Основні напрями легалізації тіньової підприємницької діяльності

Генезис, сутність та структура тіньової економіки

Механізм функціонування тіньової економіки

Оцінка масштабів тіньової економічної діяльності суб’єктів підприємництва

Основні напрями легалізації тіньової підприємницької діяльності

 

Генезис, сутність та структура тіньової економіки

Феномен тіньової економіки — явище дуже складне, що набуло світових масштабів. Тіньова економіка має діагноз «хронічної хвороби» в багатьох країнах, незалежно від їх політико-економічної системи. Зародження тiнiзацiї відбулося в далекому історичному минулому (наприклад, почали карбувати монети – з’явилися фальшивомонетники), але особливо великого розмаху вона набула в період капіталістичної цивілізації. Існувала вона й у колишньому СРСР, але найактивніший її розвиток припав на 1970—1980 роки. Основною причиною тiнiзацiї тоді була неможливість практичної реалізації відносин соціалістичної суспільної власності на засоби виробництва. Це виявилося, насамперед, у глибинній суперечності державних, колективних та особистих економічних інтересів.

Однією з перших серйозних праць з питань тіньової економіки є стаття американського економіста П. Гутмана «Підпільна економіка» (1977 р.), в якій висловлено думку про те, що неврахованою економічною діяльністю більше нехтувати не можна.

Сьогодні немає єдиного науково обґрунтованого поняття тіньової економіки. Найбільш часто вживаним можна вважати визначення тіньової економіки, запропоноване Е. Фейгом у 1979 р.: «до тіньової економіки належить уся економічна діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не входить до ВНП». Тіньова економіка­ – це економічна діяльність суб’єктів господарювання (фізичних і юридичних осіб), яка не враховується, не контролюється й не оподатковується державою і (або) спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства.

Більшість зарубіжних дослідників цієї проблеми виокремлюють у тіньовій економіці дві складові:

1) легальну неофіційну економічну діяльність;

2) нелегальну економічну діяльність кримінального характеру.

Серед вітчизняних учених найбільшого поширення та визнання набув підхід, за яким всі види тіньової економічної діяльності у сфері підприємництва поділяються на три блоки (рис. 10.1):

1) легальне нерегламентоване державою виробництво товарів i надання послуг («неформальна економіка»);

2) порушення в межах дозволеної економічної діяльності («Підпільна економіка»);

3) заборонені види діяльності («незаконна економіка»).

Структура тіньової економіки в кожній окремо взятій країні та її основні риси визначаються наявною системою господарювання (директивно-планова, ринкова, змішана, перехідна тощо) i характером відносин власності.

 

Рис. 10.1. Структура тіньової економічної діяльності суб’єктів підприємництва

 

Тема 10. Державне регулювання інвестиційної діяльності.

Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності

Передумови та механізми державного регулювання підприємництва

Суть державної підтримки підприємництва

Етапи формування державної політики підтримки підприємництва в Україні

 

Етапи формування державної політики підтримки підприємництва в Україні

 

Аналіз світового досвіду показує, що виконання підприємництвом своєї суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умови виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки. Державна політика підтримки та розвитку підприємництва в Україні лише започатковується, але умовно можна виділити декілька етапів її формування.

Генезис, сутність та структура тіньової економіки

Механізм функціонування тіньової економіки

Оцінка масштабів тіньової економічної діяльності суб’єктів підприємництва

Основні напрями легалізації тіньової підприємницької діяльності