Тема. Підготовка бджіл до зимівлі та її проведення

Мета роботи: засвоїти техніку осіннього огляду бджолиних сімей, навчитись виконувати роботи по підготовці бджіл до зимівлі та доглядати за бджолиними сім’ями в зимовий період.

Матеріал та обладнання: інвентар для огляду сімей, реактиви для визначення домішки паді в запасах меду, термометри, психрометри, утеплювальні матеріали.

Теоретичні відомості. Успіх зимівлі і продуктивність бджіл значною мірою залежить від проведеної підготовки. Для цього виконують такі основні роботи: нарощують молодих бджіл, здатних витримати тривалий період без обльоту; забезпечують сім’ї достатньою кількістю корму, перевіривши його на якість; скорочують і правильно формують гнізда.

З усіх випадків неблагополучної зимівлі найчастіше її причиною бувають: захворювання бджіл нозематозом; отруєння й опроношування від паді; голодна загибель на кристалізованому меді чи з нестачі корму, недоступність меду, що міститься в стільниках верхнього корпусу; виснаження бджіл кліщем вароа та недостатнім живленням восени; порушення й розрихлення клубу бджіл викликане мишами, загибеллю матки, передчасним наповненням товстої кишки, підвищеною температурою в зимівнику.

Після закінчення медозбору, для визначення стану бджолиних сімей та підготовки до зими, у серпні проводять детальну перевірку пасік. У практиці бджільництва вона відома як головна осіння ревізія пасіки. В кожній сім’ї встановлюють наявність і якість матки, кількість рамок і розплоду в стільниках, кількість та якість меду і перги, визначають силу сімей. Основна мета ревізії пасіки – створення сприятливих умов для осіннього розвитку бджіл. Чим раніше буде проведено ревізію, тим більше часу залишається для усунення виявлених недоліків і кращої підготовки пасіки до зимівлі.

Відомо, що при інтенсивному збиранні і переробці нектару в період головного медозбору бджоли швидко спрацьовуються і відмирають. Тому у цей час необхідно створювати сприятливі умови для відкладання яєць маткою і вирощування молодих бджіл на зиму. Найкращими вважають маток, виведених під час головного медозбору або в перші дні після його закінчення. Вони інтенсивніше і довше відкладають яйця та краще перезимовують. При цьому важливе значення має попереднє скорочення і складання гнізд.

Інтенсивніше нарощуються бджоли на зиму при наявності у гнізді нестарих стільників з добре відбудованими бджолиними комірками, в яких вивелось 2-3 покоління бджіл. Тому зайві рамки не вкриті бджоли, видаляють. Якщо ж на рамках, які потрібно забрати з вулика (світлі, погано відбудовані, дуже темні, старі, з великими ділянками трутневих комірок), є розплід, їх тимчасово ставлять з краю гнізда, поки не виведуться бджоли. В центрі гнізда повинно бути два-три світло-коричневих стільники з невеликою кількістю меду, придатні для відкладання яєць маткою.

Нарощування молодих бджіл на зиму значною мірою залежить і від принесення в гніздо свіжого корму. Для забезпечення бджіл пізнім медозбором у міжряддях саду або після збирання озимих культур сіють фацелію, гречку, гірчицю чи інші пізні (пожнивні) медоноси.

При відсутності медозбору в природі ставлять за вставну дошку гнізда маломедні рамки, відкривши запечатані медові комірки. Часто для підгодівлі використовують цукровий сироп (1:1), який згодовують щодня по одній склянці кожній сім’ї. Проте кількість розплоду збільшується значно менше, ніж при застосуванні інших підгодівель або наявності взятку в природі.

Найкращий для зимівлі бджіл квітковий мед, зібраний під час сильного медозбору з конюшини еспарцету, гречки, липи, буркуну: гірший соняшниковий, бо зібраний в засушливі роки, він часто кристалізується під час зимівлі; непридатний – з нектару хрестоцвітних рослин (ріпаку, свиріпи, гірчиці) який кристалізується в стільниках ще до початку зимівлі. Незадовільно зимують бджоли на вересовому і падевому меду.

Наявність паді в меду визначають за допомогою спиртової та вапняної реакцій.

Для спиртової реакції 1 г досліджуваного меду поміщають в пробірку і добавляють 1 мл дистильованої води.

Після ретельного перемішування до 1 мл розчину меду приливають 10 мл 96⁰-го спирту-ректифікату. При наявності паді рідина каламутніє, а потім випадає осад з пластівців. Якщо мед містить невелику кількість паді, осаду в пробірці немає Ця реакція не зовсім придатна для визначення паді в гречаному меду, який містить багато білків. Взаємодіючи зі спиртом вони утворюють помутніння типове для падевого меду. Тому для аналізу гречаного меду застосовується вапняна реакція.

Вапняну реакцію проводять за допомогою вапняної води, яку готують змішуванням однакових частин свіжегашеного або негашеного вапна та дистильованої води. Прозору рідину над осадом використовують після 12 – годинного відстоювання. В пробірку наливають 1 мл водного розчину меду (1:1) і приливають 1 мл вапняної води, перемішують і нагрівають у вогнетривких пробірках до кипіння. Помутніння і поява пластівців свідчать про наявність паді в меду.

Перевіряють мед на наявність паді не пізніше 15 серпня. Недоброякісний мед відкачують, а бджолам дають потрібну кількість цукрового сиропу. Поповнюють цукровим сиропом кормові зимові запаси і при недостатній кількості квіткового меду. Бажано на бджолину сім’ю використовувати не більше 8 кг, а в умовах вароатозної ситуації – 5-6 кг цукру. Згодовують цукровий сироп у третій декаді серпня, щоб бджоли літнього виведення встигли його переробити і запечатати. Перед згодовуванням цукрового сиропу гнізда бджолиних сімей скорочують. В гнізді залишають 4-5 повномедних рамок, заготовлених під час сильного медозбору, приблизно стільки маломедних або залежно від сили сімей на 1-2 рамки більше чи менше. Льотки зменшують, рамки повинні бути з пергою.

Сироп наливають у великі чисті годівниці,, які у теплу погоду ставлять за вставною дошкою а в прохолодну – поряд з крайньою гніздовою рамкою або зверху гнізда. Кожній сім’ї увечері, після закінчення льоту бджіл, дають за один раз 3-5 л цукрового сиропу.

Даванки цукрового сиропу повторюють доти, поки в кожній рамці буде не менш як 2-2,5 кг корму. Після закінчення підгодівель годівниці з вулика виймають.

Визначаючи кількість корму, яку необхідно залишити бджолам на зиму, враховують силу сім’ї й способи зимівлі. Так, для сім’ї з 8 вуличками бджіл потрібно при зимівлі в приміщеннях 16 кг меду і 20 кг при зимівлі надворі, з 10-ти вуличками – відповідно 20 і 25 кг меду. Тому зимові гнізда комплектують із стільникових рамок не менш як наполовину заповнених запечатаним медом. Остаточно медові стільники розміщують у другий етап формування гнізда, коли виведеться розплід у середніх рамках. Ті з них, що мають менше 2 кг меду, треба вийняти, а на їх місце при потребі поставити повноцінні, відібрані під час головною медозбору. Стежать, щоб у зимових гніздах не було світлих щойно відбудованих рамок, в яких ще не виводився розплід. Вони холодні, і бджоли, групуючись у клуб, уникають їх. В центрі гнізда така рамка може спричинити поділ клубу на дві частини й загибель сім’ї. Не бажані в гнізді дуже старі, темні стільники, в них є первинні кристали, які прискорюють кристалізацію меду. Старі стільники можуть бути джерелом інфекційних захворювань бджіл.

Для живлення взимку бджолам потрібний також білковий корм. Тому у гнізді залишають 2-3 стільники з пергою. В центрі гнізда повинні стояти темніші, а по краям світліші стільники зайняті бджолами. Залишають без бджіл тільки крайні стільники. У вуликах – лежаках стільники з найбільшою кількістю меду ставлять по краях гнізда, а з меншими запасами – в центрі, біля льотка. У багатокорпусних вуликах запас корму створюють у стільниках другого ярусу, а внизу відбувається нарощування бджіл. Остаточне формування кормових запасів доцільно завершити в теплу пору року і поєднувати з проведенням обробок проти вароатозу.

Гніздо бджіл підготовлене до зимівлі в будь - якому типу вуликів, повинно мати належну вентиляцію, тому що стиснуте, утеплене, з недостатнім обміном повітря гніздо вкривається вологою і бджоли зимують незадовільно. Для цього над нестульними рамками кладуть стельові дощечки, дві з яких повинні мати прямокутні продовгуваті отвори з дротяною сіткою. Їх закривають пухким матеріалом, який легко пропускає повітря. Напроти клубу залишають відкритим на 3-5 см верхній льоток.

Коли температура зовнішнього повітря стає нижчою за 8-10⁰ С, бджоли з гнізд не вилітають. Сім’я переходить від активного стану до зимового спокою. Зимовий період характеризуються послабленням життєвих процесів бджіл: споживання корму, дихання, обміну речовин. Вони стають малорухливими, але у сплячку не впадають. Ущільнена маса їх створює своєрідне середовище – так званий зимовий клуб. Зовнішні контури його нагадують форму еліпса. Верхнім краєм він розміщується на медовій частині стільників, звідки бджоли беруть корм, розгризаючи воскові кришечки комірок. Восени клуб збирається на порожній частині стільників, де розплід, ближче до льотка. У міру поїдання корму клуб бджіл рухається по стільниках в гору і в напрямку до задньої стінки вулика по тих же міжрамочних просторах.

Якщо в рамках зайнятих бджолами, корму до весни не вистачає, клуб переходить в один або другий бік гнізда на інші рамки.

Особини, що знаходяться зовні клубу, утворюють щільну оболонку. малопроникливу для холоду. В оболонці клубу температура утримується на рівні 10⁰ тепла. Всередині біля матки бджоли підтримують температуру в межах 14-27 ⁰С.

У верхній та нижній частині клубу оболонка дещо рихліша, що сприяє вентиляції клубу. Коли зовнішня температура знижується, клуб стискається, у теплі дні клуб розрихлюється. У зв’язку з неоднаковим функціональним навантаженням бджоли міняються місцями. Деякі з них періодично виділяють молочко, щоб годувати матку.

Важливу роль у регулюванні теплового режиму і вологості відіграє мед. Внаслідок вживання 1 кг меду утворюється 2720 кал тепла, 1448 г вуглецю і 502 г води.

Збагачуючись вуглекислим газом тепле повітря в середині клубу уповільнює окислювальні процеси в організмі бджіл. Внаслідок цього вони менше споживають корму, що попереджує передчасне переповнення товстої кишки.

Зимують бджоли у зимівниках і надворі. Зимуючи надворі, бджоли можуть облетітись пізно восени і ранньою весною, а порівняно вища витрата кормів (на 1-2 кг) компенсується швидким розвитком сімей.

При зимівлі бджіл у зимівниках не треба поспішаючи із занесенням сімей у приміщення. Чим пізніше бджоли облетяться, тим краще вони перезимують. Доцільно заносити бджіл у зимівник з настанням стійкої холодної погоди (на початку, або в кінці листопада). Температура в зимівнику повинна підтримуватись в межах 0-2⁰, але не вище 4⁰тепла. Відносна вологість у зимівнику має бути в межах 75-90 %.

У перші місяці зимівлі, бджіл відвідують 1-2 рази на місяць. У другій половині зимівлі – щотижня. При кожному відвідуванні контролюють показники термометра, психрометра, перевіряють витрачання корму контрольною сім’єю, яку встановлюють на вагах, вислуховують бджіл за допомогою апіскопа, гумової чи хлорвінілової трубки (близько 1 м довжини). Рівний гул сімей свідчить про нормальний стан бджолиної сім’ї, а його підвищення – про-несприятливу температуру та вологість повітря в зимівнику. Її регулюють зменшуючи або збільшуючи льоткові отвори.

Для кращого контролю за зимівлею бджіл доцільно ще з осені на дно кожного вулика покласти аркуш цупкого паперу розміром 50х20 см, щоб його можна було витягувати через нижній льоток. Якщо папір дуже вологий, а в окремих місцях є краплі меду, це означає, що в гнізді надмірна вологість. Наявність крупинок цукру між восковими рештками свідчить про кристалізацію меду. Раз на місяць потрібно очистити льоток від мертвих бджіл.

На нестачу корму в сім’ї вказує тихий, затяжний, схожий на шелест сухого листя чи соломи звук. Сім’ї з таким шумом оглядають і надають допомогу. Можна підгодовувати бджіл у стільниках закристалізованим медом. Медово-цукровим тістом, цукровим сиропом.

Прогріті в теплій кімнаті 2-3 стільники з медом швидко вставляють всередину гнізда і закривають вулик. Відкачаний закристалізований мед двома порціями по 200-300 г загортають у марлю і кладуть на дротяну сітку стельових дощок. Медово-цукрове тісто, виготовлене при ретельному змішуванні чотирьох частин цукрової пудри і однієї частини меду розчиненого на водяній бані дають так, як і відкачаний мед. На кожну сім’ю використовують дві порції суміші, по 0,5 кг кожна. Цукровим сиропом (2:1) підгодовують бджіл із скляних банок місткістю 0,5 л обгорнутих двома шарами марлі. Кожній сім’ї за один раз зверху ставлять по дві банки із сиропом, а через 10-15 днів даванку повторюють. Можна давати сироп і в стільниках, підставляючи їх у гнізда так, як і медові стільники.

Зміст заняття. Добра зимівля бджіл досягається: розведенням зимостійких порід, пристосованих до місцевих умов; утриманням сильних і стійких проти захворювань сімей з великою кількістю молодих бджіл; своєчасним забезпеченням на період зимівлі достатньою кількістю доброякісних кормів і правильним розміщенням у вулику стільників, які ще не були в зимівлі; створенням бджолам оптимальних умов температури, вологості і спокою. Від того, як бджолині сім’ї перезимують, залежить їхня продуктивність у наступному сезоні.

Студенти з’ясовують завдання осіннього огляду бджолосімей і роботи які проводять у період від закінчення медозбору до формування клуба бджіл. Вивчають порядок огляду і техніку попереднього формування бджолиного гнізда, для оцінки сили і загального стану сімей, кількості і якості розплоду, меду, рамок з пергою та придатності стільників. Оволодівають технікою відбору проби меду і аналізу на наявність домішки паді та проведення підгодівлі бджіл.

Після виведення останніх бджіл у розплідній частині, освоюють вимоги до остаточного формування гнізда, яке передбачає поповнення кормових запасів (квітковий мед, цукровий сироп) та їх розподіл у гнізді, скорочення і утеплення гнізда, скорочення льотків та обладнання їх льотковими загороджувачами.

Завдання 1. Вивчити і описати фактори, що забезпечують успішну зимівлю бджіл. Дані записати в таблицю 10.

 

Таблиця 10. - Вимоги до успішної зимівлі бджіл

№ п/п	Фактори успішної зимівля бджіл	Строки проведення	Порядок виконання
1.	Нарощування молодих бджіл
2.	Вирощування і заміна маток
3.	Попереднє формування гнізд
4.	Аналіз меду на наявність паді
5.	Підгодівля
6.	Остаточне формування гнізд
7.	Умови зимівлі у зимівниках: - час занесення у приміщення;
- періодичність контролю стану сімей під час зимівлі;
- температура і вологість у зимівниках.

 

Завдання 2. Навчитись виконувати комплекс робіт з підготовки бджіл до зимівлі під час головної осінньої ревізії пасік.

Завдання 3. Вивчити техніку і порядок огляду бджолиних сімей при попередньому і остаточному формуванні гнізд бджолиної с м’ї на зиму.

Зміст звіту. 1. Привести вимоги, що забезпечують успішну зимівлю бджіл.

2. Описати мету і порядок огляду бджолиних сімей під час сінньої перевірки пасіки.

3. Описати роботи при остаточному формуванні гнізда бджолиної сім’ї на зиму.

Контрольні запитання

1. В чому проявляються ознаки підготовки бджолиної сім’ї до зимівлі?

2. Які фактори забезпечують успішну зимівлю бджіл?

3. Як сформувати гніздо сім’ї на зиму?

4. Характеристика способів зимівлі бджіл.

 

Лабораторна робота № 10

Тема. Способи розмноження і формування нових бджолиних сімей

Мета роботи: засвоїти способи і техніку поділу сімей з утворенням нових біологічних і господарських одиниць.

Матеріали та обладнання: навчальні плакати і роздаткові рисунки.

Теоретичні відомості. На кожній пасіці щороку утворюють нові бджолині сім’ї. Використовують їх як приріст пасіки, на продаж та відновлення сімей, що загинули.

Розрізняють природний і штучний способи розмноження бджолосімей. У природі бджолині сім’ї розмножуються і розселюються шляхом роїння. Роїння – природний поділ сімей приблизно на дві частини, одна з яких (рій) вилітає із старою маткою на 8-9 день після відкладання яєць в мисочки (або через 1-3 дні після запечатування маточника). Після виходу першого рою інстинкт роїння в сім’ї не зникає і на дев’ятий день може вийти другий рій, а за ним через 3-5 днів наступний і так сім’я буде роїтися поки у неї не залишиться бджіл. Тому в день виходу першого рою в сім’ї зривають всі маточники, крім одного найкращого. Бджоли готуються до роїння заздалегідь. Першою ознакою цього є початок вирощування трутнів. Пізніше в нижній частині або на ребрах стільників бджоли відтягують мисочки – зачатки маточників, а матка згодом відкладає у них яйця. Природне роїння є спадковою ознакою всієї сім’ї, воно відбувається інстинктивно і носить стихійний характер. Основною біологічною причиною, яка спонукає до роїння є накопичення в гнізді великої кількості молодих бджіл не зайнятих роботою і переповнення його запечатаним розплодом. Сприяє роїнню несвоєчасне розширення гнізда, погана вентиляція, перегрівання гнізда в незахищених від сонця вуликах. Після вильоту рій прививається на деревах неподалік від вулика і якщо його вчасно не зібрати, посидівши певний час (від 30 хвилин до декількох годин) летить на нове місце. Збирають рій в роївню або ящик і заносять в темне прохолодне місце. Увечері бджіл розміщують у новий вулик де для них ставлять (зліва направо) одну рамку з відкритим розплодом, одну рамку з пустим стільником для відкладання яєць, дві рамки з вощиною, одну рамку з медом. При роїнні ускладнюється проведення племінної роботи на пасіках, його важко контролювати і воно збиткове.

Штучне розмноження бджолиних сімей застосовують з метою одержання нових високопродуктивних сімей і попередження роїння. В основу його покладено відбір частини бджіл і розплоду від основних сімей для формування відводків і пакетів бджіл.

Відводком називається частина відібраних бджіл від однієї (індивідуальні) або кількох (зібрані) сімей для формування нової. Відводки формують в різних варіантах: з плідною маткою, з неплідною маткою або зрілим маточником. Залежно від віку бджіл і робіт, які вони виконують, виділяють слідуючі способи утворення відводків: формування відводків з нельотними бджолами; формування нових сімей переважно з льотних бджіл; формування відводків з бджолами різного віку.

Формування відводків з нельотними бджолами проводять під час льоту бджіл шляхом відбирання двох-трьох рамок із зрілим переважно печатним розплодом і бджолами, які на них сидять, а також дві кормові рамки із зрілим медом і пергою. У вільні комірки одного із стільників наливають воду. Відібрані рамки ставлять у новий вулик, куди струшуютьбджіл ще з 2-3 рамок. Вулик установлюють на постійне місце й відкривають льоток. Льотні бджоли повернуться до основної сім’ї, а у відводку залишаться тільки молоді нельотні бджоли. Того ж дня у відводок підсаджують матку, або дають маточники через 6-8 годин чи наступного дня. Недоліком способу є те, що молоді бджоли, які залишились у вулику певний період не можуть повноцінно виконувати роботу навіть у гнізді.

При формуванні відводків переважно з льотних бджіл використовують способи утворення нових сімей „нальотом” на матку чи маточник. Для цього у інший вулик відбирають рамку з відкритим розплодом не старше 5-ти днів і матку, а також необхідну кількість рамок із вощиною та маломедних і порожніх стільників. Новий вулик ставлять на місце старого, куди збираються льотні бджоли й перебувають в стані рою. В старому вулику залишаються переважно нельотні бджоли, яким підсаджують молоду матку чи маточник. Ці способи використовуються для запобігання або ліквідації ройового стану бджолиних сімей. Недоліком є нерівномірне розділення бджіл за віком, що призводить до тимчасового порушення нормальної життєдіяльності бджолиної сім’ї.

Формування відводків з бджолами різного віку – найефективніша форма організації нової сім’ї, оскільки до неї потрапляють різновікові бджоли, які можуть виконувати всі роботи для забезпечення життєдіяльності бджолиної сім’ї. При цьому найбільш відомим способом є поділ сім’ї на півльоту. У вулик, за зовнішнім виглядом схожим із основним, переставляють половину рамок з розплодом, бджолами і кормом. Щоб бджоли порівну розділилися між основною і новою сім’єю, обидва відносять на однакову відстань від розташування основної сім’ї. Якщо в один вулик прилітає більше бджіл, його відсувають далі. Сім’ї, що залишилася без матки, в день поділу підсаджують молоду матку або маточник.

Утворення нових сімей проводять також поділом сім’ї на дві нерівні частини та формування відводків із запасними матками, які перезимували у вуликах лежаках поряд із основною сім’єю. З цією метою влітку формують 3-4 невеличкі відводки, розділені тонкою перегородкою і навесні на їх основі готують пакети бджіл для реалізації. Запасні матки також потрібні переважно в осінньо-зимовий період і на початку весни, коли виявляються безматкові сім’ї.

Пакети бджіл – це відводок сформований на 4 чи 6 рамках (або без них) із невеликим запасом корму і вміщений у спеціальний ящик для транспортування за призначенням. Норма бджіл у 4-рамковоу пакеті 1,2 кг, 6-рамкових – 1,5 кг, розплоду відповідно на 1,5-2 стільниках, корму 3-4 кг. У пакеті, що формується без стільників має бути 1,3 кг бджіл, 1,4 кг цукрового (65%) сиропу або 1 кг кормового тіста. Матку (не старше 2 років) поселяють у кліточку, в якій міститься 15 г кормового тіста. На місці призначення бджіл переселяють у підготовлені вулики. Крім одержання приросту сімей та організації пасік пакетами бджіл посилюють слабкі сім’ї, забезпечують запилення культур в теплицях.

Зміст заняття. Розрізняють природне та штучне розмноження бджолиних сімей. Природне розмноження здійснюється шляхом роїння, що є спадковою властивістю збереження виду. Але при роїнні процес розмноження бджолиних сімей здійснюється стихійно, внаслідок чого знижується їх продуктивність і практично не можна здійснювати племінну роботу. Тому основним способом розмноження бджолиних сімей повинно бути штучне, коли вказаних недоліків природного роїння можна уникнути. Крім того штучне розмноження є важливим заходом проти роїння.

Існує три способи штучного розмноження бджолиних сімей: формування відводків із нельотними бджолами; формування нових сімей переважно з льотних бджіл; формування сімей із бджолами різного віку. Студенти вивчають основні способи розмноження бджолиних сімей шляхом утворення відводків та формування пакетів бджіл.

Завдання 1. Вивчити роїння, його ознаки та недоліки, як методу одержання нових сімей.

Завдання 2. Описати спосіб формування нової сім’ї методом індивідуальних і збірних відводків.

Завдання 3. Охарактеризуйте найефективніший спосіб штучного розмноження бджолиних сімей.

Завдання 4. Вивчити принципи формування і використання пакетного бджільництва.

Зміст звіту. 1. Описати переваги штучного розмноження бджолиних сімей над роїнням.

2. Подати характеристику стільникових і безстільникових пакетів бджіл.

 

Контрольні запитання

1. Недоліки природного роїння бджіл і методи його попередження.

2. Характеристика основних способів штучного розмноження бджолиних сімей.

3. Принципи формування пакетів бджіл.

 

Лабораторна робота № 11