Основні складові апаратної частини ПК та їх функціонального призначення.

Основні складові апаратної частини ПК та їх функціонального призначення.

Комп'ютер являє собою сукупність засобів, які призна­чені для автоматизації процесів обробки та зберігання інформації. Інша назва комп'ютера — електронна обчислю­вальна машина (ЕОМ). Він здатний виконувати обчислення, опрацьову­вати тексти, розпізнавати і формувати зображення, перетво­рювати та аналізувати сигнали, керувати різноманітними об'єктами і технологічними процесами, розв'язувати логічні задачі тощо.

Технічні засоби, які входять до складу комп'ютера, нази­ваються його апаратним забезпеченням (hardware).

До складу апаратної частини ком­п'ютера повинні входити такі основні пристрої (функціо­нальні блоки): пристрій управління, арифметико-логічний пристрій (АЛП), оперативна пам'ять і пристрої введення та виведення.

Здебільшого АЛП та пристрій управління не розгляда­ються окремо, а об'єднуються одним словом «процесор». Процесор — це пристрій для опрацювання даних. Саме процесор виконує всі ті дії, які необхідні для розв'язання конкретної задачі, що ставить перед комп'ютером користувач. Процесор виконує команди одну за одною, тобто працює послідовно. Існують паралельні обчислювальні системи, які мають кілька процесорів, що працюють одночасно.

Процесор персонального комп'ютера виконаний у вигляді мікросхеми — єдиного мікроелектронного при­строю, створеного на кристалі напівпровідника і вміщеного в мініатюрний корпус (тому він називається мікропроцесо­ром).

Основними параметрами процесорів є: тактова частота, розрядність, робоча напруга, коефіцієнт внутрішнього домноження тактової частоти, розмір кеш пам'яті.

Тактова частота визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються процесором за одиницю часу.

Розрядність процесора показує, скільки біт даних він може прийняти і обробити в свої регістрах за один такт. Сучасні процесори сімейства Intel є 32-розрядними і навіть 64-розрядними.

Робоча напруга процесора забезпечується материнською платою, тому різним маркам процесорів відповідають різні материнські плати. Зараз робоча напруга процесорів не перевищує 3 В. Пониження робочої напруги дозволяє зменшити розміри процесорів, а також зменшити тепловиділення в процесорі, що дозволяє збільшити його продуктивність без загрози перегріву.

Коефіцієнт внутрішнього домноження тактової частоти - це коефіцієнт, на який слід помножити тактову частоту материнської плати, для досягнення частоти процесора.

Кеш-пам'ять. Обмін даними всередині процесора відбувається набагато швидше ніж обмін даними між процесором і оперативною пам'яттю. Тому, для того щоб зменшити кількість звертань до оперативної пам'яті, всередині процесора створюють так звану надоперативну або кеш-пам'ять. Коли процесору потрібні дані, він спочатку звертається до кеш-пам'яті, і тільки якщо там потрібні дані відсутні, відбувається звертання до оперативної пам'яті. Чим більший розмір кеш-пам'яті, тим більша ймовірність, що необхідні дані знаходяться там.

Пам'ять комп'ютера поділяється на внутрішню (основну) та зовнішню. До внутрішньої пам'яті відносяться: опера­тивна пам'ять, регістри процесора, постійна пам'ять і кеш-пам'ять.

Оперативна пам'яті — це електронна пам'ять для збе­рігання, програм та даних, які опрацьовує процесор у даний проміжок часу.

Регістри — це надшвидка пам'ять процесора. Вони збе­рігають адресу команди, саму команду, дані для її виконання і результат.

Кеш-пам'ять є проміжним запам'ятовуючим при­строєм і використовується для прискорення обміну між процесором і RAM.

Постійна пам'ять — це електронна пам'ять для довго­тривалого зберігання програм та даних. Використовується вона тільки для читання інформації.

Комп'ютер має зовнішню пам'ять, яка використовується для довготривалого збереження програм та даних. Вона ре­алізується за допомогою спеціальних пристроїв (накопичувачів), які залежно від способів запису та зчитування діляться на магнітні, оптичні та магнітно-оптичні.

Пристрої, в яких використовуються магнітні стрічки, належать до пристроїв з послідовним доступом. Пристрої, які використовують магнітні та оптичні диски, належать до пристроїв з прямим доступом. У персональних комп'ютерах застосовуються магнітні диски двох типів — незмінні тверді (жорсткі) та змінні гнучкі. Вони дають змогу здійснювати як введення; так і ви­ведення даних.

Пристрої введення та виведення.

Дисплей — це пристрій відображення даних. Більшість дисплеїв можуть відображати на екрані дані в різних фор­мах — числовій, текстовій, графічній. Форма відображення даних залежить від можливостей комп'ютера, наявності відповідної апаратної частини — графічної плати (або графічної карти). Основний пристрій дисплея — електрон­но-променева трубка. В залежності від принципу дії, монітори поділяються на монітори з електронно-променевою трубкою та дисплеї на рідких кристалах. Основні параметри моніторів є розмір по діагоналі, роздільна здатність, частота регенерації (обновлення) та клас захисту.

Клавіатура - це стандартний клавішний пристрій введення, призначений для введення алфавітно-цифрових даних та команд керування. Комбінація монітора та клавіатури забезпечує найпростіший інтерфейс користувача: за допомогою клавіатури керують комп'ютерною системою, а за допомогою монітора отримують результат.

Маніпулятор "миша" - це пристрій керування маніпуляторного типу. До числа параметрів миші, якими може керувати користувач, належать: чутливість (характеризує величину переміщення курсору миші на екрані при заданому переміщенні миші), функції лівої та правої клавіш, а також чутливість до подвійного кліку (визначає максимальний проміжок часу, протягом якого два окремих кліки клавіші розглядаються як один подвійний клік).

Принтери призначені для виведення інформації на тверді носії, здебільшого на папір. За принципом дії розрізняють: матричні, струменеві та лазерні принтери.

Сканери -це пристрій, який дає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитувати графічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадкові, коли виникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічне зображення для його подальшого оброблення (редагування і т.д.).

Основні технічні характеристики сканерів: роздільна здатність, глибина представлення кольорів, динамічний діапазон., метод сканування., область сканування., швидкість сканування.

Модем - це пристрій призначений для під'єднання комп'ютера до звичайної телефонної лінії. Назва походить від скорочення двох слів - МОдуляція та ДЕМодуляція.

Діалогові вікна

Діалогові вікна призначені для зміни режимів роботи програми, зміни значень параметрів, введення додаткових даних тощо.

Прапорці призначені для встановлення певних режимів роботи.

Перемикачі використовуються, якщо із запропонованого списку значень параметрів або режимів роботи необхідно вибрати тільки один.

Лічильник використовується для введення числових значень параметрів.

У Поле можна вводити текстові або числові дані за допомогою клавіатури.

Повзунок використовують для зміни значення параметра у деякому проміжку.

Кнопка Закрити призначена для закриття діалогового вікна без збереження змінених значень параметрів.

Кнопку Підказка використовують, щоб дізнатися про призначення об'єктів діалогового вікна.

Інформаційні вікна
Інформаційні вікна призначені для виведення повідомлень про стан або результат роботи програми, про можливість виникнення непередбачених ситуацій тощо.

Вікно об’єкта(програми, папки) – це прямокутна ділянка на екрані, яке складається із трьох основних елементів:

1. Рядка із назвою об’єкта і кнопками керування вікном;

2. Рядка меню;

3. Робочого поля.

11) Обэкти Windows: папки, ярлики, піктограми, файли, програми, логічні диски.

Дії над об’єктами: створення, видалення, копіювання, переміщування, відкривання, перейменування. Властивості: розмір, назва, розширення, тип файлу,розміщення, дата створення.

12) Мій комп’ютер – це своєрідний файловий менеджер, що забезпечує роботу користувача з файлами, папками, дисками. Вікно Мій комп'ютер відкриває доступ до пристроїв, що працюють з дисками і флеш-пам'яттю. Кожен з них має своє ім'я, яке, як правило, складається з великої літери англійського алфавіту і двокрапки після неї.

Більша частина інформації зберігається на вінчестері. Вінчестер має ім'я С:. Якщо на комп'ютері встановлено кілька вінчестерів, або один вінчестер поділений на частини, то їхніми іменами будуть D:, Е:, F:,...

Вікно Мій комп’ютер:

Панель інструментів - панель, що містить кнопки з піктограмами різноманітних інструментів.

Робоча ділянка - це частина вікна, в якій виконується робота з документами.

Рядок стану - смужка у нижній частині екрана, де міститься корисна інформація про поточний стан документа чи програми.

Смуги прокручування - це смуги, що розміщені з правого та нижнього боку вікна, які з'являються, коли вміст додатку не вміщається у робочій ділянці вікна.

Обрамлення вікна - рельєфна рамка навколо вікна, що має неповний розмір.

Операції з вікнами

Маніпулювати з вікнами можна, користуючись клавіатурою, а ще простіше - мишею. Наведемо основні операції з вікнами, що виконуються мишею. Активізація вікна здійснюється простим клацанням миші по полю всередині вікна.

Переміщення вікна. Щоб перемістити вікно, розмістіть курсор миші у рядок заголовка, натисніть кнопку миші та потягніть контур вікна у потрібний бік. Відпустіть кнопку миші, й вікно займе нове положення.

Зміна розмірів вікна. Розгорнути вікно на весь екран, відновити його до попередніх розмірів, згорнути на панель задач - усі ці операції виконуються за допомогою кнопок керування вікном.

13) Програма Провідник призначена для навігації по файловій системі і виконання дій з її об'єктами. Програму запускають за допомогою її ярлика, командою ехрlоrer у командному рядку чи командою Провідник з контекстного меню папки тощо.

Вікно програми складається з двох основних частин дерева папок ліворуч і робочого поля зі змістом активної папки. Додатково можна ввімкнути панель інструментів і рядок статусу. Дерево папок дає змогу переглядати вміст папок, відкривати будь-яку папку і виконувати дії з її вмістом: запускати програми, переміщати, копіювати файли, папки тощо.

Переміщати, копіювати, видаляти можна один об'єкт або групу об'єктів Групу утворюють способом виділення об'єктів, клацаючи мишею на назві в режимі натиснутої клавіші Сtrl.

14) Microsoft Word — текстовий процесор, призначений для створення, перегляду і редагування текстових документів, з локальним вживанням простих форм таблично-матричних алгоритмів.

Крім тексту документи можуть включати в себе і інші елементи: малюнки, графіки, таблиці, мультимедійні об’єкти (звуки, анімацію). Microsoft Word має також ряд допоміжних засобів, що полегшують підготовку документів (перевірка правопису, різноманітні шаблони та майстри).

Вікно додатка Word: кнопка віконного меню, ім'я файлу, назва додатка, рядок заголовка, рядок меню, панель інструментів, вертикальна смуга прокрутки, поле введення питання, по якому користувач хоче отримати довідку, кнопки управління розмірами вікна, області завдань, горизонтальна смуга прокрутки, рядок стану

Адаптація до вимог користувача. За її допомогою можна змінити зовнішній вигляд екрана редактора, параметри редагування, перегляду, збереження і друку

документів. Ці засоби реалізуються командами меню. Команда Сервис/Параметри виводить на кран вікно діалогу параметри.

15) Створення документа в Word. Після запуску програма Word автоматично створює новий документ і дає йому ім'я Документ1. Із новоствореним документом можна працювати, наприклад уводити в нього текст із клавіатури або вставл, фрагменти вже набраного тексту через буфер обміну.

Якщо під час одного сеансу роботи потрібно створити кілька документів це роблять за допомогою кнопки (Створити файл) панелі швидкого доступу.

Збереження. Майже відразу після створення документ потрібно зберегти у файлі на диску, надавши йому змістовне ім'я. Для збереження документа використовують кнопку (Зберегти) панелі швидкого доступу. Якщо документ іще жодного разу не було збережено То буде відкрито вікно Збереження документа. В ньому слід обрати диск і папку для збереження файлу, задати імя та натиснути «Зберегти».

Створення таблиці

Microsoft Word дозволяє три різних способи створення таблиці в документі:

~ Створення таблиці в документі за допомогою мишки;

~ Визначення розмірів таблиці за допомогою діалогового вікна де вказується стовпці і рядки;

~ Визначення розмірів таблиці за допомогою мишки та випадвючих меню.

Об’єкт WordArt

Для додавання різноманітних надписів в документі можна скористатись об’єктом WordArt .

Вибравши бажаний об’єкт з колекції Word, потрібно ввести і відформатувати текст (вказати шрифт, розмір, накреслення).

Як і в інших графічних об’єктів у об’єкта WordArt можна змінювати властивості: розміщення в тексті, колір заливки, товщину, тип, колір ліній тощо. Для цього можна скористатись командою меню Формат (контекстне меню) ⇒ Об’єкт WordArt або інструментами панелі «Малювання».

Варто звернути увагу на властивість зміни кольору для заливки – Способи заливки, а для ліній – Візерунчасті лінії: за допомогою цих команд об’єкти можна зафарбовувати найрізноманітнішими кольорами і візерунками.

До оформлення документу можна також віднести оздоблення його рамкою та зміну його фонового зображення.

Щоб помістити текст документу в рамку, потрібно вибрати бажаний тип рамки, її колір, товщину та вказати фрагмент тексту, до якого її застосовують, в меню Формат ⇒ Межі та заливка ⇒ Сторінка.

За допомогою меню Формат ⇒ Фон можна змінювати фоновий колір чи фонове зображення документів, а також додавати фонові підписи.

Установлення шрифту

Для установлення шрифту необхідно:

10. виділити групу комірок;

11. у меню Формат вибрати команду Ячейки;

12. вибрати укладку Шрифт (мал.4);

13. у переліку Шрифт вибирається тип шрифту (шрифти типу TrueType виглядають однаково на екрані й на друку, поруч з їхнім ім'ям установлені спеціальні позначки );

14. у полі Начертание вибирається написання шрифту:

обычный – звичайне написання;

курсив – курсивне написання;

полужирный – жирне написання;

полужирный курсив – жирне курсивне написання.

15. у полі Размер – розмір шрифту у пунктах (1 пункт = 0,375мм).

16. у полі Подчеркивание –тип лінії підкреслення:

Нет – підкреслення не використовується;

Одинарное, по значению –підкреслення символів одинарною лінією;

Двойное, по значению –підкреслення символів подвійною лінією;

Одинарное, по ячейке –підкреслення одинарною лінією по ширині комірки;

Двойное, по ячейке –підкреслення подвійною лінією по ширині комірки;

7. у полі Цвет –колір символів;

18. у рамці Эффекты можна установити прапорці:

зачеркнутый –закреслення тексту одинарною лінією;

верхний индекс –розмір символів зменшується, текст розташовується вище;

нижний индекс –розмір символів зменшується, текст розташовується нижче;

19. якщо установити прапорець Обычный, то у вічку установиться шрифт за замовчанням;

20. натиснутиОК.

Майстер діаграм

Діаграми служать для відображення рядів числових даних у графічному форматі, зручному для осягнення великих обсягів даних і співвідношень між різними рядами даних.

Для побудови діаграми:

1. натискаємо на вкладку Вставка

2. Запустити Майстер діаграм

3. Вказати місце та розмір майбутньої діаграми за допомогою курсора, що має вигляд

4. Вибираємо тип діаграми

5. Потім установлюються параметри, що визначають: яка частина діапазону буде відображена як дані, а яка — як мітки сегментів і назви.

6. Останній крок дає змогу вибрати розташування діаграми: на цьому ж листку або на окремому

 

Cтворення макросів

1. На вкладці Розробник у групі Код виберіть пункт Запис макросу.

2. У полі Ім'я макросу введіть ім'я для макросу.

3. Щоб призначити сполучення клавіш з клавішею CTRL для запуску макросу, в діалоговому вікні Сполучення клавіш введіть потрібну маленьку або велику букву.

4. У списку Зберегти в виберіть книгу, в якій потрібно зберегти макрос.

5. У полі Опис введіть опис макросу.

6. Натисніть кнопку ОК, щоб розпочати записування макросу.

7. Виконайте дії, які потрібно записати.

8. На вкладці Розробник у групі Код натисніть кнопку Зупинити запис

 

Створення форм

Друкована або онлайнова форма – це документ, який створено за стандартною структурою та у стандартному форматі, що полегшує записування, упорядкування й редагування відомостей.
Типи форм Excel

Існують кілька типів форм, які можна створити у програмі Excel: форми даних, аркуші з елементами керування форми та ActiveX, а також форми користувача VBA. Ви можете використовувати кожен тип форми окремо або об'єднувати їх різними способами для створення рішення, що відповідає вашим потребам.

Елементи керування форм:

Створення форми:

1. Натисніть кнопку Створити .

2. Видаліть аркуші, які не потрібно використовувати. Для цього клацніть ярлик кожного аркуша та виберіть команду Видалити аркуш у меню Правка.

3. Додайте потрібні запитання, назви, інструкції та інші дані, які повинні відображатися у формі.

4. Додайте формули для обчислень, які потрібно здійснювати у формі.

5. Відформатуйте форму. Microsoft Excel пропонує такі зручні типи форматування форм.

· Зміна шрифту тексту, кольорів, вирівнювання та перенос

· Зміна розміру клітинки, кольорів і меж

· Приховування сітки

· Злиття клітинок

· Додавання ліній, малюнків і фону аркуша

6. Додайте потрібні засоби, щоб завершити створення типу форму.

Презентація Power point

Презентація - це набір слайдів, у яких текст поєднується з графічними об'єктами, рисунками, звуком, відео та мультиплікаційними ефектами.

Слайди PowerPoint можуть містити такі елементи: текст (написи, колонтитули, об'єкти WordArt, символи, вбудовані об'єкти, дату, час, нумерацію); таблиці; зображення (рисунки, графіку, фотоальбоми, фігури, SmartArt фігури, діаграми); медіакліпи (фільми та звуковий супровід); гіперпосилання на інші слайди та документи (презентації, таблиці, діаграми та ін., які знаходяться на даному комп'ютері або в Інтернеті). Окремі об'єкти слайдів можуть мати ефекти анімації. Готуючи презентацію, можна використовувати фрагменти документів Word, електронних таблиць і діаграм Excel та ін. Створені в PowerPoint слайди можна відразу переглянути і, при потребі, змінити.
Завантаження
Вікно містить панель швидкого доступу, смугу заголовка, стрічка вкладок, робочу ділянку слайда, ділянку слайдів (структури), ділянку нотаток, кнопки режимів, масштаб, рядок стану.
Програма PowerPoint має кілька основних режимів роботи. Перехід до того чи іншого режиму здійснюється натисненням кнопки режимів перегляду слайдів Ці кнопки дублюють відповідні команди меню Вигляд - Режими перегляду презентацій: звичайний (слайди, структура), сортувальник слайдів, показ слайдів.
Розглянемо основні режими роботи PowerPoint.

У режимі структури перевага надається ділянці структури. Інші ділянки подаються у зменшеному вигляді. Тому його використовують, щоб ознайомитися зі структурою всієї презентації і, при потребі, змінити її шляхом переміщення розділів, їх вилучення, редагування тексту тощо.

У режимі слайдів здійснюється створення й заміна поточного слайда. Поточний слайд займає всю робочу ділянку.

Звичайний режим. У цьому режимі робоча ділянка вікна PowerPoint складається з ділянок слайда, структури і нотаток. Розміри кожної з них можна змінювати. На ділянці структури відображаються номер, назва слайда і текст, що міститься в ньому. Натиснувши на кнопку зліва від номера, можна зразу ж перейти до роботи з відповідним слайдом, який з'являється на ділянці слайда. При цьому можна вставляти також малюнки, фільми, звуки, ефекти анімації й гіперпосилання. Текст вводиться і до ділянки структури, і до ділянки слайда.

Режим сортувальника слайдів. У режимі сортувальника на робочій ділянці вікна PowerPoint відображається вся презентація (Рис. 4.20). Кожний слайд тут виводиться у зменшеному вигляді. Тому цей режим використовують для перегляду послідовності, у якій розташовано слайди в презентації, а також для того, щоб перейти до роботи з певним слайдом. Для цього необхідно навівши показник миші на слайд, двічі натиснути на ньому ліву кнопку. Що призведе до переходу програми у режим слайдів.
Режим показу слайдів. Цей режим призначений для демонстрації презентації. Тут кожний слайд виводиться на весь екран. Зміна слайдів здійснюється вручну натисканням на ліву кнопку миші, або за встановленим інтервалом часу. Оскільки, в режимі показу слайдів поточним слайдом зайнято весь екран, то вийти з нього можна, натиснувши клавішу Esc, або обравши відповідну команду з контекстного меню, що викликається натисканням на праву кнопку миші в будь-якому місці слайда.

Бази данних

Создание базы данных

При открытии приложения Access в представлении Backstage отображается вкладка Создание. На вкладке Создание доступны команды создания базы данных.

· Новая база данных. Создать базу данных можно с нуля. Это хороший вариант, если к структуре базы данных предъявляются очень специфичные требования или имеются данные, которые необходимо поместить или встроить в базу данных.

· Шаблон, устанавливаемый вместе с Access. Шаблон можно использовать, если нужно быстро начать новый проект. В Access по умолчанию установлено несколько шаблонов.

· Шаблон с сайта Office.com. В дополнение к шаблонам, поставляемым с Access, много других шаблонов доступно на сайте Office.com. Для их использования даже не нужно открывать браузер, потому что эти шаблоны доступны на вкладке Создание.

База даних традиційно містить чотири основних типи об’єктів:
Таблиці – основні об’єкти бази даних, де зберігаються дані.
Запити – призначені для вибору потрібних даних з однієї або кількох взаємозв’язаних таблиць.
Форми – призначені для введення, перегляду та коректування взаємозв’язаних даних у зручному вигляді.
Звіти – формування даних у зручному для перегляду вигляді і при потребі їх друкування.
База даних – впорядкована сукупність даних, призначена для їх зберігання, накопичення і обробки за допомогою комп’ютера
. Це можуть бути архіви, описи майна і матеріалів, бухгалтерські документи, особисті справи відділів кадрів, кримінальні справи на злочинців тощо. І всюди для користування інформацією необхідні засоби для її систематизації і швидкого пошуку.
Види баз данних:
Фактографічні бази даних зберігають, наприклад, електроні випуски газет, інформаційні випуски подій у світі, рецепти приготування страв, рекламні випуски, розклади руху транспорту, номери телефонів тощо. Такі бази згідно запиту надають конкретну інформацію про об’єкт, що в них зберігається.
Документальні бази даних містять список джерел (документів), які зберігаються в інших місцях. Так, наприклад, працюють пошукові машини в Інтернеті, які за ключовими словами запиту знаходять список документів, де є такі слова. Далі потрібно звертатися до знайдених джерел, де зберігаються потрібні документи.
Ієрархічна, мережева, реляційна моделі баз даних
Ієрархічна модель бази даних –це сукупність різних об’єктів, де об’єкти нижнього рівня підпорядковані об’єктам вищого рівня.
Мережева модель бази даних – це сукупність об’єктів різного рівня, де кожен об’єкт може бути зв’язаний з іншим.
Реляційна модель бази даних складається із взаємозв’язаних таблиць.

№46 В сучасній роботі нерідко доводить працювати з даними з різних джерел, кожне з який пов'язане з певним видом діяльності. Для координації всіх цих даних необхідні певні знання й організаційні навички. Електронною базою даних (БД) називається послідовність даних заданої структури, записана на магнітний диск комп'ютера.

Системи управління базами даних (СУБД) є набором програмних засобів, необхідних для створення, використання і підтримки баз даних.

База даних – це набір даних з наступними властивостями: дані логічно пов'язані між собою і несуть відповідну інформацію; структура баз даних звичайно відповідає тому специфічному набору даних, які вона містить;бази даних відображають тільки окремі аспекти реального світу, що дає змогу визначити їх як "мікросвіт".

Система управління базами даних (СУБД) поєднує відомості з різних джерел в одній реляційній базі даних. Створювані форми, запити і звіти дозволяють швидко й ефективно обновляти дані, отримувати відповіді на питання, здійснювати пошук потрібних даних, аналізувати дані, друкувати звіти, діаграми і поштові наклейки.

Система управління базами даних Microsoft Access входить до складу пакета Microsoft Office. Вона дозволяє розв’язувати широке коло завдань користувачів без програмування і доступна для широкого кола непрофесійних користувачів персональних комп’ютерів. Система управління базами даних (СУБД) Access розроблена для експлуатації у комп’ютерних мережах у середовищі Windows.

Одна з основних переваг СУБД Ассеss полягає у тому, що вона має прості та зручні засоби обробки кількох таблиць у одній базі даних. Таблиця є основним об’єктом бази даних. У одній базі даних зберігається кілька таблиць та засоби зв’язування таблиць.

У системі Acсess є різні способи управління даними, а саме:

система меню;

панелі інструментів;

контекстивне меню;

укажчик миші;

комбінації клавіш.

СУБД Access має значну кількість спеціальних програм – “майстрів”. Є майстер таблиць, майстер кнопок, майстер форм та ін. Майстри здійснюють діалог з користувачем, у процесі якого визначаються дані, необхідні для розв’язування відповідної задачі. Для зручності роботи кожен майстер має певні етапи (кроки). Будь-який етап можна пропустити або звернутись до попередніх.

Формою видачі даних на екран користувач може управляти. Важливо правильно конструювати форми, оскільки саме з ними працює користувач при введенні і редагуванні записів бази даних. Крім того, форми можна використовувати для збирання та виведення інформації.

Етапи створення бази даних у середовищі Microsoft Access:визначення мети створення бази даних;визначення таблиць, які повинна містити база даних;визначення структури таблиць (полів та їх типів);призначення ключів таблиць та створення потрібних індексів;визначення зв'язків між таблицями;завантаження даних;створення інших об'єктів бази даних: запитів, форм, звітів, макросів та модулів;аналіз ефективності бази даних за допомогою майстра таблиць (меню СЕРВИС>АНАЛИЗ>ТАБЛИЦА) та аналізатора швидкодії (меню СЕРВИС>АНАЛИЗ>БЬІСТРОДЕЙСТВИЕ).

Призначення об'єктів Access.

Таблиця – призначена для збереження даних у вигляді записів (рядків) і полів (стовпців). Таблиці складають основу бази даних. Саме в них зберігається інформація, організована певним чином.

Запит – дозволяє отримати потрібні дані з однієї чи декількох таблиць, розрахувати значення деяких даних за формулами.

Форма – об'єкт, призначений, як для введення, так і для ви-ведення даних у зручному для користувача вигляді. У формі можна розмістити елементи керування, які застосовуються для введення, зображення і зміни даних у полях таблиць.

Звіт – об'єкт, призначений для друку даних.

Макроси – засоби для автоматизації роботи з формами, звітами та ін.

Модулі – програмні модулі мовою Visual Basic.

Створення бази даних завжди починається з розробки структури її таблиць. Структура повинна бути такою, щоб при роботі з базою в неї було потрібно вводити якнайменше даних. Якщо введення якихось даних доводиться повторювати неодноразово, базу роблять з декількох зв'язаних таблиць. Структуру кожної таблиці розробляють окремо. Для того щоб зв'язки між таблицями працювали надійно, і за записом з однієї таблиці можна було однозначно знайти запис в іншій таблиці, треба передбачити в таблиці унікальні поля. Унікальне поле – це поле, значення в якому не можуть повторюватися. Якщо дані в полі повторюються і необхідно видавати повідомлення про це, то для таких даних використовують ключове поле.

№47 Однією з основних сфер використання комп’ютера в сучасному суспільстві є зберігання і обробка великих обсягів інформації.

База даних (БД) – сукупність взаємозв’язаної інформації для певного комплексу задач.

Система управління базою даних (СУБД) – набір системних програм для роботи з БД.

Існує три типи БД:

Ієрархічна (у вигляді дерева)

Мережева (Ієрархічна + горизонтальні зв'язки)

Реляційна (дані зберігаються у вигляді прямокутних таблиць (назв. відношеннями = relation); рядки - дані про об'єкти, стовпці - характеристики цих об'єктів)

Microsoft Access – СУБД з реляційним способом організації БД.

Таблиця - основний структурний елемент системи керування реляційною базою даних. У Microsoft Access таблицею називають об'єкт, у якому дані зберігаються у форматі записів (рядків) і полів (стовпців).

Дані в окремій таблиці зазвичай відносяться до певної категорії, наприклад, відомості про співробітників або замовлення.

Таблиці організують дані в стовпці (які називають полями) і рядки (які називають записами).

Можливі два способи роботи з таблицями:

У режимі таблиці можна додавати, редагувати, переглядати або виконувати іншу роботу з даними таблиці. Також можна відображати записи з таблиць, зв'язаних з поточною таблицею, шляхом відображення підтаблиц у межах основної таблиці. З деякими обмеженнями можна працювати з даними підтаблиц багатьма зі способів, використовуваних для роботи з даними основної таблиці.

У режимі конструктора можна створити нову таблицю або додати, видалити, настроїти поля існуючої таблиці.

Типи полів:

Текстовий. Рядок до 255 символів. За замовчуванням - 50.

Поле МЕМО. Рядок до 65535 символів.

Числовий. Ціле чи дійсне число.

Дата/час.

Грошовий.

Лічильник.

Логічний. Одне із значень, відповідних TRUE (істина) або FALSE (хибно).

Поле об'єкта OLE. Об'єкти OLE (такі як документи Microsoft Word, електронні таблиці Microsoft Excel, малюнки, звукозапис або інші дані), створені в інших програмах, що використовують протокол зв'язку OLE.

Гіперпосилання.

Майстер підстановок.

Первинний ключ - одне або декілька полів, що однозначно визначають кожен запис у таблиці.

Існує три типи:

Поле лічильника,

Звичайний ключ,

Складений ключ. Первинний ключ не є обов’язковим.

№48 Форма — це об'єкт БД, призначений для введення і відображення інформації. Форми дозволяють виконати перевірку коректності даних при введенні, проводити обчислення, забезпечують доступ до даних у зв'язаних таблицях за допомогою підлеглих форм.

Робота з формами може відбуватися в трьох режимах: у режимі Форми, в режимі Таблиці, в режимі Конструктора.

У режимах Форми і Таблиці можна здійснювати додавання, видалення і редагування записів в таблиці або в запиті, який є джерелом даних для форм.

У режимі Конструктора можна проводити зміну зовнішнього вигляду форми, додавання і видалення елементів управління, розробку.

В Access можна створити такі види форм: форма в стовпець є сукупністю певним чином розташованих полів введення з відповідними їм мітками і елементами управління;

стрічкова форма служить для відображення полів групи записів;

таблична форма відображає дані в режимі таблиці;

форма головна — підпорядкована являє собою сукупність форми в стовпець і табличною;

форма зведена таблиця — виконується майстром створення зведених таблиць Excel на основі таблиць і запитів Access;

форма з діаграмою у Access(у форму можна вставити діаграму, створену Microsoft Graph).

№49 Звіти в Access використовуються для подання підсумкової інформації у вигляді, сформованому користувачем. Звіти і форми можуть бути дуже схожі, але вони мають різне призначення. Завдання користувача — визначити, що більш придатне для конкретного випадку.

Оскільки в Access можна друкувати як форми, так і звіти, користувачу іноді дуже важко визначити, що краще роздрукувати.

Тому бажано виходити з таких міркувань: форми призначені для інтерактивного використання, тоді як звіти — для відтворення або друкування окремих і підсумкових значень для груп записів; введення даних та їх редагування виконується тільки у формах. У звітах записи можна відтворювати або друкувати в групах, а форми не дають змоги це робити.

3.5.1. Типи звітів

Практично всі звіти, які можна створити в Access, поділяються на три категорії.

Группы/итоги (Groups/totals). В цих звітах, які ще називаються табличними, дані відтворюються за рядками, причому дані кожного поля вміщуються в окрему графу.

Колоночные отчеты (Columnar reports). В цих звітах всі поля відтворюються в одній графі і вирівнюються по лівому краю. Звіти дуже схожі на форми, але вони використовуються тільки для відтворення або друкування даних, а не для їх введення і редагування.

Почтовые наклейки (Mailing labels). Ці звіти використовуються для друкування поштових наклейок (тобто поштових адрес тих, кому адресована пошта). В Access є функція Мастер отчета, призначена спеціально для створення поштових наклейок в найрізноманітніших форматах.

3.5.2. Розробка звітуДля створення звіту необхідно виконати ось що.

Визначити розмітку звіту.

Перед початком розмітки звіту за допомогою Мастеров або в ручну (у вікні Конструктор отчета) визначте розмітку звіту. Зробити це краще на папері (більш наочно і інформативно), якщо звіт буде призначений для кількох користувачів.

Для звітів необхідно визначити джерело даних. Як джерело в звітах Access можна використовувати одну або кілька таблиць або запитів. Щоб відібрати дані і подати їх у визначеному порядку, використовуйте запити.

Спроектувати звіт.Використовуючи Мастер отчета або вікно Конструктор отчета, розмістіть у звіті необхідні поля і мітки.Проглянути або роздрукувати звіт.

Після завершення розробки звіт можна проглянути на екрані, виконавши команду Файл та її опцію Предварительный просмотр (File? Print Preview), або роздрукувати його, виконавши команду Файл та її опцію Печать (File? Print).

3.5.2.1. Створення звітів за допомогою Мастера отчетаДля створення звіту з допомогою Macmepa отчета виконайте такі дії.

У вікні бази даних виберіть вкладення Отчеты (Reports) і клацніть мишкою на кнопці Создать (New). Після цього з’явиться діалогове вікно (рис. 3.21) Новый отчет (New Report).

Рис. 3.21. Діалогове вікно Новый отчет