Отруєння фосфорорганічними сполуками

Найчастіше спостерігають отруєння фосфорорганічними інсектицида­ми через травний канал, дихальну систему, а також крізь шкіру. Ці речо­вини належать до групи інгібіторів холінестерази і мають мускарине- і нікотиноподібну дію.

У разі потрапляння до організму великих доз фосфорорганічних спо­лук смерть настає дуже швидко внаслідок набряку легень. Отруєння малими й середніми дозами цих речовин викликає нудоту, блювання, біль у животі, головний біль, запаморочення, сльозотечу, пітливість, різ­ке звуження зіниць, збудження, брадикардію, підвищення температури тіла.

Тяжкість стану наростає поступово. Внаслідок виділення великої кількості бронхіального секрету утруднюється дихання, розвивається набряк легень, який супроводжується судомами.

Лікування. Специфічним антидотом є атропіну сульфат, який уво­дять внутрішньовенне до появи ознак атропінізації (розширення зіниць, зменшення салівації та бронхореї, сухість слизових оболонок, підвищен­ня ЧСС, почервоніння шкіри обличчя). Помірну атропінізацію потрібно підтримувати протягом доби після отруєння. Доза атропіну сульфату за­лежить від клінічного перебігу отруєння. Крім того, можна використову­вати й інші реактиватори холінестерази: дипіроксим, ізонітрозин, пралідоксим, ободоксим. Водночас проводять інтенсивну терапію, спрямова­ну на усунення набряку легень і гіпоксії.

 

ОТРУЄННЯ ЕТАНОЛОМ

У клінічній картині отруєння етанолом (етиловим спиртом) виділяють стадії: ейфорії, збудження і коми. Летальна доза етанолу становить 5— 10 г/кг.

Перебіг отруєння залежить від токсичної дії саме етанолу та його ме­таболіту — ацетальдегіду. У потерпілого відзначають ейфорію і збуджен­ня, надмірну балакучість, гіперемію обличчя, порушення координації рухів. У разі наростання тяжкості отруєння розвивається апатія, адина­мія, виникає блювання, знижується АТ, пульс частий, слабкого наповнення, тяжкий ацидоз, ціаноз, зниження температури тіла, порушення дихання. Можлива аспірація блювотних мас.

Лікування. Насамперед промивають шлунок, проводять форсова­ний діурез, інфузію 10 % розчину глюкози з інсуліном, 4 % розчину на­трію гідрогенкарбонату, амінокислоти, вітамінів групи В. У разі пору­шення дихання проводять оксигенотерапію, а в тяжких випадках—ШВЛ. За порушення гемодинаміки застосовують засоби, що стабілізують її, із спеціальних методів — гемосорбцію і гемодіаліз.

 

ОТРУЄННЯ МЕТАНОЛОМ

Летальна доза метанолу (метилового спирту) становить 60—100 мл. Внаслідок його метаболізму утворюються токсичні метаболіти: формаль­дегід і мурашина кислота.

Розвиваються раннє порушення зору, інтенсивний ціаноз шкіри, за­дишка, метаболічний ацидоз, набряк мозку.

Лікування. Специфічним антидотом метанолу є етанол, який зв'я­зує алкогольдегідрогеназу, що перешкоджає утилізації метанолу й утво­ренню його токсичних метаболітів. Спочатку призначають 50 мл 40 % етанолу всередину, а потім внутрішньовенне вводять 1—2 мл/кг 5 % роз­чину етанолу. В усьому іншому лікування таке саме, як і в разі отруєння етанолом.

 

ОТРУЄННЯ БАРБІТУРАТАМИ

Летальна доза — від 4 до 8 г (залежно від токсичності препарату та індивідуального сприймання). Перебіг отруєння залежить від дози пре­парату. Виникає сонливість, нерозбірливість мови, пригнічення блювот­ного рефлексу, глибоке повільне дихання, розширення зіниць. У міру на­ростання тяжкості стану з'являється частий пульс слабкого наповнення, зниження АТ, дихання Чейна—Стокса з переходом у часте поверхове. Згодом дихання може припинитись.

Лікування. Насамперед потрібно забезпечити і підтримува­ти прохідність дихальних шляхів і легеневу вентиляцію. Проводять туа­лет трахеобронхіального дерева, оксигенотерапію, а за потреби — ШВЛ. Крім того, промивають шлунок, здійснюють форсований діурез з олужненням, корекцію водно-електролітного обміну і КОС. За показання­ми вводять кортикостероїди, адреноміметики. Бажане застосування ентеросорбентів.     

 

Дихальні аналептики не застосовують!