Програмне забезпечення загального призначення

 

Необхідною складовою частиною будь-якої комп'ютерної системи є програмне забезпечення.

З погляду функціонального призначення в ІС програмне забезпечення поділяють на загальне (системні програми, інструментальні системи й мови програмування) і прикладне програмне забезпечення (прикладні пакети й програми).

Розглянемо складові програмного забезпечення інформаційних систем. Оскільки в цей час для створення інформаційних систем використовуються персональні комп'ютери, то надалі мова буде йти саме про комп’ютери і програмне забезпечення для них.

Програмні засоби забезпечують обробку даних в ЕІС і складаються із загального й прикладного програмного забезпечення та програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. До загального програмного забезпечення відносять операційні системи, системи програмування й програми технічного обслуговування.

Системні програми

Операційні системи (ОС). ОС утворять самий нижній рівень інформаційної оболонки апаратних коштів комп'ютерів. ОС виконує дві головні функції:

- підтримує роботу всіх прикладних і системних програм, забезпечуючи їхню взаємодію з апаратною частиною комп'ютера;

- дає користувачам можливість здійснювати загальне керування комп'ютером.

Перше завдання ОС полягає у тому, щоб забезпечити взаємодію програм із зовнішніми пристроями й один з одним, розподіл оперативної пам'яті, виявлення різних подій, що виникають у процесі роботи, і відповідне реагування на них (наприклад, при помилкових ситуаціях) та ін. Для загального керування комп'ютером використовується мова, за допомогою якої користувач може виконувати такі операції, як розмітка дисків, копіювання файлів, роздрукування каталогів і файлів, запуск будь-яких програм, установлення режимів роботи зовнішніх пристроїв і т.д.

Операційна система (ОС) являє собою програму, що автоматично завантажується при включенні комп'ютера й надає користувачеві базовий набір команд, за допомогою яких можна виконати спілкування з комп'ютером і ряд дій: запустити програму, відформатувати дискету, скопіювати файл і т.д.

Технологія спілкування з комп'ютером залежить від інтерфейсу. Сучасні операційні системи підтримують командний, WIMP-, SILK-інтерфейси. Зараз ставиться питання про створення суспільного інтерфейсу (social interface).

Командний інтерфейс означає видачу на екран системного запрошення для введення команди. Наприклад, в MS-DOS це запрошення виглядає як З:\>, в Unix-$.

WIMP-інтерфейс є графічним і розшифровується як Windows (вікно), Image (образ), Menu (меню), Pointer (покажчик), тобто на екрані висвічується вікно, що містить образи програм і меню дій. Для вибору одного з них використовується покажчик.

SILK-інтерфейс означає Spech (мова), Image (образ), Language (мова), Knowledge (знання), тобто на екрані за мовною командою відбувається переміщення від одних пошукових образів до інших.

Операційні системи поділяють на однопрограмні, багатопрограмні й багатопрограмні для декількох користувачів.

Для обробки даних використовують декілька технологій.

Пакетна технологія, або пакетний режим обробки даних, означає, що завдання поєднуються в пакет, а потім виконуються на ЕОМ без втручання користувача. Завдання – це обумовлена користувачем одиниця роботи і послідовність команд операційній системі, спрямованих на зазначення потрібних характеристик, імен програми, що  виконується, і даних, що нею обробляються.

Діалогова технологія, або діалоговий режим обробки даних, означає обмін повідомленнями між користувачем і системою в реальному часі, тобто у темпі реакції користувача, або в режимі поділу часу, коли процесорний час надається різним користувачам (завданням) послідовними квантами. Розмір кванта невеликий, і у користувача створюється ілюзія безперервної роботи на ЕОМ.

Мережна технологія забезпечує вилучену діалогову й пакетну технології.

Розмаїтість технічних коштів й операційних систем змусили розроблювачів систем увести поняття платформи. Платформа визначає тип комп'ютера й ОС, на яких можна встановити інформаційну технологію.

Системи програмування. До складу сучасних систем програмування входять:

- компілятор, що здійснює перетворення програм написаних мовою програмування у програму в машинних кодах, або інтерпретатор, що здійснює безпосереднє ви­конання тексту програми мовою високого рівня;

- бібліотеки програм, що містять заздалегідь підготовлені підпрограми, які можуть використовувати програмісти;

- різні допоміжні програми, наприклад налагоджувачі;

- редактори текстів для написання й налагодження програм.

           Системи програмування в основному використовуються для проектування ЕІС і являють собою мову програмування й програму перекладу (компілятор, інтерпретатор) із цієї мови в машинні коди. При цьому найбільш перспективним є об’єктно-орієнтоване програмування.

Об’єктно-орієнтоване програмування останнім часом стає візуальним (VO-Visual Objects). Це означає, що змінюється інтерфейс середовища програмування. Він стає багатовіконним.

Програми технічного обслуговування надають сервіс для експлуатації комп'ютера, виявлення помилок при збоях, відновлення ушкоджених програм і даних.

Допоміжні програми (утиліти). До них належать програми-пакувальники даних, антивірусні програми, програми для діагностики комп'ютера, програми для керування пам'яттю й інші.