Форми державно-правового режиму

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади й має відповідне правове закріплення. Всі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних ак­тах.

Існують форми правління, державного устрою та державно-правового режиму.

Форма правління — це організація верховної дер­жавної влади, порядок її утворення і діяльності, ком­петенція та взаємозв’язок її органів, а також їх взаємо­відносини з народом.

Розрізняють дві форми державного правління: монархія і республіка.

Монархія — це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, котра отримує владу безстроково у спадок (фараон, шах, цар, імпе­ратор).

Існує поділ усіх монархій на обмежені та необмежені. Необмежені монархії, у свою чергу, поділяються на абсолют­ні (в руках монарха зосереджена вся повнота духовної й світсь­кої влади при домінуванні останньої) - Саудівська Ара­вія, Оман - і теократичні (в руках монарха зосереджена вся повнота світської та духовної влади при домінуванні останньої).

Щодо обмеженої монархії, то це така форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом. Вона класифікується залежно від кола повноважень монарха та залежно від джерела обме­ження влади монарха.

Так, залежно від кола повноважень монарха обмежена монар­хія може бути представницькою та дуалістичною. В умовах дуалі­стичної монархії в руках монарха зосереджена вся повнота вико­навчої (а іноді й судової) влади (Монако). В умовах представниць­кої монархії в руках монарха зосереджені виключно представни­цькі функції (Великобританія, Японія, Іспанія, Швеція та ін.).

Республіка - це форма правління, при якій джерелом влади є народна більшість, а вищі органи влади обираються на певний строк громадяна­ми.

В умовах сучасної республіки існують три владні структу­ри: президент, парламент і уряд. Президент - глава держави, парламент - представницький орган, що виконує функції зако­нодавчої влади, а уряд - орган виконавчої влади. Саме тому сучасна класифікація поділяє всі республіки на президентські, парламентські й змішані залежно від того, які з цих владних структур мають більше повноважень та хто формує уряд.

Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженнями парламенту розрізняють республіки:

• парламентські (характерне верховенство влади парламенту (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія);

• президентські (характеризуються наявністю глави держави - президента, який поєднує повноваження глави держави та уряду (США, Російська Федерація, Аргентина, Мексика, Бразилія);

• змішані (характеризуються сильною президентською владою і контролем парламенту за діяльністю уряду (Україна, Франція);

• надпрезидентські (характеризуються зосередженням усієї повноти влади в руках президента (латиноамериканські країни, Білорусь, Туркменістан, Узбекистан та ін.).

Форма державного устрою - це спосіб територіаль­ного устрою держави, який визначає порядок взаємо­дії центральної, регіональної й місцевої влад.

За формою державного устрою держави поділяються на унітарні та складні.

Унітарною є держава, котра не містить у собі від­окремлених державних утворень, які користуються певною дер­жавною самостійністю (Україна, Франція, Китай, Японія, Поль­ща). Вони, зокрема, характеризуються:

• цілковитою політичною єдністю;

• єдиною системою державних органів;

• єдиною системою законодавства;

• єдиним громадянством;

• можуть мати автономні утворення.

Існує два різновиди унітарних держав: прості й складні. До останніх належать унітарні держави, що мають автономні утво­рення. Прикладом такої держави є Великобританія, яка склада­ється з Англії, Шотландії, Уельсу та Ольстеру. Такою державою є й Україна, яка має у своєму складі Автономну Республіку Крим.

Складні держави формуються з окремих адміністративно-те­риторіальних одиниць, які володіють певною державною само­стійністю.

Федерація - це союзна держава, що складається з територій-суб’єктів, які мають обмежений суверенітет (США, Мексика, Росія, Канада). Для федерації характерні:

• наявність двох рівнів державного апарату;

• наявність двопалатного парламенту;

• наявність дворівневої системи законодавства;

• можливе подвійне громадянство та ін.

Конфедерація - це договірний союз держав, які об’єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет. Конфедерація характеризується:

- відсутністю єдиного громадянства;

- добровільним об’єднанням необхідних коштів для вирішен­ня спільних справ;

- створенням спільних органів шляхом рівного представ­ництва;

- має здебільшого лише історичний характер (Північна Америка XVIII ст., Німеччина XIX ст.).

Розглядаючи питання стосовно класифікації конфедерацій, слід зазначити, що залежно від реального суверенітету, всі кон­федерації можна поділити на юридичні та фактичні. В першому випадку формально держава вважається конфедерацією, але по суті це федерація чи імперія. Прикладом юридичної конфеде­рації можна вважати сучасну Швейцарію, яка формально називається конфедерацією, але по суті є федерацією. Фактичною ж конфедерацією вважається така, де неухильно дотримується право суверенітету членів конфедерації.

Імперія - це складна держава, яка включає суверенну держа­ву метрополію - і підвладні їй несуверенні держави-колонії (Російська імперія, Османська імперія та ін.).

Імперія — це примусове державне об’єднання.

Ознаки імперії:

1)  багатонаціональність;

2)  об’єднання за допомогою військової сили;

3)  систематичне застосування сили для утримання в покорі етнічно різноманітного населення;

4) політика денаціоналізації, змішування народів.

Приклади - Британська, Французька, Російська імперії.

Політичний режим - це сукупність прийомів, методів і засо­бів, за допомогою яких здійснюється державна влада, та державне регулювання відносин між людьми.

Залежно від наявності демократичних інститутів політичні режими поділяють на демократичні й антидемократичні.

Демократія - така форма організації та здійснення належної народу політичної влади, яка спирається на рівноправну участь громадян у формуванні органів держави і контролі над їхньою діяльністю, на правозаконності й рівності громадян перед зако­ном, на встановленні правом взаємної відповідальності держа­ви та особистості.

Демократичні режими основані на визнанні принципу рівності й свободи людей. Вони характеризуються:

• наявністю прямої та представницької демократії;

• гарантованістю проголошених прав і свобод громадян;

• політичним плюралізмом;

• законністю і правопорядком;

• існуванням і рівноправністю всіх форм власності;

• незалежністю правосуддя;

• багатопартійністю та ін.

Для антидемократичних режимів характерні:

• існування тільки однієї офіційної ідеології;

• зведення до мінімуму політичних прав та свобод громадян;

• однопартійність;

• агресивність у зовнішній політиці;

• перевага однієї форми власності;

• культ особи вождя;

• месіанство;

• тотальний контроль з боку держави над усіма сферами суспільного життя.

До антидемократичних режимів належать авторитарні, тоталітарні режими.

Авторитаризм визначається як політичний режим, у якому держав­на влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою тощо) за мінімальної участі народу.

Тоталітаризм характери­зується абсолютним контролем держави над усіма сферами суспільного життя, абсолютним підкоренням людини політичній владі та пануючій ідеології (СРСР часів Й. Сталіна, КНР у період головування Мао Цзедуна, фашистська Італія, націонал-соціалістична Німеччина).