Тема: «Нервова тканина. Будова, функції тканини і нейроглії»

 

Нейрон – структурна та функціональна одиниця нервової системи.

У нейрона виділяють тіло і відростки. Є два вида відростків нейронів:
- аксон – це довгий відросток нейрона, проводить нервовий імпульс від тіла нервової клітини до інших нейронів або робочих органів. У клітині буває він завжди один, закінчується розгалуженнями (нервовими закінченнями) – терміналіями на іншому нейроні або структурі робочого органа. Довжина аксона досягає 1м-1,5м. Один аксон може контактувати з 5 тис. клітин. Аксон починається від ділянки нейрона, що має форму конуса – аксонного горбика. Це найбільш збудлива частина клітини. Протягом перших 50-100мкм від тіла клітини аксон не покритий мієліновою оболонкою – початковий сегмент аксона, потім ідуть ділянки аксона, покриті мієліновою оболонкою. Від аксона відходять окремі відростки – колатералі;
- дендрити – короткі відростки нейрона, що сильно галузяться, проводять нервовий імпульс до тіла клітин. Мають бокові вирости (шипики), які збільшують їх поверхню і є місцями контактів з іншими нейронами. У нейрона буває один або декілька дендритів. Довжина дендрита може досягати 300 мкм.
За кількістю відростків нейрони поділяють на:
- уніполярні – з одним відростком – аксоном (нейробласти, які зустрічаються лише в ембріональному періоді);
- біполярні – з двома відростками- дендритом і аксоном (в сітківці ока і спіральному ганглії внутрішнього вуха);
- псевдоуніполярні – від тіла відходить один відросток, який Т-подібно галузиться на дендрит і аксон (нейрони спинномозкових вузлів);
- мультиполярні – мають багато дендритів і один аксон (найбільш розповсюджена група нейронів. Наприклад, нейрони рухових ядер спинного мозку).
За функціональним значенням нейрони поділяють:
- рецепторні (аферентні, чутливі) – сприймають подразнення і трансформують їх у нервові імпульси, передають нервові імпульси до ЦНС;
- асоціативні (вставні, проміжні) передають імпульси від одного нейрона до іншого;
- ефекторні (еферентні, рухові) -передають нервові імпульси від ЦНС до робочих органів (м’яза, залози).
Аферентні нейрони належать до псевдоуніполярних, їх тіла лежать у спинномозкових вузлах. Відросток, який відходить від тіла, Т-подібно ділиться на 2 гілки, одна з яких іде до ЦНС і виконує функцію аксона, а інша підходить до рецепторів і виконує функцію дендрита.
Більшість еферентних і вставних нейронів належать до мультиполярних. Мультиполярні вставні нейрони розташовані в задніх рогах спинного мозку, та в інших відділах ЦНС. Еферентні нейрони розташовані в основному в передніх рогах спинного мозку.

Нейроглія забезпечує функціонування нейронів. Здійснює опорну, трофічну, секреторну і захисну функції. Представлена клітинами різної форми, які супроводжують нейрони. Відростки клітин нейроглії переплітаються між собою і утворюють густу сітку, яка заповнює простір між нейронами та капілярами.

Нервовий імпульс в нейронах проходить в одному напрямку від аксона до дендрита. До складу нервової системи входять гліальні клітини. На кожну нервові клітину приходиться 10 гліальних клітин. За допомогою гліальних клітин утворюється мієлінова оболонка, яка утворюється на аксонах.

Функція гліальних клітин опорно трофічна та захисна: є гіпотеза, що вони приймають участь в збереженні інформації і являються морфологічною основою пам’яті.

Основні властивості нервових волокон:
- нервові волокна, що не втратили зв’язок з тілом клітини, здатні до відновлення – регенерації;
- висока збудливість та провідність – здатність під дією подразника переходити зі стану фізіологічного спокою в стан збудження та проводити його;
- висока лабільність – здатність за одиницю часу багато разів збуджуватися. Найбільш висока лабільність в мієлінових волокнах;
- відносна невтомлюваність – пов’язана з низькими енергетичними затратами при збудженні, високою лабільністю нервових волокон та їх роботою з постійним недовантаженням. Нервове волокно може відтворювати до 2500 імпульсів за 1с, а з нервового центру на периферію проводиться не більше 50-100 хвиль збудження за 1с, тому що лабільність нервових центрів невелика;
- збудження по нервових волокнах проводиться ізольовано в обох напрямках від місця його виникнення;
- швидкість проведення збудження по нервових волокнах залежить від діаметра волокна і структури його мембрани: чим товстіше волокно, тим більша швидкість проведення збудження в ньому. Нервовий імпульс по немієліновому волокну поширюється безперервно, а по мієліновому – стрибкоподібно від одного перехвату Ранв’є до іншого.
Механізм проведення збудження по нервовим волокнам. У нервових мієлінових волокнах збудження виникає лише в перехватах Ранв’є і ніби “перескакує” від одного перехвату до іншого, тому ПД поширюється дуже швидко.
У стані спокою зовнішня поверхня всіх перехватів Ранв’є заряджена позитивно. Між сусідніми перехватами немає різниці потенціалів.
Основною відмінністю між нижчими і вищими тваринами є не будова нервової системи, а кількість нервових клітин.

Основною фізичною властивістю нервових клітин є те, що вони проводять збудження в одному напрямку від дендрита до аксона. Основою такого одностороннього проведення є структурне об’єднання клітин, яке забезпечує їх контакт - ця структура «синапс» (контакт).

Розрізняють 2 види синапса:

- електричний «нексус» (щільний контакт). Він зустрічається в серцевих м’язах.

 

В такому синапсі збудження проходить вільно, як в одному напрямку так і в другому, і являє собою недиференційовані реакції. Для диференційованих реакцій є:

- хімічний синапс

Хімічний синапс складається з 2 частин:

- це закінчення аксона «присинаптичний відділ синапса». Цей відділ складається з присинаптичної колби в якій знаходяться пухирці – це візікули. В пухирцях знаходиться речовина,яка передає збудження і називається «медіатором».

Види медіатора:

1. Ацетил – холін – речовина, яка забезпечує нервово-м’язову передачу збудження,це медіатор збудження.

2. Нор-адреналін

3. Адреналін – речовина, яка забезпечує передачу збудження з однієї клітини на другу.

4. Гаммааміномасляна кислота

5. Гліцин – речовина, яка забезпечує передачу гальмування.

На невеликій відстані від присинаптичного відділа знаходиться постсинаптичний. Постсинаптичний відділ – це мембрана на яку передається збудження (дендрит)

 

1-синаптична колба; 2-візікули; 3-синаптична щілина;

4-білки рецептори; 5-постсинаптичний відділ.

 

В синапсі виділяється один вид медіатора і є рецептори чутливі тільки цьому медіатору, тобто всі закінчення одного нейрона виділяють один і той же медіатор(принцип Дейла), який утворюється в тілі клітини, а потім по аксону транспортується в пресинаптичний відділ. Транспорт відбувається в органелах «нейрофібрилах».