Система та структура органів прокуратури

 

Прокуратура представляє собою єдину централізовану систему органів, пов’язаних загальними завданнями і функціями.

Система органів прокуратури – це упорядкована побудова прокурорських органів різних рівнів і компетенції, об’єднаних єдиною метою, шляхами її досягнення і єдиною підпорядкованістю Генеральному прокурору України.

Система органів прокуратури побудована відповідно до державного устрою і адміністративно-територіального поділу України, а також за функціональними ознаками. Відповідно до ст.13 Закону України “Про прокуратуру” систему органів прокуратури складають:

1) Генеральна прокуратура України;

2) прокуратура Автономної Республіки Крим;

3) прокуратури областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних);

4) міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури;

5) військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), а також військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Штатна чисельність органів прокуратури України в межах фонду заробітної плати затверджується Генеральним прокурором України.

Крім перерахованих вище прокуратур, Законом України “Про прокуратуру” передбачено функціонування інших прокуратур. Так, на транспорті діють транспортні прокуратури на правах обласних і підлеглі їм прокуратури на правах районних. На них покладається нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами, установами, підприємствами й організаціями залізничного, повітряного, морського, річкового транспорту та органами внутрішніх справ на транспорті.

Таким чином, на сьогодні до системи органів прокуратури входять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) 31 прокуратура обласної ланки, до яких відносяться прокуратури Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, 3 військові прокуратури регіонів (Західного, Центрального, Південного) та прокуратура Військово-Морських Сил;

3) транспортні прокуратури – Донецької, Одеської та Дніпропетровської областей, Західного та Східного регіонів, а також міста Києва;

4) 821 прокуратура районного рівня, у тому числі 33 військові прокуратури гарнізонів;

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників. Він також затверджує структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи.

Так, 12 грудня 2005 року Генеральний прокурор України своїми наказами затвердив структури Генеральної прокуратури та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до зазначених наказів підвищено статус структурних підрозділів, які безпосередньо відповідають за виконання конституційних функцій, а також за роботу з кадрами, у зв’язку з чим, у складі Генеральної прокуратури України створено:

— Головне управління підтримання державного обвинувачення в судах;

— Головне управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень;

— Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів;

— Головне управління кадрового забезпечення.

Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

1) закінчення строку, на який його призначено;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

3) порушення вимог щодо несумісності;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

5) припинення його громадянства;

6) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів – п’ять років.

До повноважень Генерального прокурора України належить:

1) спрямування роботи органів прокуратури і здійснення контролю за їх діяльністю;

2) призначення першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

3) затвердження структури і штатної чисельності підпорядкованих органів прокуратури, розподіл коштів на їх утримання;

4) призначення за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

5) призначення заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;

6) визначення порядку прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом України “Про прокуратуру”;

7) видання обов’язкових для всіх органів прокуратури наказів, розпоряджень, затвердження положень та інструкцій;

8) присвоєння класних чинів згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури. Внесення подань Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов’язковими для виконання всіма органами дізнання і досудового слідства.

З наведеного випливає, що Генеральний прокурор є найвищою посадовою особою в єдиній системі органів прокуратури і очолює її роботу. Це передбачає, передусім, організацію та контроль за діяльністю підпорядкованих прокуратур, а також його персональну відповідальність перед державою за діяльність органів прокуратури як єдиної централізованої системи. Водночас, викладена в Конституції правова норма щодо статусу Генерального прокурора містить певні недоліки, оскільки при її формуванні законодавчий орган залишив поза увагою необхідний для нормальної діяльності найвищої посадової особи прокуратури принцип – незалежності. Ця особа призначається на посаду Главою держави за згодою Верховної Ради, яка за не визначених, по суті, Конституцією підстав може висловити йому недовіру, що має наслідком відставку з посади Генерального прокурора. Крім того, ст.122 Конституції містить нерозв’язані питання щодо порядку та процедури звільнення Генерального прокурора з посади у зв’язку з його відставкою. Так, по суті, залишилося невизначеним питання про те, чи є обов’язковим для Президента України видавати відповідний указ про звільнення Генерального прокурора з посади у разі висловлення йому недовіри Верховною Радою України.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України. Генеральна прокуратура України разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими заінтересованими міністерствами і відомствами, за погодженням з Міністерством статистики України, розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1582 від 25 жовтня 2002 року при Генеральній прокуратурі утворено Академію прокуратури України, яка займається підготовкою та перепідготовкою кадрів для органів прокуратури, а також проводить науково-практичні розробки з питань організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності.

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим штатним розкладом передбачені посади старших слідчих в особливо важливих справах і слідчих в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах – посади слідчих в особливо важливих справах і старших слідчих; у районних, міжрайонних, міських – старших слідчих і слідчих. Слідчі прокуратури провадять досудове слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності (ч.1 ст.112 КПК України), а також в інших справах, переданих їм прокурором.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. У разі розбіжностей між позицією прокурора і колегією, прокурор проводить в життя своє рішення, але зобов’язаний доповісти про це Генеральному прокурору України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку Генеральному прокурору України, що може бути підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

 

Кадри органів прокуратури

Відповідно до ст.ст.46 і 46¹ Закону України “Про прокуратуру” прокурорами і слідчими прокуратури можуть призначатися лише громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові й моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року, порядок якого визначено Положенням “Про організацію в органах прокуратури України роботи з моло­дими спеціалістами, які закінчили вищі юридичні учбові заклади”, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 1992 року.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають “Присягу працівника прокуратури”.

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Ки­єва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів – віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурори й слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п’ять років. Порядок атестації визначено Положенням “Про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України”, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 2958ц від 12 вересня 2005 року.

Атестація – це управлінська кадрова процедура, спрямована на оцінку кваліфікації прокурорів і слідчих, а також працівників Академії прокуратури України, яким присвоєно класні чини, з метою:

— визначення відповідності працівників прокуратури та навчальних закладів займаним посадам, стану їх професійної підготовки;

— формування резерву кадрів на висунення;

— удосконалення професійної майстерності;

— визначення напрямів підвищення кваліфікації, професійної підготовки і перепідготовки;

— внесення і обґрунтування пропозицій щодо призначення та переміщення кадрів.

Працівник, якого комісією визнано таким, що не відповідає займаній посаді, не пізніше двох місяців після ознайомлення з рішенням може бути переведений за його згодою на іншу посаду. У разі відсутності такої згоди трудовий договір з ним розривається.

Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності. Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих.

Існують певні особливості добору кадрів до органів військової прокуратури. Так, військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту. Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України “Про прокуратуру” і проходять службу відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, а також інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Окремі питання добору кадрів та проходження служби в органах прокуратури України висвітлено в наказі Генерального прокурора України № 2гн від 20 січня 2006 року “Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”.

У цьому наказі керівникам структурних підрозділів, зокрема, наголошується на необхідності вважати організацію роботи з кадрами одним із основних службових обов’язків та наполегливо рекомендується підвищити вимогливість до кадрів, домагатися, щоб на прокурорсько-слідчих посадах працювали професійно підготовлені, принципові, компетентні, добросовісні, з високими моральними якостями працівники, здатні за станом здоров’я успішно виконувати обов’язки працівника прокуратури.

З питання комплектування прокурорських підрозділів кваліфікованими кадрами Генеральною прокуратурою України укладено довгострокові договори про цільову підготовку для органів прокуратури спеціалістів-правознавців з наступними закладами освіти:

— Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого (м. Харків);

— Одеською національною юридичною академією;

— Львівським національним університетом імені Івана Франка;

— Київським національним університетом імені Тараса Шевченка;

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1582 від 25 жовтня 2002 року при Генеральній прокуратурі утворено Академію прокуратури України, яка займається підготовкою та перепідготовкою для органів прокуратури висококваліфікованих прокурорсько-слідчих кадрів, а також науково-практичними розробками з питань організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності.

Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини відповідно до займаних посад і стажу роботи. Порядок присвоєння і позбавлення класних чинів визначений Положенням “Про класні чини працівників органів прокуратури України”, яке затверджене постановою Верховної Ради України № 1795-ХІІ від 6 листопада 1991 року.

Відповідно до названого Положення встановлюється 10 класних чинів працівників органів прокуратури:

1. державний радник юстиції України;

2. державний радник юстиції 1 класу, 2 класу та 3 класу;

3. старший радник юстиції, радник юстиції та молодший радник юстиції;

4. юрист 1 класу, 2 класу та 3 класу.

Присвоєння класного чину провадиться в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він займає, та стажу роботи.

Для перебування в класних чинах встановлені наступні строки:

1. юриста 3 класу та 2 класу – 2 роки;

2. юриста 1 класу та молодшого радника юстиції – 3 роки;

3. радника юстиції та старшого радника юстиції – 4 роки.

Строки перебування в чинах державного радника юстиції 1, 2 та 3 класів не встановлюються. Присвоєння чергового чину цих класів можливе у випадках підвищення працівника на посаді або за особливі заслуги в роботі.

Класні чини державного радника юстиції України, а також державного радника юстиції 1, 2 та 3 класів присвоюються Президентом України. Інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.

Класний чин юриста 3 класу присвоюється працівникам, які працюють в органах прокуратури не менше 6 місяців, а молодим спеціалістам – після закінчення строку стажування і призначення на посаду. Працівникам, що перейшли на роботу в органи прокуратури з інших організацій, класні чини присвоюються з урахуванням посад, на які їх призначено, і досвіду роботи.

Дострокове присвоєння чергового класного чину можливе Генеральним прокурором України у випадках:

1) зразкового виконання службових обов’язків;

2) призначення на вищу посаду без дотримання черговості, але не більш як на два чини вище того, в якому працівник перебуває;

3) внесення подання Президенту України про присвоєння класного чину Державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. У разі грубих порушень службового обов’язку працівником прокуратури чи негідної поведінки його може бути понижено в чині.