Тема: розвиток української літератури у хіх столітті. Творча спадщина М. Старицького: п’єса «за двома зайцями»

Проектна група: студенти

Актуальність: Література ХІХ століття становить цікаву сторінку в розвитку української культури, оскільки це період запеклої боротьби української інтелігенції за збереження української мови та національної самобутності. В умовах шаленої реакції М. Старицький починає активну літературну та театральну діяльність.Він був справжнім учителем молодих українських письменників, відігравав велику роль в організації літературного і громадського життя 90-х років ХІХ ст. М. Старицький зробив значний внесок у розвиток і збереження національної культури.

 

Мета: дослідити особливості літературної думки у ХІХ столітті, зокрема творчості М.Старицького (п’єса «За двома зайцями»); простежити світобачення автора через образи героїв п'єси.

Завдання: розглянути особливості розвитку української літератури в ХІХ столітті; дослідити творчість М. Старицького, визначити провідні теми; з’ясувати значення творчості М. Старицького для розвитку української культури; підготувати сценарій п’єси «За двома зайцями» зі своїм баченням цієї історії.

Алгоритм роботи над проектом:

– визначення проблеми, теми, мети;

– формулювання завдань;

– формування груп;

– продумування ходу діяльності, варіантів дослідження;

– розподіл обов’язків;

– узагальнення результатів дослідження;

– підготовка презентації;

– презентація роботи;

– аналіз досягнень та висновки.

Кінцевий продукт: сценарій за п’єсою М. Старицького «За двома зайцями», відеопрезентація.

 

Рефлексія.

Критерії оцінювання

1. Значущість і актуальність висунутих проблем.

2. Змістовність.

3. Сутнісна аргументація.

4. Відповідність темі та повнота її розкриття.

5. Креативність.

6. Естетичність.

7. Активність кожного учасника.

8. Синергійний ефект.

9. Міжпредметні зв’язки.

 

 

Індивідуальне завдання оцінюються 7-ма балами відповідно до критеріїв оцінювання.

 

Тематика наукових робіт

1. Духовний світ особистості й надіндивідуальні форми духовної культури.

2. Мова в системі культури.

3. Екологічні проблеми й культура.

4. Роль освіти та виховання в розвитку культури.

5. Роль національної культури у формуванні менталітету нації.

6. Проблема особистості в культурі ХХ століття.

7. Людина ­– синтез інтелекту й творчості.

8. Молодіжні проблеми: конфлікт між особистістю і соціумом.

9. Мова та культура в сучасному соціумі.

10. Роль національної культури в процесах державотворення.

11. Народні традиції та їх роль у формуванні культурної ідентифікації.

12. Інформаційні технології як важливий фактор розвитку особистості.

13. Духовна культура як серцевина національної ментальності.

14. Культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності.

15. Українська мова – основа культури українського народу.

16. Моральна культура особистості.

17. Українська народна творчість як засіб формування національної свідомості.

18. Український національний характер як феномен національної культури.

19. Духовні цінності в структурі національної самосвідомості: українські реалії.

20. Формування національної свідомості засобами народної педагогіки.

21. Формування творчої особистості в процесі національного виховання.

22. Роль церкви в процесах духовного відродження української нації.

23. Соціокультурні аспекти формування мовної особистості.

24. Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів.

25. Роль духовної культури у формуванні сучасного фахівця.

26. Роль ідеалу в житті людини.

27. Роль традицій у збереженні самобутності культури.

28. Динаміка розвитку етносоціальних відносин в Україні на сучасному етапі.

29. Ненормативна лексика як філологічна і соціальна проблема.

30. Політична культура як елемент культури соціуму.

31. Культура спілкування як компонент загальної культури особистості.

32. Комунікативна культура як домінанта професійної компетентності фахівця.

33. Діалог культур і євроінтеграція.

34. Молодіжна мобільність та міжкультурний діалог.

35. Особливості комунікативної культури фахівця податкової сфери.

36. Культура ділового спілкування як невід’ємна складова професійної діяльності.

37. Формування комунікативної компетентності як ознаки професійної культури особистості.

38. Проблема моральної свободи у творчості Г. Сковороди.

39. Національна ідея – крок до консолідації нації.

40. Роль сучасного термінотворення у формуванні фінансової культури студентів.

Наукове дослідження -це форма пізнання, цілеспрямоване систематичне вивчення об’єкта дослідження за допомогою методів та засобів науки, яке завершується формулюванням нових знань про об’єкт дослідження. Наукове дослідження є складним, багатоаспектним, суперечливим процесом, який у кожному випадку має свою логіку, методику та організацію.

Алгоритм виконання наукового дослідження

1. Визначення науковоїпроблеми і теми дослідження.

2. Формулювання мети, завдань, предмета та об’єкта дослідження.

3. Збір, опрацювання фактичного матеріалу, визначення наукової новизни.

4. Аналіз та оформлення результатів наукового дослідження.

5. Висновки та рекомендації з метою їхнього подальшого використання в практичній діяльності (практична значущість).

 

 

Вимоги до написання та оформлення наукових статей, тез

Структурні елементи наукової статті:

- визначення проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важлиими науковими чи практиними завданнями;

- аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття;

- формулювання цілей статті (визначення завдання);

- виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

- висновки з даного наукового дослідження і перспективи подальших пошуків у даному напрямку.

 

Правила оформлення наукової статті

- у правому верхньому куті розміщуються прізвище, ім’я, по батькові автора та наукового керівника; за необхідності вказуються відомості, що доповнюють дані про автора та керівника;

- назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (якомога менше слів, краще - до п'яти);

- стаття повинна містити анотацію, у якій коротко висвітлюється основні поняття досліджуваної проблеми;

- після анотації подають ключові слова (опорні поняття), які розв’язують наукову проблему статті, їх може бути 3-6;

- слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті;

- недоцільно ставити риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;

- не слід перевантажувати текст цифрами 1, 2 та ін.; перелік тих чи інших думок, положень, елементів, позицій слід починати з нового рядка, з малої букви, відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою;

- у тексті прийнятним є використання різних видів переліку: спочатку, на початку, спершу, потім, далі, нарешті; по-перше, по-друге, по-третє; на першому етапі, на другому етапі;

- цитати в статті використовуються дуже рідко; необхідно зазначити основну ідею, а після неї в дужках указати прізвище автора, який уперше її висловив;

- усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний обсяг статті присвячують викладу власних думок; для підтвердження достовірності своїх висновків і рекомендацій не слід наводити висловлювання інших учених, оскільки це свідчить, що ідея дослідника не нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;

- стаття має завершуватися конкретними висновками і рекомендаціями.

Тези та їх оформлення

Тези (від thesis – положення, твердження) – це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, наукової статті або іншої наукової праці.

Тези доповіді – це опубліковані на початку конференції (з'їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Обсяг тез може бути в межах 2–3 сторінок друкованого тексту через 1,5–2 інтервали.

Алгоритм тези можна подати так:

Теза - обґрунтування - доказ - аргумент - результат - перспектива.