Стаття 22 6 . Право на таємницю усиновлення

 

1. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

 

2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення.

 

3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усинов-лення.

 

Стат тя 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена

 

1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї ін-формації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

 

2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її уси-новлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.

 

3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов’язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від са-мої дитини.

 

Стаття 22 8. Забезпечення таємниці усиновлення

 

1. Особи, яким у зв’язку з виконанням службових обов’язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав уси-новленої дитини тощо), зобов’язані не розголошувати її, зокрема

 

і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

 

2. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні пра-воохоронним органам, суду у зв’язку з цивільною чи криміналь-ною справою, яка є у їх провадженні.

 

3. Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 цього кодексу.

 

62

4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть від-повідальність, встановлену законом.

 

Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір’ю, батьком дитини

 

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір’ю, батьком дитини або повнолітньої особи.

 

2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір’ю, батьком потрібна згода дити-ни, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього кодексу.

 

3. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

 

Стат тя 23 0. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини

 

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народ-ження дитини.

 

2. Дата народження дитини може бути змінена не більш як на шість місяців.

 

3. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

 

Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена

 

1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються пріз-вище та по батькові дитини.

 

За заявою усиновлювачів може бути змінено ім’я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагаєть-ся, якщо дитина живе в сім’ї усиновлювачів і звикла до нового імені.

 

2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.

 

3. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім’я та по батькові можуть бути змінені у зв’язку з усиновленням за за-явою усиновлювача та усиновленої особи.

 

4. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.