Організація аналітичної роботи включає:

• розробку загальних засад і порядку проведення аналізу;

• планування роботи в цілому, окремих її робіт та етапів;

• матеріальне, науково-методичне та кадрове забезпечення;

• загальне керівництво;

• прийом виконаних аналітичних робіт, порядок їх оформлення;

• контроль за впровадженням у виробництво розроблених заходів з метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота підприємства розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи на підприємстві та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план роботи складається на рік з розбивкою за кварталами. У плані зазначаються розділи господарської діяльності та об'єкти, що мають вивчатися, періодичність і терміни проведення робіт, відповідальні технічні виконавці, технічні засоби та джерела інформації, потрібні для здійснення аналізу.

Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснює заступник директора з економічної роботи (головний економіст). Безпосередньо цю роботу може очолювати керівник планового відділу або головний бухгалтер чи його заступник. Виконавцями аналізу на підприємстві є економісти, плановики, бухгалтери, а також інші працівники інших професій, які мають відповідний досвід і схильність до аналітичних досліджень.

Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства, але до виконання аналітичних робіт залучаються також працівники технічних, технологічних та інших служб.

Програмою аналізу може виступати розгорнутий та деталізований перелік питань, які передбачено вивчати, а також комплект таблиць, обов'язковий до опрацювання під час аналізу. Рекомендується вирізняти три головні етапи: попередній, основний та заключний.

На попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, робиться попередня оцінка роботи або стану справ. На цьому етапі також складається докладна програма аналізу, готуються макети таблиць, збирається й перевіряється головна інформація, визначаються виконавці та вирішуються інші організаційні питання.

Основний етап передбачає заповнення усіх таблиць, вивчення і опрацювання необхідної додаткової інформації, визначення факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів. З окремих питань, які вивчено, роблять оцінки і підраховують резерви виробництва.

На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу і підраховуються зведені резерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивні заходи з метою поліпшення роботи та використання знайдених резервів виробництва.

Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, розрахунки впливу факторів і резервів на останньому етапі узагальнюють та письмово оформляють у вигляді довідок, актів, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів. Працівники зовнішніх установ полюбляють оформлювати наслідки аналізу у вигляді висновку. Самостійним або додатковим документом, у якому відображаються наслідки аналізу і необхідні заходи для впровадження у виробництво, є проект наказу. Цей документ, якщо він скріплюється підписом керівника підприємства, має обов'язковий характер для виконання запропонованих аналітиком заходів.

 

4. В економічному аналізі широко використовують графіки, вони мають велике ілюстративне значення, дають змогу побачити ті закономірності, які виражає числова інформація.

На графіку більш виразно виявляються тенденції і зв'язки показників, що вивчаються. Вони також використовують ся при складанні різних схем для наочного відображення внутрішньої побудови об'єкта, послідовності технологічних операцій, взаємозв'язку між результативними і факторними показниками. Одним з видів графіків є діаграми. За способом побудови є лінійні, стовпчикові, рядкові, секторні, фігурні. За змістом: діаграми порівняння, секторні, динаміки та ін.

      Результати аналізу, як правило, відображаються у вигляді таб лиць. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, які виражаються мовою чисел.

Складання аналітичних таблиць потребує знання сутності явищ, що вивчаються, методів аналізу їх, правил оформлення таблиць.

Кожна таблиця має підмет та присудок. Підмет показує, про що йдеться, відображає показники, які характеризують явище. А присудок визначає, якими ознаками характеризується підмет.

Існують три види таблиць:

1) прості, метою яких є надання інформації про явище, що вивчається;

2) групові, в яких дані об'єднуються за однією істотною ознакою;

3) комбіновані, в яких матеріал підмета розбивається на групи і підгрупи за кількома ознаками.

      Основні вимоги до аналітичних таблиць.

1. Кожна таблиця повинна мати заголовок, який коротко виражає її зміст.

2. Графи, в яких відображається підмет, мають позначати ся буквами.

3. Графи, в яких відображається присудок, мають нумеруватися цифрами.

4. В окремих випадках у заголовках граф треба зазначати одиницю величини.

5. Якщо всі елементи таблиці виражені в однакових одиницях, то їх слід виносити у заголовок таблиці.

6. Якщо в таблиці є абсолютні й відносні величини, спочатку слід наводити абсолютні, а потім відносні.

7. Відображаючи у таблиці динаміку показників, дані необхідно розміщувати у хронологічному порядку.

8.Складаючи аналітичні таблиці, потрібно пам'ятати, що:
у таблиці не повинно бути пустих клітинок;

знак «—» означає, що аналізоване явище на період складання таблиці відсутнє;

знак «...» означає, що відсутні відомості про аналізоване явище;

знак «0,0» означає, що значення клітинки таблиці відсутнє;

знак «х» означає, що клітинка таблиці не заповнюється.

Для узагальнення результатів аналізу складають узагальню вальні таблиці, в яких систематизується матеріал дослідження окремих аспектів господарської діяльності підприємства.

Слід зауважити, що будь-який аналітик, який складає аналітичний звіт для зовнішніх користувачів, повинен будувати його так, щоб цією інформацією було зручно користуватися. Для цього в таблицю включають прості алгоритми, наприклад, перемножити одну графу на іншу, що допомагає зрозуміти логіку формування і сутність розрахованого показника. Тому для підвищення наочності таблиці рекомендується нумерувати графи. Нумерація така: графа таблиці, в якій наводиться перелік необхідних для проведення аналізу показників (підмет), нумерується великою літерою «А», а всі наступні графи (присудок) — арабськими цифрами (1, 2, 3 і т. д.).

5. Одним із головних компонентів інформаційного забезпечення є автоматизовані банки даних (АБД). Вони виконують такі функції: уведення, накопичення, зберігання, поновлення, інтегрована обробка й видавання інформації в будь-якій комбінації для розв’язу­вання регламентних задач та інформаційно-довідкового обслуговування користувачів. Особливістю АБД є підвищення ефективності функціонування інформаційних технологій за рахунок раціональної організації та використання даних у процесі їх обробки.

Основними вимогами до АБД є: багаторазове використання даних за одноразового їх уведення до системи; мінімальне дублювання; можливість розширення й поновлення; швидкий доступ до даних і їх захист, інтеграція даних для використання на різних рівнях управління. До складу АБД входять бази даних (БД) і системи управління базами даних (СУБД).

Залежно від технологічних режимів використання даних розрізняють фонд і архів даних. БД використовується багатьма споживачами (користувачами) і забезпечує незалежність даних від прикладних програм. Під час роботи з БД формується інформація про джерела інформації, формати та взаємозв’язок даних, відомості про частоту виникнення й характер використання даних. Ця інформація створює базу даних про самі дані і називається словником даних.

Користувачами БД можуть бути окремі фізичні особи чи прикладні програми. Інструментом, який забезпечує систему зв’язку (інтерфейс) користувачів і прикладних програм з цими даними, є СУБД — основа програмних засобів АБД. До її основних функцій відносять організацію масивів у пам’яті ЕОМ і на машинних накопичувачах; установлення зв’язку між базами даних; відновлення (коригування) БД, логічний захист даних; захист секретності даних тощо.

Найпопулярнішим засобом для  технічного опрацювання аналітичної інформаціє є програма Мі crosoft Excel.

Кожний документ в Excel. – це набір таблиць чи так звана робоча книга, яка складається з одного або кількох робочих аркушів, кожний з котрих має назву.

Для успішної побудови аналітичних таблиць виконання розрахунків обов’язково потрібно знати основи бухгалтерського обліку, оскільки саме в обліку формується 60% інформації, яка використовується для прийняття управлінських рішень. 

Excel уможливлює встановлення структурних взаємовідносин між такими інструментами бухгалтерського обліку, як рахунки, Головний журнал і головна книга, тобто обробку потоку інформації про доходи, витрати й прибутки за допомогою робочих книг і аркушів Excel.

      

6.Суб’єктами економічного аналізу є як власники підприємства, його менеджери, працівники, так і інші користувачі економічної інформації, які зацікавлені в діяльності підприємства: податкові органи, банки, акціонери, фондові біржі, кредитори, ділові партнери.

Кожен із суб’єктів економічного аналізу в ході аналітичних досліджень переслідує свою мету: Так, наприклад, власників цікавлять підвищення ефективності використання ресурсів, збільшення прибутку, оптимізація долі власного капіталу, забезпечення ринкової та фінансової стійкості підприємства.

Податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про відхилення на кінцеві результати діяльності та вплив окремих чинників на це відхилення, про розподіл прибутку.

Головна мета банків – дослідження кредитоспроможності підприємства.

Акціонерів, що вклали свої кошти у власний капітал підприємства, цікавить рентабельність підприємницької діяльності, політика підприємства щодо виплати дивідендів, стабільність фінансового стану та прогнози стабільності на майбутнє.

Оцінку платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які займаються купівлею та продажем акцій і облігацій підприємства з метою одержання прибутку у вигляді курсової різниці.

Основна мета кредиторів – ліквідність активів, надійність і стабільність одержання виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Для менеджерів підприємства аналіз являється засобом контролю і основним інструментом управління всіма напрямами діяльності. Тому вони намагаються своєчасно виявити «вузькі місця», вплив негативних чинників з метою запобігання економічних ризиків.

Користувачами економічної інформації є також і страхові компанії, консалтингові та аудиторські фірми, асоціації, телебачення, преса.

Слід відзначити, що всі суб’єкти економічного аналізу, окрім керівників підприємства, користуються лише публічною інформацією.

 

Самостійне вивчення

 

Тема: Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг

 

1. Аналіз браку продукції.

[4] с. 104-106; [5] с. 369-371.

 

1. Одним з показників, що свідчать про відхилення від норм за якістю виготовлення виробів, є брак продукції.

За способом виправлення брак поділяється на виправний (це усунення дефектів виробів, після якого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання) і невиправний (остаточний брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно).

 За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції).

У ході аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою, тобто порівнюють фактичні втрати від браку у звітному періоді з аналогічними показниками попередніх періодів.

Окрім того, визначають питому вагу браку в загальному випуску промислової продукції. Визначають втрати від браку і втрати продукції.

Для того, щоб обчислити розмір втрат промислової продукції, потрібно визначити фактичний рівень рентабельності. У нашому прикладі вартість продукції в діючих цінах становить 26749 тис.грн., а її собівартість – 25032 тис. грн. Звідси фактичний рівень рентабельності:

Таблиця 1.

              Вихідні дані для визначення втрат продукції з причин браку

№п/п	Показник	(тис.грн.)
1.	Собівартість забракованої продукції	350
2.	Витрати на виправлення браку	40
3.	Вартість браку за ціною можливого використання	120
4.	Утримання з винних осіб	3
5.	Стягнено з постачальників за поставку недоброякісних матеріалів	5
6.	Втрати від браку (р.1 + р.2 + р.3 – р.4 – р.5)	262

 

       Втрати продукції становлять:

262 х 1,069 = 280,1 (тис. грн.)

           

Суму недоотриманої продукції через випуск бракованих виробів можна визначити і спрощеним методом за формулою:

 

Обсяг промислової продукції х % браку в собівартості продукції

_________________________________________________________________=

                                             100

 

У процесі аналізу вивчають причини допущеного браку за місцем його виникнення та за центрами відповідальності. Такими причинами можуть бути:

- використання матеріалів і напівфабрикатів з прихованими дефектами;

- недостатній рівень кваліфікації робітників;

- використання несправного устаткування, невдосконалених пристроїв та інструментів, засобів вимірювальної техніки;

- відхилення від технологічного процесу;

- порушення ритмічності виробництва;

- відсутність належної упаковки, маркування;

- порушення умов зберігання, перевезення, навантажування.

Аналіз передбачає оцінку економічної ефективності поліпшення якості продукції. Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищення якості.

Так, якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення ціни на продукцію вищого сорту

де Ц₁, Ц₂ – відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту;

С₁, С₂ – собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту;

ОП – обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Заключним етапом аналізу є розроблення заходів щодо поліпшення якості продукції. За змістом та цілеспрямованістю їх можна об’єднати в три взаємопов’язані групи (рис. 1).

Ринкові умови господарювання передбачають активне і широке використання вищеназваних чинників у комплексі.

 

 

 

Поліпшення стандартизації

                            

 

 

                                         Рис.1. Шляхи поліпшення якості продукції

 

                            

 

 

Самостійне вивчення