Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Тема 1. Загальна характеристика і суть Стр 1 из 23Следующая ⇒ ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І СУТЬ             БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 1. Види господарського обліку, їх диференціа­ція та інтеграція Функції бухгалтерського обліку та вимоги до нього Вимірники, які застосовуються в обліку Види господарського обліку, їх диференціація та інтеграція Для забезпечення отримання різнобічної інформації, не­обхідної для здійснення управління як окремим підприємством, окремою галуззю або економікою країни в цілому використову­ють три взаємопов'язані види обліку: - оперативно-технічний; - бухгалтерський; - статистичний. Оперативно-технічний облік являє собою збір поточної інформації про хід господарської діяльності підприємства, а та­кож контроль за здійсненням окремих операцій безпосередньо в період їх виконання. Дані про хід виконання тих чи інших робіт в оперативно-технічному обліку фіксуються як можна простіше з тим, щоб була можливість швидко передати зібрану інформацію керівництву. Передача такого роду даних може здійснюватися за допомогою телефону, телеграфу, у письмовій або усній формі. Треба зазначити, що абсолютну точність даний вид обліку не за­безпечує. Бухгалтерський облік являється основним видом обліку. Особливістю такого обліку є узагальнене відображення всіх на­явних на підприємстві господарських засобів і джерел їх утворен­ня, а також здійснюваних господарських операцій. Відмінною рисою бухгалтерського обліку є строго документальне відобра­ження (за допомогою бухгалтерських документів) господарських засобів і господарських процесів, що в свою чергу надає обліко­вим даним юридичної сили. Треба зауважити, що для аналізу ви­трат підприємства, а також планування його розвитку у майбут­ньому необхідно безпосередньо використовувати інформацію бухгалтерського обліку. Статистичний облік здійснюється з метою вивчення масо­вих суспільних явищ і процесів. За допомогою статистичного обліку вивчається динаміка заробітної плати, продуктивності праці, рентабельності виробництва і т. ін., як в окремих галузях економіки, так і країни в цілому. Дані статистичного обліку ши­роко використовуються державними органами як законодавчої, так і виконавчої влади з метою здійснення перспективного плану­вання і прогнозування соціально-економічного розвитку країни. Виходячи із цього, треба зауважити, що оперативний і бухгал­терський облік підпорядковані завданням державної статистики. Таким чином, оперативний, бухгалтерський і статистич­ний види обліку тісно взаємопов'язані між собою та доповнюють один одного, а в комплексі складають єдину систему народного­сподарського обліку.   Функції бухгалтерського обліку та вимоги до нього Діяльність кожного суб'єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства. Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку: 1) контрольна; Інформаційна. Контрольна функція бухгалтерського обліку пов'язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення за планових показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння. Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і під­приємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень. Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:  - порівняльність показників обліку з показниками плану;  - своєчасність обліку;  -  точність і об'єктивність;  - повнота і аналітичність облікових даних;  -  ясність і доступність;  - економічність обліку. Вимога до бухгалтерського обліку щодо порівняльності показників обліку з показниками плану полягає у тому, що зібрана і узагальнена інформація повинна забезпечувати можливість контролю виконання планових завдань як у цілому по підпри­ємству, так і у розрізі його структурних підрозділів. Поряд з тим система показників обліку будується відповідно до показників, передбачених у плані. Забезпечення прийняття оперативних управлінських рішень неможливе без чітко організованої системи збору і оброб­ки облікових даних, що в свою чергу висуває таку вимогу до бух­галтерського обліку, як своєчасність обліку. Вимога до бухгалтерського обліку про точність і об'єк­тивність визначається необхідністю представлення правдивої і неупередженої інформації як для внутрішніх (менеджери, акціо­нери та ін.), так і для зовнішніх її споживачів (податкові органи, органи державної статистики і т. ін.). Треба зазначити, що за при­ховування доходів, а також подання недостовірної звітності, за­конодавством України передбачено застосування до порушників відповідних стягнень. Інформація, яка надходить із первинних підрозділів до бухгалтерії підприємства, а також від обліковця до менеджера, повинна відповідати принципу повноти і аналітичності, тобто бути деталізованою в такій мірі, щоб на її основі можна було про­вести належний аналіз і прийняти необхідні рішення. Надмірна деталізація облікової інформації може призводити до ускладнення проведення аналізу і як наслідок, до втрати оперативності при прийнятті тих чи інших рішень. Вимога до бухгалтерського обліку про ясність і доступ­ність облікової інформації для широких мас забезпечується пуб­лікацією у пресі таких звітних даних і показників діяльності акці­онерного товариства, які в свою чергу дають змогу проаналізува­ти результати його діяльності навіть особам, які не мають спе­ціальної економічної освіти. Організація збору і обробки облікової інформації на під­приємстві має відповідати принципу економічності. Дана вимога забезпечується шляхом раціональної організації обліку, викорис­танням прогресивних форм ведення обліку, застосуванням елек­тронно-обчислювальної техніки.   Засоби сфери виробництва; Засоби сфери обігу; Засоби невиробничої сфери; Вилучені засоби; Нематеріальні засоби. Засоби сфери виробництва характеризуються тим, що во­ни приймають безпосередню участь у виробництві продукції, ви­конанні робіт або наданні послуг. Засоби сфери виробництва в залежності від їх призначення і виконуваних ними функцій в процесі виробництва поділяють на засоби праці та предмети праці. Засоби праці — це речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці. До засобів праці належать земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін., які створюють необхідні умови для здійснення всіх господарських процесів. Характерною особливістю засобів праці є те, що вони приймають участь у процесі виробництва тривалий термін і тому не відразу, а поступово (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на собівартість створюваної на підприємстві продукції. Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношу­ваних предметів, називаються основними засобами. Предмети праці представлені сировиною, напівфабриката­ми, матеріалами, паливом, будівельними-матеріалами, незаверше­ним виробництвом та ін. Характерним для них є одноразове і по­вне споживання у виробничому циклі, яке супроводжується пере­несенням всієї їх вартості на собівартість створюваної продукції. Окрему увагу треба приділити незавершеному вироб­ництву, яке входить до складу предметів праці. Незавершене ви­робництво являє собою певну суму витрат на виробництво про­дукції, зокрема засобів праці (амортизація), предметів праці (си­ровини і т.п.), праці (заробітної плати), виготовлення якої на кінець звітного періоду є ще не завершене. Наявність і обсяги незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу та організації виробництва. Треба відмітити, що на підприємствах видобувної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє, а на підприємствах з безперервним циклом виробництва (машинобудівні, деревооб­робні, сільськогосподарські) питома вага незавершеного вироб­ництва в загальній сумі витрат по підприємству є досить значною. Треба зауважити, що поряд з іншим особливе місце у струк­турі засобів сфери виробництва посідають землі сільськогосподарського призначення, які виступають і засобом, і предметом праці одночасно. Засоби сфери обігу залежно від їх функціональної ролі в процесі відтворення поділяються на: предмети обігу, грошові за­соби, засоби в розрахунках, засоби, які обслуговують сферу обігу. Предмети обігу - це готова продукція або товари на складі, які призначені для реалізації. Грошові засоби виступають як еквівалент при купівлі у по­стачальників виробничих запасів і т.п., так і при реалізації гото­вої продукції покупцям. Вони представлені грошима, які знахо­дяться в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, а також інших рахунках у банку. Засоби в розрахунках — це заборгованість як юридичних, так і фізичних осіб перед суб'єктом господарювання (наприклад, заборгованість покупців за відвантажені їм товари або продук­цію підприємства, заборгованість постачальників за фактом здійсненої на їх адресу передоплати, заборгованість підзвітних осіб тощо). Юридичні і фізичні особи, які заборгували конкрет­ному підприємству, називають його дебіторами, а саму заборго­ваність — дебіторською. До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать будівлі, обладнання та інвентар фірмових магазинів, торгово-складських приміщень, кіосків та ін., які знаходяться на балансі суб'єкта господарювання. Засоби невиробничої сфери — це господарські засоби, які не приймають участі у виробництві продукції, а використову­ються з метою забезпечення соціально-культурних потреб як працівників підприємства, так і населення, яке проживає на даній місцевості. До засобів невиробничої сфери відносяться: будівлі, обладнання та інвентар закладів освіти (училища, технікуми при заводах і фабриках і т. ін.), охорони здоров'я (поліклініки, ме­дичні частини, санаторії і т. ін.), культури (будинки культури, спортивні комплекси, бібліотеки і т. ін.), житлово-комунального господарства (житлові будинки, гуртожитки тощо), які знахо­дяться на балансі суб'єкта господарювання. Вилучені засоби - це засоби, які належать підприємству, але не приймають участі в господарському обороті. До них відносять дольову участь суб'єкта господарювання у різного ро­ду фінансових проектах, зокрема придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов'язання, тощо. Нематеріальні засоби — це господарські засоби, які нале­жать підприємству, але мають нематеріальну форму. До них відносяться: патенти, ноу-хау (нові технології виробництва про­дукції і т. ін.), авторські права, торгівельні марки, ліцензії, місце на товарній або фондовій біржі, програмне забезпечення для об­числювальної техніки та ін. До другої групи об'єктів бухгалтерського обліку відно­сяться джерела утворення господарських засобів. Виходячи з того, що всі господарські засоби мають відповідні джерела формування (утворення), джерела утворення господарських засобів поділяються на: 1) власні джерела утворення господарських засобів; Баланс Актив	Пасив
Склад і розміщення господарських засобів	Сума	Джерела утворення і цільове призначення господарських  засобів	Сума

Актив і пасив балансу складається з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічного виду засобів або їх джерел. В активі балансу міститься статті, на яких відображають матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові кошти, кошти у розрахунках, вилучені кошти; в пасиві – статті, на яких відображаються джерела формування господарських засобів (статутний, додатковий, резервний капітал, прибуток, кредити банків, зобов’язання по розрахунках та інші).

У спрощеному вигляді баланс можна подати так:

Баланс

Актив	Сума, грн	Пасив	Сума, грн
Основні засоби	690000	Статутний капітал	800000
Матеріали	150000	Прибуток	50000
Незавершене виробництво	24000	Кредити банків	30000
Каса	1000	Постачальники	50000
Рахунки в банках	85000	Цільове фінансування	20000
Разом	950000	Разом	950000

 

Як видно з прикладу, загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображені у вартісному вимірнику одні і ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, в пасиві – за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Кожен вид господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх утворення, відображене в пасиві балансу. Підсумок активу не може бути більшим або меншим за підсумок пасиву, оскільки загальна вартість майна господарства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене. На цьому і ґрунтується назва балансу, оскільки термін “баланс” означає “рівність, рівновага”.   

Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущенних в облікових записах або при складанні самого балансу.

 

2. Форма, структура і зміст балансу

 

 Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відобра­ження господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є на­дання користувачам — юридичним і фізичним особам — пов­ної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства ха­рактеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "За­гальні вимоги до фінансової звітності" баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги щодо визна­чення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Для банків форма і зміст балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ — Державним казначейством України.

Баланс побудовано за принципом "баланс-нетто": основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балан­су за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за то­вари і послуги — за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси — за вирахуванням нестачі, уцінок, одержа­них при їх придбанні знижок; власний капітал за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокри­тих збитків.

Як видно з наведеного балансу, залежно від періоду, протягом якого ресурси будуть використані, а зобов'язання — погашені, активи підприємства в балансі пока­зані окремо: необоротні активи й оборотні активи.

Необоротні активи у розділі І балансу відображаються за статтями: "Нематеріальні активи", "Незавершене будівницт­во", "Основні засоби", "Довгострокові фінансові інвестиції", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Інші необоротні активи".

При цьому, як зазначалось, нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включаться за залишковою вартістю.

Оборотні активи у розділі II балансу відображаються за стат­тями: "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборго­ваність за товари роботи і послуги", "Дебіторська заборго­ваність за розрахунками" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "Інша поточна дебіторська забор­гованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в національній та іноземній валюті), "Інші обо­ротні активи".

При цьому заборгованість, показана за статтею "Дебіторсь­ка заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку ба­лансу включається за чистою реалізаційною вартістю (яка ви­значається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів).

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відобра­жаються у розділі Ш "Витрати майбутніх періодів" активу ба­лансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний капітал", II "Забезпечення наступних витрат і пла­тежів", IIІ "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Власний капітал розділу І пасиву балансу характеризується такими статтями: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал", "Нерозподілений прибуток (не­покриті збитки)".

За даними цього розділу балансу визначають величину влас­ного капіталу підприємства на звітну дату шляхом додавання до суми статутного капіталу, суми додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку і вирахуванням з одержа­ної суми неоплаченого, вилученого капіталу та суми непокри­тих збитків.

Розділ П "Забезпечення наступних витрат і платежів" пасиву балансу містить інформацію про наявність у підприємства за­безпечення для покриття передбачуваних у майбутньому вит­рат і платежів (на пенсійне забезпечення, оплату відпусток працівникам тощо).

У розділі Ш "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу підприємства відображають заборгованість на звітну дату по довгострокових кредитах банків, фінансових зобов'язаннях, відстрочених податкових зобов'язаннях тощо.

Розділ IV "Поточні зобов'язання" пасиву балансу містить статті, на яких відображається заборгованість підприємства по поточних зобов'язаннях, які будуть погашені протягом опе­раційного циклу (тобто проміжку часу від придбання запасів для здійснення діяльності і одержання коштів від реалізації ви­робленої з них продукції) і зобов'язання по короткострокових кредитах банків, по розрахунках з бюджетом, по страхуванню, Оплаті праці тощо.

Доходи, одержані підприємством протягом звітного періоду або попередніх періодів, але які належать до наступних періодів, підприємства відображають у розділі V "Доходи май­бутніх періодів" пасиву балансу.

Отже, статті активу і пасиву балансу згруповано у відповідні розділи з таким розрахунком, щоб найбільш чітко виступав взаємозв'язок між активами підприємства і джерелами їх фор­мування. Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення.

 

3. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями

Бухгалтерський баланс, як відомо, відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів господарства та джерел їх формування на певну дату. Проте в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, внаслідок чого змінюються й окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Для з’ясування характеру цих змін, розуміння його змісту складемо баланс з невеликою кількістю статей і розглянемо кілька господарських операцій.

Баланс (початковий)

Актив	Сума, грн	Пасив	Сума, грн
Основні засоби	690000	Статутний капітал	810000
Матеріали	150000	Прибуток	50000
Незавершене виробництво	24000	Кредити банків	30000
Каса	1000	Постачальники	40000
Рахунки в банках	85000	Цільове фінансування	20000
Разом	950000	Разом	950000

 

Протягом місяця на підприємстві були здійсненні такі господарські операції.

Операція 1. Оприбутковано у касу грошові кошти, одержані в банку з поточного рахунку підприємства, в сумі 15000 грн.

Внаслідок цієї операції залишок грошових коштів у касі збільшився на 15000 грн. і сума по статті “Каса” становитиме 16000 грн. (1000 + 15000). Водночас на поточному рахунку підприємства кошти на 15000 грн. зменшились і по статті активу балансу “Рахунки в банках” залишок становитиме 70000 грн. (85000 - 15000).

Як бачимо відбулося тільки переміщення грошових коштів, а загальна сума їх не змінилась, відповідно і підсумок балансу залишився тим самим. Рівність підсумків активу і пасиву балансу не порушилася.

До операцій такого типу належать: відпуск матеріалів у ви­робництво, надходження заборгованості від дебіторів у касу або, на поточний рахунок підприємства, видача коштів із каси підзвітним особам, оприбуткування готової продукції із вироб­ництва та ін.

Після першої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс

Актив	Пасив
Актив залишається без змін	Збільшення статті пасиву (+)
	Зменшення статті пасиву (-)
Підсумок балансу не змінюється

Операції третього типу, що характеризують надходження, додаткове залучення господарських засобів в оборот підпри­ємства, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту ж суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також збільшується, але рівність підсумків активу і пасиву не порушується (оскільки збільшення відбувається на одну і ту ж суму). Цей тип змін можна відобра­зити формулою: +А +П (плюс актив і плюс пасив) або за такою схемою:

Баланс

Актив	Пасив
Збільшення статей активу (+)	Збільшення статей пасиву (+)
Підсумок балансу збільшується (+)

Операції четвертого типу, що характеризують вибуття засобів із господарства, призводять до зменшення на однакову суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. За­гальний підсумок балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається (оскільки змен­шення відбувається на однакову суму). Цей тип балансових змін можна зобразити формулою: -А -П (мінус актив, мінус пасив) або за такою схемою:

Баланс

Актив	Пасив
Зменшення статей активу (-)	Зменшення статей пасиву (-) і
Підсумок балансу зменшується (-)

 

З наведених схем видно, що зміни в балансі, викликані гос­подарськими операціями, можуть бути в активі (перегрупуван­ня у господарських засобах), у пасиві (зміни в джерелах форму­вання засобів), в активі і пасиві у напрямку збільшення (додаткове залучення засобів в оборот підприємства за рахунок певних джерел), в активі і пасиві у напрямку їх зменшення (ви­буття господарських засобів і зменшення відповідних джерел їх формування). В узагальненому вигляді тип балансових змін можна подати за такою схемою:

Баланс

Тип балансових змін	Актив		Пасив		Підсумок балансу
	Господарські засоби		Джерела формування засобів
	збіль­шення (+)	змен­шення (-)	збіль­шення (+)	змен­шення (-)
1	Активна стаття (+)	Активна стаття (-)	—	—	Не змінюється
II	—	—	Пасивна стаття (+)	Пасивна стаття (-)	Не змінюється
Ш	Активна стаття (+)	—	Пасивна стаття (+)	—	Збільшується (+)
IV	—	Активна стаття (-)	—	Пасивна стаття Н	Зменшується (-)

 

3. Підсумки активу і пасиву балансу змінюються тільки у тому випадку, коли господарська операція стосується одночасно і засобів господарства і джерел їх формування, тобто при над­ходженні засобів або їх вибутті (операції III і IV типів). Опе­рації ж, що зумовлюють тільки перегрупування засобів у активі (І тип) або зміни їх джерелу пасиві балансу (IV тип), на підсу­мок балансу не впливають.

4. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції. Ця рівність зумовлена тим, що здійсню­вані операції викликають або перегрупування залишків у стат­тях активу чи пасиву або одночасне збільшення (або зменшен­ня) на однакову суму статей активу і пасиву.

Розглянуті типи балансових змін мають важливе значення для розуміння економічної сутності господарських операцій, правильного відображення їх в системі рахунків.

Отже, застосування у бухгалтерському обліку балансового узагальнення, при якому кожна господарська операція відобра­жається у постійному порівнянні наявних засобів та їх джерел, забезпечує можливість контролю за правильністю використан­ня засобів.

Запитання до теми 3.

1. Дайте визначення бухгалтерського балансу.

2. Будова бухгалтерського балансу.

3. Чим зумовлена рівність підсумків активу і пасиву балансу?

4. Значення балансу в забезпеченні інформації, необхідної для управління і контролю.

5. На які типи поділяються господарські операції залежно від змін, які вони викликають в складі засобів підприємства та джерела їх формування? Охарактеризуйте кожну з них.

6. Дайте характеристику затвердженої форми, структури і змісту балансу.

Література: [5,6,22,23,28,31,32,33,34,35]

ЛЕКЦІЯ 4. РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

Рахунок

(назва рахунка)

Дебет                                                                                                 Кредит

 

Для повного уявлення про облікований об'єкт на кожному рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається початковим залишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При цьому збільшення облікованого об'єкта записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на іншій. Маючи інформацію про початковий залишок облікованого об'єкта та зміни протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.

Рахунки активні і пасивні. Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється на дві частини: актив, у якому відображають наявні господарські засоби, і пасив, — де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства, пасивні — для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині — активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують також у лівій частині — на дебеті. Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частині (пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій стороні рахунка — на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, пасивні — кредитове. У цьому полягає одинізвзаємозв'язків між балансом і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему взаємозв'язку між балансом і рахунками.

Із наведеної схеми видно, що на кожний вид засобів, відображений в балансі активною статтею, відкривають активний рахунок, на якому початковий залишок (сальдо) записують на дебеті. Для обліку кожного джерела засобів, відображеного в балансі пасивною статтею, відкривають пасивний рахунок, початковий залишок (сальдо) на якому записують на кредиті. При цьому сума всіх дебетових залишків активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно сума кредитових залишків пасивних рахунків відображає загальну суму джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу. Отже, загальна сума всіх дебетових залишків активних рахунків дорівнює сумі кредитових залишків пасивних рахунків (оскільки підсумок активу балансу дорівнює підсумку пасиву).

    Схема розкладу балансу на рахунки

Баланс

 

Актив	Сума	Пасив	Сума
Основні засоби	700000	Статутний капітал	800000
Матеріали	160000	Прибуток	94000
Рахунки в банках	40000	Кредити банків	6000

 

 

Активний рахунок

Дебет	Кредит
Сальдо – залишок засобів на початок місяця Оборот – збільшення засобів(+) Сальдо - дебетове	Оборот – зменшення засобів (-)

Рахунок "Каса"

Дебет	Кредит
Сальдо - залишок коштів у касі - 50000 Оборот – надходження коштів у касу (+) 30000 Сальдо – залишок коштів у касі – 1000	Оборот - видаток коштів із каси (-) 34000

У даному прикладі на активному рахунку "Каса" по дебету записано залишок коштів у касі на початок звітного періоду 5 000 грн., а також надходження, тобто збільшення коштів у касі на 30 000 грн.; всього коштів у касі було 35 000 грн. (5 000| + 30 000). Видаток коштів із каси (зменшення) у сумі 34 000 грн. записано на кредит рахунка "Каса". Залишок коштів у касі на кінець звітного періоду — 1 000 грн. (35 000 - 34 000).    

На пасивних рахунках на кредиті відображають залишок джерел господарських засобів на початок звітного періоду і збільшення їх, а на дебеті — зменшення джерел засобів. Для

визначення залишку на кінець звітного періоду на пасивному рахунку необхідно до початкового кредитового сальдо додати суму кредитового обороту (збільшення) і від одержаної суми відняти суму дебетового обороту (зменшення).

На пасивних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки кредитовим. Він свідчить про наявність певного Виду джерел утворення засобів на звітну дату.

На пасивних рахунках може бути:

1) кредит більший за дебет (тобто сума початкового кредитового залишку і кредитового обороту більша за суму дебетового обороту). В цьому разі різниця між ними показує кінцевий кредитовий залишок певного виду джерел засобів на кінець звітного періоду;

2) кредит дорівнює дебету (тобто сума початкового кредитового залишку і кредитового обороту дорівнює сумі дебетового обороту). В цьому разі кінцевого залишку не буде і рахунок вважається закритим (певного виду джерел засобів на кінець звітного періоду немає).

Схематично будову пасивного рахунка можна показати так:

Пасивний рахунок

Дебет	Кредит
Оборот – зменшення джерел засобів (-)	Сальдо - залишок джерел засобів Оборот – збільшення джерел засобів (+) Сальдо - кредитове

                                          Рахунок "Статутний капітал"

Дебет	Кредит
Оборот - зменшення капіталу (-) 120000	Сальдо – 800000 Оборот – збільшення капіталу (+) 160000 Сальдо - 840000

 

З прикладу видно, що на пасивному рахунку "Статутний капітал" на кредиті показана початкова сума статутного капіталу (800 000) і його збільшення (160 000), тобто загальна сума статутного капіталу становила 960 000 грн. (800 000 + 160 000). Зменшення статутного капіталу (на 120 000) відображено на дебеті рахунка. Залишок статутного капіталу на кінець звітного періоду дорівнює 840 000 грн. (800 000 + 160 000 -120 000).

Ознайомившись з будовою рахунків, бачимо, що дебет і кредит активних і пасивних рахунків мають різне значення. Так, по дебету активного рахунка записують збільшення засобів господарства, а пасивного рахунка — зменшення джерел засобів; по кредиту пасивного рахунка записують збільшення джерел засобів, активного — зменшення господарських засобів. Активні рахунки мають залишок тільки дебетовий (оскільки не можна використати засобів більше, ніж їх надійшло); пасивні рахунки — тільки кредитовий (оскільки джерела засобів обмежуються наявними господарськими засобами).

У системі рахунків бухгалтерського обліку використовується невелика група активно-пасивних рахунків, на яких одночасно обліковують засоби господарства і їхні джерела, а відповідно, вони поєднують ознаки активних і пасивних рахунків (наприклад, рахунок "Нерозділений прибуток (непокриті збитки)". В практиці обліку активно-пасивні рахунки мають обмежене застосування. Детальнішу характеристику цих рахунків розглянуто в розділі "Класифікація рахунків". В кінцевому результаті записи на рахунках підпорядковані одному порядку, який розглянуто на прикладах активних і пасивних рахунків.

Отже, на відміну від балансу, який характеризує стан господарських засобів та їхніх джерел на звітну дату, у системі рахунків ці засоби і джерела відображаються і контролюються безперервним виявленням у них змін, що відбуваються у результаті господарських операцій. Тому система рахунків у їхньому взаємозв'язку створює передумови для балансового узагальнення ресур-

сів підприємства за їх складом і розміщенням та джерелами формування на від-

повідну дату.