Сутність та завдання закупівельної логістики.

Закупівельна (заготівельна) логістика або логістика постачання – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Її метою є адекватне і повне задоволення потреб виробництва у матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися такого правила: розрахунки усіх параметрів виробничо– господарської діяльності потрібно вести ніби у зворотному від виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів Процес управління матеріальними потоками складається з двох основних частин:

· управління диспозицією матеріально–технічних ресурсів, тобто управління запасами;

· регулярний аналіз, вибір та організація постачань матеріально – технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями.

В управлінні закупівлями зазвичай необхідно передбачити такі складові:

1. Ідентифікація та переоцінка потреб – визначення постачальницьких трансакцій, які потрібно встановити між відділом закупівель та конкретними споживачами матеріальних ресурсів (підрозділами фірми).

2. Визначення та оцінка вимог споживачів – встановлення вимог до розмірів, параметрів постачань, планів та специфікацій на кожну позицію номенклатури, вимог користувачів, які визначають сервіс постачань.

3. Рішення “зробити або купити” – вирішення питання щодо можливості самостійного виробництва певних видів матеріальних ресурсів, а не їх закупівлі у інших фірм. При цьому для прийняття остаточного рішення оцінюються відповідні витрати та можливий рівень якості.

4. Визначення типів закупівель – сталих; модифікованих (у яких змінюється або постачальник, або параметри закупівлі матеріальних ресурсів); нових, викликаних потребами нового внутрішньофірмового користувача.

5. Аналіз поведінки ринку постачальників – допомагає логістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм тощо, які дозволяють правильно організувати закупівлі.

6. Ідентифікація усіх можливих постачальників певного виду матеріальних ресурсів, які можуть задовільнити вимоги внутрішньофірмових користувачів.

7. Попередня оцінка всіх можливих джерел закуповуваних матеріальних ресурсів – полягає у порівнянні якості матеріальних ресурсів, що пропонуються, та сервісу з тим, що необхідно внутрішньофірмовим споживачам.

8. Остаточна оцінка та вибір постачальника за багатьма критеріями.

9. Доставка матеріальних ресурсів та супутній сервіс – включає ряд операцій, пов’язаних з реалізацією процесу постачання конкретної номенклатури матеріальних ресурсів від постачальника фірмі–виробнику: оформлення договірних відносин, передача прав власності на матеріальні ресурси, транспортування, переробка вантажу, зберігання, складування тощо.

10. Контроль та оцінка виконання закупівель – вхідний контроль якості матеріальних ресурсів (може бути відсутній для надійних постачальників), постійний контроль виконання умов договорів за термінами, цінами, параметрами постачань, якістю матеріальних ресурсів та сервісу.

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель та формування загальної системи закупівельної логістики є: оптимальна періодичність постачань; оптимальна структура матеріальних потоків; мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати. 

“ Задача МОВ ” у закупівельній логістиці.

У процесі управління постачанням широкого розповсюдження набув метод, який грунтується на розв’язанні так званої “задачі МОВ”(Make–or–Buy Problem) – завдання “зробити або купити”. Вирішення цього завдання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів тощо або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

У більш широкому плані “завдання МОВ” розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Альтернативні рішення – найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів. Оскільки основним критерієм оптимальності під час розв’язання “завдання МОВ” є оптимізація прибутку, тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво деталей, виробів з витратами на їх закупівлю.

Приклад: фірма виробляє та збуває три компоненти щодо яких було визначено такі показники (табл. 1)

Табл.1 Вихідна інформація для прийняття управлінського рішення

Показники