Сутність матеріальних запасів.

На рівні фірм запаси відносяться до числа об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому представляють собою один з факторів, що визначають політику підприємства і які впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. Проте багато фірм не приділяють йому належної уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах. У результаті цього фірми звичайно зіштовхуються з тим, що їм доводиться вкладати в запаси більший капітал, ніж передбачалося.

Зміни обсягів товарно-матеріальних запасів значною мірою залежать від переважаючого на даний момент ставлення до них підприємців, яке, безумовно, визначається кон'юнктурою ринку. Коли основна маса підприємців налаштована оптимістично щодо можливостей економічного зростання, вони розширюють свої операції, збільшують обсяги інвестицій у створення запасів. Проте коливання рівнів останніх не викликаються одним лише інвестуванням. Важливими факторами виступають тут якість прийнятих рішень, а також те, яка конкретно технологія управління запасами використовується.

Більше 20 років тому західні економісти намагалися встановити, до якої міри можливо зберігати незмінним співвідношення рівнів запасів і збуту. Використовуючи рівняння «фіксованого акселератора» (J = kD, де J - рівень запасів, од, D - попит і k - коефіцієнт нерівномірності попиту), вони прийшли до висновку, що така проста залежнісгь не відповідає реальному управлінню запасами.

Використовуючи більший обсяг різноманітних даних за вельми тривалий період і застосовуючи модифікований варіант вказаного акселератора («гнучкий акселератор»), зарубіжні дослідники припустили, що фірми здійснюють лише часткову коррекцію покриття своїх запасів, наближаючи їх до бажаного рівня протягом кожного з періодів виробництва. За дванадцятимісячний період різницю між бажаним і дійсним рівнем запасів вдавалось скоротити лише на 50%. Така зміна пояснюється в основному вдосконаленням системи управління запасами на основі використання комп'ютерної техніки.

Ряд вчених США дійшли висновку, що якби вдалося поставити під контроль 75% коливань рівня інвестицій у товарно-матеріальні запаси, економіка цієї країни не зазнала б жодної з повоєнних рецесій, під час яких ціни, обсяг виробництва і прибутку падали, а безробіття зростало. Наслідком такого висновку стали вимоги до уряду вжити заходів, щоб приглушити занадто різкі коливання рівня товарно-матеріальних запасів, зменшити збиток, який наноситься ними.

З цією метою були внесені пропозиції, які включають в тому числі введення спеціального податку, яким обкладалися б компанії, що допускають надмірне коливання рівня своїх запасів. На сьогодні більшість пропозицій залишилося нереалізованим, оскільки важко визначити, яке ж саме коливання рівня запасів допустимі для кожної окремої фірми. Більш того, деякі спеціалісти-практики висловлювали припущення, що втручання уряду, що виражається в маніпулюванні ставками проценту, не зможе помітним чином вплинути на обсяг інвестиції в товарно-матеріальні запаси на рівні фірми. Однак встановлення державного нормативу рівня запасів і стягнення штрафов за його перевищення у Швеції спростовують зайву обережність їх американських колег і підтверджують ефективність заходів, що призвели до зниження товарно-матеріальних запасів і скорочення витрат на них.

Товарно-матеріальні запаси завжди вважались фактором, що забезпечує безпеку системи матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування, і були свого роду «страховкою».

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка перебуває на різних стадіях виробництва і обігу, а також товари, що очікують на вступ до процесу виробничого або особистого споживання.

Існує три види товарно-матеріальних запасів: сировина та матеріали (в тому числі, комплектуючі вироби і паливо); товари, що знаходяться на стадії виготовлення, готова продукція. В залежності від їх цільового призначення вони поділяються на такі категорії:

а) технологічні (перехідні) запаси, рухомі з однієї частини логістичної системи в іншу;

б) поточні (циклічні) запаси, створюються протягом середньостатистичного виробничого періоду, або запаси обсягом в одну партію товарів,

в) резервні (страхові або «буферні»), іноді їх називають «запасами для компенсації випадкових коливань попиту» (до цієї категорії запасів відносяться також спекулятивні запаси, що створюються на випадок очікуваних змін попиту або пропозиції на ту чи іншу продукцію, наприклад, у зв'язку з трудовими конфліктами, підняттям цін або відкладеним попитом).

Таким чином, існує багато причин для створення товарно-матеріальних запасів на фірмах, проте спільним для них є прагнення суб'єктів виробничої діяльності до економічної безпеки. При цьому слід зазначити, що вартість створення запасів і невизначеність умови збуту не сприяють збільшення значущості дорогої резервної мережі «безпеки» в очах керівництва фірм, оскільки об'єктивно протирічать підвищенню ефективності виробництва.

Одним з найсильніших стимулів до створення запасів є вартість їх негативного рівня (дефіциту). За наявності дефіціту запасів існує три види можливих витрат, наведених нижче у порядку збільшення їх негативного впливу:

1) витрати у зв'язку з невиконанням замовлення (затримкою з відправкою замовленого товару) - додаткові витрати на просування і відправлення товарів того замовлення, яке не можна виконати за рахунок наявних товарно-матеріальних запасів,

2) витрати у зв'язку з втратою збуту - у випадках, коли постійний замовник звертається за даною покупкою в якусь іншу фірму (такі витрати вимірюються в показниках виручки, втраченої через нездійснення торгової угоди);

3) витрати у зв'язку з втратою замовника - у випадках, коли відсутність запасів обертається не тільки втратою тієї чи іншої торгової угоди, а й тим, що замовник починає постійно шукати інші джерела постачання (такі витрати вимірюються в показниках загальної виручки, яку можна було б отримати від реалізації усіх потенційних угод замовника з фірмою).

Перші два види витрат відносяться, вочевидь, до числа так званих «тимчасових витрат фірми в результаті прийняття альтернативного курсу». Третій же вид витрат важко вирахувати, оскільки гіпотетичні замовники є різними і відповідні витрати теж. Однак для фірми дуже важливо, щоб оцінка даного виду витрат була якомога ближчою до суми витрат, які могли б мати місце в дійсності.

Слід мати на увазі, що вартість дефіциту запасів є більшою, ніж просто ціна втрачених торгових угод або нереалізованих замовлень.До неї входять і витрати часу на виготовлення продукції, і втрати робочого часу, і, можливо, втрати часу через перерви у виробництві при переході між складними технологічними процесами.

Багато з фірм, що функціонують у різних галузях економіки, відносно успішно здійснюють інвестиції в товарно-матеріальні запаси. У той же час у великій кількості фірм існує думка, що управління запасами є сферою відповідальності нижчого рівня керівництва - завданням суто технічного порядку. Разом з тим американські фахівці, що проводили аналіз політики з управління запасами торгових фірм (роздрібних та оптових), що діють в 17 різних галузях економіки, прийшли до висновку, що якби типова непреуспевающая фірма робила те ж саме, що й успішна, то їй б вдалося добитися прискорення оборотності товарних запасів у два рази, тобто при одному і тому ж товарооборот вона змогла б скоротити запаси на 50%.