Вогненестiйкiсть будинкiв та споруд

Ступiнь вогненестiйкостi будинкiв та споруд хаpактеpизується межою вогненестiйкостi їх огороджуючих та несучих констpукцій.

Згiдно БHіП 2.01.02-85 будинки та сопоpуди діляться на 5 ступенiв вогнестійкості: I, II, III, IIIа, IIIб, IV, Ivа, V.

Ступень вогнестійкості визначається в залежності від мінімальної межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій, тобто часу, по закiнченню якого констpукція втрачає свою несучу або огороджуючу функцію. Значення мінімальної межі вогнестійкості для стін в залежності від ступеню вогнестійкості приведені у таблиці 6.1.

Вибір ступені вогнестійкості будинків і споруд, допустиму кількість поверхів і допустиму площу поверху між протипожежними стінами установлюють в залежності від категорії виробництва. Так, для категорії виробництва А,Б будинок повинен бути не нижче I та II ступені вогнестійкості, а кількість поверхів не більше шести, причому площа поверху між протипожежними стінами не обмежується. Для виробництв категорій В при I та II ступені вогнестійкості допускається будувати будинки до восьми поверхів.

Вогнетривкість - властивість матеріалу витримувати тривалий вплив високих температур, не розм'якшуючись і не деформуючись. Вогнетривкими вважають матеріали, що витримують температуру більше 1580 ° С. Матеріали, що працюють в температурному інтервалі 1350... 1580 ° С, називають тугоплавкими, а при температурі менше 1350 ° С - легкоплавкими.

Вогнестійкість - властивість матеріалу чинити опір дії вогню при пожежі. Основна характеристика будівельних конструкцій в умовах пожежі - ступінь вогнестійкості, яка залежить від спаленність матеріалу та межі вогнестійкості конструкції.

Спаленність - це здатність матеріалу займатися і горіти. Матеріали бувають вогнетривкими, вогнестійкими і горять.

Вогнетривкі матеріали під дією вогню або високої температури не запалали, не тліють і не обвуглюються. До них відносяться такі неорганічні матеріали, як, наприклад, бетон і сталь.

Вогнестійкими матеріали спалахують, тліють або обвуглюються лише в присутності джерела запалювання. Після видалення вогню горіння чи тління припиняється. До цієї групи входять, зокрема, асфальтобетон, самозатухаючий пінопласт, деревина, просочена спеціальними речовинами - антипиренами.

Горючих матеріали продовжують горіти або тліти навіть після видалення джерела запалювання, тобто здатні до самостійного горіння в атмосфері нормального складу. До них відносять органічні матеріали: деревину, будівельні пластмаси, бітумінозні покрівельні та гідроізоляційні матеріали та ін

Межа вогнестійкості - це проміжок часу (хвилини або години) від початку спалаху до виникнення в конструкції граничного стану. Граничним станом вважають втрату несучої здатності, тобто обвалення конструкції; виникнення в ній наскрізних тріщин, через які на протилежну поверхню можуть проникати продукти горіння і полум'я! недопускаємий нагрів протилежної дії вогню поверхні, який може викликати мимовільне загоряння інших частин споруди.

Неорганізоване та неконтрольоване горіння, в результаті якого знищуються матеріальні цінності називається пожежею

Спалах – це швидке горіння горючої суміші без виникнення зжатих газів (горіння голівки сирника)

Загоряння – це горіння предметів з появою пломені.

Горіння – це швидка хімічна реакція з’єднання речовини з окислювачем, яке супроводжується виділенням тепла та випромінюванням світла.

Тління – це горіння речовини без виникнення поломя

Пожежна безпека –це стан обекта, при якому виключається можливість пожежі, а у випадку його виникнення призупиняється вплив небезпечних факторів пожежі на людей, будівлі та матеріальні цінності.

Пожежна сигналізація – сукупність технічних засобів, встановлених на об’єкті, якій підлягає охороні для виявлення пожежі, обробки, оповіщення про пожежу на цьому об’єкті, іншої інформації та постановка команд на включення систем пожежегасіння та інших пристроїв.

Протипожежна техніка:

- пожежні машини (засоби);

- пожежні автомобілі;

- мотопомпи;

- вогнегасники;

- переносні вогнегасники;

- ручний пожежний інструмент

Пожежегасильна техніка та засоби:

Для гасіння пожежі використовуються первинні засоби пожежогасіння та внутрішні пожежні крани водогону, які розташовані в адмінбудинку.

До первинних засобів пожежогасіння відносяться вогнегасники. За видом вогнегасної речовини вогнегасники розподіляються на вуглекислотні і порошкові.

Загальні відомості про будову та принцип роботи вогнегасників:

Загальний принцип роботи вогнегасників полягає в утворенні надлишкового тиску в корпусі, під дією якого речовина подається на місце пожежі.

Вибір типу та виду вогнегасників в залежності від фізико-хімічних властивостей горючих речовин:

Успішне гасіння пожеж пов'язане з правильним вибором типу й виду вогнегасника.

Класифікація пожеж дозволяє обрати необхідний вогнегасник, бо в клас об'єднано пожежі, які пов'язані з горінням речовин, що мають подібні характеристики. Для успішної боротьби з пожежами та з метою запобігання використання непризначеного, або неефективного для гасіння того чи іншого класу пожежі вогнегасника необхідно знати ці класи, їх символи вказані на корпусах вогнегасників.

На корпусі вогнегасника розміщена інформація про клас пожежі, для гасіння якої може бути використаний той чи інший вогнегасник.

Символи, які позначають класи пожеж, для яких не призначений той чи інший вогнегасник, позначені червоною діагональною смугою, проведеною з лівого верхнього кута до нижнього правого.

Маркування вміщає інформацію про діапазон температур експлуатації та різні попередження, наприклад: "Не використовувати для гасіння електроустановок під напругою". Інша частина маркування вміщує відомості про термін перезарядки, масу вогнегасника, вид робочого газу та ін. Для кожного типу вогнегасника встановлюється термін перезарядки та перелік необхідних перевірок, про що наведено у паспорті на вогнегасник.

Порошкові вогнегасники: використовуються для гасіння пожеж класів "А" (крім вогнегасника з порошком ПСБ-3), "В" і "С".

а) При гасінні пожежі класу "А" вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того, як полум'я збито, треба наблизитись і покрити усю поверхню речовини, що горить і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчатими порціями.

б) Під час гасіння пожежі класу "В" струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщуючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по усій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючи позаду й з боків непогашені ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.

в) Під час гасіння пожежі класу "С" струмінь вогнегасного порошку необхідно спрямувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку.

г) Під час гасіння електроустановок струмінь вогнегасного порошку слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум'я.

З метою недопущення електротравматизму при застосуванні порошкових вогнегасників необхідно дотримуватися вимог техніки безпеки, а саме:

- відстань від краю насадки вогнегасника до струмопровідних частин електроустановок повинна бути не менше 1,0 метра;

- застосовувати вогнегасники для електроустановок, які знаходяться під напругою тільки до 1000В.

Вуглекислотні вогнегасники: застосовуються для гасіння пожеж класу "В" і електроустановок. Під час гасіння пожеж класу "В" розтруб має бути спрямований в осередок вогнища пожежі, що знаходяться найближче до оператора. Під час гасіння потрібно виконувати рухи розтрубом з боку в бік, просуваючись уперед.

При гасінні електроустановок тактика аналогічна до користування порошковими вогнегасниками.

З метою недопущення електротравматизму при застосуванні вуглекислотних вогнегасників необхідно дотримуватися вимог техніки безпеки, а саме:

- відстань від краю розтрубу вогнегасника до струмопровідних частин електроустановок повинна бути не менше 1,0 метра;

- застосовувати вогнегасники для електроустановок, що знаходяться під напругою до 10000 В;

- після приведення в дію вогнегасника не торкатися незахищеними частинами тіла його розтрубу (температура на зовнішній поверхні розтрубу - 70°С, що приведе до обмороження).

У цехах застосовуються вогнегасники ОУ-2 (вогнегасник вуглекислотний ємністю 2 л).

Вуглекислотний вогнегасник ОУ-2 являє собою сталевий балон ємністю 2 л, у горловину якого на конусному різьбленні увернутий вентиль з латуні із сифонною трубкою і запобіжним пристроєм. У корпусі вентиля з двох сторін маються штуцера, один із яких призначений для установки запобіжника, а інший для приєднання розтруба снігоутворювача.

Запобіжний пристрій складається з мембрани, прокладки і корпуси запобіжника. Вуглекислота в балоні вогнегасника знаходиться під тиском 170 атм., тому вентиль піддається гідравлічному іспиту в 225 атм. Вогнегасник пломбується двома пломбами - одна встановлюється на маховику, а інша - на запобіжнику.

Вага заряду вогнегасника ОУ-2 дорівнює 1,5 кг. Кожен вогнегасник має паспорт. Вуглекислотні вогнегасники повинні перевірятися не рідше 1 разу на три місяця і перезаряджатися, якщо вага вуглекислоти складає 1,25 кг.