефіцієнт пропорційності, 1/(кг ∙ Гц).

Звукоізоляція приміщень забезпечується за допомогою архітектурних й інженерних рішень, а також використанням спеціальних будівельних й обробних матеріалів. Одним із найслабкіших звукоізолюючих елементів є двері та вікна.

Двері мають суттєво меншу порівняно зі стінами та міжповерховими перекриттями поверхневу щільність та зазори і шпарини. Збільшення звукоізолюючої здатності дверей досягається щільним пригоном полотна дверей до коробки, усуненням шпарин між дверима та підлогою, використанням ущільнюючих прокладок, оббивкою або облицюванням дверей спеціальними матеріалами. В особливо режимних приміщеннях використовуються двері з тамбуром, а також спеціальні двері з підвищеною звукоізоляцією.

Звукопоглинальна здатність вікон, так само як і дверей, залежить, головним чином, від поверхневої щільності скла та ступені притиснення стулок.

Для підвищення звукоізоляції у приміщеннях застосовують акустичні екрани, встановлювані на шляху поширення звуку на самих небезпечних (з погляду розвідки) напрямах.

Дія акустичних екранів заснована на віддзеркаленні звукових хвиль й утворенні за екраном звукових тіней. З урахуванням дифракції ефективність екрана підвищується зі збільшенням співвідношення розмірів екрана та довжини акустичної хвилі. Розміри ефективних екранів перевищують більш ніж у 2 – 3 рази довжину хвилі. Ефективність акустичного екранування, що реально досягається, складає 8 … 10 дБ.

Застосування акустичного екранування доцільне за тимчасового використання приміщення для захисту акустичної інформації. Найчастіше застосовують доладні акустичні екрани, що використовуються для додаткової звукоізоляції дверей, вікон, технологічних отворів й інших елементів огороджувальних конструкцій, що мають звукоізоляцію, яка не відповідає діючим нормам.

Широко використовуються для звукоізоляції приміщень звукопоглинальні матеріали. Звукопоглинання забезпечується шляхом перетворення кінетичної енергії акустичної хвилі у теплову енергію у звукопоглинальному матеріалі. Звукопоглинальні властивості матеріалів оцінюються коефіцієнтом звукопоглинання, визначуваним відношенням енергії звукових хвиль, поглиненої у матеріалі, до падаючої на поверхню та проникаючої у звукопоглинальний матеріал.

Звукопоглинальні матеріали можуть бути суцільними та пористими. Пористі матеріали малоефективні на низьких частотах.

Для ведення конфіденційних переговорів розроблені спеціальні звукоізолюючі кабіни різних класів. Вони забезпечують звукопоглинання від 29 до 50 дБ.

Віброакустичне зашумлення

У випадку, якщо пасивні засоби захисту приміщень, що використовуються, не забезпечують необхідних норм по звукоізоляції, необхідно використовувати активні заходи захисту. Вони полягають у створенні маскувальних акустичних завад засобам розвідки.

Віброакустичне маскування ефективно використовується для захисту мовної інформації від витоку по прямому акустичному, віброакустичному й оптико-электронному каналам витоку інформації.

Для формування акустичних завад застосовуються спеціальні генератори, до виходів яких підключені звукові колонки (гучномовці), або вібраційні випромінювачі (вібродатчики). Гучномовці систем зашумлення встановлюються у приміщенні у місцях найвірогіднішого розміщення засобів акустичної розвідки, а вібродатчики кріпляться на рамах, стеклах, коробах, стінах, міжповерхових перекриттях тощо.

У даний час створена значна кількість систем активного віброакустичного маскування. До складу типової системи входять шумогенератор і від 6 до 25 вібродатчиків (пьєзокерамічних або електромагнітних). Додатково до складу системи можуть включатися звукові колонки.

При організації акустичного маскування необхідно пам’ятати, що акустичний шум створює додатковий заважаючий чинник для співробітників і дратівливо впливає на нервову систему людини. Ступінь впливу завад, що заважають, визначається санітарними нормативами на величину акустичного шуму.

Методи та засоби придушення диктофонів

На практиці разом із системами виявлення диктофонів ефективно застосовуються засоби їхнього придушення – електромагнітного або ультразвукового.

Принцип дії пристроїв електромагнітного придушення заснований на генерації у дециметровому діапазоні частот (близько 900 МГц) потужних шумових сигналів. Випромінювані направленими антенами завадові сигнали, впливаючи на елементи електронної схеми диктофона (підсилювач низької частоти та підсилювач запису), викликають у них наведення шумових сигналів. Внаслідок цього одночасно з інформаційним сигналом (мовою) здійснюється запис і шумового детектованого сигналу, що приводить до значних спотворень першого.

Конструктивно придушувачі диктофонів складаються з генератора, джерела живлення та антени. Електромагнітну заваду вони випромінюють направлено: звично це конус 60…70 градусів, направлений в одну сторону (задня пелюстка випромінювання практично відсутня).

Саме у цій зоні відбувається придушення диктофонів. Направлений сигнал дозволяє суттєво збільшити напруженість електромагнітного поля у зоні придушення та понизити завади, що наводяться на радіоелектронну апаратуру, яка знаходиться зовні зони придушення (офісна оргтехніка, комп’ютери, телевізори тощо). Оскільки шумовий сигнал наводиться безпосередньо у вхідних ланцюгах, то однаково добре пригнічується й інша підслуховуюча апаратура, що має у своєму складі мікрофони.

Як і для виявлювачів диктофонів, важливу роль відіграє ступінь екранування диктофона або іншого підслуховуючого пристрою. Тому якщо диктофони у пластмасових корпусах пригнічуються на відстані до 5…6 метрів, то у металевих до 2,5…3,5 метрів.

Застосовуються здебільшого два варіанти виконання електромагнітних придушувачів: переносний, змонтований у звичному кейсі, і стаціонарний, розміщуваний у місці переговорів під столом або у найближчій шафі. Переносний варіант обов’язково оснащений джерелом автономного живлення, якого вистачає на 30…60 хвилин роботи. Практично всі моделі мають пульт дистанційного включення, деякі оснащені малогабаритними індикаторами включення придушувача, оскільки зовнішніх проявів його роботи практично немає. Для стаціонарного варіанта використовують ту ж саму апаратуру. Її розміщують під столом, а антену найчастіше прикріплюють до кришки столу знизу, або ставлять безпосередньо на стіл, що забезпечує оптимальну зону. Ще одна неприємність – це випромінювання від однієї антени не забезпечує зону придушення, що перекриває звичний стіл переговорів завдовжки близько З м.

Для розширення зони придушення встановлюють другу антену або навіть чотири антени. Двоантенні системи дозволяють забезпечити зону придушення уздовж однієї, широкої сторони столу переговорів.

Системи ультразвукового придушення випромінюють потужні нечутні людським вухом ультразвукові коливання частотою близько 20 кГц, що впливають безпосередньо на мікрофони диктофонів. Ця дія приводить до перевантаження підсилювача низької частоти (підсилювач починає працювати у нелінійному режимі) і, тим самим, – до значних спотворень записуваних сигналів.

Системи ультразвукового придушення мають два суттєві недоліки:

– їхня ефективність різко знижується, якщо мікрофон прикрити фільтром зі спеціального матеріалу або на вході підсилювача низької частоти встановити фільтр низьких частот;

– інтенсивність ультразвукового сигналу виявляється вище за всі допустимі медичні норми дії на людину. При зниженні інтенсивності ультразвуку неможливо надійно подавити записуючу апаратуру.

Через ці недоліки системи ультразвукового придушення не знайшли значного практичного застосування.

Методи та засоби придушення акустичних закладок

Якщо при проведенні радіоконтролю знайдена передача інформації радіозакладкою, а фізичний пошук її з тих або інших причин неможливий, то для запобігання витоку інформації може бути організоване постановлення прицільних завад на частоті передачі закладки.

До складу таких пристроїв можуть входити широкосмугова антена, перенастроюваний передавач завад і програмне забезпечення. Керуюча програма дозволяє з високою швидкістю настроювати передавач на заздалегідь задані частоти у діапазоні 65…1000 МГц. Передавач створює прицільну за частотою заваду з вуьзкосмуговою та широкосмуговою модуляцією носійної частоти спеціальними сигналами: мовна фраза або тональний сигнал.

Потужність завади – 150 …200 мВт. Апаратура функціонує під керуванням ПЕОМ автономно або у складі інших програмно-апаратних комплексів контролю.

Для придушення радіозакладок також можуть бути використані системи просторового електромагнітного зашумлення, що застосовують для маскування побічних електромагнітних випромінювань технічних засобів передачі інформації. Проте необхідно пам’ятати, що зважаючи на відносно низьку спектральну потужність випромінюваної завади, ці системи ефективні для придушення тільки малопотужних (з потужністю випромінювання до 10 мВт) радіозакладок.

Для захисту мовної інформації від мережевих акустичних закладок використовуються завадопридушуючі фільтри низьких частот і системи лінійного зашумлення.

Завадопридушуючі фільтри встановлюються у лінії живлення розеткової та освітлювальної мереж у місцях їхнього виходу з приміщення, що захищається. Враховуючи, що мережеві закладки використовують для передачі інформації частоти понад 40 … 50 кГц, для захисту інформації необхідно використати фільтри низьких частот із граничною частотою не більше 40 кГц.

Як радіозакладка можуть бути використані засоби мобільного зв’язку. Мікрофонна система стільникового телефону з прийнятною якістю приймає мовні сигнали у радіусі 3 … 5 м, а їхня передача може здійснюватися нанаперед обумовлений стаціонарний або мобільний телефонний номер, на якому проводиться їхня реєстрація.

Для запобігання витоку інформації за так організованим каналом служать так звані блокувальники стільникових телефонів.

Блокувальник є генератором радіочастот із антенною системою. Випромінювання проводиться у діапазоні роботи певних систем мобільного зв’язку, потужність випромінювання в інших діапазонах незначна. Мобільні телефони під час роботи блокувальника не знаходять сигналу базової станції, і зв’язок не може бути встановлено. Радіус ефективної дії залежить від відстані до найближчої базової станції (чим більше відстань, тим більше радіус дії).

4.2.2 Порядок проведення контролю захищеності виділених приміщень від витоку акустичної мовної інформації

Загальні положення

Технічний контроль акустичної захищеності виділеного приміщення проводиться з метою документального підтвердження реальної можливості витоку (або її відсутність) акустичної інформації з приміщення, що перевіряється, у робочому режимі.

Технічний контроль проводиться щодо місць можливого розміщення апаратури розвідки:

– переносимої – на межі контрольованої зони;

– перевозимої – у місцях можливого знаходження апаратури розвідки (стоянки автомобілів, сусідні будівлі або споруди).

Контроль захищеності від випадкового (ненавмисного) прослуховування проводиться щодо місць можливого перебування осіб, не допущених до конфіденційної інформації. За оцінки заходів щодо інформаційного захисту приміщень враховуються наступні можливі технічні канали витоку або порушення цілісності інформації:

– акустичне випромінювання мовного сигналу по повітряному середовищу;

– електричні сигнали, що виникають у результаті перетворення акустичних сигналів електричними пристроями з мікрофонним ефектом, що поширюються проводовими лініями за межі контрольованої зони;

– вібраційні сигнали, що виникають за допомогою перетворення акустичних сигналів у коливання пружних середовищ огороджуючих конструкцій виділених приміщень;

– електромагнітні випромінювання випадкових джерел (паразитних генераторів), модульовані звуковим сигналом.

Для вказаних технічних каналів витоку інформації існують різні види середовищ поширення сигналів, таких як:

– проводові мережі: електричні силові, низьковольтні (телефонні, охоронні, пожежні, радіотрансляція, часофікація), мережі ЕОМ (вита пара, коаксіальні, волоконно-оптичні), кабелі спецзв’язку;

– інженерні комунікації: опалювання, водопровід, каналізація, короби та труби кабельних комунікацій, спеціальні отвори й отвори у стінах і перекриттях, повітроводи – приточні та витяжні;

– елементи конструкції будівель: стіни капітальні, перегородки, вікна (рами, стекла), двері та перегородки, стелі;

– повітряне середовище, за яким поширюються електромагнітні випромінювання технічних засобів (модуляція випадкових генераторів, акустоелектричні перетворення, побічні електромагнітні випромінювання, перевипромінювання під впливом зовнішніх джерел).

При проведенні контролю перевіряються наступні початкові дані та документація:

– технічне завдання на об’єкт;

– технічний паспорт на об’єкт;

– приймально-здавальна документація на об’єкт;

– акти категоріювання виділених приміщень і технічних засобів і систем;

– склад технічних засобів, розташованих у виділеному приміщенні;

– плани розміщення основних і допоміжних технічних засобів і систем;

– склад і схеми розміщення засобів захисту інформації;

– план контрольованої зони підприємства (установи);

– схеми прокладки ліній передачі даних;

– схеми і характеристики систем електроживлення та заземлення об’єкта;

– інструкції з експлуатації засобів захисту інформації;

– розпорядження на експлуатацію технічних засобів і систем;

– протоколи спеціальних досліджень технічних засобів і систем;

– акти або висновки щодо спеціальної перевірки виділених приміщень і технічних засобів;

– сертифікати відповідності вимогам безпеки інформації на засоби та системи обробки та передачі інформації, засоби захисту інформації, що використовуються;

– дані щодо рівня підготовки кадрів, які забезпечують захист інформації;

– дані щодо технічного забезпечення засобами контролю ефективності захисту інформації й їхньої метрологічної перевірки;

– нормативна та методична документація з захисту інформації та контролю її ефективності.

Технічний контроль проводиться шляхом генерації у приміщенні спеціального тестового звукового сигналу заданого рівня, вимірювання його рівня за огороджувальною конструкцією приміщення у повітряному середовищі, будівельних конструкціях і струмопровідних комунікаціях. За наслідками вимірювань проводиться розрахунок нормованого показника (словесної розбірливості мови) та порівнюється розрахункове значення з допустимим значенням.

Інструментальний контроль акустичної захищеності виділених приміщень припускає:

– вимірювання рівнів:

– акустичного сигналу за межами приміщення;

– віброакустичного сигналу у будівельних конструкціях й інженерних комунікаціях;

– електричних сигналів у струмопровідних комунікаціях, що мають вихід за межі контрольованої зони;

– перевірку наявності паразитної генерації;

– вимірювання параметрів застосованих засобів захисту (системи активного акустичного зашумлення тощо);

– розрахунок виконання норм й оцінка захищеності;

– оформлення протоколів за наслідками проведених перевірок.

Підготовчий етап контролю

Підготовчому етапу відповідає якісна оцінка вібро- та звукоізоляції приміщення з метою виявлення найуразливіших місць з погляду витоку мовної інформації. Оцінка повинна містити аналіз архітектурно-планувальних і конструктивних особливостей приміщення, пристрою його огороджувальних конструкцій (стін, перекриттів, дверей, вікон) й інженерно-технічних систем (систем водо- та теплопостачання, вентиляції), неоднорідностей в огороджувальних конструкціях. Обстеженню підлягають також конструктивні особливості елементів обробки.

Далі визначається або уточнюється ступінь конфіденційності мовної інформації та відповідність її категорії об’єкта захисту, а також відповідне значення нормованого показника протидії мовній розвідці, керуючись яким необхідно проводити інструментальний контроль.

Для уточнення умов мовної діяльності у контрольованому приміщенні проводиться слуховий контроль звукоізоляції огороджувальних конструкцій шляхом прослуховування без інструментальних засобів акустичних сигналів із контрольованого приміщення. Як такі сигнали рекомендується використати природну мову нормальної гучності, записану на магнітофон.

Оцінюються просторові співвідношення огороджувальних конструкцій приміщення й елементів технічних систем щодо межі контрольованої зони та прилеглих до контрольованої зони будівельних об’єктів. Ці співвідношення необхідні для використання у розрахунках ефективності захисту.

Визначаються місця можливого знімання інформації лазерними засобами та направленими мікрофонами, а також точки контролю для визначення характеристик цих каналів витоку інформації.

Для направлених мікрофонів місце знімання інформації знаходиться безпосередньо за огороджувальною конструкцією приміщення, видиме із-за межі контрольованої зони. Відстань можливого знімання інформації визначається чутливістю апаратури технічної розвідки та встановлюється згідно з даними її моделі.

Для засобів лазерного знімання інформації контроль може проводитися як прямим способом, так і непрямим. Для використання прямого способу контролю необхідно мати спеціальний імітатор інфрачервоного випромінювання.

Непрямий спосіб припускає отримання оцінки за наслідками вимірювання віброзахищеності шибок виділеного приміщення, що виходять на розвідконебезпечні напрями. Оцінка проводиться як для зовнішніх, так і для внутрішніх стекол. Для внутрішніх стекол оцінка не обов’язкова, якщо між зовнішніми та внутрішніми стеклами знаходиться світлозахисний матеріал, або зовнішнє скло покрито спеціальною світловідбиваючою плівкою.

Відстань можливого знімання інформації визначається за даними моделі інженерно-технічної розвідки для напрямів, близьких до нормальних (±30°) по відношенню до поверхні скла. Якщо до вікон можливий безпосередній доступ із території, що не охороняється, то для них розвідконебезпечними є всі напрями. Коли приміщення розташоване у будівлі високо та для проведення контролю доступ зовні до нього ускладнений, то інструментальний контроль проводиться на аналогічному вікні, розташованому нижче, але що має аналогічні умови розташування по зашумленості (що виходить на той самий бік будівлі).

Оцінка захищеності акустичної інформації від випадкового прослуховування, наприклад, у приймальні установи, проводиться тільки по акустичному каналу.

Методика акустичного та віброакустичного контролю

Методика інструментального контролю виконання норм протидії акустичній мовній розвідці ґрунтується на інструментально-розрахунковому методі визначення відношення «мовний сигнал / акустичний (вібраційний) шум» (далі – «сигнал/шум») у контрольних точках в октавних смугах із частотами 250, 500, 1000, 2000, 4000 Гц. Отримані відношення «сигнал/шум» порівнюються з нормованими, або перераховуються у числову величину показника протидії для порівняння з нормованим значенням. Методика орієнтована на використання контрольно-вимірювальної апаратури загального користування.

У разі використовування спеціальних автоматизованих комплексів контролю виконання норм протидії акустичній мовній розвідці (АКОР-3М) технологія проведення й обробки результатів усіх вимірювальних операцій і самі автоматизовані комплекси контролю повинні бути сертифіковані. Контрольованим параметром для них є словесна розбірливість мови.

Як тестовий (контрольний) сигнал необхідно використати акустичний шумовий сигнал із нормальним розподілом густини ймовірності миттєвих значень у межах кожної октавної смуги частот. Сучасні генератори шуму здатні випромінювати контрольний сигнал одночасно в усіх октавних смугах (у смузі частот 175…5600 Гц), або послідовно у кожній окремо взятій смузі.

Для скорочення часу проведення контролю рекомендується генерувати тестовий сигнал одночасно в усіх октавних смугах.

За інструментального контролю виконання норм протидії акустичній мовній розвідці допускається також використання гармонійних (тональних) сигналів із середньогеометричними частотами октавних смуг. У цьому випадку у контрольній точці проводиться не менше трьох вимірювань на частотах f _сер ± Δ f, де f _сер – середньогеометрична частота октавної смуги частот; Δ f – частотна поправка, що дорівнює (10…15)% від f _сер.

Підсумковий результат акустичних (вібраційних) вимірювань у контрольних точках необхідно знаходити шляхом усереднювання результатів окремих вимірювань.

Визначення числових значень відношення «сигнал/шум» у контрольних точках необхідно проводити у періоди мінімальної зашумленості місць мовної діяльності (відсутність персоналу у приміщенні, виключення шумного технічного обладнання тощо). Краще всього проводити контроль у нічний час.

Тривалість вимірювання рівнів звукового тиску у кожній точці обирається залежно від інтенсивності транспортного потоку, але так, щоб за час не менше 60 с по вулиці або дорозі пройшло не менше 20 транспортних одиниць.

Передавальна вимірювальна система розміщується у контрольованому приміщенні, а приймальня – у контрольній точці.

Передавальна вимірювальна система повинна містити:

– генератор шуму;

– підсилювач потужності;

– акустичний випромінювач;

– вимірювальний мікрофон;

– вимірювач шуму (шумомір);

– смугові октавні фільтри з частотами, 250, 500, 1000, 2000, 4000 Гц.

Приймальна вимірювальна система повинна включати:

– вимірювальний мікрофон;

– вібродатчик (акселерометр);

– вимірювач шуму та вібрацій (шумомір);

– смугові октавні фільтри з частотами 250, 500, 1000, 2000, 4000 Гц.

Замість шумоміра у вимірювальних комплексах можуть бути використані спектральні аналізатори, а вимірювальний мікрофон може бути використаний за чергою в обох системах.

Вибір контрольних точок і розміщення елементів вимірювальних комплексів

Контрольними точками є місця можливого установлення акустичних і вібраційних датчиків апаратури акустичної мовної розвідки, місця розташування поверхонь лазерного випромінювання, місця ненавмисного прослуховування мови, в яких проводяться акустичні вимірювання.

При контролі виконання норм протидії акустичній мовній розвідці із застосуванням мікрофонів (зокрема із застосуванням направлених мікрофонів) контрольні точки повинні обиратися на відстані 0,5 м від зовнішніх поверхонь обстежуваної огороджувальної конструкції.

У разі неоднорідності огороджувальних конструкцій акустичні вимірювання виконуються окремо для кожної ділянки, а результат приймається за якнайгіршим випадком.

При проведенні контролю виконання норм протидії мовній розвідці із застосуванням віброакустичних засобів необхідно врахувати також елементи інженерно-технічних систем, що потрапляють в акустичне поле джерел мовних сигналів.

Якщо межа контрольованої зони проходить по огороджувальних конструкціях виділеного приміщення, то контрольні точки для вібраційних вимірювань обираються безпосередньо на зовнішніх по відношенню до джерела мовного сигналу поверхнях огороджувальних конструкцій. У разі неоднорідної огороджувальної конструкції вібраційні вимірювання необхідно виконувати окремо для кожної ділянки та робити оцінку за якнайгіршоим випадком.

Якщо через межу контрольованої зони проходять комунікації інженерно-технічних систем (найчастіші труби тепло- та водопостачання), то контрольні точки для вібраційних вимірювань обираються безпосередньо на поверхні цих елементів на відстані, що не перевищує 0,5 м від місця їхнього входу та виходу.

Вібродатчики (акселерометри) повинні мати щільний контакт із поверхнями огороджувальних конструкцій і з різними конструктивними елементами інженерно-технічних систем – при контролі захищеності від мовної розвідки з використанням вібраційних засобів і з площинами стекол віконних отворів – при контролі захищеності від мовної розвідки з використанням оптико-електронних засобів розвідки.

Контроль виконання норм протидії мовній розвідці із застосуванням оптико-електронних засобів необхідно проводити шляхом вібраційних вимірювань на різних ділянках полотна віконного скління за рекомендованими схемами. Кількість контрольних точок у цьому випадку визначається на кожному полотні скління його площею. При подвійному склінні без використання жалюзі між стеклами вібраційні вимірювання необхідно проводити як на зовнішньому, так і на внутрішньому склінні.

У процесі випробувань вимірювальний мікрофон повинен бути розташований на середній вертикальній лінії на відстані від 1 до 2 м від зовнішньої поверхні вимірюваної огороджувальної конструкції або її ділянки та направлений у бік конструкції.

Якщо огороджувальна конструкція має виступаючі елементи фасаду, то мікрофон повинен бути розміщений на відстані 1 м від вертикальної площини, що проходить через самі виступаючі точки цих елементів фасаду посередині огороджувальної конструкції.

Захищеність мовної інформації від її перехоплення по електронному оптичному каналу апаратурою технічної розвідки вважається забезпеченою, якщо значення контрольованого параметра, розрахованого за наслідками вібраційних вимірювань на полотнах віконного скління, не перевищує нормованого значення.

Контрольні точки під час проведення контролю виконання норм протидії перехопленню мовної інформації по каналу ненавмисного прослуховування (за рахунок слабкої звукоізоляції огороджувальних конструкцій, звукових каналів систем вентиляції та кондиціонування) обираються на відстані 0,5 м від огороджувальних конструкцій на висоті 1,5 м від підлоги із зовнішнього боку виділеного приміщення.

Якщо технологічні вікна систем вентиляції та кондиціонування розташовані на межі контрольованої зони, то контрольовані точки обираються безпосередньо у вхідних (вихідних) отворах повітроводів систем вентиляції та кондиціонування.

Калібрування передавального вимірювального комплексу

Перед проведенням інструментальних вимірювань для отримання достовірних результатів необхідно провести калібрування (градуювання) передавального вимірювального комплексу. Суть калібрування полягає в установленні відповідності між положеннями органів керування генератора шуму спільно з підсилювачем потужності й інтегральними рівнями звукового тиску L _к = L _н = 70 дБ і L _к = L _н + 20 = 90 дБ, створюваними акустичним випромінювачем у вільному звуковому полі на відстані 1 м від його робочого центру випромінювання.

Рівень звукового тиску 90 дБ створюється для перевищення акустичного (вібраційного) тестового сигналу у контрольній точці над акустичним (вібраційним) шумом у цій точці не менше ніж на 3 дБ.

Рівень звукового тиску 70 дБ використовуються за інструментального контролю робочих приміщень, обладнаних системами звукопідсилення. Номінальний вихідний рівень звукового тиску системи звукопідсилення повинен досягатися за рахунок зміни відстані між акустичним випромінювачем передавального вимірювального комплексу та мікрофоном системи звукопідсилення.

При проведенні калібрування передавального вимірювального комплексу акустичний випромінювач встановлюється на висоті 1,5 м від підлоги, а вимірювальний мікрофон розташовується на робочій осі акустичного випромінювача на відстані 1 м від його робочого центру.

Режим вільного поля забезпечується за умови, коли у зоні радіусом 1,5 м від акустичного випромінювача та мікрофона, відсутні огороджувальні конструкції та предмети інтер’єру.

Розміщення акустичного випромінювача передавального вимірювального комплексу

Місце встановлення акустичного випромінювача передавального вимірювального комплексу у контрольованому приміщенні обирається залежно від особливостей мовної діяльності у даному приміщенні.

У разі локалізації джерела мови у межах конкретного робочого місця акустичний випромінювач слід встановлювати безпосередньо на робочому місці й орієнтувати його по осі на контрольну точку, розташовану нормально до площини огороджувальної конструкції.

Якщо у межах робочого приміщення місце джерела мови конкретно не визначено, то акустичний випромінювач необхідно розміщувати на висоті 1.5 м від підлоги та на відстані 1 м від вертикальної поверхні огороджувальної конструкції. Вісь випромінювача орієнтується по нормалі до обстежуваної огороджувальної конструкції. Аналогічні правила поширюються на випадки обстеження елементів інженерно-технічних систем.

Якщо обстежуваною конструкцією є підлога або стеля, то акустичний випромінювач встановлюється у центрі приміщень на висоті 1,5 м від підлоги, та його напрям випромінювання орієнтується по нормалі до підлоги (стелі).

При контролі приміщень, обладнаних системами звукопідсилення, акустичний випромінювач передавального вимірювального комплексу необхідно розміщувати біля мікрофонного входу системи на відстані, що забезпечує номінальний режим роботи системи звукопідсилення.

Вимірювання відношення «сигнал/шум» у контрольних точках при інструментальному контролі робочих приміщень, не обладнаних системою звукопідсилення

Якщо робоче приміщення, що захищається, не обладнано системою звукопідсилення, то встановлено наступний порядок вимірювання відношення «сигнал/шум». В акустичній системі передавального вимірювального комплексу встановлюється рівень випромінювання 90 дБ. Для кожної обраної контрольної точки з використанням приймального вимірювального комплексу у кожній октавній смузі проводяться наступні вимірювальні та розрахункові операції:

– при вимкненому передавальному вимірювальному комплексі виміряти октавний рівень акустичного (вібраційного) шуму L _{ш i} (V _{ш i} ) у дБ;

– включити передавальний вимірювальний комплекс і виміряти октавний сумарний рівень (суміш) акустичного сигналу та шуму L _{(с+ш) i} або вібраційного сигналу та шуму V _{(с+ш i)};

– розрахувати октавний рівень акустичного (вібраційного) сигналу L _{c i} (V _{c i} ) за формулами

L _{c i} = L _{(с+ш) i} – Δ₁,

V _{c i} = V _{(с+ш i)} – Δ₁, (4.5)

де Δ₁ – у дБ визначається зі спеціальної таблиці [10, с. 333];

– розрахувати октавне відношення «акустичний (вібраційний) сигнал/шум» E_i у дБ за формулами

E_i = L _{с i} – L _{ш i} – 20; (4.6)

E_i = V _{с i} – V _{ш i} – 20. (4.6)

 

Вимірювання відношення «сигнал/шум» у контрольних точках за інструментального контролю робочих приміщень, обладнаних системою звукопідсилення. За інструментального контролю робочих приміщень, обладнаних системою звукопідсилення, вимірювання відношення «сигнал/шум» проводиться у наступній послідовності.

Встановити рівень випромінювання акустичної системи 70 дБ і розмістити її перед мікрофоном системи звукопідсилення так, щоб забезпечувався номінальний режим роботи даної системи.

Для кожної обраної контрольної точки з використанням приймального вимірювального комплексу у кожній октавній смузі провести наступні вимірювальні та розрахункові операції: