Характерні особливливості абстрактного мислення

М и с л е н н я - це активний процес діяльності людського мозку.

С в і д о м і с т ь - це процес ідеального відображення дійсності.

А б с т р а к т н е мислення - це один із ступенів процесу пізнання, якому передує чуттєвий ступінь пізнання.

Мета чуттєвого пізнання - дати досліджуваний предмет у його безпосередності, наявності, зафіксувати його у вигляді факту чуттєвої наявності. Реалізує цю мету чуттєве пізнання через свої форми: відчуття, сприйняття, уявлення.

Предмети та явища навколишньої дійсності, впливаючи на органи чуття, викликають різноманітну інформацію (зорову,слухову, дотикову та ін.), що й складає зміст такого рівня чуттєвого пізнання, як відчуття.

Отже, відчуття є відображенням окремих властивостей предметів та явищ дійсності (колір, звук, запах тощо), які діють на наші органи чуття.

За допомогою сприйняття (як наступного рівня чуттєвого пізнання) отримують інформацію про предмети та явища навколишнього світу у їх цілісному вигляді

Необхідною умовою формування інформації про предмет у вигляді відчуття і сприйняття є безпосередня наявність предмета чи явища. Тільки тоді можна виділити окремі властивості предмета або ж характеризувати предмет у його цілісності.

Отже, у я в л е н н я м називають таку форму чуттєвого пізнання, яка продукує інформацію про предмет у вигляді наочних образів

Риси:

У з а г а л ь н е н н я - це така риса абстрактного мислення, яка розкриває його здатність характеризувати предмети і явища через сукупність їх суттєвих ознак

О п о с ер е д к о в а н і с т ь - це фіксація факту незалежності знання від предмета. Тобто, виникнувши, знання набуває певної відносної самостійності.

Тобто, будь-яке слово і узагальнює, і опосередковує (оскільки виступає представником певного об'єкта), і фіксує певну думку про предмет. Тому абстрактне мислення можна назвати мовним мисленням, в мову - практичним мисленням, підкреслюючи цим, що на цьому рівні пізнання й діяльності головним виразником і акумулятором знання є мова. Мається на увазі не тільки розмовна мова, а й мова моделей інженера, креслень архітектора, мова науки тощо.

4. Формалізація як метод логіки

Формалізація - вид знакового моделювання, в результаті якого дослідження певних об'єктів зводиться до вивчення їх форми

У логіці формалізація має особливий характер. У загальному розумінні ф о р м а л і з а ц і я у логіці - це виявлення логічної структури наших думок. А логічною структурою думки є форма зв'язку понять у судженні, форма зв'язку суджень між собою у складніших судженнях, форма зв'язку суджень у складі умовиводу.

Ф о р м а л і з о в а н о ю м о в о ю, або мовою символів, є будь-яка сукупність спеціалізованих мовних засобів із суворо фіксованими правилами утворення різноманітних виразів і правилами приписування цим виразам певних значень.

У логіці ф о р м а л і з о в а н о ю мовою називають формальну систему разом з її інтерпретацією або інтерпретоване числення. У цій науці термін "формалізація" має кілька значень:

1) метод логіки, який полягає в застосуванні формалізованої мови до вивчення предмета логіки;

2) процес кодування засобами формально-логічної теорії фрагментів наукових теорій чи самих теорій;

3) відображення понять логічної семантики в поняттях логічного синтаксису (наприклад, семантичне відношення логічного слідування виражають через синтаксичне відношення - вивідність).

Використання її у процесі дослідницької та практичної діяльності має низку переваг.

По-перше, воно дає змогу стисло, у скороченому вигляді фіксувати і передавати різні відношення між досліджуваними об'єктами.

По-друге, мова символів допомагає оцінити характер відношень між об'єктами, що зафіксовані у певній формулі.

По-третє, завдяки формалізованій мові можна однозначно виявити логічну структуру думки, відрізнити логічний синтаксис від лінгвістичного.

5. Поняття про форму мислення

Абстрактнемислення - це ступінь процесу пізнання, який слідує за чуттєвим пізнанням. Суть цього слідування полягає в тому, що абстрактне мислення полишає (абстрагує) хаотичну інформацію про предмет, яку нам дають органи чуття. В цьому розумінні абстрагуватися - не означає відволікатися від предмета.

Формами абстрактного мислення є поняття, судження, умовивід.

Кожна думка має форму і зміст. Змістом думки є те, про що ми мислимо. А формою думки є спосіб зв'язку структурних елементів або складових частин думки. Особливістю форми думки є те, що вона незалежна, інваріантна від змісту думки.

Одна і та сама форма може містити різний зміст.

Отже, л о г і ч н і ф о р м и - це види мисленнєвих структур, які незалежні від конкретного змісту думки. Вони - своєрідний будівельний матеріал з якого будуються конкретні міркування.

Отже, форма мислення, яка відображає предмети та явища через сукупність суттєвих ознак, називається п о н я т т я м.

Форма мислення, яка відображає зв'язок між предметом та його ознакою, називається с у д ж е н н я м.

6. Основні закони логіки

Існує чотири основні логічні закони:

Закон тотожності - це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що будь-яка думка в межах конкретного міркування повинна залишатися незмінною, тобто тотожною сама собі (звідси і назва закону тотожності).

Закон протиріччя - це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними; у крайньому разі одне з них буде обов'язково хибним, а то й обидва можуть бути хибними. Яке саме з цих суджень хибне, а яке - істинне, логіка не встановлює.

Закон виключеного третього - це така вимога до процесу міркування, з якої випливає, що з двох суперечливих суджень одне буде обов'язково істинним, а друге буде обов'язково хибним - третього не може бути.

Суперечливими називаються судження, в яких за конкретним предметом думки якась ознака стверджується і тут же заперечується.

Закон достатньої підстави - це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що для того, щоб визнати певну думку істинною, слід мати достатню підставу.
7. Логічна структура поняття

П о н я т т я як форма мислення є такий спосіб відображення дійсності, коли предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак. Тому мати поняття про предмет, означає знати, які ознаки йому притаманні, в яких зв'язках і відношеннях він знаходиться з іншими предметами і чим він від них відрізняється.

За своєю логічною структурою поняття складається із змісту іобсягу.

З м і с т о м поняття є сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу.

О б с я г о м поняття є множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.

Предикат - це форма виразу в мові мислимих ознак предметів. Можна сказати ще й так, що предикат як ознака, це виражена в мові інформація про ознаку предмета.

Суттєві ознаки виступають основою узагальнення предметів у понятті і виділення їх серед інших схожих з ними предметів. Наприклад, суттєвою ознакою для квадрату є "бути прямокутником, у якому всі сторони рівні".

Несуттєвими є ознаки, які не являються визначальними стосовно якісної специфіки узагальнених у понятті предметів. Так, для квадрату несуттєвою буде довжина сторони.

Суттєві ознаки поділяють на основні і похідні.

О с н о в н і суттєві ознаки відображають сутність предмета, вони є вихідними.

П о х і д н і - це такі ознаки, які обумовлюються, випливають із основних. Похідні ознаки поділяються, у свою чергу, на родові і видові.

Р о д о в о ю називають ознаку, яка притаманна предметам певного класу, у межах якого знаходяться предмети, що відображені у даному понятті.(наприклад, родовою нерозрізнюваною ознакою для розбою є ознака "бути злочином").

В и д о в о ю, специфічною ознакою є розрізнювана ознака для предметів узагальнених в понятті. (Наприклад, видовою ознакою для крадіжки є "таємне заволодіння чужим майном").

8. Види понять

Порожнім називається поняття у обсязі якого немає жодного елементу. Наприклад, "кентавр", "вічний двигун", "абсолютно тверде тіло", "ідеальна конституція" тощо.

Одиничним називається поняття, у обсязі якого узагальнюється один предмет. Наприклад, "Засновник логіки", "столиця Франції", "Перший Президент України" тощо

Загальним називається поняття, у обсязі якого узагальнюється більше ніж один предмет. Наприклад, "столиця", "підручник", "трикутник", "злочин", "правова норма", "юридична особа", "правочин" тощо.

Збірним називається поняття, у обсязі якого узагальнюються не окремі предмети, а деякі множини, що мисляться як окремі предмети. Наприклад, "колектив", "сузір'я", "список студентів", "бібліотека", "ліс" тощо. Елементами обсягу збірного поняття "сузір'я" є не окремі предмети (зірки), а одиничні множини: "сузір'я Лева", "сузір'я Рака" тощо.

Незбірним називається поняття у обсязі якого узагальнюються окремі предмети. Наприклад, "злочин", "студент", "трикутник", наукова бібліотека Київського університету імені Т.Шевченка, "Голосіївський ліс" тощо і загальними ("футбольна команда", "суддівська колегія" тощо).

Конкретним називається поняття, у обсязі якого узагальнюються предмети або їх упорядковані сукупності. Наприклад, "книги", "рослина", "сучасник" тощо.

Абстрактним називається поняття, у обсязі якого узагальнюється властивості предметів. Наприклад, "талант", "успішність", "одночасність" тощо.

Позитивним називається поняття, зміст якого складається із позитивних ознак, або у назві якого є вказівка на наявність певної ознаки у предмета. Наприклад, "старанний студент", "успішність", "провідник електричного струму", "історизм" тощо.

Негативним називається поняття, у змісті якого є негативні ознаки, або в назві якого міститься вказівка на відсутність якоїсь ознаки у предмета. Наприклад, "антиісторизм", "безвідповідальність", "іногородній" тощо.

Співвідносним називається поняття, зміст якого немає автономного смислу, тобто зміст якого є осмисленим тоді і тільки тоді, коли воно похідне відносно будь-якого іншого поняття. Наприклад, "кінець занять" - "початок занять", "батьки" - "діти", "причина" - "наслідок", "учитель" - "учень", "позивач" - "відповідач", "злочин" - "кара", "боржник" - "кредитор" тощо).

Безвідносними називаються поняття, зміст яких має самостійний автономний смисл. Наприклад, "геометрична фігура", "університет", "злочин", "договір", "норма права", "необхідна оборона", "вина" тощо.

9. Логічні відношення між поняттями

Л о г і ч н и м в і д н о ш е н н я м між поняттями називають основні типи відношень між структурними елементами понять, тобто відношення між змістом і обсягом.

П о р і в н ю в а н и м и називають поняття, які мають спільну родову ознаку, або спільне родове поняття. Наприклад, "право" і "мораль", "закон" і "указ", "шахрайство" і "крадіжка", "підручник" і "словник", "лекція" і "семінар" тощо.

Н е п о р і в н ю в а н и м и називаються поняття, які не мають спільного родового поняття. Наприклад, "трикутник" і "злочин", "книга" і "юридична помилка", "будинок" і "замах на злочин" тощо.

Порівнювані поняття поділяють на сумісні і несумісні. С у м і с н и м и називають поняття, видові ознаки яких забезпечують повне або часткове спів падання їх обсягів. Наприклад, "юрист - депутат", "книга - підручник" тощо.

Між сумісними поняттями існує три види відношень:

а) відношення тотожності (рівнозначності або повного співпадання);

б) відношення підпорядкування;

в) відношення часткового співпадання.

Н е с у м і с н и м и називаються поняття, видові ознаки яких обумовлюють повне неспівпадання їх обсягів. Наприклад, "гуманітарні науки" - "природничі науки", "обґрунтований вирок" - "необґрунтований вирок" тощо.

Несумісні поняття можуть знаходитися у трьох відношеннях:

а) протиріччя;

б) протилежності;

в) супідрядності.