Механізм банкрутства і санації підприємств.

Третім формотворчим чинником, що сприяє формуванню підприємницького середовища в У, є інститут банкрутства — загальний інструмент підприємницької політики, що виявляє неефект діяльність підприємн структур, їхню неспроможність розрахуватися з державою та кредиторами, гарантуючи захист інтересів останніх та розробляючи заходи для запобігання банкрутству. У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалось у двох принципово різних напрямках — так звані британська та ам моделі. За британською - банкрутство розглядалось як спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок коштів, наявних у боржника, та його ліквідації як суб'єкта господарювання. Суттю американської моделі є здійснення санації підприємства з метою його реабілітації та відновлення платоспроможності. Нині державне регулювання в розвинутих ринкових країнах інтегрує ці дві моделі. Інститут банкрутства, нещодавно відроджений в Україні, також базується на поєднанні елементів британської та американської моделей, що створює умови для санації, реорганізації підприємств та оновлення фін-госп діяльності. Санація - це с-ма заходів, спрямованих на запобігання банкрутству під-в чи великих пром об'єднань, банків, інших державних та бізнес-структур. Отже, основна мета інституту банкрутства - не ліквідація під-ва, а задоволення вимог кредиторів та держави. Відтак банкрутство - є дійовим засобом держ регулювання, зі допомогою якого вирішуються проблеми економічних відносин між різними суб'єктами ринку, формується система захисту державою інтересів кожного та створюється підприємницьке середовище на цивілізованих засадах.

89.Сутність, завдання, пріоритети зовнішньоекономічної політики держави. Становлення України як незалежної демократичної держави відбувається в період кардинальних політичних і економічних зрушень в українському суспільстві та історичних змін в системі міжнародних відносин, які характеризуються виникненням нових незалежних держав, появою нових регіональних центрів сили в міжнародних відносинах, переходом від ери конфронтації до ери відкритості і співробітництва, зникненням військово-політичного та ідеологічного протистояння в Європі. Процес державотворення і побудови вільного громадянського суспільства в Україні збігається з її поступовим входженням до світового співтовариства і пошуками нею свого місця в сучасному складному, різноманітному і
суперечливому світі.

Зовнішньоекономічна діяльність – це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передаванні технологій. Основними цілями державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Україні є:- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;- створення найсприятливіших умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинених зарубіжних країн.Основними видами ЗЕД є:- зовнішня торгівля;- фінансово-кредитні операції;- підприємницька діяльність;- науково-технічна кооперація з іноземними підприємствами, надання їм різноманітних послуг.Базовою вимогою у здійсненні зовнішньої політики України є якнайповніше і якнайефективніше забезпечення національних інтересів країни.

 З метою забезпечення національних інтересів України її зовнішня політика постійно спрямовується на виконання таких найголовніших завдань: 1. Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави 2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України. 3. Збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів. 4. Включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу 5. Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і вихідцями з України, подання їм допомоги згідно з міжнародним правом. 6. Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Україна здійснює активну, гнучку і збалансовану зовнішню політику на таких головних напрямах:
1. Розвиток двосторонніх міждержавних відносин. 2. Розширення участі в європейському регіональному співробітництві 3. Співробітництво в рамках Співдружності незалежних державі 4. Членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях.

Кожен з цих напрямів має комплекс пріоритетів, які зумовлюються національними інтересами України та її прагненням сприяти підтриманню регіонального і загального миру, забезпеченню міжнародної безпеки, вирішенню глобальних проблем людства.