Пошук, накопичення та обробка наукової шформації

7.1. Шдсистема інформації про об'єкт дослідження

Відповідальним етапом наукового дослідження є отриман-ня й аналіз первинної та вторинної інформації з теми дослі-дження.

Первинна інформація — це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних, експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду.

Вторинна інформація — це результат аналітико-синте-тичної переробки первинної інформації.

Особливе значення первинна і вторинна інформація має для написання дисертації, оскільки служить теоретичним та експериментальним підґрунтям для досягнення мети дослі-дження і розв'язання його завдань. Вона є доказом обґрун-тованості наукових положень дисертації, їх достовірності й новизни.

Достовірність — це достатня правильність, те, що не ви-кликає сумнівів, доказ того, що названий результат (закон, за-кономірність, сукупність фактів та ін.) є істинним, правдивим. Достовірність — це повторюваність результату за одних і тих же умов при багатьох перевірках на багатьох об'єктах.

Достовірність результатів і висновків дисертації обґрун-товується експериментом, логічним доказом, аналізом літе-ратурних та архівних джерел, перевіркою на практиці. Розріз-няють три групи методів доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтвердження практикою.

Аналітичні методи належать до найважливіших методів наукового пізнання. їх суть — доказ результату (закону, за-кономірності, формули, поняття) через логічні, математичні перетворення, аналіз статистичних даних, опублікованих і неопублікованих документів. Суть експериментальних ме-тодів перевірки достовірності полягає в проведенні наукових дослідів і порівнянні теоретичних та експериментальних ре-зультатів. При зіставленні наукового результату з практи-кою необхідний збіг виведених у теорії положень з явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях.

Опис процесу дослідження — основна частина дисертацій-ної роботи, в якій подається огляд основних джерел з теми дослідження, висвітлюються методика і техніка досліджен-ня з використанням логічних законів і правил. Важливим є вибір методів дослідження, які є інструментом у добуванні фактичного матеріалу або первинної наукової інформації і виступають необхідною умовою досягнення поставленої в дисертації мети.

Підсистема інформації про об'єкт (предмет) досліджен-ня — це систематична діяльність з отримання інформації, необхідної для вирішення його мети і завдань. До неї вхо-дять відбір джерел з теми дослідження, їх аналіз, вибір ме-тодів, збір даних, їх обробка та аналіз для отримання інфор-мації (первинної і вторинної) для вирішення конкретної проблеми. Детальніше цей процес можна подати у вигляді схеми (рис. 7.1).

Для отримання потрібної інформації з певної теми необ-хідна реалізація таких етапів (часткових дій). 1. Розробка концепції дослідження.

1.1. Визначення мети і завдань дослідження.

1.2. Постановка проблеми.

1.3. Формування робочої гінотези.

1.4. Визначення системи показників.

2. Отримання та аналіз вторинної інформації.

3. Отримання та аналіз емпіричних даних.

3.1. Розробка інструментарію для дослідження.

3.2. Процес отримання даних.

3.3. Обробка та аналіз даних.

4. Формування основних висновків і оформлення резуль-татів дослідження.

4.1. Підготовка висновків і рекомендацій.

4.2. Оформлення результатів дослідження.

Процес накопичення та обробки наукової інформації вклю-чає такі складові:

• визначення проблеми — формування об'єкта (пред-мета) дослідження. Слід провести попередню проробку, тоб-то чітко визначити тему, використовуючи неформальний аналіз. Потім — підсумкове дослідження, тобто структу-рований збір даних та аналіз для вирішення конкретного завдання;

• аналіз вторинної інформації (тобто опублікованої інформації з теми дослідження);

• отримання первинної інформацїі (тобто тільки отри-маних даних для вирішення конкретного завдання чи пи-тання);

• висновки і рекомендації (тобто висновки, отримані на основі аналізу літературних джерел і зібраних даних);

• використання результатів (можливість використання результатів як нині, так і в перспективі).

Таким чином, підсистема інформації включає планомірне збирання, обробку, аналіз та узагальнення як первинної, так і вторинної наукової інформації з теми дослідження. Кожна зі складових збору та обробки інформації з теми має свої особливості. Тому зупинимося на них детальніше.

7.2. Пошук вторинної документної інформації з теми

Знання опублікованих (вторинних) джерел інформації з теми дослідження — неодмінна умова забезпечення якості наукового дослідження. Воно дає змогу глибше осмислити науковий матеріал, що міститься в опублікованих працях інших учених, оскільки основні питання проблеми майже завжди викладено в більш ранніх дослідженнях.

ПоІІІук, оОроГжн та аналіз оиублікованих джерел дають ампгу пиявити рівень дослідженості конкретної теми, підго-тунати огляд літератури з теми, створити список використа-пих джерел (приблизно 200—250 назв).

Для складання списку джерел з вибраної теми доцільно використовувати наявні в бібліотеках систематичні ката-логи, в яких назви творів розташовані за галузями знань; абеткові каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв; предметні каталоги, що містять назви творів із конкретних проблем і питань; різноманітні бібліографічні й довідкові видання (по-сібники і покажчики з окремих тем і розділів), виноски і посилання в монографіях, підручниках, енциклопедіях, енци-клопедичних словниках та ін. Слід виявити основні періо-дичні видання з вибраної проблематики. Відбираючи основні матеріали, слід звернутися до покажчиків статей, опубліко-ваних протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожний рік видання.

Далі слід створити картотеку (або список) літературних джерел з теми. Добре складена картотека (список) навіть при побіжному перегляді назв джерел допомагає охопити тему в цілому. На її основі можна вже на самому початку дослі-дження уточнити структуру дисертації.

Перегляду повинні підлягати всі види джерел, зміст яких пов'язаний із темою дисертаційного дослідження. До них належать матеріали, опубліковані в різноманітних вітчизня-них і зарубіжних виданнях; неопубліковані документи (звіти про науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські робо-ти, дисертації, депоновані рукописи, звіти фахівців про між-народні відрядження, матеріали закордонних фірм та ін.), офіційні документи.

Визначення стану вивченості теми доцільно розпочинати зі знайомства з інформаційними виданнями, які міс,тять оперативні систематизовані відомості про документи (опублі-ковані, неопубліковані), найсуттєвіші сторони їх змісту. Інфор-маційні видання на відміну від звичайних бібліографічних посібників включають не лише відомості про надруковані праці, а й ідеї та факти, що в них містяться. Крім оператив-ності, їх характеризують новизна поданої інформації, повно-та охоплення джерел і наявність довідкового апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

Інформаційні видання випускають інститути, служби нау-ково-технічної інформації (НТІ), центри інформації, бібліоте-ки. Вони охоплюють усі галузі народного господарства.

До основних інститутів і організацій України, які здійсню-ють централізований збір і обробку основних видів опублі-кованих документів, належать: Книжкова палата України, Український інститут науково-технічної та економічної ін-формації (УкрШТЕІ), Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського та інші бібліотечно-інформаційні уста-нови загальнодержавного або регіонального рівня.

У Росії мережа цих установ об'єднана в Державну систе-му науково-технічної інформації (ДСНТІ), яка здійснює цен-тралізований збір та обробку основних видів документів: обробку російської і закордонної літератури з природни-чих і технічних наук здійснює Всеросійський інститут на-уково-технічної інформації (ВІНІТІ), з суспільних наук — Інститут наукової інформації і суспільних наук (ІНІСН), па-тентної документації — Науково-виробниче об'єднання (НВО) "Поиск", звіти про НДР і ДКР, захищені дисертації обробляє Всеросійський науково-технічний інформаційний центр (ВНТІЦ), нормативно-технічні документи — Всеро-сійський науково-дослідний інститут класифікації інформації (ВНДІКІ).

Основна маса посібників названих вище інститутів і органі-зацій поділяється на три види: бібліографічні, реферативні та оглядові.

Бібліографічні видання містять упорядковану сукупність бібліографічних записів, показують, що видано з питання, яке цікавить спеціалістів. Бібліографічні описи виконують дві функції. Вони сповіщають про появу документа (сигнальна функція і повідомляють необхідні відомості про його місце-знаходження (адресна функція). 3 бібліографічних записів складають покажчики і бібліографічні списки.

Бібліографічні покажчики найчастіше є сигнальними і складаються з переліку бібліографічних записів, часто без анотацій і рефератів. Ці видання з максимальною повнотою інформують про вихід у світ вітчизняної і зарубіжної літе-ратури. їх характеризує оперативність підготовки за порівняно короткий термін від часу виходу публікації до відображення її в покажчику.

Допомогу в пошуку літературних джерел надають рефе-ративні видання, які містять публікації рефератів, що вклю-чають скорочений виклад змісту первинних документів (або їх частин) з основними фактичними даними і висновками. До реферативних видань належать реферативні журнали, ре-феративні збірники, експрес-інформації, інформаційні листів-ки та ін. Як правило, ці видання найповніше відображають

усі документи з конкретної галузі, причому як опубліковані, так і неопубліковані (РЖ "Економіка. Економічні науки", "Політика. Політичні науки" та ін.).

При відборі літературних джерел дослідники мають звер-нути особливу увагу на видаиня Книжкової палати України: бібліографічні покажчики "Літопис книг", "Літопис газетних статей", "Літопис журнальних статей", "Літопис HOT", "Літопис образотворчих видань", "Літопис рецензій", "Нові видання України", "Періодичні та продовжувані видання" та ін.

Поряд із інформаційними виданнями органів НТІ для інформаційного пошуку слід використовувати автомати-зовані інформаційн.о-пошукові систпеми, бази і банки да-них, Internet. Дані пошуку можуть бути використані безпо-середньо, однак частіше вони служать сходинкою (ключем) до виявлення первинних джерел інформації, якими є наукові праці (монографії, збірники) та інші необхідні для наукової роботи видання.

Особливе значення для пошуку та аналізу літератури, що видана в минулі роки, має ретроспективна бібліографія, при-значенням якої є підготовка і розповсюдження бібліографіч-ної інформації про твори друку за певний період часу в ми-нулому. Ретроспективна бібліографія представлена широким колом посібників. Серед них — тематичні покажчики та огляди, внутрікнижкові і пристаттеві списки літератури, ка-талоги, прайс-листи видавництв, персональна і краєзнавча бібліографія та ін. Тематичні покажчики і огляди — основ-на частина ретроспективних видань.

Широке використання бібліографічних покажчиків, баз і банків даних, а також Internet забезпечить повноту відбору опублікованих і неопублікованих джерел з досліджуваної теми.

7.3. Аналіз наукової літератури з теми

Наукові дослідження базуються на досягненнях науки. Невипадково кожна стаття, брошура, книга включає в себе посилання на попередні дослідження. Доповідь, реферат, ди-сертація також мають містити огляд літератури за темою.

У дисертаційному дослідженні аналіз наукової літерату-ри виконує такі функцїі:

1) виявляє здобутки науки, її досягнення і недоліки, по-милки і прогалини;

2) сприяє визначенню основних тенденцій у поглядах фа-хівців на проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці;

3) дає змогу визначити актуальність, рівень розробленості проблеми, яку вивчає дослідник;

4) дає матеріал для вибору аспектів і напрямів дослідження, його мети і завдань, а також теоретичних побудов;

5) забезпечуе достовірність висновків і результатів пошуків здобувача, зв'язок його концепції із загальним розвитком теорії.

При попередньому вивченні літератури здобувач знайо-миться зі станом науки в цілому і розробки конкретного питання зокрема, виписує ідеї, які можуть стати базовими, узагальнюючими щодо даної проблеми (що спільного, чим відрізняються підходи вчених), дає точне визначення понять.

Вважається, що вивчення літератури з вибраної теми слід починати із загальних робіт, щоб мати уявлення щодо основ-них питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нової літератури. Причому на першому етапі накопи-чення інформації слід охопити якомога більше джерел, a потім поступово "відсіювати" зайві видання. Однак продук-тивнішою є методика, за якою від самого початку роботи над дисертацією свідомо обмежується коло джерел, а вивчення починається саме з тих, що мають безпосереднє відношення до теми дисертації. Досвід показує, що вивчення надмірного кола джерел призводить до надлишку інформації, на довгий час гальмує вирішення конкретної наукової проблеми (зав-дання) дисертаційного дослідження.

Прискорити відбір і вивчення літературних джерел може чітка орієнтація здобувача на основні розділи і підрозділи дисертації, в котрих будуть вирішуватися конкретні завдан-ня дослідження у межах головної мети. Можна розробити деталізований питальник у межах кожного завдання з тим, щоб послідовно отримати відповіді на питання, які потребу-ють вирішення.

Методика читання наукової літератури суттєво відрізняєть-ся від читання художньої літератури. Розрізняють два види читання: "швидке" і "повільне". Перше дає змогу дослідни-кові відповісти на запитання, чи варто дану книгу або статтю уважно читати. Друге передбачає поглиблене вивчення дже-рел, переходячи від простого матеріалу до складного, від книг до статей, від вітчизняних джерел до зарубіжних.

Кожну статтю чи монографію слід читати з олівцем у руках, робити нотатки. Якщо є власний примірник або ксе-рокопії журналу, книги, статті, то можна робити позначки на полях. Це суттєво полегшить подальший аналіз літера-тури.

Загальновизнаним є поетапне вивчення наукових публі-кацій:

• загальне знайомство з працями в цілому за їх змістом (переліком розділів і підрозділів);

• побіжний перегляд усього змісту;

• читання за послідовністю розміщення матеріалу;

• вибіркове читання певної частини твору;

• виписування тієї частини матеріалу, що зацікавила;

• критичне оцінювання записаного, його редагування і "чистовий" запис як фрагмента тексту майбутньої дисертації (статті, монографії).

Є ще один спосіб вивчення. Сторінку зошита ділять навпіл вертикальною рискою. 3 лівої сторони роблять виписки з прочитаного, а з правої — свої зауваження, виділяючи під-кресленнями слова чи речення, що мають особливо важливе значення. Слід указувати не лише бібліографічний опис дже-рел, а й шифри предметних рубрик, які відповідають певним розділам і підрозділам дисертації.

Зазначений метод легко реалізувати на персональному комп'ютері. Для цього є спеціальні програми. Текст скануєть-ся й переводиться у звичайний текстовий формат за дрпомо-гою програми FineReader 4.O. Після цього його можна легко обробляти, редагувати, сортувати. Матеріал можна вивести на принтер.

Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироб-лення власної концепції. Працюючи над чужими текстами, слід фіксувати власні думки, ідеї, що виникли під час зна-йомства з працями вітчизняних і закордонних авторів. Це послужить основою для здобуття нового знання.

При вивченні літератури з обраної теми використовуєть-ся не вся інформація, що в ній міститься, а лише та, що має безпосереднє відношення do me MIL дисертації. Отже, йри-терієм оцінювання прочитаного є можливість його викорис-тання в дисертації.

Вивчаючи літературні джерела, необхідно старанно сте-жити за оформленням нотаток, щоб у подальшому ними було легко користуватися. Слід давати повний бібліографічний опис джерел, зазначаючи як загальний обсяг публікації, так і конкретну сторінку, на якій міститься цінний матеріал.

Особлива увага приділяється термінології дослідження. Щоб понятійний апарат був науково обґрунтованим, треба проаналізувати визначення понять різними вченими і по-рівняти з тими, що сформульовані в державних стандартах,

енциклопедіях, енциклопедичних словниках, як загальних, так і галузевих. Це важливо зробити тому, що в кожній нау-ці своя наукова мова. Терміни і поняття в побутовій мові часто не відповідають їх науковому тлумаченню. Інколи до-слідник-початківець намагається писати статтю або дисерта-цію без відповідної теоретичної підготовки, що викликає не-порозуміння й обурення фахівців.

Аналізуючи літературу, слід відбирати лише наукові фак-ти. Науковий факт — це елемент, який лежить в основі наукового знання, відбиває об'єктивні властивості процесів та явищ. На основі наукових фактів визначаються законо-мірності явищ, вибудовуються теорії і виводяться закони.

Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність та об'єктивність і достовірність. Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, до цього часу невідомий предмет, явище чи процес. Це не обов'язково наукове відкриття, але це завжди нове знання про те, що до цього часу було невідомим. Знання нових фактів розширює уявлення про реальну дійсність, збагачує можли-вості для її зміни, вдосконалення тощо.

При відборі фактів слід бути науково об'єктивним. He можна відкидати факти лише тому, що їх важко пояснити або практично застосувати. Особливо важливі ті з них, які підтверджують основну ідею, концепцію дослідника. Слід уважно вивчати наукові факти і для того, щоб вчасно внести корективи у свою дослідницьку позицію.

Достовірність наукових фактів значною мірою залежить від достовірності першоджерел.

Очевидно, що офіційне видання, яке публікується від дер-жавних або громадських організацій, установ і відомств, міс-тить матеріали, точність яких не повинна викликати сумнівів.

Рівень достовірності наукових публікацій залежить від багатьох чинників, зокрема від цільового призначення та характеру інформації. Якщо зіставити між собою різні види публікацій, то за зменшенням рівня достовірності їх можна розмістити в такій послідовності: описи винаходів і патенти, наукові монографії, наукові збірники статей, наукові збірни-ки матеріалів конференцій; науково-технічні статті, гумані-тарні статті, інформаційні статті та ін.

Теоретичні статті в галузі технічних та інших точних наук позначаються особливою точністю доказів і застосуванням сучасних математичних методів моделювання із залученням даних експериментальних досліджень. У такій статті відо-мості достатньо обґрунтовані. Результати розрахунків та екс-

периментів, Іх оцшочні дані, методики, умови розв язання задачі, а також інша інформація — все це має достовірний характер.

Теоретична стаття в галузі гуманітарних наук значно більше, ніж науково-технічна, насичена роздумами, порівнян-нями, словесними доказами. Достовірність її змісту залежить від достовірності використаної вихідної інформації. Однак тут важливе значення має позиція автора, його світогляд; за-лежно від цього стаття поряд з об'єктивними науковими да-ними може містити необґрунтовані тлумачення, помилкові положення, різноманітні неточності. Дуже важливо зважати на ці особливості гуманітарних статей, точно встановити істин-ність суджень автора статті і дати їм відповідну оцінку.

Про достовірність вихідної інформації можуть свідчити дані про те, які результати наведено в публікації — завер-шеного чи незавершеного дослідження, а також науковий, професійний авторитет автора, його належність до тієї чи іншої наукової школи. Слід відбирати найавторитетніші джерела, що містять останні дані, точно вказувати, звідки взято матеріал. Однак при відборі матеріалів із літературних дже-рел слід підходити до них критично, незважаючи на рівень авторитетності автора.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитапги, що органічно вписуються в текст дисертації при аналізі позицій автора. їх використовують для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела, для ідентифікації по-глядів при порівнянні різних точок зору та ін. Виходячи з їх змісту, автор дисертації здійснює аналіз і синтез, будує систе-му обґрунтованих доказів. Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює здобувач. При цитуванні джерел слід дотримуватися таких правил:

• цитати мають бути точними;

• не можна перекручувати основний смисл поглядів ав-тора;

• використання цитат має бути оптимальним, тобто ви-значатися потребами розробки теми дисертації;

• необхідно точно зазначати джерело цитування;

• цитати мають органічно "вписуватися" в контекст ди-сертації.

Поряд із прямим цитуванням часто використовують пе-реказ тексту першоджерела. У такому разі текст переказу старанно звіряють з першоджерелом.

Одним із основних результатів аналізу є огляд літпера-тпури з теми дослідження.

Неетично наводити конкретні докази правильності тих чи інших поглядів основоположників наукової думки, класиків конкретної галузі науки, оскільки істшшість їх наукових ідей уже доведена всією історією науки. У дослідженні можуть бути використані висловлювання тих чи інших засновників наукової школи як вихідні положення. Можна зазначити, у зв'язку з чим у наші дні ті чи інші положення, думки класи-ків науки стали особливо актуальними або набули іншого, більш важливого значення. Якщо здобувач не згоден з пози-ціями попередників, то треба не тільки критикувати, а й да-вати обґрунтовані докази неправильності підходів.

Аналіз наукової літератури потребує певної культури до-слідника. Насамперед усі прізвища авторів, які дотримують-ся единих поглядів з того чи іншого питання, вказуються в алфавітному порядку. Адже важко визначити, котрий із уче-них зробив більший внесок у розробку того чи іншого пи-тання. Алфавітний порядок підкреслює однакове ставлення дослідника до наукових концепцій учених, хоча здобувач може звернути увагу на те, що дане питання вперше порушив та-кий-то вчений, що найбільший внесок у даний аспект науки зробив саме цей дослідник і т. ін.

Найскладнішою є процедура систематизації наукової літератури при її огляді й аналізі. Інколи навіть у дисер-тації, монографії можна спостерегти примітивний вид аналі-зу літератури: коротко повідомляється, що в такій-то праці такий-то вчений виклав таку-то позицію, а другий — іншу. Хронологічний перелік того, хто і що сказав з того чи іншого приводу, не можна вважати за науковий аналіз літератури. Недоцільне також анотування праць за темою без викладу власної позиції дослідника.

Щоб уникнути цих помилок, слід уважно прочитати літе-ратуру і систематизувати погляди вчених у такому порядку:

• сутність даного явища чи процесу (позиція декількох авторів збігається в такому-то аспекті);

• що становить зміст даного процесу чи явища (його ком-поненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);

• погляди вчених з приводу шляхів вирішення даної проблеми на практиці (хто і який напрям розробив);

• які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трап-ляються при практичному вирішенні завдання;

• які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в даній галузі виділені вченими.

На основі аналізу літератури укладається огляд літерату-ри за темою, уточнюються тема, об'єкт і предмет дослідження.

Короткий критичний аналіз літератури та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) на-водяться у вступі до дисертації, щоб обґрунтувати акту-альність та доцільність роботи для розвитку відповідної га-лузі науки чи виробництва, особливо на користь України. Огляд літератури за темою подають також у першому розділі основної частини дисертації при виборі напрямів досліджен-ня. Якщо за даною проблемою було проведено багато важ-ливих досліджень за тривалий час, науковий аналіз джерел має бути особливо глибоким і повним. Крім того, огляд літе-ратури здійснюють для того, щоб не повторювати відомих позицій.

Огляд літератури за темою на завершальному етапі дослі-дження покликаний не лише пов'язати проведене досліджен-ня із загальним станом науки, а й порівняти отримані ре-зультати з даними інших дослідників, точку зору здобувача з поглядами інших учених, визначити загальні тенденції в на-уці, підтвердити актуальність теми і достовірність фактології і теорії здобувача. Після завершення дослідження аналіз літе-ратури, як правило, поглиблюється, оскільки стає можливим більш обґрунтовано пояснити помилковість поглядів тих чи інших учених. Огляд джерел дає змогу визначити новий на-уковий напрям, який потребує дисертаційного дослідження.

Основні завдання огляду літератури:

• ознайомлення з матеріалами за темою дисертації, їх кла-сифікація, відбір найцінніших досліджень, основних, фунда-ментальних робіт, базових результатів. При цьому слід ви-вчати літературу не лише з вузької теми, а й з більш пшро-ких тем, близьких до теми дослідження. Це дасть змогу дати загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми;

• виявлення основного кола науковців, які досліджува-ли тему, вивчення їх внеску в розробку проблеми;

• виявлення найцікавіших, але недостатньо висвітлених напрямів досліджень, які могли б стати темою дисертації.

Слід виявити і проаналізувати різні точки зору на вирі-шення проблеми, дати оцінку, пропозиції, зауваження;

• наведення переліку невирішених питань;

• формулювання основних напрямів дисертаційної робо-ти: їх актуальності і кінцевої мети, завдань, аспекту розгляду.

Слід зважати на такі основні критерії правильності напи-сання огляду:

• огляд пишеться не за авторами, а згідно із завданнями дослідження;

• огляд повинен виявити професійну компетентність здо-бувача, його особистий внесок у розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями;

• огляд написано правильно, якщо його можна опубліку-вати як самостійну статтю.

7.4. Отримання та аналіз первинної інформації

Для підтвердження достовірності висновків і результатів дослідження, перевірки робочої гіпотези, конкретизації проб-леми важливе значення має первинна інформація, яка є скла-довою підсистеми інформації.

Робоча гіпотеза дослідження — це своєрідний алгоритм вирішення досліджуваної теми; вона допомагає встановити межі і основні напрями дослідження. Робоча гіпотеза має забезпечити достовірність, передбачуваність, перевірку поло-жень на емпіричному матеріалі.

Робочий інструментарій, який використовується в на-укових дослідженнях, являє собою сукупність методів і за-собів збору, обробки та аналізу інформації для перевірки ро-бочої гіпотези дослідження. Він включає набір методів і про-цедур збору первинних даних, засобів обробки отриманих даних і методів аналізу та узагальнення матеріалів перевірки робочих гіпотез1. Особливе місце посідають спеціальні вибір-кові дослідження (опитування населення, спеціалістів, екс-пертиза)(табл. 7.1).

Для збору первинної інформації можна використати кілька методів отримання даних: опитування, спостереження, екс-перимент, панель, тестування, анкетування тощо. Кожний із названих вище методів може бути реалізованим за допомо-гою відповідного лише цьому методові джерела інформації: анкета, опитувальний лист, тест.

Первинна і вторинна інформація, зібрана в результаті про-веденого дослідження, обробляється за допомогою сучасних статистичних методик і моделей. Основні результати дослі-джень — висновки і рекомендації — мають бути аргумен-тованими і достовірними. Виклад сутності проведеного дослі-дження здійснюеться в першому розділі основної частини дисертації, де висвітлюється мета дослідження, для кого і як це проводилося, дається характеристика вибірки, термін про-

ведення, методи збору інформації, джерела отримання інфор-мації. Сам питальник (анкета) та інший інструментарій по-даються в додатках.

Таблиця 7.1. Методи і засоби збору даних для перевірки робо-чої гіпотези

1. Хто збирає Дослідник може робити це самостійно або залучати дані? сторонніх осіб (установи, організації) 2. Яку інфор- Види та обсяги необхідної інформації визначаються мацію необхід- тематикою дослідження, метою і завданнями, що но збирати? сформульовані в дисертації 3. Кого і що Слід визначити об'екти дослідження, порядок збору передбачається даних. досліджувати? Є два підходи до вибірки, яка використовувалася для великих і розосереджених сукупностей: — імовірний; — детермінований (елементи вибирають з міркувань зручності або прийнятого рішення) Слід визначити розмір вибірки 4. Які методи Основні види: збору слід ви- опитування — систематичний збір інформації від користати? опитуваних за допомогою: безпосереднього опитування, опитування по телефону, по пошті. Опитування може бути відкритим (указується реальна мета дослі-дження) або прихованим (реальна ціль не пові-домляється). Так можна отримати щиріші відповіді; спостереження — аналітичний метод, за допомо-гою якого вивчають і фіксують нинішню поведінку і результат минулої поведінки (в основному в реа-льних ситуаціях); експеримент — тип дослідження, коли в контро-льованих умовах змінюється один або кілька фак-торів; імітація — оснований на використанні ЕОМ метод, який відтворює застосування різноманітних факто-рів на папері, а не в реальних умовах: а) будується модель контрольованих і неконтрольо-ваних факторів; б) різноманітні сполучення закладаються в комп'ю-тер; в) визначається вплив на загальну стратегію дослі-дження 5. Скільки бу- Слід чітко визначити: де коштувати загальні і конкретні витрати дослідження; дослідження? час (опитуваних, дослідників), витрачений на дослі-дження; використання комп'ютера; використання паперу; засоби заохочування відповідей опитуваних (якщо вони передбачаються)

Продовження табл, 7.1

6. Як збирати-муться дані?	Слід визначити необхідний для збору персонал (його можливості, кваліфікацію і компетентність) Збір даних може здійснюватися двома способами: — інтерв'юери ставлять запитання і спостерігають за поведінкою, фіксують відповіді і поведінку, за необхідності пояснюють запитання; — опитувані читають запитання і пишуть свої відповіді
7. Який термін збору даних?	Дослідник повинен визначити, скільки часу він витратить на дослідження (затягування дослі-дження може призвести до незіставності відпові-дей)

Збір, аналіз та узагальнення первинної і вторинної інфор-мації з теми дослідження забезпечують наукову обґрунто-ваність теоретичних або експериментальних результатів, отриманих особисто здобувачем і висунутих ним для прилюд-ного захисту.

 

Глава 8