Індивідуальна і суспільна свідомість. Структура суспільної свідомості.

Проблема суспільного характеру свідомості перш за все постає як проблема співвідношення між індивідуальною та суспільною свідомістю. Індивідуальна свідомість це перш за все духовний світ кожної окремо взятої особистості. Кожна людина, як суспільна істота відображає світ, та процеси, що в ньому відбуваються через призму певного суспільного утворення: сім’ї, класу, нації, суспільства, людства в цілому. Потому в індивідуальній свідомості відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, вірування, що народжуються та існують у соціальному середовищі. Свідомість є відображенням суспільного буття індивіда, вона завжди виявляється в суспільній формі. В різних випадках це відображення відбувається на різних рівнях та набуває різних форм.

Суспільна свідомість може розглядатись нами в якості сукупного результату діяльності людей в якості форми спільного здобутку конкретного суспільства. Слід зазначити, що термін «суспільна свідомість» характеризує не лише і тільки реальну свідомість даного конкретного суспільства, а й ідеальну модель свідомості певного суспільства, дослідження якої дозволяє виробити методологічні принципи підходу до наукового аналізу реальної суспільної свідомості.

Індивідуальна і суспільна свідомість не лише взаємопов’язані, але і опосередковують одна одну. Оскільки індивідуальна свідомість формується під впливом освоєння надбань попередніх поколінь, а формування цілісних надбань людства здійснюється на основі індивідуального вкладу кожного з окремо взятих індивідів.

Суспільна свідомість має складну структуру. Як правило, виділяють наступні її рівні, сфери та форми:

Рівні суспільної свідомості (емпіричний і теоретичний) вирізняють за їх пізнавальними можливостями та за особливостями відображення буття.

Емпіричний рівень суспільної свідомості є відображенням дійсності в межах повсякденного життя. Часто емпіричну свідомість називають буденною свідомістю або здоровим глуздом. Буденна свідомість виникає в процесі повсякденної практики людей, стихійно, як емпіричне відображення зовнішнього боку дійсності.

Теоретичний рівень (свідомість) являє собою відображення істотних зв’язків і закономірностей буття і знаходить свій вираз у науці й інших формах свідомості, оскільки останні також відтворюють не зовнішній, а внутрішній бік дійсності, що потребує опосередкованого теоретичного пізнання.

В реальному життя теоретична й буденна свідомість тісно переплітаються, але для філософського їх аналізу необхідно ці два рівні виділяти й уявляти у так би мовити «чистому вигляді». Теоретична й буденна свідомість не можуть змінити одна одну, але вони взаємно впливають одна на одну.

Розрізняють також дві основні сфери суспільної свідомості: сфера соціальної психології і сфера ідеології, наявність яких перш за все пов’язана з оцінками дійсності. Суспільна психологія також формується в процесі повсякденного життя людей. Але в суспільній психології як в рівні суспільної свідомості домінує не саме по собі знання про дійсність, а ставлення до цього знання, його оцінка. Суспільна психологія включає в себе емоційні відношення особи чи соціальної групи до тих чи інших явищ суспільного життя, почуття й настрої людей, соціальних груп, що супроводжують будь-яку суспільну ідею.

Суспільна психологія досить тісно пов’язана зі сферою суспільної ідеології, яка відноситься до вищого рівня суспільної свідомості і являє собою систематизоване, теоретичне обґрунтування відображення докорінних інтересів різних соціальних груп чи спільностей. На відміну від суспільної психології, ідеологія не виникає з повсякденної практики людей, а створюється ідеологами, соціальними мислителями, політиками. Характер ідеології, її роль та місце в суспільстві залежить від того чиїм соціальним інтересам вона відповідає, як відноситься з об’єктивними потребами суспільного розвитку. Залежно від цього ідеологія буває прогресивною й реакційною.

Й нарешті, суспільна свідомість містить у собі різні форми, що відображають різні способи духовного освоєння дійсності. Критерій розмежування форм носить комплексний характер. Для виявлення тієї чи іншої форми суспільної свідомості необхідно скористатися принаймні чотирма ознаками: по-перше, це предмет відображення. Так, політика, наприклад, відображає відносини між класами, державами, націями, відношення до проблеми влади. Мораль – це сукупність норм і приписів поведінки в суспільстві і т.д. По-друге, форми суспільної свідомості відрізняються за формою відображення. Наука, приміром, виражає себе у формі понять і категорій, мистецтво – в образній формі, мораль – у моральних нормах, поняттях, цінностей тощо. По-третє, форми суспільної свідомості відрізняються особливостями свого розвитку. Так, у науці здійснюється прогрес пізнання, і в цьому полягає її рух вперед. Що ж до інших форм (мистецтво, мораль), то особливості їх розвитку можна визначити лише на підставі спеціально розроблених критеріїв оцінок, а це в кожному конкретному випадку застосовується відповідно із специфікою форм та конкретно-історичних обставин соціального буття. По четверте, форми суспільної свідомості відрізняються за своїми соціальними функціями. Так, наука виконує пізнавальну й практичну функцію, мистецтво-пізнавальну, виховну й естетичну, мораль – є фактором внутрішньої регуляції людської поведінки і т.п.

З точки зору виконання соціальних функцій можна дати таке визначення названих форм суспільної свідомості. Політика – та форма суспільної свідомості, яка охоплює й виражає сферу відносин між класами, державами і націями, а також ставлення до проблеми державної влади. Право і правова свідомість – форма суспільної свідомості, в якій виражені знання й оцінка прийнятих в даному суспільстві в ролі юридичних нормативів соціально-економічної діяльності різних суб’єктів права – індивідів, підприємств, колективів, організацій, посадових осіб тощо. Мораль – система правил, норм, оцінок й ідеалів поведінки людей в особистому й суспільному житті. Мистецтво – форма естетичного освоєння світу людиною, тобто відображення світу в системі художніх образів. Наука – форма діяльності людини, спрямована на пізнання й перетворення об’єктивної дійсності, Філософія – особлива система знань про місце людини в світі й про відношення до світу. Релігія – система уявлень про світ і людину в основі якої лежить віра у надприроднє.

Форми суспільної свідомості взаємодіють одна з одною, взаємно проникають одна в одну і впливають одна на одну. При цьому як до самих форм, так і до їх взаємодії треба підходити історично, оскільки для кожного історичного типу суспільної свідомості характерний і особливий тип взаємодії його форм.

На основі вищевикладеного, таким чином, ми можемо зробити висновок про те що свідомість як відображення і як активно-творча діяльність являє собою єдність двох невіддільних сторін. У своєму впливі на буття вона може як оцінювати його потаємний зміст, прогнозувати розвиток, так і через практичну діяльність людей перетворювати його. Тому суспільна свідомість епохи може не тільки відображати буття, але й активно сприяти його перебудові. Це й робить суспільну свідомість необхідно й реально існуючим компонентом будь-якого суспільного устрою.

 

Тема 5. Пізнання як філософська проблема.

Ключові категорії та поняття: пізнання, знання, суб'єктивний образ, уявлення, емоції, абстракція, поняття, судження, умовивід, істина (об’єктивна, суб’єктивна, відносна, абсолютна), помилка, гіпотеза, експеримент, аналіз, синтез, індукція, дедукція, логічний метод пізнання, теоретичний метод пізнання, моделювання, кібернетика.

 

План:

1. Пізнання як предмет філософського аналізу. Сутність пізнання, рівні та форми.

2. Проблема істини в пізнанні.

3. Наукове пізнання: специфіка, форми та методи.