Передача небуферованих даних з ПЗП

 

Якщо допустимий вихідний струм ШД > 1мА, то зчитувані з пам’яті дані не треба буферувати і шина даних пам’яті не використовується. Виходи ПЗП об’єднуються так як вказувалось вище: D0 до D0, D1 до D1 і т. д.

Видача даних з пам’яті на системну ШД здійснюється тоді, коли МП готовий до прийому (рис. 2.13). Схеми логічного додавання (1) забезпечують видачу сигналів = 0 тільки тоді, коли МП запитує дані. Аналогічна ситуація спостерігається при роботі ПЗП, в яких керуючі логічні елементи вмонтовані безпосередньо (рис.2.14).

Рисунок 2.13 – Передача небуферованих даних за допомогою керуючих логічних елементів

Рисунок 2.14 – Передача небуферованих даних за допомогою ПЗП з вбудованою керуючою логікою

Контрольні запитання до теми «структура пам’яті МП»

 

1. Що таке пам’ять МП?

2. Як поділяються ЗП МП?

3. Що відноситься до основних характеристик схем пам’яті та інтегральних схем пам’яті МП?

4. Що таке надоперативні і оперативні запам’ятовуючі пристрої?

5. Що таке кеш – пам'ять МП?

6. Що таке організація ОЗП і в чому вона полягає?

7. Як працюють ОЗП?

8. Як працюють ПЗП?

9. Як працює елемент пам’яті МП?

10. ЩО таке ПЛМ, як вони працюють і де використовуються?

11. Що таке запам’ятовуючі пристрої з послідовним доступом?

12. Які є способи нарощування ємності пам'яті МП?

13. Що таке інтерфейси МП систем?

14. Що таке внутрішній інтерфейс?

15. Що таке зовнішній інтерфейс?

Як організовуються потоки даних, що передаються при звертанні до пам’яті?

16. Описати шлях потоку даних при виконанні операції запису даних в пам’ять.

17. Описати шлях потоку даних при виконанні операції читання даних з пам’яті?

18. Описати передачу небуферованих даних.

Описати передачу даних при використанні 2-х окремих ПЗП.

19. Описати формування сигналів дозволу звертання до пам’яті за допомогою дешифратора.

20. Описати способи передачі небуферованих даних у МП.

21. Якими пристроями здійснюється вибір ПЗП при передачі небуферованих даних.

 

 

Організація роботи МП

 

Способи адресації типового МП

 

Для виконання математичних дій з числами в мікропроцесорній техніці прийнято, що одне з чисел знаходиться в акумуляторі, а інше може знаходитись і в комірці пам’яті, і в регістрі, і бути заданим явно.

Різні способи розміщення операнда називаються способами адресації.

Існує 5 способів адресації типових мікропроцесорів (МП):

1) неявний,

2) регістровий,

3) безпосередній,

4) прямий,

5) непрямий регістровий.

При неявній адресації команди мають 1 байт, тому, що всі дії по них відбуваються всередині МП. При виконанні команд з неявною адресацією немає змісту шукати дані чи адреси в інших регістрах МП, пам’яті, або портах введення-виведення. Це є внутрипроцесорні команди.

У випадку регістрової адресації операнд знаходиться у внутрішньому регістрі МП. Регістрові операції завжди є однобайтовими, тому що вони не вимагають даних і адрес поза МП. Всі дії по цих командах відбуваються всередині МП.

При виконанні команд з безпосередньою адресацією операнд поступає в програмну пам’ять з наступного байта (двох байтів). Операнд слідує в команді безпосередньо за КОП.

У випадку прямої адресації 2-й і 3-й байт пам’яті прямо вказують на адресу операнда. Вони є адресами в прямому способі адресації, тоді як при безпосередній адресації ці ж байти були операндами. Формат команди 2 - 3 байти.

У випадку непрямих регістрових команд пара регістрів HL вказує на адресу операнда в пам’яті. В цьому випадку пара HL відіграє роль регістра адреси.

 

 

Система команд типового МП

 

Коли програміст починає програмування нового МП, він повинен вияснити наступні питання:

1) архітектура МП;

2) система команд;

3) найпростіші системи, що використовують даний МП;

4) сигнали керування;

5) призначення виводів.

 

Система команд – це список операцій, які МП має змогу виконувати. Вона містить передачу даних, арифметичні та логічні операції, команди, тестування даних і розгалужень, операції вводу-виводу. В цей же час команди можуть мати різні способи адресації [7, 11].

Ні один МП не може працювати без пристроїв пам’яті. У МП використовується два види пам’яті – постійна та оперативна.

Постійні запам’ятовуючі пристрої (ПЗП) МП містять програму-монітор системи. До складу ПЗП належать: адресні входи, входи активації тільки читання і вибору кристалу, тристабільні виходи, які під’єднуються на шини.

Оперативні запам’ятовуючі пристрої (ОЗП) – це пристрої для тимчасового зберігання даних. До них входять адресні входи, входи вибору кристалу і активації читання-запису.

Для вводу даних в МП використовується спеціальна МС – інтерфейс вводу. Його задачею є розміщення даних і керування їх введенням з клавіатури.

У необхідний момент для введення даних інтерфейс перериває МП по спеціальній лінії переривання. Сигнал переривання заставляє МП:

1) закінчити виконання поточної команди;

2) підтримувати свою нормальну працездатність;

3) перейти до виконання спеціальної групи команд у своїй програмі-монітор, по яких здійснюється керування вводом даних, що надходять з клавішного пристрою.

Система інтерфейсу з клавіатурою має адресні входи, лінії вибору кристалу і команди активації пристрою. Активований один раз інтерфейс передає дані, що надходять з клавішного пристрою на шину даних, які приймаються МП. Якщо тристабільні виходи інтерфейсу не активовані, то вони повертаються у свій стан високого опору.

Для виводу даних з МП використовується інтерфейс виводу. При активізації цього інтерфейсу по адресній шині, лініях вибору кристалу і активізації він приймає дані, що надходять з шини даних і розміщає їх у відповідних периферійних пристроях.