Ключові інструменти та механізми відновлення рівноваги платіжного балансу

Ключові інструменти та механізми відновлення рівноваги платіжного балансу

Умови рівноваги платіжного балансу: Нульове сальдо (рівність дебетової та кредитової частин), Повна зайнятість у країні, Відсутність серйозних обмежень щодо міжнародних операцій

Методи врівноваження платіжного балансу

Внутрішні

1.1.) ринкові методи (фінансові, валютні, грошово-кредитні) передбачають зміни валютних курсів, цін, доходів, процентних ставок, грошової маси тощо:

б) продаж іноземних та національних цінних паперів за іноземну валюту (наприклад, розміщення облігацій державної скарбниці у центральних банках інших країн);

в) вплив на темп інфляції в країні через зміну процентних ставок, контроль за заробітною платою та рівнем цін;

г) зміни в структурі експорту (шляхом урізноманітнення товарного асортименту та перерозподілу ресурсів на користь продукції, конкурентноздатної на світовому ринку);

д) зміни валютного курсу (зниження курсу національної валюти сприяє здешевленню вітчизняної продукції на міжнародних ринках і подорожчанню імпортних товарів; тому девальвація призводить до розширення експорту та скорочення імпорту);

е) використання країною своїх золотовалютних резервів (у певних межах, щоб не призвести до їх вичерпання та негативних наслідків у макроекономічному середовищі).

1.2.) неринкові (адміністративні) методи, прямий контроль: регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів та органів державного контролю. Наприклад, вплив на потоки зовнішньої торгівлі та рух капіталу між країнами може здійснюватися за допомогою протекціоністської політики уряду, яка включає запровадження тарифів, квот, ліцензій, субсидій тощо; обмеження на вивіз прибутків від інвестицій, заборона купівлі іноземної валюти, тощо.

Зовнішні

2) міждержавні (зовнішні) методи:

2.1) позики інших країн та використання світового ринку позичкових капіталів (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики);

2.2) ввезення підприємницького капіталу;

2.3) позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, МБРР);

2.4) іноземна допомога (пільгові кредити, подарунки, субсидії, надані іншими країнами).

Заходи регулювання: рестрикційні – кредитні обмеження, у т. ч. підвищення процентних ставок, стримування росту грошової маси; експансіоністські — стимулювання експорту, девальвація.

Платіжний баланс України: стан, динаміка та особливості формування

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни.

Спеціальною Постановою КМУта НБУ 1993 р. на НБУ було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв’язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави. Інформаційну базу платіжного балансу становлять такі джерела:

1. дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон;

МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника «Платіжний баланс України», в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан. Уперше сторінку України з показниками грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу було надруковано у липневому випуску збірника МВФ – «Міжнародна фінансова статистика». Україна стала шостою серед країн-членів МВФ (які входили до складу СРСР) – після Латвії, Литви, Естонії, Молдови та Росії, котрі представлені у зазначеному збірнику. Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі м/н операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією.

Сучасний стан і динаміку платіжного балансу України можна подивитися за Інтернет-адресою Національного банку України. Поглиблення кризових явищ у світі та в Україні

визначило збереження в І кварталі 2009 року дефіциту платіжного балансу, насамперед, у частині фінансового рахунку. Формування значного від’ємного сальдо рахунку фінансових операцій (4.5 млрд. дол. США) було спричинене уповільненням притоків довгострокового капіталу, значним відтоком короткострокових кредитів та високим попитом на іноземну валюту.

Обвальне падіння світового попиту та зниження цін на світових товарних ринках призвели до падіння обсягів експорту товарами та послугами, викликавши серйозний спад вітчизняного промислового виробництва. Водночас під впливом різкого послаблення обмінного курсу та скорочення внутрішнього попиту імпорт скорочувався ще більш активно, що призвело до зменшення дефіциту поточного рахунку до 819 млн. дол. США.Подвійний дефіцит було профінансовано за рахунок резервних активів України, що скоротились на 5.3 млрд. дол. США.

Рівні розвитку міжнародної економічної інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція – це:

1)якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств;

2)відносини, що будуються на відсутності будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів і кожній із національних економік; найвищий рівень розвитку МЕВ;

3)процес, що проявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами – представниками різних держав.

Міжнародна економічна інтеграція має декілька рівнів свого розвитку:

І. Мікроінтеграційний рівень;

ІІ. Макроінтеграційний рівень.

Найпростішою формою економічної інтеграції є преференційна торговельна угода. Вона передбачає встановлення нижчих торговельних бар'єрів у відносинах з членами об'єднання, ніж у співробітництві з третіми країнами.

Другим рівнем інтеграційного об'єднання є зона вільної торгівлі, яка характеризується відсутністю різного роду обмежень торговельного обміну між учасниками зони. Але при цьому кожна країна зберігає такі обмеження та бар'єри по відношенню до нечленів об'єднання.

Третім рівнем інтеграційного об'єднання вважається митний союз. Це міждержавне об'єднання передбачає не тільки ліквідацію всіх обмежень торгівлі між членами союзу, а й створення спільної системи захисту від імпорту з третіх країн у формі єдиного "зовнішнього" тарифу.

Четвертим рівнем економічної інтеграції є спільний ринок, у межах якого, крім вільної торгівлі товарами та послугами, створюються умови вільного переміщення факторів виробництва.

Найскладнішою формою економічної інтеграції вважається економічний союз. Він являє собою економічне угрупування, члени якого уніфікують економічну політику, причому цей процес охоплює грошово-кредитні, податкові та соціальні аспекти. Економічний союз вимагає від учасників досягнення згоди по досить широкому колу проблем мікро- та макроекономічного характеру.

Кожне інтеграційне угруповання являє собою певну єдність двох принципових засад зовнішньоекономічної політики, а саме: протекціонізму (коли мова йде про співробітництво з третіми країнами) та вільної торгівлі (у відносинах між членами об'єднання).

Фінансова глобалізація: поняття, основні форми її прояву та їх характеристика

Розвиток інтеграції в АТЕС

1.Створення САС – Східно-Азійського Союзу як субгрупи: Японія, АСЕАН, Тайвань, Південна Корея, Китай, Гонконг, Т.зв. АСЕАН +5 (відокремлюється американська частина, створюється конкурент ЄС та НАФТА-САФТА);

2.Створення зони економічного співробітництва Японського моря: Японія, РФ, Південна Корея та КНР;

3.Рух в напряму створення Східно-Азійської зони вільної торгівлі (ЕАФТА): країни АСЕАН, Японія, КНР, Південна Корея, т.зв.АСЕАН +3 (існує у вигляді форуму країн, присвяченого функціонуванню Азійської валютної одиниці, яка використовується в безготівкових розрахунках та для контролю взаємних коливань валют; денуклеаризації Корейського півострова; підтримки демократії в країнах, тощо)

 

Ключові інструменти та механізми відновлення рівноваги платіжного балансу

Умови рівноваги платіжного балансу: Нульове сальдо (рівність дебетової та кредитової частин), Повна зайнятість у країні, Відсутність серйозних обмежень щодо міжнародних операцій