Основні положення класичної теорії

Макроекономічна наука є теоретичною базою економічної політики держави. Але її практичне застосування ускладнюється тим, що вона представлена великою кількістю доктрин. Кожна з них по-різному трактує механізм функціонування економіки з ринковими відносинами і в першу чергу, по-різному вбачає співвідношення між ринком і державою, дає протилежні рекомендації стосовно ролі держави в стабілізації економіки тощо.

У системі макроекономічних теорій можна виділити декілька основних: класична, кейнсіанська, монетаристська, теорія економіки пропозиції, теорія раціональних очікувань тощо. Істотно першою є класична теорія, з якої власне й починалася макроекономіка як наука.

Цей напрямок виник у другій половині XVII ст. Його основоположниками є В. Петті (англ.) і Буагільбер (фр.), які заснували теорію трудової вартості. Подальший розвиток класична теорія одержала в працях Франсуа Кене й Анн Тюрго (фр.). Найвидатнішими представниками є Адам Сміт(1723-1790), Давид Рікардо (1772-1820), Джеймс Мілль, Жан Батист Сей, Альфред Маршалл, Артур Пігу, Леон Вальрас, Вільфредо Парето та інші.

Представники класичної теорії вважають, що ринковий механізм може забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку.

Класична модель загальної економічної рівноваги

Відповідно до принципу класичної дихотомії економіка поділена на два незалежних один від одного сектори: реальний і грошовий.

У реальній економіці відбувається рух реальних потоків товарів і послуг.

У грошовій економіці відбувається обіг грошей, що тільки обслуговує рух цих потоків, не впливаючи на них безпосередньо.

У класичній моделі розглядаються три ринки: праці, капіталу (цінних паперів) і благ. На цих ринках взаємодіють два макроекономічних суб'єкти: домашні господарства і підприємці.

 

 

Кейнсіанська теорія

Теорія одержала свою назву від всесвітньо відомого англійського економіста Джона Кейнса (1883 - 1946). У 1936 р. він написав книгу „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей", яка змінила економічне мислення XX ст. Значну роль у формуванні поглядів Кейнса відіграла світова економічна криза 1929 - 1933 pp., що довела необхідність державного втручання в регулювання економіки. Вихідним пунктом аналізу Кейнс обрав проблему зайнятості.

В основі теорії лежить державне регулювання економіки, тому що ринковий механізм не може гарантувати повної зайнятості. Кейнс спростовує закон Ж. Б. Сея про те, що пропозиція породжує свій попит. Він доводить, що попит породжує пропозицію.

Процентна ставка не гарантує того, що заощадження обов'язково йдуть на інвестиції. Заощадження йдуть і на інші цілі, такі як:

—накопичення грошей (для великих покупок);

—резерв грошей (для лікування, на випадок втрати роботи);

—на майбутнє (навчання, подорожі).

Важливим чинником, що визначає розмір інвестицій, є норма чистого прибутку, тобто очікування від інвестицій. Якщо норма чистого прибутку мала, то інвестиції будуть дуже незначними. Крім заощаджень, на інвестиції впливають також готівка й мультиплікатор інвестицій (коефіцієнт, що показує зв'язок між інвестиціями й змінами розміру прибутку). Наявність монополій не допускає зниження ціни, а профспілки не дають знизитися зарплаті.

Кейнс також робить й інші висновки. Головною причиною падіння обсягів виробництва є недостатній сукупний попит. Відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції є наслідком таких причин:

—чим більший прибуток, тим менше йде на споживання й більше — на заощадження - основний психологічний закон Кейнса;

—зменшення ефективності капіталу.

Кейнсіанці пропонують такі методи стимулювання сукупного попиту:

—за рахунок збільшення державних закупівель або зменшення податків;

—за рахунок зменшення відсотка за користування кредитом, що збільшує ефективність капіталу й кількість інвестицій.

Головним висновком теорії є те, що саморегуляція ринку неможлива й необхідне втручання держави.

Порівняльна таблиця основних концепцій представників класичної школи та кейнсіанців має такий вигляд.

Таким чином, кейнсіанська концепція у XX ст. тривалий час була домінуючою в теорії та практиці макроекономічного регулювання, оскільки відповідала умовам, коли нагальними соціально-економічними проблемами було подолання спаду виробництва та зменшення безробіття.

Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги

У кейнсіанській моделі головна роль належить ефективному попиту, що формується в рамках моделі IS - LM.

У кейнсіанській моделі всі ринки взаємозалежні, класична дихотомія долається. Рівноважні значення національного доходу (Y^*), ставки відсотка (і^*), рівня цін (Р^*), зайнятості (N^*), ставки номінальної заробітної плати (W^*) визначаються в результаті рішення системи рівнянь:

S_(Y) + T_(Y) + Z_(Y) = I _(і) + G + Е,

M/P = kY + Li(i_max-i)=y^*,i ^*

AD (P) = AS(P) =P_*,

Y=Y(N)=>N*,

 

      

 

Кейнс і його послідовники розглядали різні випадки формування загальної економічної рівноваги. Існують кейнсіанські моделі загальної економічної рівноваги при завищеній ставці заробітної плати, при «природній» і заниженій ставках заробітної плати, при інвестиційних і ліквідних пасіках.

Розглянемо графічне ілюстрування усунення „класичної дихотомії” в кейнсіанській концепції.

Нехай в економіці досягнута загальна рівновага при значенні ендогенних параметрів Y_o, Ро, N_o, w₀, i₀.

Розглянемо модель IS - LM у верхній частині. Точка перетинання кривих IS - LM показує величину ефективного попиту (Y_o) і рівноважну ставку відсотка (і₀).

 

Графічне ілюстрування усунення „класичної дихотомії” в кейнсіанській концепції