Становлення та розвиток індустріального суспільства ( XIX ст)

З кінця XVIII ст. починається становлення індустріального суспільства. Перехід до індустріальної економіки включав два етапи. Мануфактурний етап отримав найбільший розвиток у другій половині XVII-початку XVIII ст. Фабричний етап ознаменувався переходом від мануфактури до великого машинного виробництва, що прийнято називати промисловим переворотом. Промисловий переворот починався в бавовняній промисловості, далі охоплював сферу металургії, машинобудування, гірничодобувної промисловості і завершувався бурхливим зростанням залізничного будівництва. Перехід від мануфактурного до машинного виробництва означав повний технічний переворот, заміну ручної техніки системою машин. Машинне виробництво диктує необхідність безперервного технічного оновлення. Технічний прогрес стає основою життя.

Були знайдені нові джерела енергії та способи її використання (пар, електрику). Зросло значення нафтової промисловості. Почалася епоха освоєння електрики. З'явилася електрозварювання, електрохімія, електрометалургія, по вулицях пройшли перші трамваї. Був винайдений двигун внутрішнього згорання. Удосконалилась виплавка сталі, а також швидко розвивалася хімічна промисловість.

Великі зміни відбувалися в організації виробництва. На розвиток продуктивних сил все більший вплив стали справляти капіталістичні монополії, тобто великі господарські об'єднання, які контролювали великі матеріально-технічні ресурси та науково-виробничий потенціал. У руках невеликої групи людей концентрувалася фінансова влада. Монополістична олігархія отримувала можливість впливати на внутрішню і зовнішню політику країни у своїх інтересах.

До кінця XIX ст. складається система світового господарства, яке включало в себе три складові частини: велику машинну індустрію, сучасний транспорт, світовий ринок. Співвідношення сил між окремими регіонами світу в XIX ст. відрізнялися достатньою стабільністю і різким переважанням Європи. В кінці XIX ст. світове господарство з европоцентричного стає біцентричним (Європа і США).

Становлення індустріального суспільства супроводжувалося різким збільшенням народонаселення, зростанням міського населення. У 1800 р. лише 3% населення жило в містах, в 1900 р. - вже 13,6%. Прискорилося зростання великих міст, з'являються міста-мільйонери. Зростає міграційна активність, в основному еміграція з Європи до Північної Америки. У XIX ст. змінюється соціальна структура населення. Найважливішим соціальним наслідком промислового перевороту було зміцнення класу буржуазії і поява класу промислового пролетаріату. У більшості країн Західної Європи завершилося формування націй як історично сформованих спільностей з єдиною державністю, економічним життям (національним ринком) і літературною мовою.

Стався ряд істотних змін і в державному устрої європейських країн. Майже повністю зникають абсолютні монархії. Вони замінюються конституційними монархіями або республіками. Лише деякі країни, наприклад, Іспанія, увійшли в XX ст. з монархічним устроєм. Багато політичних перетворень XIX ст. були пов'язані з соціальними революціями і наполеонівськими війнами. Франція після революції 1789 р. пережила в XIX ст. ще три революції. В 1848 сталися революції в Німеччині, Франції, Італії та Іспанії. Особливість соціальних потрясінь XIX ст. – їх синхронність. Суперечливу роль зіграли Наполеонівські війни. Крім багатьох їхніх негативних наслідків просування наполеонівської армії по Європі супроводжувалося скасуванням феодальних привілеїв, секуляризацією церковних земель, встановленням свободи друку і громадянської рівності.

Розвиток капіталізму в різних країнах йшов нерівномірно. Англія поступово втрачала свою першість, поступаючись США. Небезпечним конкурентом для неї стала і Німеччина, яка зробила грандіозний стрибок у своєму розвитку і зайняла лідируюче положення в Європі. В кінці XIX ст. Англія переживала перші важкі промислові кризи, наслідком яких був відтік капіталів у колонії. Франція, революціонізувала всю Європу, в кінці XIX ст. перебувала на 4-му місці у світі. Особливістю її фінансово-економічного розвитку було бурхливе зростання банківського капіталу. Іспанія та Італія помітно відставали в європейській гонці.

Бурхливі події європейської історії XIX – початку XX ст. не могли не відбитися на розвитку духовної культури цього часу. У суперечливому переплетенні розвивалися і змінювалися точки зору на світ, суспільство, людину: від романтично піднесених - до глибоко песимістичних.

Романтизм як світогляд багато в чому був породженням Французької революції. Він відбив протистояння між піднесеними прекрасними теоріями і суворою реальністю. Романтики намагались повернути людству цільний, гармонійний погляд на світ. Мистецтво, з їхньої точки зору, повинно було підніматися над реальністю. У системі цінностей романтиків користі протиставлялася краса, розрахунку – натхнення, самодисципліні - палкі пориви душі. Однак реалії того часу породжували не тільки романтичні прагнення до ідеалу. Людина прагнула більш уважно вдивитися в навколишній світ і саму себе. Реалізм, що зародився ще в епоху Просвітництва як тип світобачення і напрям у мистецтві, поступово стає одним з найважливіших символів духовного життя XIX століття.

У той же час пильна увагу до реалій і людині XIX ст. не могла не породити і глибоко песимістичні погляди на світ, суспільство, людей. Криза системи цінностей і трагедія людини на рубежі XIX–XX ст. відбила філософія життя Фрідріха Ніцше, який стверджував, що світ дисгармонійний, що це бурхливий хаос, але людина повинна подолати огиду до такого світу, взяти владу над самим собою, навчитися радіти і відродити волю до діяльності. Майбутнє пов'язувалося з появою надлюдини, так само здатної і до добра, і до зла. У поданні про надлюдину вигадливо переплелися мотиви романтизму і культ крайнього індивідуалізму.