Інститути інформаційної війни

Неодмінна умова успішності будь-яких акцій інформаційних воєн - інституалізація данногорода комунікацій. Причому кожен політичний актор використовує для цього власні можливості. Найкраще становище в цьому сенсі в держави, у розпорядженні якого знаходиться розгалужена система інститутів, здатних організувати і підтримати кампанії в форматі інформаційних воєн. До таких інститутів можна віднести:

■ керівні та координуючі структури (різні государственние органи, агентства національної безпечно

сти, силові структури);

■ інформаційні агентства, контрольовані державою та використовуються ним для просування своїх інформаційних цілей як всередині країни, так і на міжнародній арені;

■ мережу джерел постійного інформування на визначеної території (резидентура або інші постійно знаходячищиеся за межами країни джерела інформування);

■ окремі ЗМІ, що знаходяться під контролем правительства і беруть участь у забезпеченні його інформаційних цілей;

■ вітчизняні та зарубіжні групи інтересів;

■ агенти впливу;

■ наукові конференції, використовувані як механізм Виравання думок експертного співтовариства для захисту інтересів

■ окремі міжнародні організації, що знаходяться під контролем окремого національної держави.

 

Злагоджена та скоординована робота такого типу інститутів забезпечує високу ефективність досягнення політичних цілей держави, їх інформаційне забезпечення.

Теорія змови

Теорія змови, або теорія “пропагандистська модель” (1988).. Е. Герман та

Н. Чомський вважають, що у країнах із ринковою економікою медіа не ма-

ють декларованої свободи, а обслуговують панівний клас. Так, новини неми-

нуче проходять п’ять фільтрів, перш ніж потрапити до аудиторії:

1) власність, або інтереси великого капіталу;

2) реклама, або головне джерело прибутків;

3) влада, або ньюзмейкерство бюрократії;

4) легальний тиск на медіа через суди, закони тощо;

5) антикомунізм, або виняткова зосередженість на жертвах ворогів.

Відтак американські ЗМК постають ефективними та впливовими ідеологічними інституціями, що здійснюють функцію пропагандистської підтримки ринкової системи без особливих спеціальних примушувань. їхня діяльність санкціонується згодою всередині владної еліти. Пізніше Е. Герман уточнював, що йдеться не про теорію змови як таку, пропагандистська модель становить "керовану ринкову систему".

Відповідно до теорії медіазавісімості, по-перше, чим більше че ловек залежить від того, що його потреби задовольняються в ре док використання СМК, тим більш значуща їх роль в його житті отже, тим сильніше вліяніе2. З макроскопічної, зі ціальної точки зору, чим більше людей потрапляє в залежність тість від медіа, тим сильніше загальний вплив медіа і важливіше їх роль в суспільстві. Таким чином, повинна існувати прямий зв'язок між величиною загальної залежності і ступенем впливу або значимості медіа в будь-який даний момент. Ефекти виникають не тому, що цього хочуть всемогутні медіа або всевладні джерела, а тому, що медіа діють конкретним чином в конкретній суспільній системі з метою задоволення жела ний і потреб конкретної аудиторії.

По-друге, ступінь залежності аудиторії від інформації, що поставляється медіа, є головною змінною величиною в розумінні, коли і чому медіаповідомленнях змінюють убежде ня, почуття чи поведінки аудиторії. В кінцевому рахунку виник новеніе ефектів та їх форма залежать від членів аудиторії і свя зани з тим, наскільки потрібно їм даний засіб масової ком комунікації або повідомлення. Вплив медіа на людей визначається мірою їх використання.

По-третє, в індустріальному суспільстві люди стають більш залежними від медіа, щоб: а) розуміти громадський мир; б) надходити усвідомлено та ефективно; в) фантазувати або вухо дить від дійсності.

І, нарешті, по-четверте, «чим більша потреба, і, зна чит, сильніше залежність... тим більше вірогідність того, що ме діа і їх повідомлення вплинуть». Сила впливу медіа на людей неоднакова: ті, у кого потреби вище і, значить, зави симость сильніше, потрапляють під більш сильний вплив медіа.