Суперечливий вплив глобалізації на світогосподарський розвиток

 

— мобільність капіталу зменшила ефективність трудового законодавства, підірвала можливості реалізації соціальних програм та цілей соціального добробуту;

— все більша частина національного багатства (інтелектуальні ресурси, знання, науково-технічний потенціал) почала функціонувати поза державним контролем тощо.

Виклики глобалізації справляють суперечливий ви л ми на трансформаційний потенціал перехідних економічних систем:

—випереджаюча зовнішньоекономічна лібералізації порівняно з внутрішньою створює переважно зовнішній, а не внутрішній тиск на національних товаровиробників, ускладнюючи можливості їх пристосування до конкурентного середовища;

—прискорена лібералізація валютно-фінансової сфери формує передумови для перекачування капіталу з проблемного реального сектору в більш гнучкий сектор валютних операцій, операцій з цінними паперами тощо;

—скорочуються можливості національних урядів щодо регулювання торгівлі, конкурентних відносин, реалізації податкової політики, досягнення цілей суспільного добробуту тощо;

— підривається національна самодостатність економічного розвитку, зростають зовнішні та внутрішні ризики трансформаційних економік, пов'язані з їх перетворенням на меншовартісний придаток розвиненого світу;

— зростаюче домінування ТНК та відплив продукти иних ресурсів позбавляє національні економіки важливих джерел саморозвитку, викликаючи структурне спрощений їхніх народногосподарських комплексів.

За цих умов все більшої критики зазнає неоліберальнії модель глобалізації, заснована на ортодоксальному ринковому фундаменталізмі і спрямована:

—на реалізацію короткострокових і середньострокових інтересів розвинених країн, загальний виграш яких від високого рівня відкритості національних економік поки що перевищує їх втрати;

—розширення експансії транснаціонального капіталу та нарощування монополістичних позицій розвинених країн

На світових ринках;

—форсовану гомогенізацію на жорсткій монетарній основі механізмів господарського регулювання національних

економік;

—поглинання глобальними ринками ще не сформованих національних ринків під девізом всезагальної дерегуляції;

—формування однополюсного світу, посилення диктату, В боку впливових міжнародних фінансових інституцій;

—обмеження національного суверенітету, послаблення соціальної захищеності населення, деградацію природного середовища на догоду ринковій наживі;

—стихійний характер здійснення, поглиблення нерівномірності розвитку та посилення диспропорцій світової економіки;

—ігнорування соціально-економічної, політичної, культурної, історичної специфіки розвитку національних економік, нав'язування країнам третього світу моделі уніфікованого наздоганяючого розвитку тощо.

Усвідомлення складної будови сучасного суспільства та довгострокових стратегічних інтересів людства викликали до життя синергетичну, системну модель глобалізації,  пов'язану:

— з формуванням багатополярного світу з різними регіональними лідерами;

— відновленням рівноваги між ринковими та позаринковими регуляторами у світовому масштабі;

— визнанням цілісності національних ринків та перевагою економіки над політикою;

— демократизацією діяльності міжнародних організацій, проголошенням взаємодії та діалогу як універсальних форм

людських відносин;

—перетворенням глобалізації зі стихійного в інституційно оформлений, свідомо спрямований процес;

— екологічною та соціальною спрямованістю економічного розвитку.

У преамбулі "Декларації глобальної цивілізації" Першої всесвітньої конференції з проблем цивілізації (Сідней, 2001) зазначається, що глобальні трансформації радикально впливають на розвиток цивілізації і потребують не тільки теоретичного осмислення світових еволюційних процесів, а й практичної підготовки людства до сприйняття ідеології гармонійного інтелектуального суспільства, яка виключає нецивілізовані методи вирішення конфліктів, проголошує відмову від політики глобальної конфронтації і має на меті побудову всеохоплюючої і сучасної за своєю природою глобальної цивілізації на основі базових цінностей різних цивілізацій.

 

 

 4. Взаємопов'язаність та передумови вирішення глобальних проблем

Глобальні проблеми — проблеми, пов'язані з природними, природно-антропогенними, суто антропогенними (у т. ч. економічними, соціальними) явища ми, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації і мають загальнопланетарний характер як:ш масштабами та значенням, так і за способами вирішення, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.

Сировинна, енергетична, продовольча та інші проблеми для людства не нові, новими для сучасного етапу розвитку є їхній глобальний характер, оскільки вони зачіпають життєво важливі інтереси всіх держав і народів, виступаючі, потужним чинником взаємозалежності та цілісності світу, надаючи йому нових інтегративних рис.

Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем є криза індустріальної цивілізації внаслідок:

— безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи;

— низького рівня технологічної культури виробництві;

— максимізації, а не оптимізації темпів економічного зростання;

— домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад;

— масштабного впливу людської діяльності на навколишнє середовище й необмеженого вторгнення людства у біосферу;

—швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією;

— поглиблення суперечностей між світовим економічнимрозвитком і соціальним прогресом.

Глобальні проблеми:

— мають всезагальний, універсальний характер, загальнопланетарний зміст і значення, принципово важливі для долі всього людства;

— безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети, усіх або значної групи держав;

— мають взаємопов'язаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільного життя;

— відображають поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків;

— потребують залучення колосальних технологічних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства;

—можуть бути успішно вирішені при умові створення адекватної моделі стійкого розвитку людської цивілізації.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії (рис. 22.9) не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер. Так III сфера концентрує та підсилює увесь комплекс глобальних проблем.

І. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і

суспільства:

— надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;