Поняття соціальної взаємодії

Соціальна взаємодія – це процес, під час якого люди діють і певним чином реагують на дію інших людей або соціальних інститутів. Виділяють два рівні соціальної взаємодії:

1. Мікрорівень, на якому люди діють один з одним.

2. Макрорівень, на якому індивід або людина взаємодіє з соціальними інститутами.

Соц. контакт передбачає короткострокові непостійні відносини з іншими людьми. Наприклад, покупки в магазині, контакти в Інтернеті.

Ознаки соціального контакта:

1. непостійність.

2. короткотерміновість.

3. відсутність взаємовпливу між людьми, які перебувають у контакті.

Соціальна взаємодія – це форма відносин, яка передбачає регулярні, тривалі контакти між людьми.

Ознаки соц. взаємодії:

1. Регулярні відносини.

2. Взаємовплив між особами, які здійснюють контакт.

Соц. взаємодія буває двох видів:

1. Короткотермінова – між особою або групою осіб відбувається інтенсивна взаємодія протягом короткого терміну.

2. Середньотермінова – взаємовідносини між особою або групою осіб відбуваються протягом тривалого часу (університет).

3. Довготермінова – друзі, сім”я.

Теорії соціальної взаємодії:

1. Економічна теорія (Дж.Хауменс).

На думку вченого, взаємодія пов’язана із вигодами і винагородами, які людина отримує в суспільстві. При цьому, налагоджуючи контакти, людина прагне отримати від них якомога більше користі.

2. Символічний інтеракціонізм(Мід і Блумен).

Представники цієї теорії розглядають соц. взаємодію як своєрідний процес, в якому ведеться постійний діалог між людьми, який аналізується ними і осмислюється і т.д.

 

Соціальні норми як регулятор соціальної взаємодії

У с-стві під час взаємодії необхідне існування певних правил, які б забезпечили ефективність і прийнятність цієї взаємодії. Таку роль виконують соціальні норми.

Соц. норми – це правила, які виражають вимоги с-ства до його членів. Особливістю норми є її імперативний характер, тобто вона обов’язкова для виконання всім членам с-ства. В соціології соц. норма має наступні ознаки:

1. Дозвіл – все, що не заборонено нормою – дозволено.

2. Припис – це поведінка в межах прийнятних норм.

3. Заборона – покарання за порушення норм.

Класифікація норм:

1. За змістом:

- основні

- другорядні

- загальні

- конкретні

2. За суб’єктом дотримання:

- загальнолюдські

- колективні

- групові

3. За ступенем уставленості:

- ті, що спираються на привілеї

- ------------ на звичаї

- ------------на традиції.

В с-стві розрізняють моральні норми або юридичні чи правові.

 

Соціальні відносини

Соц. відносини – це відносно стійкі зв’язки між індивідами і соц. групами, обумовлені їх неоднаковим положенням та роллю у с-стві.

Рівні соц. відносин:

1. соц. відносини між соц.-історичними спільнотами (між класами, націями, професійними групами)

2. соц. відносини між суспільними організаціями і установами.

3. міжособистісні відносини.

Соц. відносини є ієрархізованими, тобто індивіди, які перебувають на різних щаблях соц. піраміди у відносинах між собою, намагатимуться підкреслити завжди ці відмінності.

Соц. відносини мають формальний характер, тобто здійснюються за певними правилами, які встановлені суспільством.

 

Соціальні конфлікти

Соц. конфлікт – це крайнє загострення протиріч між індивідами, соц. групами чи прошарками у суспільстві.

Умови виникнення конфлікту:

1. Наявність не менше, ніж двох сторін.

2. Наявність дефіциту – наявність чогось(ресурсу, речі), чого є обмаль.

3. Бажання отримати вигоду за рахунок іншої сторони.

4. Дії обох сторін, спрямовані на досягнення несумісних взаємовиключних цілей.

Способи подолання конфліктів:

1. Рутинізація – передбачає зняття гостроти конфлікту шляхом доведення його буденності та банальності.

2. Витіснення – передбачає те, що конфлікт витісняється із активного громадського обговорення шляхом блокування інформації про нього.

3. Стимуляція конфлікту – передбачає нагнітання конфліктної ситуації та розпалення самого конфлікту у той час, коли ще не склалися умови для його інтенсивності.

4. Випалення або контрольований хаос. Цей спосіб передбачає винищення активістів конфліктуючих сторін та їх ресурсів.

5. Переговори та реформування.