Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Другою складовою системного підходу є принципи, тобто вихідні положення й основні правила діяльності по пізнанню і перетворенню системних об'єктів. ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6
Принцип цілісності. Він названий першим тому, що саме цілісність вважають головним критерієм віднесення того або іншого об'єкта до класу систем, а самого процесу пізнавальної або практичної діяльності — до розряду системних. ?Розкриваючи зміст положення про цілісність, дослідники звертають увагу на наступні аспекти: 1) система складається з певної сукупності компонентів (елементів, підсистем), взаємозв'язок і взаємодія яких обумовлюють цілісність системної освіти; 2) цілісність характеризується наявністю в системі інтегративних якостей, які не властиві окремим її частинам; 3) систему можна представити цілісним утворенням тільки тоді, коли вона обґрунтовано, з огляду на об'єктивно існуючі зв'язки і відносини, виділяється дослідником або практиком з навколишнього середовища. Кожний з перерахованих аспектів має важливе методологічне значення для практики виховної діяльності. Принцип комунікативності (зв'язку). Учні не без підстави стверджують, що пізнати систему означає насамперед вивчити її комунікації — внутрішні і зовнішні зв'язки. ?B системах, особливо соціального типу, існує величезна кількість зв'язків. Філософи-системологи И.В. Блауберг і Є.Г. Юдін виділяють сім груп зв'язків: 1) зв'язку взаємодії об'єктів, їхніх сторін і властивостей; 2) зв'язку породження, що мають і інше найменування — генетичні; 3) зв'язку перетворення; 4) зв'язку будівлі, що нерідко називають структурними; 5) зв'язку функціонування; 6) зв'язку розвитку, що викликають істотні зміни в будівлі об'єкта і формах його життя; 7) зв'язку керування. Принцип структурності. Завдяки стійкості структур забезпечується цілісність системи, упорядкованість взаємодії її компонентів. Поряд зі стійкістю (зрозуміло, відносної) структура володіє і такими якостями, як рухливість і мінливість. Саме з цими властивостями структури багато вчених зв'язують можливості перетворення системи і появи в неї нового інтегративної (системної) якості. Принцип керованості і цілеспрямованості. Мета і керування варто розглядати не тільки як найважливіші елементи соціальних систем, але і як системостворюючі фактори їхнього функціонування і розвитку. Ціль обумовлює склад компонентів системи, їхні властивості і взаємозв'язки. Правильний вибір цільових орієнтирів — одне з головних умов успішного становлення виховної системи і подальшого її розвитку. При розробці цілей керівникам і педагогам необхідно пам'ятати про вимоги до цільових орієнтирів процесу виховання.
?Вони повинні бути: а) спрямовані на розвиток особистості дитини, формування її інтелектуального, морального, комунікативного, естетичного і фізичного потенціалів; б) сполучені з інтересами і ціннісними установками держави і суспільства, відповідати особливостям навчального закладу й умовам його життєдіяльності; в) важкими, але реально досяжними; г) конкретними, мати тимчасову визначеність, фінансові й інші ресурси для їхньої реалізації; д) забезпечені кадровими, матеріальними, фінансовими й іншими ресурсами для їхнього досягнення; е) гнучкими, тобто володіти при необхідності здатністю до коректування; ж) діагностичними. Принцип розвитку. Розвиток системи визначається в науці як процес кількісних і якісних змін, що обумовлює формування її нової інтегративної властивості і перехід з одного рівня цілісності на іншій. Кожна система проходить у своєму розвитку 4 етапи: виникнення, становлення, період зрілості і перетворення. B той або інший період свого розвитку всяка система має в собі залишки минулого, сьогодення, що складає її якісну специфіку, і паростки майбутнього. При моделюванні і побудові виховної системи треба правильно визначити рівень розвитку шкільного співтовариства і його членів. Тільки після цих діагностіко-аналітичних операцій можливе здійснення оптимального вибору цілей, змісту, форм і способів організації виховного процесу. Третя складова системного підходу: методи пізнання і перетворення педагогічних систем. Найчастіше до таких відносять системний аналіз, системний синтез і моделювання. Системний аналіз — це комплекс взаємозалежних прийомів і процедур дослідження і конструювання складних і надскладних об'єктів і процесів. ?Фахівець в області педагогічного менеджменту Ю.А. Конаржевський запропонував використовувати при вивченні систем навчання і виховання основні компоненти системного аналізу:
1) морфологічний аналіз, що дозволяє з'ясувати, з яких елементів складається система, що вони собою представляють, який їхній набір; 2) структурний аналіз, що сприяє з'ясуванню внутрішньої організації системи, визначенню характеру зв'язків елементів, виявленню системостворюючих зв'язків і відносин; 3) функціональний аналіз, спрямований на розкриття функцій системи в цілому і її окремих компонентах, на вивчення механізму функціонування цілісного організму системи і її основних частин; 4) генетичний (історичний) аналіз, що дозволяє досліджувати зародження, становлення, подальший розвиток і перетворення системи. Тільки застосування всіх перерахованих компонентів системного аналізу сприяє формуванню системного знання про досліджувану систему. Сутність методу системного синтезу полягає в спробі вченого і практика здійснити інтеграцію системних представлень про один й той самий об'єкт, отриманих при різних «зрізах» з цього об'єкта. Під моделюванням у теорії виховання прийнято розуміти метод пізнавальної і практичної діяльності, що дозволяє адекватно і цілісно відбити в модельних представленнях сутність, найважливіші якості і компоненти виховного процесу, одержати і використовувати нову інформацію про сьогодення і майбутній стан, закономірностях і тенденціях функціонування і розвитку процесу виховання. Моделювання виховного процесу істотно відрізняється від технічного моделювання. OПри вивченні особливостей, можливостей і умов застосування методу моделювання в проектуванні і побудові виховних систем освітніх установ був розроблений алгоритм спільних дій педагогів, учнів і батьків по формуванню модельних представлень про систему виховання в конкретному навчальному закладі: - створення ініціативної групи для моделювання виховної системи; — формування членами ініціативної групи свого бачення сьогодення і майбутнього стану освітньої установи, його виховної системи; — пошук ініціаторами своїх прихильників у співтоваристві педагогів, учнів і батьків; — установлення контактів з науково-методичними центрами району, міста, області, країни або окремих вчених і методистами; — розробка програми (плану) дій по побудові моделі виховної системи; — ознайомлення педагогів з теорією і практикою виховних систем, теоретичними і методичними основами проектування моделі випускника навчального закладу; — діагностика стану і результативності навчально-виховного процесу, аналіз умов розвитку особистості школярів, визначення виховного потенціалу навколишнього середовища, шляхів і способів його реалізації; — проведення роботи з актуалізації і стимулювання діяльності педагогів, учнів і батьків по формуванню моделі навчального закладу; — здійснення дій по інтеграції індивідуальних і групових представлень членів шкільного співтовариства в колективну модель навчального закладу; — створення творчих груп і їхня діяльність по уточненню і розробці деталей моделі школи; — конструювання моделі виховної системи і складання програми її побудови; - уявне експериментування реалізації модельних представлень і апробація окремих елементів виховної системи; - обговорення в шкільному співтоваристві модельних розробок і програми побудови виховної системи; — проведення науково-методичної й управлінської експертизи моделі виховної системи і програми її побудови; — затвердження моделі і програми побудови виховної системи на засіданні педагогічної ради і загальношкільної конференції. Правильне здійснення перерахованих дій не тільки дозволяє сформувати науково обґрунтовані представлення про виховну систему освітньої установи, але і сприяє успішної їхньої реалізації в наступній діяльності.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 34; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.28.65 (0.009 с.) |