Класифікація рахунків за призначенням і структурою

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського, обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структу­рою поділяються на такі групи: рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засоби та їх джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй су­купності характеризують майнове становище підприємства. Ці рахунки за своїми показниками (залишками) служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділя­ються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, використання) матеріальних ресурсів підприєм­ства. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Немате­ріальні активи", "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношу­вані предмети", "Готова продукція", "Товари" та ін.

Спільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — активні. Сальдо мають тільки дебетове, яке показує наявність (залишок) даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Обороти по дебету цих рахунків показують надходження (збільшення) матеріальних ресурсів, а обороти по кредиту — їх зменшення.

Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється не тільки у грошовому, а й у натуральних вимір­никах. Облік матеріальних цінностей (надходження, видаток) по дебету і кредиту рахунків відображають в однаковій оцінці, що забезпечує реальність показників обліку і контроль за збе­реженням цінностей, які обліковуються на цих рахунках.

Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти".

Будова рахунків грошових коштів подібна до будови мате­ріальних рахунків:

рахунки — активні, сальдо мають тільки де­бетове; оборот по дебету показує збільшення грошових коштів, оборот по кредиту — їх зменшення.

Залишок матеріальних цінностей або грошових коштів, що показані в обліку на тому або іншому рахунку, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.

Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів (активів). Вони показують фор­ми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: "Статутний капі­тал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Всі зазначені рахунки — пасивні. Кредитове сальдо цих ра­хунків показує наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту — виникнення або збільшення джерел, а оборот по де­бету —їх зменшення.

Облік господарських операцій на рахунках власного капі­талу здійснюється тільки у грошовому вимірнику. Аналітичний облік джерел засобів ведуть за формами Їх створення і цільо­вим призначенням.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролюзарозрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках відображається заборгованість, що виникає у процесі госпо­дарської діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгова­ності. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підпри­ємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові ра­хунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Розрахунки з різними дебіторами", "Векселі одержані" та ін.

Активні розрахункові рахунки мають дебетове сальдо, яке показує залишок дебіторської заборгованості на звітну дату; і збільшення цієї заборгованості відображається по дебету, а зменшення — по кредиту рахунка.

В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталі­зуються по кожному окремому дебітору (підприємству, органі­зації, особі).

Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розра­хункових відносин з кредиторами, тобто за зобов'язаннями да­ного підприємства перед іншими підприємствами, організація­ми та особами. До них належать рахунки: "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по страхуванню", "Короткострокові пози­ки", "Довгострокові позики", "Векселі видані" та ін.

Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кре­диторської заборгованості на звітну дату, збільшення цієї за­боргованості відображається по кредиту, а зменшення — по дебету рахунка.

В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталі­зуються по кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно дано­го підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До них належать рахунки: "Розрахунки за податка­ми і платежами", "Розрахунки по інших операціях" та ін.

Обороти по дебету і кредиту таких синтетичних активно-па­сивних рахунків відображають розрахункові операції різного змісту: дебет в одних випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших — зменшення кредиторської заборго­ваності; кредит рахунка, навпаки, — збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Тому для відображен­ня справжнього становища розрахункових відносин сальдо на активно-пасивних рахунках показують розгорнуто: залишок дебіторської заборгованості записують на дебеті рахунка, кре­диторської заборгованості — на кредиті. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних рахунків, що відкриваються до відповідного синтетичного активно-пасивно­го розрахункового рахунка.

Окремі аналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається залишок синтетичного ра­хунка, то активно-пасивні розрахункові рахунки мають одночасно дебетове і кредитове сальдо.Це сальдо можна одержати за допомогою оборотної відомості по аналітичних рахунках, які ведуться до відповідного синтетичного рахунка.

В практиці бухгалтерського обліку активно-пасивними роз­рахунковими рахунками користуються порівняно рідко — тільки для обліку розрахунків з такими підприємствами й орга­нізаціями, характер заборгованості яких безперервно зміню­ється, через що їх незручно обліковувати на різних рахунках — активному і пасивному. В усіх інших випадках для досягнення ясності в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами корис­туються активними або пасивними рахунками.

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуються ці ра­хунки у тих випадках, коли по окремих об'єктах обліку необхідно одержати додаткову інформацію, потрібну для уп­равління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основ­них засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахун­ки, так і аналітичні, а також субрахунки. Проте науково обґрунтований принцип регулювання, який забезпечує потрібну для управління інформацію про об'єкти, що облікову­ються, від цього не втрачає свого значення.

Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чи зменшують регу­люючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділя­ються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.

Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму за­лишку рахунка, що регулюється. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основних рахунках відображаються в оцінці, меншій від фактичної вартості їх при­дбання (заготівлі).

До доповнюючих регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" (до рахунка "Виробничі запаси" та ін.).

Рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" застосовується у випадку, коли матеріальні цінності в аналітичному обліку відображаються за купівельною вартістю. Фактична ж собівар­тість придбання (заготівлі) матеріальних цінностей включає також і транспортно-заготівельні витрати (витрати на перевезення, навантажувально-розвантажувальні роботи, страхування ван­тажу тощо). Такі витрати обліковуються на окремому аналі­тичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати" (у складі рахунка "Виробничі запаси") з наступним розподілом між ок­ремими видами придбаних матеріальних цінностей для вклю­чення до їх собівартості.

В даному разі фактична собівартість придбаних (заготовлених) матеріальних цінностей визначається шляхом додавання до їх купівельної вартості суми транспортно-заготівельних витрат.

Доповнюючі регулюючі активні рахунки використову­ються у тих випадках, коли господарські засоби на основних ра­хунках обліковуються в оцінці, меншій від фактичної собівар­тості їх придбання (заготівлі).

Контрарні регулюючі рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліко­вуються на відповідних основних рахунках (що регулюються). Вони поділяються на: контрактивні (тобто протипоставлені ак­тивним рахункам) і контрпасивні (тобто протипоставлені па­сивним рахункам).

Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці цінності відображені в сумі, яка переви­щує їх фактичну (реальну) вартість. Фактичну вартість обліко­вуваного об'єкта у цьому випадку визначають вирахуванням із суми його залишку суми, відображеної на пасивному (контрактивному) регулюючому рахунку.

До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать:

— рахунок "Знос необоротних активів" (субрахунок "Знос основних засобів", "Знос інших необоротних матеріальних активів", "Знос нематеріальних активів") відповідно до ра­хунків: "Основні засоби", "Інші необоротні матеріальні акти­ви", "Нематеріальні активи";

— субрахунок "Торгова націнка" до субрахунку "Товари в торгівлі" (рахунка "Товари");

у — рахунок "Резерв сумнівних боргів" — до рахунку "Розра­хунки з покупцями і замовниками".

Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків окремих джерел засобів, облік яких ведеться на пасивних рахунках.

До регулюючих контрпасивних рахунків (субрахунків) нале­жать:

субрахунок "Прибуток, використаний у звітному періоді" до субрахунка "Прибуток нерозподілений" (рахунка "Нерозподі­лений прибуток (непокриті збитки)";

рахунки "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал" до рахунка "Статутний капітал".

Необхідність застосування в бухгалтерському обліку субра­хунка "Прибуток, використаний у звітному періоді" зумовлена тим, що згідно з діючим положенням одержаний підприєм­ством прибуток на субрахунку "Прибуток нерозподілений" по­винен обліковуватись зростаючим підсумком з початку року — до його розподілу і списанням після закінчення звітного року. Це необхідно для контролю за виконанням плану по прибут­ках, правильністю його використання згідно з чинним законо­давством та установчими документами, правильністю розра­хунків з бюджетом по податках на прибуток, визначенням рентабельності діяльності та одержанням іншої інформації.

Виходячи з цього, розподіл прибутку у звітному періоді (розподіл прибутку між власниками по нарахованих дивідендах, відрахування до статутного, резервного капіталу та інше використання) відображається на дебеті регулюючого субра­хунка "Прибуток, використаний у звітному періоді" в корес­понденції з дебетом відповідних рахунків ("Статутний ка­пітал", "Резервний капітал", "Розрахунки з учасниками" тощо). Зазначений субрахунок надає інформацію про суму прибутку, вилучену з господарського обігу підприємства. Щоб визначити суму нерозподіленого прибутку, що залишився в обігу підприємства, треба із суми одержаного протягом звітного періоду прибутку (кредитове сальдо субрахунка "Прибуток не­розподілений") вирахувати суму використаного прибутку (де­бетове сальдо регулюючого субрахунка "Прибуток, використа­ний у звітному періоді").

Функцію регулюючих контрпасивних рахунків виконують також рахунки "Неоплачений капітал" і "Вилучений капітал", призначені для уточнення величини власного капіталу. Сальдо цих рахунків показує, на яку суму треба зменшити суму влас­ного капіталу, а тому при визначенні підсумку власного капіталу в балансі вираховується.

Отже, регулюючі контрпасивні рахунки використовуються у тих випадках, коли залишки відповідних джерел засобів відобра­жаються в сумі, більшій фактичної їх величини.  

Контрарно-доповнюючі регулюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків. До них належить, напри­клад, аналітичний рахунок "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової", який пов'язаний з рахунком "Готова продукція" і має характер регулюючого доповнюючо­го активного рахунка (у випадку перевитрати) або контрактив-ного (при досягненні економії).

Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечують інформацію про витрати і до­ходи по операційній діяльності та визначення фінансових ре­зультатів від цієї діяльності.

На відміну від матеріального, на операційному рахунку відображається рух не одного, а всіх видів ресурсів, що беруть участь у здійсненні того або іншого господарського процесу.

За призначенням і структурою операційні рахунки поділя­ються на групи: збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, каль­куляційні, номінальні, порівняльні.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання) накладних витрат, пов'язаних з орга­нізацією, обслуговуванням, управлінням цехами та іншими ви­робничими підрозділами основного і допоміжного виробництв з метою наступного розподілу їх між відповідними об'єктами. Необхідність використання збірно-розподільчих рахунків зумовлена тим, що зазначені витрати в момент їх здійснення неможливо прямо віднести на ті або інші об'єкти (наприклад, витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню та ін.). Тому такі витрати протягом звітного періоду попередньо відображають (збирають) на дебеті збірно-розподільчих рахунків, а наприкінці місяця списують з кредиту цих рахунків на дебет рахунка "Виробництво" і розподіляють між об'єктами калькулю­вання пропорційно встановленому базису. За допомогою цих рахунків, крім того, здійснюється контроль за відповідністю фактичних витрат затвердженому кошторису, дотриманням норм витрат. Після списання облічених затрат збірно-розпо­дільчі рахунки закриваються, залишку не мають, а тому в ба­лансі не відображаються.

До збірно-розподільчих належить, зокрема, рахунок "Загальновиробничі витрати".

Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розме­жування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами, роками) з метою рівномірного вклю­чення у затрати виробництва (обігу) або відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дає змогу ви­значити витрати і доходи саме того періоду, якого вони стосуються, незалежно від часу фактичного витрачання коштів або отримання доходів.

Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути активними і па­сивними. До активних належить рахунок "Витрати майбутніх періодів", до пасивних — "Доходи майбутніх періодів".

Рахунок "Витрати майбутніх періодів" призначений для обліку витрат, фактично здійснених у звітному або попередніх звітних періодах, але які підлягають віднесенню на витрати майбутніх періодів. До них належать, наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, сплачена наперед орендна плата за взяті в оренду основні засоби, суми передплати періодичних видань та ін. Всі ці витрати в момент їх здійснення відображають на дебеті рахунка "Витрати майбутніх періодів". З кредиту цього рахунка облічені витрати поступово, рівними сумами списують на відповідні рахунки витрат (виробництво, загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут тощо), до яких вони належать. Залишок рахунка "Витрати майбутніх періодів" може бути тільки дебетовим і показує суму витрат, що підлягають списанню в наступні звітні періоди.

Рахунок "Доходи майбутніх періодів" призначений для обліку доходів, одержаних у поточному періоді або попередніх звітних періодах, але які належать до наступних звітних періодів (наприклад, орендна плата, отримана від орендарів авансом в рахунок платежів майбутніх періодів, тощо). На кредиті цього рахунка в кореспонденції з дебетом рахунків по обліку грошових коштів (рахунки "Каса", "Рахунки в банках" тощо) відображають суми одержаних доходів, що відносяться до майбутніх періодів, а на дебеті — зарахування суми доходів з настанням тих періодів, до яких вони належать, на відповідні рахунки обліку доходів звітного періоду (рах. "Доходи від реалізації", "Інші доходи"). Сальдо цього рахунка може бути тільки кредитовим і показує суму доходів, які належать до май­бутніх періодів.

Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим проце­сом, і визначення фактичної собівартості виготовленої про­дукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Якість скла­дання калькуляції значною мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.

До калькуляційних належать рахунки: "Виробництво", "Капітальні інвестиції" (субрахунки "Капітальне будівництво", "Придбання (виготовлення) основних засобів", "Формування основного стада" тощо). На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, пов'язані з виробництвом продукції (виконанням робіт, послуг), а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва продукції (ви­конаних робіт, наданих послуг). Сальдо (дебетове) кальку­ляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.

Аналітичний облік на калькуляційних рахунках ведуть за окремими об'єктами і статтями затрат. Для визначення фак­тичної собівартості випущеної із виробництва готової про­дукції (виконаних робіт, послуг) до затрат у незавершене ви­робництво на початок звітного періоду додають затрати за звітний період і віднімають затрати у незавершене виробницт­во на кінець звітного періоду.

Використання калькуляційних рахунків в обліку має важли­ве значення для контролю за формуванням собівартості про­дукції (робіт, послуг), дотриманням режиму економії.

До номінальних належить рахунок "Собівартість реалізації" (призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг), а також рахунки, призначені для обліку опе­раційних витрат, які не включаються до собівартості:

"Адміністративні витрати" (призначений для обліку загаль­ногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням і обслугову­ванням підприємства в цілому);

"Витрати на збут" (призначений для обліку витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією) продукції, товарів, робіт, послуг);

"Інші витрати операційної діяльності" (призначений для обліку інших операційних витрат, зокрема: витрат на дослідження і роз­робки, собівартості реалізованої іноземної валюти та виробничих, запасів, втрат від знецінення запасів та ін.).

До витрат, які не пов'язані з операційною діяльністю і які також не підлягають включенню до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), належать:

— фінансові витрати;

— втрати від участі в капіталі;

— інші витрати.

Для обліку зазначених витрат використовуються рахунки:

"Фінансові витрати " (призначений для обліку витрат фінан­сової діяльності підприємства, зокрема витрат, пов'язаних з на­рахуванням і сплатою відсотків за користування кредитом та іншого позикового капіталу; витрат, пов'язаних з випуском і обігом цінних паперів власної емісії тощо);

"Втрати від участі в капіталі" (призначений для обліку втрат від зміни вартості інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства);

"Інші витрати" (призначений для обліку витрат, які виника­ють у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з виробництвом, чи реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: собівартість реалізованих не­оборотних активів і майнових комплексів, втрати від уцінки та списання необоротних активів, втрати від неопераційних кур­сових різниць та ін.).

Витрати операційної діяльності і витрати, які не пов'язані з операційною діяльністю, що не підлягають включенню до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), відображені протягом звітного періоду на дебеті зазначених рахунків, у кінці звітного періоду списуються з кредиту цих рахунків на фінансові результати.

До номінальних (тимчасових) рахунків належать також ра­хунки, призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприєм­ства, а також від надзвичайних подій:

"Доходи від реалізації" (призначений для обліку доходів від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг);

"Інший операційний дохід" (призначений для обліку доходів від реалізації іноземної валюти, інших необоротних активів, від оперативної оренди активів та ін.);

"Дохід від участі в капіталі" (призначений для обліку доходів від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства);

"Інші фінансові доходи" (призначений для обліку доходів від одержаних дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансо­вих операцій);

"Надзвичайні доходи" (призначений для обліку відшкодова­них збитків від надзвичайних подій та інших надзвичайних доходів).

Доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяль­ності, відображені протягом звітного періоду на кредиті зазна­чених рахунків, наприкінці звітного періоду списуються (за ви­рахуванням непрямих податків) на фінансові результати.

Таким чином, номінальні рахунки призначені для узагальнення інформації про витрати і доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства і наприкінці звітного періоду закриваються списанням оборотів на фінансові результати.

Порівняльні рахунки призначені для обліку відповідних господарських процесів і виявлення резуль­татів по них. До порівняльних належать рахунки "Фінансові результати" і "Втрати від браку.

Рахунок "Фінансові результати" призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності, надзвичайних подій. На кредит цього рахунка наприкінці звітного періоду списують суми доходів, одер­жаних від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (в кореспонденції з дебетом рахунків: "Доходи від реалізації", "До­ходи від участі в капіталі", "Інший операційний дохід", "Інші фінансові доходи", "Інші доходи", "Надзвичайні доходи" тощо). На дебет рахунка "Фінансові результати" наприкінці звітного періоду списують:

— собівартість реалізованої готової продукції, товарів, робіт, послуг (з кредиту рахунка "Собівартість реалізації");

— адміністративні витрати (з кредиту рахунка "Адміністративні витрати");

— витрати по реалізації (збуту) продукції (з кредиту рахунка "Витрати на збут");

— інші витрати і втрати (з кредиту відповідних рахунків). Крім того, на дебет рахунка "Фінансові результати" з кредиту рахунка "Податки на прибуток" списують нараховану суму [податку на прибуток.

Порівнянням кредитового і дебетового оборотів на рахунку "Фінансові результати" визначають суму чистого прибутку (або збитку), яка списується на рахунок "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)".

До порівняльних належить також рахунок "Брак у вироб­ництві", на дебеті якого відображають собівартість забракованої продукції (деталей, вузлів, робіт), а також витрати на вип­равлення браку (якщо брак виправний), а на кредиті — суми, що відносяться на зменшення втрат від браку (вартість відходів, одержаних від бракованої продукції, утримання із заробітку винуватців браку, сума відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів, які спричинили брак продукції, тощо).

Шляхом порівняння дебетового і кредитового оборотів на рахунку "Брак у виробництві" визначають невідшкодовані втрати від браку, які списують на дебеті рахунка "Виробницт­во" і включають до собівартості продукції (робіт, послуг), по якій було допущено брак.

Фінансово-результатні рахунки призначені для узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства за звітний період.

До них належить активно-пасивний рахунок "Нероз­поділений прибуток (непокриті збитки)". По дебету цього ра­хунка відображають збитки, по кредиту — прибутки.

Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку — основні, регу­люючі, операційні, фінансово-результатні — становлять систе­му рахунків, що охоплює всі активи підприємства, джерела їх формування, господарські процеси і результати діяльності. Цірахунки взаємно кореспондують між собою і при наявності за­лишків відображаються в балансі. Тому такі рахунки назива­ються балансовими. Поряд з балансовими рахунками у бухгал­терському обліку використовуються рахунки, які не відображаються у балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки одержали назву забалансових.

Забалансові рахунки призначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні. До них належать орендо­вані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи, гарантії та забезпечення надані і отримані та ін. Всі ці активи обліковуються на балансі тих господарств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці активи в тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на за­балансових рахунках. При складанні балансу залишки цих ра­хунків показують за підсумком балансу. Інакше при зведенні балансів окремих підприємств по галузях або всьому народно­му господарству ці активи були б враховані двічі: один раз на балансі того господарства, якому вони належать, а другий — на балансі господарства, де вони тимчасово перебувають. Це призвело б до перебільшення справжньої величини засобів у народному господарстві.

На забалансових рахунках обліковують. крім того, бланки суворого обліку (чекові книжки, акції, векселі тощо), умовні права і зобов'язання (застави, гарантії, зобов'язання тощо), списану на.збитки заборгованість неплатоспроможних дебіторів (для спостереження за можливістю її відшкодування винними особами протягом трьох років) та інші об'єкти, які не вимагають подвійного запису.

До групи забалансових належать рахунки: "Орендовані не­оборотні активи", "Активи на відповідальному зберіганні", "Контрактні зобов'язання", "Гарантії та забезпечення одер­жані", "Списані активи", "Обладнання, прийняте для монта­жу", "Бланки суворого обліку" та ін.

Відмітною особливістю забалансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на забалансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Тобто, при прийнятті об'єкта на облік забалансовий рахунок тільки дебетується (без кредитування іншого рахунка), а при списанні — кредитується (без кореспонденції з дебетом іншого рахунка).

Наприклад, при прийнятті основних засобів в оренду орен­дар робить запис тільки по дебету рахунка "Орендовані необо­ротні активи", а при поверненні їх орендодавцю — тільки по кредиту цього рахунка.

Розглянута класифікація рахунків за їх економічним змістом та за призначенням і структурою сприяє кращому розумінню місця кожного рахунка, яке він займає в системі бухгалтерського обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку, принципи його будови і значення

Важливе значення для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління і контролю, має застосування науко­во обґрунтованого плану рахунків.

Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського, обліку на підприємствах, в організаціях і установах з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" Міністерством фінансів України розроблений і затверджений (наказом від і 30.11.99 № 291) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Він є обов'язковим для всіх підприємств і організацій України (крім банків і бюджетних установ).

Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ять класів: 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси", 3 "Грошові кошти, розрахунки та інші активи", 4 "Власний капітал і забез­печення зобов'язань", 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "По­точні зобов'язання", 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності".

В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки. Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби скла­дання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балан­сові рахунки, які об'єднані в класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). Таким чином, показни­ки розділів балансу заповнюються за даними рахунків І—6 класів, а показники Звіту про фінансові результати — за дани­ми рахунків 7 — 9 класів.

До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об'єктів, що обліковуються, Планом рахунків передбачені суб­рахунки, які визначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізі треба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншого синте­тичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для уп­равління, складання балансу та інших форм звітності.

Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення. Ви­користання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автомати­зованому опрацюванні облікової інформації на обчислюваль­них машинах.

У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це значить, що максимально можлива кількість синтетичних рахунків в Плані — не більше 99, а кількість субрахунків до відповідних синтетичних рахунків — не більше 9. За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів) рахунків з урахуванням деякого резерву вільних номерів (на випадок, якщо виникне потреба в додаткових синтетичних рахунках).

Номери (коди) синтетичних рахунків — двозначні. Субра­хункам присвоєно порядкові номери (коди) в межах відповідного синтетичного рахунка. Номер (код) кожного субрахунку складається з номера синтетичного рахунка і порядко­вого номера самого субрахунку. При цьому перша цифра но­мера (коду) субрахунку означає номер класу, друга — номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунку.

Наприклад, код 103 означає: 1 — клас "Необоротні активи", О — номер синтетичного рахунка "Основні засоби", 3 — номер субрахунку "Будівлі і споруди"; код 201 означає: 2 — '• номер класу "Запаси", 0 — номер синтетичного рахунка "Виробничі запаси", 1 — номер субрахунку "Сировина і матеріали" і т.д.