З/п Підстави порівняння Кількісні методи Якісні методи

1. Призначення: Макросоціологічне

дослідження

Мікросоціологічне

дослідження

2. Ціль застосування: Дати пояснення причин

досліджуваного явища

Зрозуміти досліджуване явище

(випадок, процес)

3. Дослідницькі завдання:

а) вимірити параметри явища

б) установити взаємозв'язку

між окремими параметрами

а) виявити загальну картину явища

б) концептуалізувати явище,

інтерпретувати його

4. Позиція дослідника: "сторонній" спостерігач "співчуваючий" учасник

5. У центрі уваги

дослідників:

а) соціальні структури й

інститути

б) об'єктивні фактори

в) загальні соціальні процеси

а) чоловік

б) суб'єктивні фактори

в) особливі, частки процеси

6. Дослідницькі гіпотези

формулюються: до початку збору даних в міру оволодіння даними

7. Дослідницькі

інструменти:

а) розробляються до польового

етапу

б) формалізовані, багато в чому

однакові для всіх дослідників

а) визначаються як до польового

етапу, так і в його ході

б) неформалізовані, відбивають

індивідуальний дослідницький досвід

8. Дослідницькі

процедури:

стандартизовано,

передбачається їхнє

дублювання

менш стандартизовані, дублюються

рідко

9. Одиниці аналізу: факти, події, висловлення, акти

поводження

суб'єктивні значення фактів для

індивіда

10. Логіка аналізу:

дедуктивна: від абстракції до

фактів шляхом

операціоналізації понять

індуктивна:

від фактів до концепцій

11. Основні способи

аналізу:

а) класифікація шляхом

ототожнення випадків

б) статистичними

способами

в) систематизація

a) опис випадків без їхнього

ототожнення

б) шляхом узагальнення виявлених

оцінок

в) уява

12.

Дані дослідження

представляються у

вигляді:

статистичних розподілів,

шкальних показників, індексів і

т.п.

висловлень, документів,

інтелектуальних продуктів групових

дискусій і т.п.

13.

Валідність (надійність)

досягається

достовірним:

повторенням установлених

зв'язків описом випадків і виявлених думок

14. Стиль дослідження: твердий, холодний м'який, теплий

Розходження в трактуваннях евристичного потенціалу і послідовності операцій

реалізації цих методів настільки істотні, що перетворилися в гальмо їх практичного

використання соціогуманітарними науками. Ми сподіваємося, що узагальнення нашого

особистого досвіду оперування даними методами буде сприяти усуненню їх

нерозуміння, суперечливих оцінок і боязкості починаючих дослідників перед якісними

методами.

Юрій М.Ф. Соціологія

Почнемо з найбільш простого з чотирьох зазначених методів – фокус-групового

обговорення мікросоціальних проблем.

Фокус-групова методика

Метод фокус-групи в останні роки отримав поширення як один з найбільш оперативних

і ефективних способів збору й аналізу соціальної інформації. Помітимо, що

він застосовується, як правило, у сполученні з кількісними методами, може відігравати

при цьому як додаткову, так і ключову роль. Крім того, він містить у собі елементи

кількісних методів (включене спостереження, правило репрезентативної вибірки

тощо).

Реалізація даного методу припускає формування кількох дискусійних груп (част

іше – по 10-12 осіб) і проведення в них обговорення досліджуваної проблеми з метою

її більш глибокого розуміння і пошуку оптимальних шляхів вирішення. Фокус

уваги учасників групових дискусій при цьому зосереджується на якомусь одному, природно,

важливому аспекті проблеми, а увага дослідників фокусується на з’ясуванні

думок учасників з поставленого запитання, на значенні різних точок зору представник

ів різних соціальних категорій, а також на пошуку можливих шляхів досягнення

консенсусу.

Фокус-групове обговорення досліджуваної проблеми набагато продуктивніше,

ніж з’ясування думок про неї методами анкетування й індивідуального інтерв’ювання.

Воно переважніше в силу наступних факторів:

1. Взаємодія респондентів у фокус-групі, звичайно, стимулює більш глибокі

відповіді і дає можливість з’явитися новим ідеям у ході групової дискусії.

2. Замовник дослідження може сам спостерігати за перебігом обговорення цікавлячо

ї його проблеми й отримувати з перших рук інформацію про поведінку, установки,

почуття і мову респондентів, робити власні висновки про шляхи вирішення проблеми,

що отримають (чи не отримають) підтримку суспільної думки.

3. Фокус-груповий метод оперативніший і дешевший, ніж анкетування чи інтерв’ювання.

Його використання дає економію не тільки тимчасових, фінансових, але і

трудових витрат дослідників.

4. Цей метод дозволяє за короткий термін визначити причини виникнення обговорювано

ї проблеми. Наприклад, зрозуміти, чому визначений сорт того чи іншого

товару не має попиту в одному регіоні, хоча в сусідніх він розкуповується добре. Якщо

у фокус-груповій дискусії беруть участь споживачі цього товару, то вони зазвичай

точно вказують перелік основних причин даного явища.

Але всі ці достоїнства методу, що характеризується, виявляються за умови дотримання

певних вимог до організації роботи фокус-груп. Мова йде про вимоги, пропонован

і дослідникам при вирішенні ними питань, пов’язаних з:

1. визначенням необхідної кількості фокус-груп;

2. встановленням кількості їх учасників;

3. формуванням оптимального складу учасників;

4. тривалістю їх роботи;

5. вибором місця проведення засідання фокус-групи;

6. розміщенням учасників у приміщенні;

7. розробкою сценарію фокус-групової дискусії;

Розділ VI. Якісні методи соціологічних досліджень

8. реалізацією цього сценарію модератором, тобто ведучим фокус-групової дискус

ії і його асистентів-спостерігачів, стенографістами, операторами.

При визначенні необхідної кількості груп вирішальне значення має перелік таких

обставин:

• їх повинно бути не менш двох, щоб дотриматися мінімуму умов порівняності

думок їх учасників;

• кількість фокус-груп повинна бути достатньою для того, аби виявити думки

представників тих груп населення, що гіпотетично по-різному ставляться до дослі-

джуваної проблеми;

• збільшення кількості груп, що беруть участь у НДР, бажано продовжувати поки

в обговореннях з’являються нові думки, тобто доти, поки дискусії не стануть повторюватися,

«йти по колу».

Склад учасників груп установлюється з урахуванням таких їх характеристик:

1. соціальна приналежність (статус) респондентів. Звичайно в одну групу включають

10-12 представників, близьких один одному за соціальним статусом. При цьому

в різних групах повинні бути представлені всі основні верстви населення;

2. життєвий досвід учасників. В одній фокусі-групі збираються, як правило,

близькі за життєвим досвідом люди;

3. ступінь компетентності. Респонденти з істотно різним ступенем компетентност

і не повинні бути присутні в одній групі;

4. споживчі можливості. В одній групі повинні бути люди приблизно одного рівня

фінансово-економічних можливостей;

5. вік і сімейний статус. В одну групу не слід включати людей різного віку, однак,

вони повинні бути в різних фокус-групах;

6. культурні розходження. Бажано не включати в одну групу представників різних

культур;

7. стать. Більшість дослідників виступає за змішані за статевою ознакою фокусгрупи;

8. точка зору на обговорювану проблему. В одну групу обов’язково слід запрошувати

людей з різними думками з питань, що виносяться на дискусію.

Тривалість засідання фокус-групи. Як правило, фокус-група триває не більш, ніж

1,5-2 години. Іноді доцільно проводити короткі засідання груп (30-40 хв). У виняткових

випадках, коли метод фокус-груп відіграє роль основного способу інтеграції нових

ідей, тривалість групового обговорення досягає 6-8 годин.

Кількість учасників. Як уже зазначалося, як правило, в одному засіданні фокусгрупи

беруть участь 10-12 осіб. Водночас існує досить поширена практика проведення

засідань груп у складі 5-6 осіб. Доцільність скорочення чисельності фокус-груп

пояснюється деякими проблемами, що виникають у великих групах. Переважно ці

проблеми зводяться до такого:

• у великій групі учасники мають менше часу для виступів, дискусії тривають

довше, часом не приводячи до належного результату;

• ведучий дискусію (модератор) у великій групі змушений діяти директивно,

жорстко обмежуючи в часі її учасників;

• у великій групі багато хто почувається менш комфортно, ніж у малій, їх можливост

і відстояти свою точку зору знижуються.

Головним фактором, що визначає розмір групи, є мета її проведення, характер

проблеми, що обговорюється. Якщо мета фокус-групи полягає в отриманні можливо

Юрій М.Ф. Соціологія

більшої кількості нових ідей, то переважніша велика група. Якщо ж ми хочемо виявити

максимально глибокі й розгорнуті думки кожного респондента, то бажано формувати

нечисленні групи.

Вибір місця проведення і його оснащення. Для проведення фокусів-груп знадобиться

стандартне устаткування: ауді- і відеотехніка, дзеркало, що дає можливість

спостерігачам бачити, що відбувається і реакції на нього всіх учасників, обладнана

меблями кімната.

Приміщення, в якому проходить засідання фокус-групи, має:

• забезпечувати учасникам дискусії можливість говорити без перешкод і почуватися

досить комфортно;

• давати можливість добре чути всім те, що говорить кожний;

• бути прийнятним для кожного учасника і нейтральним до проблематики і складу

фокус-групи;

• дозволяти спостерігачам і модератору бачити всіх учасників дискусії.

Розміщення учасників бажано проводити за типом «круглого столу», щоб сприяти

груповому спілкуванню, максимальній втянутості усіх в дискусію. У цьому зв’язку

корисно взяти до уваги три рекомендації:

1. Слід уникати ситуацій надання особливого статусу кому-небудь з учасників розм

іщенням їх або на особливо зручних, або, навпаки, незручних місцях;

2. Модератору потрібно мати гарний зоровий контакт із всіма учасниками фокус-

групи;

3. Останні повинні добре бачити один одного.

Сценарій фокус-групових дискусій, звичайно, вибудовується за такою приблизно схемою.

По-перше, він передбачає коротку, але змістовну вступну промову модератора, в

якій пояснюється причина даних зборів, тема дискусії, її основна мета і завдання,

контекст її бажаного обговорення, тобто той аспект проблеми, на якому слід сфокусувати

увагу всім учасникам дискусії. Крім того, ведучий зобов’язаний у вступному

слові:

• установити правила проведення засідання (вислухувати кожного виступаючого

до кінця, не перебивати його промови, задавати йому запитання тільки після завершення

виступу, говорити все, що хочеться, не боячись помилитися, не допускати

образливих зауважень на адресу один одного тощо);

• представити членам фокуса-групи своїх помічників, попросити учасників дискус

ії не звертати на них увагу;

• мотивувати учасників на активне висловлення і відстоювання своєї думки,

підкреслити необхідність вирішення обговорюваної проблеми для учасників фокусгрупи,

створити довірчу атмосферу в групі;

• завершувати свою вступну промову чітким формулюванням першого запитання,

що виноситься на колективне обговорення (перелік цих запитань, звичайно, продуму

ється в процесі підготовки до фокус-групової дискусії і містить у собі, як правило,

від 3 до 15 формулювань). Украй бажано, щоб запитання формулювалися в такому

вигляді, аби вони зачіпали «за живе» всіх учасників дискусії, стимулювали їх

активність.

Потім починається сама дискусія – виявлення думок із поставленого питання.

Після установлення всього спектра цих думок, модератор підбиває попередній підсумок,

дякує всім, особливо за оригінальні ідеї, і ставить на обговорення друге запитання.

Його зміст визначається, як правило, «домашньою заготовкою», якщо обго237

Розділ VI. Якісні методи соціологічних досліджень

ворення першого запитання пройшло так, як заздалегідь передбачалося. Але часом

потрібно вносити в цю заготовку ті чи інші корективи (з урахуванням думок, що вже

прозвучали в груповому обговоренні), що робиться експромтом.

Найчастіше буває так, що обговорення першого питання ще не призводить до гостро

ї дискусії. Тому друге питання слід формулювати з метою загострення зіткнення

думок, що не порушує довірчої обстановки. Його обговорення теж завершується

підбиттям підсумків, подякою всім, хто виступив, і висуванням наступного запитання.

За такою схемою фокус-група працює до виявлення основних розбіжностей групи,

усіх «за» і «проти» кожної з основних думок.

Наступну дискусію слід повернути на шлях подолання розбіжностей, стимулювання

вироблення консенсусу, формулювання конструктивних рекомендацій. Цьому

слугують як «домашні заготовки» і експромти модератора, так і застосування ним

спеціальних методик конструктивізації конфліктних взаємодій людей (типу «Стоптехн

іки», «Паролю для друзів», «Запобігання критики самокритикою» тощо).

Частина фокус-групової дискусії, що характеризується, – складна в організаційному

відношенні, але найбільш інформативна і цінна в науково-дослідному плані.

Тут модератор повинен перевести свою діяльність у режим медіатора конфліктологі-

чних переговорів, що вимагає від нього спеціальних знань і практичних умінь. Часто

на цьому етапі ведучому доводиться вводити додаткові правила подальшого дискутування,

аналогічні правилам конфліктологічних переговорів. На цей етап фокус-групового

обговорення припадає найбільш інтенсивна робота помічників ведучого (спостер

ігачів, операторів, стенографістів).

Після з’ясування головних шляхів подолання розбіжностей і їх чіткої публічної

фіксації ведучим, відбувається їх «затвердження» учасниками фокус-групи. Іноді це

робиться шляхом голосування, але частіше обходяться без нього. В останньому випадку,

однак, обов’язково слід зафіксувати ступінь прийняття всіма (чи більшістю)

найбільш популярних варіантів вирішення обговорюваної проблеми. На цьому засі-

дання фокус-групи завершується, але починається підсумковий етап роботи з методу,

що характеризується.

На завершальному етапі: а) обробляються стенограма (відеомагнітофонний запис)

засідання і протоколи спостережень, складені асистентами ведучого; б) формулюються

основні висновки про причини і характер розбіжностей з досліджуваної

проблеми, способи їх подолання, про систему заходів вирішення даної проблеми;

в) отримані матеріали і висновки зіставляються з підсумками аналогічної дискусії в

інших фокус-групах, на основі чого визначаються загальні результати проведеного досл

ідження.

Завершуючи опис фокус-групового методу, відзначимо основне обмеження його

застосування. На його основі можна вивчати не всі, а лише ті проблеми соціального

життя, з яких думки учасників фокус-групи досить компетентні і суперечливі. Ще

більшою мірою ця особливість властива тому якісному методу, характеристиці якого

присвятимо наступний параграф.