Територіальна структура виробничо- територіального комплексу економічного району

При розробці науковцями мережі економічних районів було виявлено дві тенденції різновидних процесів та явищ:

♦ тенденція до членування виробництва, що проявлялась у поділі праці, спеціалізації і кооперації виробництва;

♦ тенденція до інтеграції початково порізнених частин, тобто необхідності посилення виробничих взаємозв 'язківу процесі виготов лення продукції.

Таким чином, ускладнення територіальної структури народного господарства вимагало подальшого розвитку теорії економічного районування. М. Колосовський запровадив поняття територіально-виробничих комплексів (ТВК). Серед багатьох властивостей ТВК відзначалася впорядкованість внутрішньої структури, де на рівні підсистем утворювалися стабільні сукупності виробництв - енерговироб-ничі цикли. Нові територіально-виробничі системи (ТВК і ЕВН) успадкували різні властивості районних комбінувань: ТВК - здатність формувати економічний район, ЕВЦ - спосіб внутрішньої самоорганізації на основі комбінування.

Найважливішим фактором формування територіальної структури є рівень розвитку продуктивних сил, диференціація та. інтеграція виробництва. Основна рушійна сила їх утворення - це процес усуспільнення матеріального виробництва, вищою формою якого виступають виробничо-територіальні системи.

Територіальна структура народного господарства Уьграїни відбиває територіальні системи різних типів і масштабів на конкретній території, де вони формуються і функціонують внаслідок галузевого і територіального поділу праці, а також процесу комплексоутворення. Структура - це не лише набір елементів (певних форм територіаль ної організації виробництва), а й характер взаємодії їх на основі те риторіального поділу праці.

економічних районів будь-якого таксономічного рангу.

Комплексність — це об'єктивна закономірність розвитку еконо мічних районів країни. Планування їх розвитку на основі комплексного підходу є важливим принципом управління народним господарством країни, а також складання перспективних планів розвитку економічних районів.

країни.

Вивчення особливостей структури кожного промислового утворення, його кількісного, якісного складу дає можливість поділити їх на прості, складні галузеві та складні інтегральні. До простих елементів належать галузеві і багатогалузеві центри. Вони являють собою територіально неподільні форми зосередження підприємств. > Галузе вий центр -це населений пункт, що може мати одне або декілька підприємств однієї галузі, інші ж. виробництва тут не представлені окремими самостійними підприємствами.

> Багатогалузевий центр - це населений пункт, у якому розмі
щено кілька підприємств різних галузей. Обидві форми територіаль
ного зосередження виробництва належать до промислових утворень.
До складних галузевих елементів належать:

■Ф^- галузевий спеціалізований промисловий кущ;

■Ф* галузевий спеціалізований район;

■Ф" галузева спеціалізована зона.

Галузеві спеціалізовані зони - це виробничо-територіальні утворення, що являють собою об'єднання групи галузевих районів, кущів і центрів на обширній території. В народному господарстві країни вони представлені як частини великих спеціалізованих зон -наприклад, великі райони залягання і видобування вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів, цукробурякового виробництва, льонопромислового, виноградарського виробництва.

спільні умови розміщення і фактори перспективи їх розвитку.

Й Промисловий вузол - це локальний промислово-територіаль ний комплекс, де при взаємній близькості підприємства об 'єднані між собою тісними виробничими зв язками, спільністю транспортно- територіального положення, спільними системами інфраструктури і поселень з метою найбільш ефективного використання природ них, матеріальних і трудових ресурсів.

Промислова агломерація - це один з найбільш складних інтег ральних елементів територіальної структури. Вона являє собою поєднання підприємств різних галузей промисловості у вигляді промислових центрів і вузлів, компактно розміщених на порівняно невеликій території.\

Агропромисловий район - це система агропромислових підприємств, кущів і вузлів на порівняно однорідній за природними умовами та економічними факторами розвитку території, де сформувався відповідний сільськогосподарський район. Такий агропромисловий район як_в форма територіальної організації виробництва має досить складну структуру, але є стійким територіальним, організаційним і економічним поєднанням виробництва сільськогосподарської сировини, її промислової переробки, обслуговуючих і допоміжних виробництв. Цей район є територі&пьним агропромисловим комплексом, в якому подвійну роль Детальне розчленування кожного комплексу дає змогу виділити територіальні елементи, що становлять єдине ціле (систему еконо мічного району) і вступають у взаємозв'язки на основі розвитку еко-номіко-територіального процесу  відіграє сільське господарство, що виступає провинною ланкою комплексу.